Рішення

від 20.02.2020 по справі 906/970/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/970/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельничук А.В., представник за довіреністю №0001000/23282-19 від

27.09.2019, адвокат,

Лавриненко В.М., начальник відділу роздрібного кредитування філії банку (наказ №27-к від 01.04.2014) - приймав участь в судовому засіданні 20.02.2020,

від відповідачів: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

(м.Київ) в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Житомирі (м.Житомир)

до 1) Приватного підприємства "Крупний" (м.Київ),

2) ОСОБА_1 (м. Коростень, Житомирська область)

про стягнення 343688,10 грн.

В судовому засіданні 23.01.2020 оголошувалась перерва до 20.02.2020.

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м.Житомирі звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Крупний" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 343688,10грн, з яких: 153922,06грн боргу за кредитом, 35491,25грн процентів за кредитом, 7200,12грн комісії, 15490,66грн пені, 117340,00грн штрафних санкцій, 4396,43грн 3% річних, 9847,58грн інфляційних втрат та судового збору.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 15.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.10.2019 відкладено підготовче засідання на 05.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.11.2019 відкладено підготовче засідання на 21.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.11.2019 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 23.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/970/19 до судового розгляду по суті на 23.01.2020.

В судовому засіданні 23.01.2020 оголошувалась перерва до 20.02.2020.

10.02.2020 від представника позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення №0520300/3687-20/3204559 від 10.02.2020 з доданим розрахунком та доказами надіслання відповідачам.

В судовому засіданні 20.02.2020, судом розглянуто клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи письмових пояснень від 10.02.2020 та задоволено з огляду на таке.

Частиною 3 статті 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, згідно статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом враховується, що під час судового засідання 23.01.2020 представник позивача надавав суду усні пояснення, у тому числі щодо періодів та сум на які проведено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних, у зв`язку з чим виникла необхідність надання додаткових пояснень та розгорнутого розрахунку щодо періодів нарахувань 3% річних та інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог, з метою можливості перевірки заявлених до стягнення сум.

Судом приймається до уваги, що про необхідність надання зазначених додаткових пояснень та розгорнутого розрахунку щодо періодів нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, позивачу стало відомо лише 23.01.2020 і такі розрахунки були невідкладно подані позивачем та надіслані іншим учасникам справа, а тому зважаючи на вище викладене у сукупності, суд вважає обставини пропуску позивачем строку на подання зазначених документів поважними та враховуючи заявлене клопотання приймає до розгляду письмові пояснення позивача №0520300/3687-20/3204559 від 10.02.2020 з доданими до нього документами на стадії розгляду справи по суті.

Представники позивача при розгляді справи по суті позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві від 16.09.2019, додаткових поясненнях від 31.10.2019 та письмових поясненнях №0520300/3687-20/3204559 від 10.02.2020 (т.1, а.с.3-17, 107-109, т.2, а.с.80-82), просили позовні вимоги задовольнити в заявлених у позові сумах. Також представники позивача надали пояснення щодо проведених нарахувань заявлених до стягнення сум.

Відповідачі повноважних представників в судові засідання не направили, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлялися належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судової кореспонденції №1000231473843 та №1000231473851 (т.2, а.с.78-79).

При цьому суд констатує, що відповідачами не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду відповідачів, неподання відповідачами письмових відзивів на позов, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (банк/позивач) та Приватним підприємством "Крупний" (позичальник/відповідач) було укладено кредитний договір №52514К12 (т.1, а.с.31-48).

В подальшому, тип товариства позивача - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" було змінено з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" на підставі постанови Кабінету Міністрів України №567 від 05.06.2019. Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 29 липня 2019 року.

Укладений між сторонами у справі договір є кредитним договором за своєю правовою природою.

Так, згідно ч.ч.1,2 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п.2.1 договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.

За умовами п.п.2.3-2.4 договору ліміт кредитування за договором складає 600011,36грн. Кінцевий термін погашення кредиту 06 серпня 2019 року.

Згідно пп.2.5.1 п.2.5 договору кредит надається на такі цілі: придбання напівпричепу WIELTON NW-3 - в сумі 600011,36грн (шістсот тисяч одинадцять гривень) 36 копійок.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що погашення кредиту протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з графіком зміни ліміту заборгованості.

Відповідно з п.6.6 договору, сплата процентів за кредитом (крім процентів за останні календарний місяць користування кредитом) здійснюється позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачуються проценти за кредитом за попередній місяць.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що позичальник зобов`язується до дати надання кредиту забезпечити оформлення поруки ОСОБА_1 .

Пунктом 7.3 договору визначено, що позичальник зобов`язується до дати надання кредиту оформити на умовах, що задовольняють банк, у заставу/іпотеку майно та/або забезпечити оформлення у заставу/іпотеку поручителем майна на умовах, що задовольняють банк.

За приписами п.9.2.2 договору, позичальник зобов`язався своєчасно та у повному обсязі погашати банку кредит, сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.

За умовами п.14.1.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення відбитками печаток сторін, однак кредит надається після виконання позичальником зобов`язань, встановлених пунктом 5.1 цього договору.

Цей договір діє до 07.08.2019р. У разі, якщо у вищезазначений термін зобов`язання за цим договором не будуть виконані, договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Згідно з п.14.3.3 договору, усі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами.

