Постанова

від 15.10.2020 по справі 357/9301/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 357/9301/19

Провадження №22-ц/824/9336/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2020 року у справі за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , третя особа: селянське (фермерське) господарство Колосок , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2019 року Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах Держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру звернувся до суду з позовом про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області та витребування земельної ділянки, який обґрунтовував тим, що прокуратурою Чернігівської області в порядку здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування в одній із справ було виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельної ділянки у власність. Зокрема, наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2018 року №10-4831/15-18-сг за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 21.03.2018 року було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Поправської сільської ради Білоцерківського району, розміром земельної ділянки 2,0 га. Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2018 №10-4831/15-18-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3220485300:01:008:0065 було передано у власність ОСОБА_2 . Передача у власність вказаної земельної ділянки відбулася незаконно, з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки ОСОБА_2 , бажаючи отримати у власність дану земельну ділянку, надав недостовірну інформацію, так як раніше вже використовував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. В подальшому дана земельна ділянка була продана ОСОБА_1 і на даний час перебуває в оренді СГ Колосок .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Обґрунтовуючи свою скаргу, вказує на те, що Держгеокадастр за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має право лише надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні, з підстав, які прямо передбачені ст. 118 ЗК України. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.05.2018 №10-4831/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, є ненормативним актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом виконання, відтак не може бути скасований. За таких умов позовні вимоги щодо скасування даного наказу не можуть підлягати задоволенню. Майно вибуло із володіння власника за згодою його уповноваженого органу, а тому в даному випадку не виникають підстави, передбачені ст. 388 ЦК України щодо витребування майна, як і не виникає підстав щодо задоволення даної позовної вимоги.

Позивач направив відзив на апеляційну скаргу вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду законним і обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка протиправно вибула із державної власності, а тому існують всі правові підстави для її витребування з незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 на користь Держави. З наведеною позицією суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.ч. 1,3,5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинна на час передачі ділянки у власність) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. При цьому законом встановлені обмеження у правах набуття права власності на земельні ділянки, а саме передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України). В той же час у даному випадку зазначене правило було порушене, спірна ділянка вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок повторного незаконного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію. В подальшому апелент придбав вказану земельну ділянку у особи, яка з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати. За таких умов позиція апелянта щодо того, що спірне майно вибуло із володіння власника за згодою його уповноваженого органу, не може бути прийнята судом.

У відповідності до положень ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Рішення органу у сфері земельних правовідносин, що видав ненормативний акт, який вичерпав свою дію після його реалізації, може оспорюватися саме з точки зору його законності. В свою чергу вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися саме як спосіб захисту порушеного цивільного права.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права. За таких обставин рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Зазначені висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2510цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №916/1979/13.

Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько