Постанова

від 22.12.2020 по справі 756/4548/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 756/4548/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12211 /2020Головуючий у суді першої інстанції - Майбоженко А.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,

секретар Ющенко Я.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2.,

представника відповідача Матвійчук Д.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мамс Дент" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мамс Дент" про визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Облонського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мамс Дент", в якому просила: визнати наказ відповідача про звільнення незаконним; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 3 100 грн. 00 коп.; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що з грудня 2018 року була працевлаштована у дитячій стоматології "Mom's" за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 16, на посаді прибиральниці.

В період з 20.02.2019 року по 23.02.2019 року знаходилася у відпустці, проте у перший робочий день після відпустки їй усно повідомили про те, що вона звільнена і не допустили до роботи.

Разом з тим, причини звільнення їй не повідомили, з наказом про звільнення не ознайомлювали, пояснення не відбирали.

За вказаних обставин, позивач вважає своє звільнення незаконним та таким, що порушує її трудові права.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04.02.2020 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прибиральниці ТОВ "Мамс Дент" з 25.02.2019 року. Стягнуто з ТОВ "Мамс Дент" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період роботи 25.02.2019 року по 04.02.2020 року у розмірі 11 365 грн. 17 коп. та моральну шкоду у розмірі 3 000 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 85-89).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Так, в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про незаконність звільнення позивача з займаної посади, адже у відповідності до ч. 2 ст. 28 КЗпП України позивача було попереджено про звільнення за три дні, письмове попередження вручено під підпис та здійснено повний розрахунок в частині заробітної плати.

При цьому, вказує, що стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. 00 коп. суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки позивач, несумлінно виконуючи свої обов`язки, усвідомлювала, що в разі невиправлення цієї ситуації, буде звільнена з посади (а.с. 93-103).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.09.2020 року апеляційну скаргу залишено без руху (а.с. 108, 109).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.11.2020 року поновлено строк на апеляційне оскарженння, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (116, 117).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.12.2020 року справу призначено до розгляду (а.с. 120).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Наказом № 05/10/18 від 05.10.2018 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу у ТОВ "Мамс Дент" на посаду прибиральниці за сумісництвом на 0,25 % посадового окладу згідно штатного розпису зі встановленням випробувального терміну 6 місяців.

Відповідно до п. 4.1 Трудового договору б/н від 08.10.2018 року, сторони погодились на встановлення шестимісячного випробувального терміну з моменту початку виконання працівником своїх обов'язків за цим договором.

У п. 4.2 Трудового договору сторони обумовили, що під час проходження випробувального терміну будь-яка зі сторін вправі розірвати цей Договір, повідомивши про це іншу сторону не пізніш ніж за три робочі дні.

22.02.2019 року позивачу було вручено повідомлення про розірвання трудового договору на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України та повідомлено про необхідність прибути до відділу кадрів для отримання копії наказу про звільнення з роботи.

Наказом № 25/02/19 від 25.02.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 25.02.2019 року на підставі п. 28 КЗпП України.

При цьому, як вбачається зі змісту вказаного наказу, підставами для звільнення позивача з займаної посади згідно з п. 4.2 Трудового договору слугувало те, що позивач під час випробувального терміну проявила себе як недобросовісний працівник, який неякісно виконує свої трудові обов`язки та не реагує на неодноразові усні зауваження.

Так, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5 1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Однією з підстав розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності є, зокрема, встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом випробування.

Частиною другою ст. 28 КЗпП України передбачено, що у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Отже, підставою для звільнення за результатами випробування може бути тільки невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий, а саме таке звільнення має відбуватися за наступних умов: 1) встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі; 2) письмове попередження працівника про звільнення за три дні; 3) звільнення проводиться протягом строку випробування.

Як вже зазначалося вище, при укладенні Трудового договору його сторонами погоджено порядок його розірвання, а саме те, що іншу сторону має бути повідомлено про це не пізніш ніж за три робочі дні.

При цьому, за умовами п. 1.2 Трудового договору сторони домовилися, що їх права та обов 'язки регулюються цим Договором, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Посадовими інструкціями, іншими внутрішніми нормативними актами (Правила, Порядок, Стандрати тощо), Угодою про збереження конфіденційної інформації та діючим законодавством України.

У свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, повідомлення про розірвання трудового договору було надано позивачу 22.02.2019 року (п'ятниця), а наказ про звільнення видано 25.02.2019 року (понеділок), тобто з порушенням строку, погодженого сторонами у п. 4.2 Трудового договору.

Посилання апелянта на те, що відповідно до Правил внутрішнього розпорядку стоматологія працює щоденно (7 днів на тиждень), тобто кожен день є робочим, колегія суддів відхиляє, адже в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження цих обставин.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 23 січня 2018 року по справі №273/212/16-ц, саме відповідач повинен довести той факт, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до положень ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядав трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, оскільки звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, а саме: не виконано обов'язку щодо попередження останнього за три робочі дні про наступне звільнення, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.02.2019 року по 04.02.2020 року у розмірі 11 365 грн. 17 коп.

При цьому, слід наголосити, що обгрунтовано визначений судом першої інстанції розмір середнього заробітку відповідачем фактично визнано, оскільки апеляційна скарга не містить доводів на його спростування.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди та виходячи із засад розумності та справедливості, суд першої інстанції, керуючись при цьому ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яка зазнав позивач через неправомірні дії відповідача щодо його незаконного звільнення з роботи, та прийшов до цілком правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди саме у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Доводи апеляційної скарги, з огляду на встановлені обставини справи, жодним чином не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про допущення відповідачем порушень трудового законодавства при звільненні позивача та наявність правових підстав для поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мамс Дент" - залишити без задоволення .

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мамс Дент" про визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 24 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

Г.В. Крижанівська