Судом встановлено, що на підставі укладеного договору, позивач 07.08.2014 перерахував від імені ПП "Крупний" на користь ТОВ "Велтон-Україна" кошти в сумі 600011,36грн за напівпричіп WIELTON NW-3 згідно договору №020514, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 07.08.2014 (т.1, а.с.53, 110).

До вказаного кредитного договору від 07.08.2014 №52514К12 сторонами було підписано додаток №1 - Графік зміни Ліміту заборгованості, в якому сторони погодили період часу, суму погашення основного боргу та ліміт заборгованості за кредитом (т.1, а.с.44 на звороті, 45).

Відповідно до Графіка зміни Ліміту заборгованості, погашення основної заборгованості суми боргу відповідач-1 повинен був сплачувати впродовж 1 місяця в сумі 10011,36грн та 60 місяців щомісячно по 10000,00грн (т.1, а.с.44 на звороті-45).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 07.08.2014 №52514К12, 07.08.2014 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор/позивач), ОСОБА_1 (поручитель/ відповідач-2) та ПП "Крупний" (позичальник/відповідач-1) було укладено договір поруки №52514Р14 (т.1, а.с.49-50).

Відповідно до п.1.1.1 даного договору поруки сторони визначили, що основне зобов`язання - зобов`язання поручителя перед кредитором солідарно з позичальником відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником своїх зобов`язань відповідно до кредитного договору щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Згідно п.2.1.7 договору поруки, поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальника за кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

За пунктом 3.1 договору поруки, поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.2 договору поруки, у випадку невиконання позичальником основного зобов`язання або його частини, кредитор має право вимагати виконання цього зобов`язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

За пунктом 4.1.1 договору поруки, кредитор має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі своїх грошових вимог, що випливають з основного зобов`язання у випадку, якщо позичальник не виконує грошове зобов`язання, передбачене кредитною угодою, протягом десяти днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт такого невиконання.

Вимагати дострокового виконання основного зобов`язання поручителем та/або позичальником у випадку якщо протягом 10 робочих днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитною угодою та/або поручителем за цим договором, вони не будуть виконані (підпункт 4.1.2 договору поруки).

Підпунктом 4.4.1 договору поруки сторони визначили, що поручитель зобов`язаний у разі одержання письмової вимоги кредитора про невиконання або неналежне виконання позичальником основного зобов`язання або його частини та/або в разі виникнення у кредитора вимагати обов`язкового дострокового виконання основного зобов`язання повідомити про це позичальника в разі пред`явлення позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та поручителем (пункт 7.1 договору поруки).

Відповідно до пункту 7.4 договору поруки, дія цього договору припиняється після повного виконання основного зобов`язання.

07.08.2018 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (заставодержатель/позивач) та Приватним підприємством "Крупний" (заставодавець/відповідач-1) укладено договір застави №52516Z15 (т.1, а.с.51-52).

Відповідно до п.1.1. даного договору, заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають із кредитного договору від "07" серпня 2014 року №52516К12, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, відповідно до якого заставодержатель при виконанні заставодавцем умов та положень, визначених в кредитному договорі, надає кредит заставодавцю в сумі 600011,36грн терміном користування до 06 серпня 2019 року.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором та виконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором.

Кредитний договір, договори поруки та застави підписано сторонами; підписи представників юридичних осіб скріплено печатками цих юридичних осіб.

З огляду на невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору, позивач звернувся з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 343688,10грн, з яких: 153922,06грн боргу за кредитом, 35491,25грн процентів за кредитом, 7200,12грн комісії, 15490,66грн пені, 117340,00грн штрафних санкцій, 4396,43грн 3% річних, 9847,58грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу-1 грошових коштів в кредит в розмірі 600011,36грн (т.1, а.с.53, 110).

Відповідно до ч.2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вище зазначалося, що у п.6.3 кредитного договору сторони погодили, що погашення кредиту протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з графіком зміни ліміту заборгованості.

Так, за умовами Графіка зміни ліміту заборгованості сторони визначили графік погашення основної суми боргу за кредитом, а саме щомісячно рівними частинами в сумі 10000,00грн (сума кредиту), починаючи з 07.08.2014 по 06.08.2019 (дата видачі кредиту 07.08.2014).

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору, відповідач-1 не повернув в повному обсязі кредитні кошти у передбачений договором термін.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши наявні в матеріалах справи виписки по рахунку відповідача-1 та умови укладеного між сторонами договору, судом встановлено, що станом на час звернення позивача з позовом відповідач-1 мав погасити суму кредиту в розмірі 600011,36грн строк сплати якої, згідно погоджених в договорі строків, настав.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем-1 у період з 29.08.2014 по 26.09.2018 були сплачені грошові кошти в рахунок погашення кредиту в загальній сумі 446089,30грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунках відповідача (т.1,а.с.125-144). Непогашеною залишилась заборгованість в сумі 153922,06грн.

На час розгляду справи, відповідач-1 зобов`язання щодо сплати тіла кредиту в розмірі 153922,06грн у встановлений строк не виконав, доказів сплати не надав, у зв`язку з чим у відповідача-1 перед позивачем існує заборгованість за кредитом, строк сплати якої настав, в сумі 153922,06грн.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути 35491,25грн процентів за кредитом, 7200,12грн комісії, 15490,66грн пені, 117340,00грн штрафних санкцій, 4396,43грн 3% річних, 9847,58грн інфляційних втрат.

