Рішення

від 23.02.2020 по справі 756/4548/19

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

23.02.2020 Справа № 756/4548/19

Ун.№ 756/4548/19

Пр.№ 2/756/1066/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Майбоженко А.М.,

секретаря судових засідань Нєдєлько Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мамс Дент про визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

02.04.2019 року позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мамс Дент про визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з грудня 2018 була працевлаштована у дитячій стоматології Mom's за адресою: м.Київ, вул.Златоустівська, 16 на посаді прибиральниці.

В період з 20.02.2019 по 23.02.2019 року позивач знаходилась у відпустці, проте у перший робочій день після відпустки їй усно повідомили про те, що вона звільнена і не допустили до роботи. Причини звільнення їй не повідомили, з наказом про звільнення не ознайомлювали, трудову книжку не видавали, пояснення не відібрали.

Позивач вважає своє звільнення незаконним та таким, що порушує її права виходячи з того, що вона має двох неповнолітніх дітей та не перебуває в шлюбі, а згідно КЗпП України звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати наказ відповідача про звільнення незаконним, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 3 100 грн та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у сумі 20 000 грн.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якій проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити з наступних підстав. Наказом №05/10/18 від 05.10.2018 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду прибиральниці за сумісництвом на 0,25% посадового окладу згідно штатного розпису зі встановленням випробувального терміну 6 місяців. Щодо відпустки позивача зазначено, що в період з 20.02.2019 року по 23.02.2019 року ніяких заяв про відпустку не надходило, з проханням про надання відгулу позивач також не зверталась. 21.02.2019 та 22.02.2019 на ім`я директора вищевказаного товариства надходили доповідні записки від працівників про відсутність позивача на робочому місці та невиконання нею своїх трудових обов`язків. Крім того, неодноразово до директора звертались усно та письмово працівники товариства зі скаргами на роботу позивача. 22.02.2019 директором прийнято рішення про звільнення позивача, оскільки вона не пройшла випробувальний термін, про що було складено повідомлення та надано його для ознайомлення позивачу. 25.02.2019 року було видано наказ про звільнення позивача №25/02/19, з яким ознайомлено позивача. Зазначає про те, що позивачем не подавалось відповідачу будь-яких документів щодо наявності у неї статусу одинокої матері, такі докази не надані і суду. Зауважує, що позивач була працевлаштована за сумісництвом і трудову книжку не передавала товариству.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Від представника позивача надійшла заява, в якій просить суд розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі. Суд вважає за можливе розгляд справи за відсутності позивача та її представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі. Суд вважає за можливе розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:

Згідно наказу №05/10/18 від 05.10.2018 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ Мамс Дент на посаду прибиральниці за сумісництвом на 0,25% посадового окладу згідно штатного розпису зі встановленням випробувального терміну 6 місяців.

Згідно трудового договору б/н від 08.10.2018, сторони погодились на встановлення шестимісячного випробувального терміну з моменту початку виконання працівником своїх обов`язків за цим договором (п.4.1). Під час проходження випробувального терміну будь-яка зі сторін вправі розірвати цей Договір, повідомивши про це іншу сторону не пізніш ніж за три робочі дні (п.4.2).

Згідно доповідної записки лікаря-стоматолога-терапевта ОСОБА_2 від 15.02.2019, адресованої директору ТОВ Мамс Дент , повідомлено, що нею та адміністраторами неодноразово озвучувались усні зауваження та побажання щодо покращення виконання позивачем своїх трудових обов`язків. Від добросовісного виконання прибирання ОСОБА_1 систематично відмовляється, якість прибирання на досить низькому рівні.

22.02.2019 позивачу вручено повідомлення про розірвання трудового договору на підставі п.4 ст.40 КЗпП України та повідомлено про необхідність прибути до відділу кадрів для отримання копії наказу про звільнення з роботи.

Згідно наказу №25/02/19 від 25.02.2019 ОСОБА_1 під час встановленого випробувального терміну проявила себе як недобросовісний працівник, що проявлялось неякісним виконанням своїх трудових обов`язків, неодноразово отримувала зауваження, на які не реагувала. У зв`язку з вище викладеним, згідно п.4.2 Трудового договору ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 25.02.2019.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частин першої, третьої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

З метою перевірки відповідності працівника роботі, на яку він приймається, при укладенні трудового договору може бути встановлене випробування.

Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю України (частини перша, друга статті 26 КЗпП України).

Однією з підстав розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності є, зокрема, встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування (частина друга статті 28, пункт 11 статті 40 КЗпП України).

Частиною другою статті 28 КЗпП України передбачено, що у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Розірвання трудового договору з працівником під час терміну випробування не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник при прийнятті на роботу, даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято.

Термін невідповідність означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни. За такі порушення працівник може бути звільнений на підставі відповідних статей КЗпП, а не за результатами випробування.

Отже, підставою для звільнення за результатами випробування може бути тільки невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий.

При цьому, вирішення питання відповідності працівника займаній посаді є правом роботодавця, який приймає таке рішення за наслідками роботи працівника в період строку випробування.

Пунктом 11 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено звільнення працівника через встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звільнення на підставі ч.2 ст.28 ( пункту 11 статті 40) КЗпП України з урахуванням має відбуватися за наступних умов: 1) встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі; 2) письмове попередження працівника про звільнення за три дні; 3) звільнення проводиться протягом строку випробування.

Як зазначалось вище, при укладенні Трудового договору його сторонами погоджено порядок його розірвання, а саме те, що іншу сторону має бути повідомлено про це не пізніш ніж за три робочі дні.

Повідомлення про розірвання трудового договору надано позивачу 22.02.2019 (п`ятниця), а наказ про звільнення видано 25.02.2019 (понеділок), тобто з порушенням строку, що погоджений сторонами у Трудового договорі.

За таких умов, звільнення позивача не може вважатись таким, що відбулось за наявності законних підстав.

Згідно ч.1 ст.235 КзпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З цих підстав суд приходить до висновку про необхідність ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді прибиральниці ТОВ Мамс Дент з 25.02.2019.

Згідно ч. 2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2019 року по 04.02.2020 року має бути здійснений у відповідності з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою KM України від 08.02.1995 р. № 100.

Відповідно до Довідки ТОВ Мамс Дент №46 від 23.09.2019, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 192,63 грн.

При проведенні розрахунку суд також враховує те, що позивач була прийнята на роботу на 0,25 окладу згідно штатного розпису.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2019 по 04.02.2020 року у розмірі 11 365,17 грн. (236 днів*192,63/4 грн.). При цьому, визначена судом сума середнього заробітку підлягає стягненню на користь позивача за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається зі змісту ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичний чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадку, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.1,2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Вирішуючи питання про відшкодування завданої моральної шкоди, враховуючи вимоги ст.1167 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає правильним стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, вчинення ним дій, якими порушено гарантовані Конституцією України трудові права позивача, а саме необґрунтовано та без належної повноти прийнято рішення про її звільнення. З цих підстав, суд вважає правильним позовні вимоги в частині відшкодування завданої немайнової (моральної) шкоди задовольнити частково, оскільки розмір моральної шкоди позивачем був завищений, зазначена вище судом сума повністю відповідає характеру та обсягу моральних страждань позивача, тривалості вимушених змін у його житті.

З урахуванням викладеного, суд вважає правильним заявлені у справі вимоги задовольнити частково, у обсязі та за підстав, що зазначені вище.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мамс Дент про визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді прибиральниці Товариства з обмеженою відповідальністю Мамс Дент з 25.02.2019.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мамс Дент на користь ОСОБА_1

- середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2019 по 04.02.2020 у розмірі 11 365 (одинадцять тисяч триста шістдесят п`ять) гривень 17 копійок;

- моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Мамс Дент , код ЄДРПОУ 39207069, місцезнаходження: м.Київ, Оболонська набережна, 7, корп.5, приміщення 28.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мамс Дент на користь держави 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в частині поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за один місяць підлягає виконанню негайно.

Повний текст рішення виготовлено 23.02.2020.

Суддя: А.М.Майбоженко