Щодо вимоги про стягнення процентів за кредитом в сумі 35491,25грн, судом враховується таке.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.2 ст.1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

У пункті 2.6 договору визначено, що у рамках цього договору позичальник сплачує банку проценти за кредитом, комісію за управління кредитом та інші комісії/плати за цим договором у розмірах та на умовах цього договору.

Тип процентної ставки за кредитом: фіксована (підпункт 3.1.1 договору).

Пунктом 3.1.2 договору сторони погодили, що розмір процентної ставки за кредитом становить 22,3% річних.

Розмір процентної ставки за кредитом змінюється у випадках та в порядку, що передбачені п.4.1 цього договору.

За умовами п.3.1.4 договору, проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожен день користування кредитом на основі банківського року.

У статті 1 договору сторони погодили, що банківський рік - період часу тривалістю 360 днів. Цей період застосовується для розрахунку/нарахування процентів за кредитом, комісії за зобов`язання щодо надання кредиту, пені за цим договором.

У п.6.6. договору сторони погодили порядок сплати процентів за кредитом, які нараховані за попередній місяць користування кредитом здійснюється позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число).

Відповідно до розрахунку позивача (т.1, а.с.117-118) проценти за користування кредитом за ставкою 22,3%, які в загальному розмірі склали 35491,25грн, нараховані позивачем на залишок основного боргу за період з 01.09.2018 по 03.09.2019.

Перевіривши проведені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача-1 суми відсотків за користування кредитом, господарський суд встановив, що в цілому вказані нарахування проведено вірно. Водночас, позивач передчасно заявив вимогу про стягнення з відповідача-1 процентів за користування кредитом за період з 01.09.2019 по 03.09.2019 в сумі 286,04грн, оскільки станом на день звернення позивача до суду з позовом - 17.09.2019, строк сплати процентів нарахованих у вересні місяці 2019 року, у відповідності до умов п.6.6 договору, ще не настав.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 відсотків за користування кредитом в сумі 35205,21грн. В частині стягнення з відповідача-1 відсотків за користування кредитом в сумі 286,04грн (35491,25грн - 35205,21грн = 286,04грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Відповідно до п.п.3.2.2.1-3.2.2.2 договору, розмір ставки комісії за управління - 0,1% від суми кредиту зазначеної у підпункті 2.3.1 цього договору. Комісія за управління нараховується, починаючи з дати набуття чинності цим договором відповідно до підпункту 14.1.1 цього договору і закінчуючи датою повного виконання зобов`язань з погашення кредиту (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення кредиту, визначеної згідно з пунктом 6.4 цього договору.

Сплата комісії за управління (крім комісії за управління за останній період сплати такої комісії) має здійснюватись позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачується комісія за управління за попередній місяць (п. 6.7 договору).

Позивачем було нараховано до стягнення з відповідача-1 7200,12грн заборгованості по комісії за управління кредитом (розрахунок т.1, а.с.9).

Перевіривши проведені позивачем нарахування заборгованості по комісії за управління кредитом, господарський суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості по сплаті комісії в сумі 7200,12грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення пені в загальній сумі 15490,66грн за несвоєчасну сплату кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитом, суд дійшов таких висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 10.2 договору сторони погодили, що у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених цим договором, позичальник сплачує банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У даному випадку, кредитний договір №52514К12 від 07.08.2014 не передбачає іншого періоду нарахування пені, ніж визначено ч.6 ст.232 ГК України.

Згідно з розрахунком (т.1, а.с.9-10) позивач нараховував пеню за період з 15.09.2018 по 14.03.2019 наступним чином:

- за несвоєчасне повернення основного боргу в загальній сумі 13496,75грн за період:

з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму заборгованості 70000,00грн в розмірі 770,00грн;

з 26.09.2018 по 01.10.2018 на суму заборгованості 43922,06грн в розмірі 263,53грн;

з 02.10.2018 по 31.10.2018 на суму заборгованості 53922,06грн в розмірі 1617,66грн;

з 01.11.2018 по 02.12.2018 на суму заборгованості 63922,06грн в розмірі 2045,51грн;

з 03.12.2018 по 03.01.2019 на суму заборгованості 73922,06грн в розмірі 2365,51грн;

з 04.01.2019 по 31.01.2019 на суму заборгованості 83922,06грн в розмірі 2349,82грн;

з 01.02.2019 по 28.02.2019 на суму заборгованості 93922,06грн в розмірі 2629,82грн;

з 01.03.2019 по 14.03.2019 на суму заборгованості 103922,06грн в розмірі 1454,91грн;

- за несвоєчасну сплату процентів за кредитом в загальній сумі 1662,10грн:

за період з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму заборгованості 19721,99грн в розмірі 216,94грн;

за період з 09.10.2018 по 07.11.2018 на суму заборгованості 3264,24грн в розмірі 97,93грн;

за період з 08.11.2018 по 09.12.2018 на суму заборгованості 6219,97грн в розмірі 199,04грн;

за період з 10.12.2018 по 15.01.2019 на суму заборгованості 9080,35грн в розмірі 335,97грн;

за період з 16.01.2019 по 07.02.2019 на суму заборгованості 12036,08грн в розмірі 276,83грн;

за період з 08.02.2019 по 10.03.2019 на суму заборгованості 14991,81грн в розмірі 464,75грн;

за період з 11.03.2019 по 14.03.2019 на суму заборгованості 17661,51грн в розмірі 70,65грн;

- за несвоєчасну сплату нарахованої комісії в загальній сумі 331,81грн:

за період з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму заборгованості 4200,07грн в розмірі 46,20грн;

за період з 09.10.2018 по 07.11.2018 на суму заборгованості 600,01грн в розмірі 18,00грн;

за період з 08.11.2018 по 09.12.2018 на суму заборгованості 1200,02грн в розмірі 38,40грн;

за період з 10.12.2018 по 15.01.2019 на суму заборгованості 1800,03грн в розмірі 66,60грн;

за період з 16.01.2019 по 07.02.2019 на суму заборгованості 2400,04грн в розмірі 55,20грн;

за період з 08.02.2019 по 10.03.2019 на суму заборгованості 3000,05грн в розмірі 93,00грн;

за період з 11.03.2019 по 14.03.2019 на суму заборгованості 3600,06грн в розмірі 14,40грн.

Судом встановлено, що при нарахуванні пені за прострочку оплати позичальником тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії за кредитним договором №52514К12 від 07.08.2014, позивач не враховував обмеження визначені ч.6 ст.232 ГК України, а подавши розрахунок (т.1, а.с.225-226), де такі обмеження були враховані, заяв про зменшення позовних вимог, зміну періодів нарахування пені не подавав, а тому суд перевіряє обґрунтованість нарахування пені в межах періодів наведених в розрахунку який міститься у позові.

Відповідно, зважаючи на викладене, погоджені в п.10.2 кредитного договору умови, виходячи з вихідних даних позивача щодо заявлених у позові періодів нарахування пені (з 15.09.2018 по 14.03.2019), а також враховуючи вимоги ч.6 ст.232 ГК України, суд встановив, правомірним є нарахування пені на заборгованість за кредитом:

- за березень 2018 року на суму боргу 10000,00грн за період з 15.09.2018 по 25.09.2018, сума пені становить 108,49грн;

- за квітень 2018 року на суму боргу 10000,00грн за період з 15.09.2018 по 25.09.2018, сума пені становить 108,49грн;

- за квітень 2018 року на суму боргу 3922,06грн за період з 26.09.2018 по 30.10.2018, сума пені становить 135,39грн;

- за травень 2018 року на суму боргу 10000,00грн за період з 15.09.2018 по 29.11.2018, сума пені становить 749,59грн;

- за червень 2018 року на суму боргу 10000,00грн за період з 15.09.2018 по 31.12.2018, сума пені становить 1065,21грн;

- за липень 2018 року на суму боргу 10000,00грн за період з 15.09.2018 по 29.01.2019, сума пені становить 1351,23грн;

- за серпень 2018 року на суму боргу 10000,00грн за період з 15.09.2018 по 28.02.2019, сума пені становить 1647,12грн;

- за вересень 2018 року на суму боргу 10000,00грн за період з 02.10.2018 по 14.03.2019, сума пені становить 1617,53грн;

- за жовтень 2018 року на суму боргу 10000,00грн за період з 01.11.2018 по 14.03.2019, сума пені становить 1321,64грн;

- за листопад 2018 року на суму боргу 10000,00грн за період з 03.12.2018 по 14.03.2019, сума пені становить 1006,03грн;

- за грудень 2018 року на суму боргу 10000,00грн за період з 04.01.2019 по 14.03.2019, сума пені становить 690,41грн;

- за січень 2019 року на суму боргу 10000,00грн за період з 01.02.2019 по 14.03.2019, сума пені становить 414,25грн;

- за лютий 2019 року на суму боргу 10000,00грн за період з 01.03.2019 по 14.03.2019, сума пені становить 138,08грн.

Таким чином, за розрахунком суду загальний розмір пені на прострочену заборгованість по кредиту складає 10353,46грн.

На прострочені проценти за кредитом правомірним є нарахування пені в загальній сумі 1639,33грн, а саме:

- за березень 2018 року за період з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 2662,49грн, сума пені становить 28,89грн;

- за квітень 2018 року за період з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 3345,00грн, сума пені становить 36,29грн;

- за травень 2018 року за період з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 3456,50грн, сума пені становить 37,50грн;

- за червень 2018 року за період з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 3345,00грн, сума пені становить 36,29грн;

- за липень 2018 року за період з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 3456,50грн, сума пені становить 37,50грн;

- за серпень 2018 року за період з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму простроченої заборгованості з процентів 3456,50грн, сума пені становить 37,50грн;

- за вересень 2018 року за період з 09.10.2018 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 3264,24грн, сума пені становить 505,47грн;

- за жовтень 2018 року за період з 08.11.2018 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 2955,73грн, сума пені становить 370,24грн;

- за листопад 2018 року за період з 10.12.2018 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 2860,38грн, сума пені становить 268,01грн;

- за грудень 2018 року за період з 16.01.2019 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 2955,73грн, сума пені становить 169,08грн;

- за січень 2019 року за період з 08.02.2019 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 2955,73грн, сума пені становить 102,03грн;

- за лютий 2019 року за період з 11.03.2019 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з процентів 2669,70грн, сума пені становить 10,53грн.

На прострочену суму заборгованості з комісії за управління кредитом правомірним є нарахування пені в загальному розмірі 320,75грн, розраховану наступним чином:

- за березень 2018 року за період з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 600,01грн, сума пені становить 6,51грн;

- за квітень 2018 року за період з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 600,01грн, сума пені становить 6,51грн;

- за травень 2018 року за період з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 600,01грн, сума пені становить 6,51грн;

- за червень 2018 року за період з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 600,01грн, сума пені становить 6,51грн;

- за липень 2018 року за період з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 600,01грн, сума пені становить 6,51грн;

- за серпень 2018 року за період з 15.09.2018 по 25.09.2018 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 600,01грн, сума пені становить 6,51грн;

- за вересень 2018 року за період з 09.10.2018 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 600,01грн, сума пені становить 92,91грн;

- за жовтень 2018 року за період з 08.11.2018 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 600,01грн, сума пені становить 75,16грн;

- за листопад 2018 року за період з 10.12.2018 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 600,01грн, сума пені становить 56,22грн;

- за грудень 2018 року за період з 16.01.2019 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 600,01грн, сума пені становить 34,32грн;

- за січень 2019 року за період з 08.02.2019 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 600,01грн, сума пені становить 20,71грн;

- за лютий 2019 року за період з 11.03.2019 по 14.03.2019 на суму простроченої заборгованості з комісії за управління кредитом 600,01грн, сума пені становить 2,37грн.

Отже, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 12313,54грн (10353,46+1639,33+320,75). В частині стягнення з відповідача пені в сумі 3177,12грн (15490,66грн-12313,54грн = 3177,12грн), вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з позичальника 117340,00грн штрафних санкцій, судом враховується таке.

З розрахунку позивача вбачається, що позивач нарахував відповідачам наступні штрафи:

- на підставі п.10.4. договору за невиконання зобов`язання визначеного п.9.2.23 договору допущення позичальником непереведення чистих щоквартальних грошових надходжень по рахунку банку в розмірі не менше 80% за перший-четвертий квартали 2018 року в загальному розмірі 12240,00грн (із розрахунку 1020,00грн за кожен місяць);

- на підставі п.10.5. договору за невиконання зобов`язань, визначених п.9.2.33 договору, а саме ненадання позичальником оцінки заставного майна за період з листопада 2018 року по серпень 2019 року в загальному розмірі 100000,00грн (із розрахунку 10000,00грн за кожен місяць протягом невиконання зобов`язань);

- на підставі п.10.6. договору за невиконання зобов`язання, визначеного п.9.2.26 договору, а саме недотримання позичальником строків страхування майна, переданого в заставу згідно договору №52514Z15 від 07.08.2014 за період з вересня по грудень 2018 року в загальному розмірі 4080,00грн (з розрахунку 1020,00грн щомісячно протягом періоду невиконання зобов`язань);

- на підставі п.10.5. договору за невиконання зобов`язання, визначеного п.9.2.28 договору, а саме недотримання позичальником подання довідок про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках в січні 2019 року в загальному розмірі 1020,00грн.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення штрафної санкції на підставі п.10.4. договору за непереведення позичальником чистих щоквартальних грошових надходжень по рахунку банку в розмірі не менше 80% за перший-четвертий квартали 2018 року в загальному розмірі 12240,00грн (1020,00грн х 12 місяців), судом враховується таке.

У пункті 9.2.23 договору сторони передбачили обов`язок позичальника спрямовувати та підтримувати протягом строку дії кредитного договору чисті щоквартальні грошові надходження на рахунках, відкритих у АТ "Укрексімбанк", на рівні не менше ніж 80% від чистих грошових надходжень позичальника. При цьому, перша раз контроль за виконанням позичальником зобов`язання проводиться в жовтні 2014 року за підсумками 3-го звітного кварталу 2014 року та в подальшому здійснюється щоквартально.

У статті 1 кредитного договору наведено визначення терміну "чисті грошові потоки", а саме - всі надходження на поточні рахунки, пов`язані з основною діяльністю юридичної особи, у т.ч. з продажем, наданням послуг тощо, крім надходжень, пов`язаних з отриманням будь-яких видів кредитів та отриманням фінансової допомоги. Банк також не приймає до розрахунку транзитні та нетоварні грошові потоки, повторно не враховує надходження, пов`язані з купівлею, продажем або обміном (конвертацією) валют або поверненням невикористаних коштів (надлишково сплачені суми попередніх оплат за товари, роботи, послуги).

Пунктом 10.4 договору сторони визначили, що за невиконання позичальником зобов`язань, визначених п.9.2.23 цього договору, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 1020,00грн (одна тисяча двадцять гривень) щомісячно за кожен факт порушення виконання зобов`язання.

Ненадання позичальником до банку довідки про обсяг грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках у строки, зазначені у підпункті 9.2.28 цього договору, вважається невиконанням зобов`язань, визначених підпунктом 9.2.23 цього договору. Штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок, відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 5.10 цього договору, протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення банку про необхідність сплати такої штрафної санкції.

З матеріалів справи вбачається, що за період з січня по березень 2018 чисті щоквартальні грошові надходження на рахунках у позивача по рахунку позичальника склали 839422,49грн (тобто 18% від загальних чистих щоквартальних грошових надходжень позичальника, які становили загалом 4593515,47грн); за квітень-червень 2018 року чисті щоквартальні грошові надходження на рахунках, які відкриті у позивача по рахунку позичальника склали 138612,25грн (тобто 5,53% від загальних чистих щоквартальних грошових надходжень позичальника, які становили загалом 2506289,12грн); за липень-вересень 2018 року чисті щоквартальні грошові надходження на рахунках, які відкриті у позивача по рахунку позичальника склали 104867,30грн (тобто 32,1% від загальних чистих щоквартальних грошових надходжень позичальника, які становили загалом 326705,30грн); за жовтень-грудень 2018 року чисті щоквартальні грошові надходження на рахунках, які відкриті у позивача по рахунку позичальника склали 28519,40грн (тобто 26,7% від загальних чистих щоквартальних грошових надходжень позичальника, які становили загалом 106824,90грн), що підтверджується довідками грошових потоків ПП "Крупний" за 4 квартали, довідкою ПАТ "Укрексімбанк" про рух коштів по рахунку №52-14/226 від 13.09.2019, довідками ПП "Крупний" про чисті грошові надходження №18 від 10.01.2019, №362 від 10.10.2018, №292 від 10.07.2018, №160 від 09.04.2018 (т.1, а.с.61-66, 68,70,72).

Судом встановлено, що розрахунок чистих грошових надходжень позивач здійснив за наступною формулою: сума чистих надходжень позичальника за квартал на рахунках, відкритих в АТ "Укрексімбанк" / на суму чистих надходжень позичальника за квартал на рахунках, відкритих в усіх банках х 100%.

З позовної заяви вбачається, що нарахування штрафу за невиконання зобов`язання визначеного п.9.2.23 кредитного договору (п.10.4 кредитного договору) позивачем здійснювалось щомісячно: 12 місяців 2018 року х 1020,00грн, що загалом становить 12240,00грн. Водночас, згідно поданих позивачем розрахунків (т.1, а.с.61-64) факт порушення виконання зобов`язання банком перевірявся щоквартально, а не щомісячно.

Здійснивши аналіз умов укладеного між сторонами договору в частині відповідальності позивальника передбаченої за непереведення чистих щоквартальних грошових надходжень, судом враховується, що за умовами п.9.2.23 кредитного договору позичальник зобов`язався спрямовувати та підтримувати протягом строку дії кредитного договору чисті щоквартальні грошові надходження на рахунках позивача на рівні не менше 80% від чистих грошових надходжень позичальника. При цьому, за змістом п.10.4 договору штрафна санкція за невиконання позичальником зобов`язань, визначених підпунктами 9.2.23 цього договору передбачена за кожен факт порушення виконання зобов`язання. Тобто, спрямовувати та підтримувати чисті грошові надходження позичальник мав щоквартально. Відповідно до погоджених умов, відповідальність позичальника за недотримання умов п.9.9.23 настає за кожен факт порушення виконання такого зобов`язання (кожен квартал), а не щомісячно, як помилково вважає позивач.

Оскільки як встановлено судом, у 2018 році (в межах заявленого позивачем періоду) відповідачем-1 не були виконані зобов`язання, визначені п.9.2.23 протягом чотирьох кварталів 2018 року, то правомірним є нарахування штрафу в загальній сумі 4080,00грн (4х1020грн) за кожен факт порушення виконання зобов`язання.

За викладених обставин обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу на підставі п.10.4 кредитного договору в сумі 4080,00грн; позов в цій частині підлягає задоволенню. В решті заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 8160,00грн (12240,00грн - 4080,00грн) суд відмовляє.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 100000,00грн на підставі п.10.5. договору за невиконання зобов`язань, визначених п.9.2.33 договору, суд враховує наведене вище, а також таке.

За приписами п.9.2.33 кредитного договору, позичальник зобов`язується: протягом всього строку дії цього договору, починаючи з тринадцятого місяця кредитування та у подальшому кожного останнього місяця строку дії попереднього звіту про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення надавати банку актуальний звіт про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення, виконаний в акредитованій банком оціночній компанії.

Пунктом 10.5 договору сторони погодили, що за невиконання позичальником зобов`язань, визначених підпунктом 9.2.33 цього договору, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 10000,00грн (десять тисяч гривень) щомісячно до повного виконання зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджується, що звіт про незалежну оцінку майна, який був наданий позичальником, проведено станом на 04.12.2017 (т.1, а.с.73-74). Даний звіт було виконано суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство"; строк дії звіту: 12 місяців від дати оцінки, тобто до 04.12.2018.

Враховуючи умови п.9.2.33 кредитного договору, позичальник зобов`язаний був подати банку звіт про оцінку майна кожного останнього місяця строку дії попереднього звіту, тобто у період з 04.11.2018 по 04.12.2018. Однак як станом на день звернення позивача з позовом до суду, так і на момент вирішення спору, позичальник такого звіту не подав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За невиконання відповідачем-1 умов п.9.2.33 кредитного договору, позивач підставі п.10.5 договору нарахував штраф за період з листопада 2018 року по серпень 2019 року, який в загальній сумі складає 100000,00грн.

Дослідивши умови договору в частині нарахування відповідачу-1 зазначеного штрафу та докази на підтвердження правомірності заявленої вимоги в цій частині, суд встановив, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення з позивальника (відповідача-1) штраф за ненадання звіту у листопаді 2018 року, оскільки актуальний звіт про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення позичальник зобов`язаний був надати у період з 04.11.2018 по 04.12.2018. Отже, нарахування такого виду штрафу могло бути здійснено лише починаючи з 05.12.2018 року, оскільки станом на 04.12.2018 ще був актуальним звіт про незалежну оцінку майна, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство" який діяв до 04.12.2018р. Вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу за листопад 2018 року в сумі 10000,00грн безпідставні.

Крім цього, абзац 2 пункту 10.5 кредитного договору передбачає, що штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок, відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 5.10 цього договору, протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення банку про необхідність сплати такої штрафної санкції.

З наявної в матеріалах справи претензії №52-14/207 від 16.08.2019, яка була отримана відповідачем-1 19.08.2019 вбачається, що позивач вимагав сплати відповідачем-1 штрафу на підставі п.10.5 договору, нарахованого за період з листопада 2018 року по липень 2019 року в розмірі 90000,00грн.

Доказів повідомлення банку про необхідність сплати відповідачем-1 штрафу в сумі 10000,00грн за серпень 2019 року матеріали справи не містять. Отже, строк сплати відповідачем-1 штрафу за серпень 2019 року в сумі 10000,00грн не можна вважати таким, що настав. Вимоги позивача в цій частині безпідставні.

З огляду на наведене, правомірними є вимоги позивача про нарахування відповідачу-1 штрафу у відповідності до п.10.5 кредитного договору за невиконання зобов`язань, визначених підпунктом 9.2.33. цього договору за період з 5 грудня 2018 року по липень 2019 року (за сім місяців та 27 днів) на загальну суму 78709,68грн. Позов в цій частині підлягає задоволенню. В решті заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 21290,32грн (100000,00грн - 78709,68грн) суд відмовляє.

Перевіряючи розрахунок штрафної санкції, заявленої на підставі п.10.6 кредитного договору за невиконання позичальником зобов`язання, визначеного пп.9.2.26 договору щодо дотримання строків страхування майна, переданого в заставу за договором застави №52514Z15 від 07.08.2014 в розмірі 4080,00грн, суд зазначає таке.

Згідно з п.7.6 кредитного договору, надане в заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором майно повинно бути застраховане на користь банку як вигодонабувача на весь строк дії цього договору на умовах, погоджених банком. Позичальник повинен забезпечити надання до банку документів, що підтверджують набуття чинності такими договорами страхування.

Судом встановлено, що між відповідачем-1 та ПАТ "Українська пожежна-страхова компанія" був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №А3 Ексім-011/_050/18_0000605 від 17.08.2018 (т.1, а.с.76).

Відповідно до умов зазначеного договору, останній укладався на підставі договору застави №52514Z15 від 07.08.2014, договору застави №52118Z1 від 30.03.2018, кредитних договорів №52514К12 від 07.08.2014, №52517К1 від 20.01.2017 та №52517V3 від 22.03.2017.

За умовами пп.2.3.11 договору застави №52514Z15 від 07.08.2014, зобов`язання заставодавця по відношенню до предмету застави, зокрема, на період дії цього договору здійснити страхування предмету застави - транспортного засобу у страхової компанії, з переліку страхових компаній-партнерів АТ "Укрексімбанк", на повну їх вартість (страхова сума повинна бути не меншою ніж заставна вартість предмета застави) на випадок їх крадіжки, ДТП, стихійних лих та протиправних дій третіх осіб тощо на користь заставодержателя за свій рахунок та надати до надання кредитних коштів, докази такого страхування.

Пунктом 9.2.26 кредитного договору відповідач-1 прийняв на себе зобов`язання дотримуватись умов гарантійних документів.

Відповідно до пункту 10.6 договору, за порушення/невиконання позичальником зобов`язань взятих на себе відповідно до умов цього договору (зокрема: недотримання строків страхування майна, ненадання документів передбачених умовами цього договору, тощо) і за невиконання яких не встановлено спеціальні штрафні санкції, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у розмірі 1020,00грн (одна тисяча двадцять гривень) щомісячно, за кожне окреме порушення.

Згідно п.12.1 договору добровільного страхування наземного транспорту, строк його дії з 03.09.2018 по 02.09.2019.

При цьому, відповідно до пункту 17.2 договору добровільного страхування наземного транспорту, договір набуває чинності з 00 годин 00 хвилин дня, визначеного п.12 договору, але не раніше 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем надходження на поточний рахунок страховика страхового платежу згідно з пунктом 12 договору, за умови попереднього надання ТЗ для огляду, що засвідчується Актом огляду ТЗ.

В матеріалах справи міститься квитанція №56 від 04.01.2019, відповідно до якої відповідачем-1 було сплачено страховий платіж в сумі 5336,38грн на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №А3Ексім-011/_050/18_0000605 від 17.08.2018 (т.1, а.с.75).

Таким чином, договір добровільного страхування наземного транспорту №А3 Ексім -011/_050/18_0000605 від 17.08.2018 набрав чинності лише 05.01.2019.

Відповідно до частини 2 пункту 10.6 кредитного договору, штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок, відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 5.10 цього договору, протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення банку про необхідність сплати такої штрафної санкції.

В претензії №52-14/207 від 16.08.2019, яка була вручена відповідачу-1, банк вимагав сплати, у тому числі штрафної санкції за нездійснення страхування заставного майна, згідно пункту 9.2.26 договору, протягом вересня, жовтня, листопада, грудня 2018 року в розмірі 1020,00грн щомісячно за кожне окреме порушення виконання зобов`язання на підставі пункту 10.6 договору в загальному розмірі 4080,00грн (т.1, а.с.78).

Відповідач-1 доказів здійснення страхування заставного майна протягом вересня, жовтня, листопада, грудня 2018 року не надав, штраф в загальній сумі 4080,00грн (4 місяці х1020,00грн) не сплатив.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу за невиконання зобов`язання передбаченого пп. 9.2.26 та п.10.6 кредитного договору у сумі 4080,00грн, є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу в сумі 1020,00грн на підставі п.10.5 договору за невиконання зобов`язання, визначеного п.9.2.28 договору, а саме недотримання позичальником умов щодо подання довідок про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках у січні 2019 року, судом враховується таке.

Так, підпунктом 9.2.28.7 кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов`язується надавати до банку у встановлені цим підпунктом строки такі документи, як зокрема, довідки про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках (у розрізі валют), надані банками до 10-го числа кожного першого місяця кварталу, наступного за звітним.

Відповідно до п.10.5 договору, за невиконання позичальником зобов`язань, визначених підпунктом 9.2.28 цього договору, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 1020,00грн (одна тисяча двадцять гривень) щомісячно за кожен факт порушення виконання зобов`язання.

Штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок, відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 5.10 цього договору, протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення банку про необхідність сплати такої штрафної санкції.

Як зазначалось вище, позивачем була вручена представнику відповідача-1 претензія №52-14/207 від 16.08.2019 з вимогою про сплату ПП "Крупний" штрафної санкції за ненадання до банку у січні 2019 року довідки про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в іншому банку (ПАТ КБ "Приватбанк") згідно пункту 9.2.28.7 договору (т.1, а.с.78).

Відповідач-1 доказів виконання вимог п.9.2.28.7 договору щодо надання банку довідки у січні 2019 про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках не надав, штрафну санкцію за ненадання довідки в сумі 1020,00грн не сплатив.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу за невиконання відповідачем-1 зобов`язання передбаченого пп.9.2.28.7 та п.10.5 кредитного договору у сумі 1020,00грн є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення 4396,43грн 3% річних та 9847,58грн інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналіз зазначених норм права та умов укладеного між сторонами договору, дає підстави для висновку, що порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України платежів, які є матеріальними втратами кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Господарський суд, перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат (розрахунок т.1, а.с.12-16, з урахуванням конкретизованого розрахунку т.2, а.с.83-84 який здійснено в межах заявлених у позові періодів) встановив, що нарахування проведено вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 4396,43грн 3% річних та 9847,58грн інфляційних витрат (саме такі суми заявлено до стягнення у позові) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За змістом частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань.

У частині 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч.4 ст.559 ЦК України).

Таким чином, уклавши договір поруки, відповідач-2 поручився перед кредитором (позивачем) за виконання боржником (відповідачем-1) своїх зобов`язань за кредитним договором.

За умовами п.2.1.7 договору поруки, поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальника за кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Пунктом 3.1 договору поруки сторони передбачили, що поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.2 договору поруки, у випадку невиконання позичальником основного зобов`язання або його частини, кредитор має право вимагати виконання цього зобов`язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

За пунктом 4.1.1 договору поруки, кредитор має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі своїх грошових вимог, що випливають з основного зобов`язання у випадку, якщо позичальник не виконує грошове зобов`язання, передбачене кредитною угодою, протягом десяти днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт такого невиконання.

Судом встановлено, що позивачем повідомлення з вимогою до поручителя (відповідача-2) про задоволення у повному обсязі грошових вимог банку у зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, не надсилалось. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують протилежне.

Як пояснили представники позивача під час судового засідання відповідачу-2 вимога не надсилалась, оскільки позивач вважав, що відповідач-2 був обізнаний з умовами кредитного договору коли підписував договір поруки, тому позивач скористався своїм правом і одразу звернувся з даним позовом до відповідачів як солідарних боржників.

Разом з тим, оскільки за умовами договору поруки (п.4.1.1 договору), обов`язок поручителя виникає лише після пред`явлення відповідної письмової вимоги (десять днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора), а матеріали справи не містять доказів надсилання банком письмової вимоги поручителю, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язань у поручителя (відповідача-2) не настав, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про солідарне стягнення заборгованості з фізичної особи ОСОБА_1 .

Стосовно заяв відповідачів від 12.11.2019 про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.1 ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України).

Водночас ч.1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У пункті 14.6.1 договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 Цивільного кодексу України до 10 років для всіх грошових зобов`язань позичальника (у тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за кредитом, комісії, штрафних санкцій та інших платежів), що передбачені умовами цього договору.

Дослідивши розрахунок позовних вимог щодо стягнення пені, зважаючи на норми ЦК України та умови п.14.6.1 договору суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, встановленої сторонами у договорі.

Отже, заяви відповідачів про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 153922,06грн основного боргу, 35205,21грн процентів за кредитом, 7200,12грн комісії за управління кредитом, 12313,54грн пені, 4396,43грн 3% річних, 9847,58грн інфляційних втрат, 87889,68грн штрафних санкцій є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 286,04грн процентів за кредитом, 3177,33грн пені, 29450,32грн штрафних санкцій суд відмовляє. Також суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на позивача та відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Крупний" (01014, м.Київ, вул. Звіринецька, буд.63, ідентифікаційний код 37677846) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м.Київ, вул.Антоновича, буд.127, ідентифікаційний код 00032112):

- 153 922,06грн основного боргу;

- 35 205,21грн процентів за кредитом;

- 7 200,12грн комісії за управління кредитом;

- 12 313,54грн пені;

- 4 396,43грн 3% річних;

- 9 847,58грн інфляційних втрат;

- 87 889,68грн штрафних санкцій;

- 4661,62грн витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову до Приватного підприємства "Крупний" - відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м.Київ, вул.Антоновича, буд.127, ідентифікаційний код 00032112) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.02.20

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу

2 - позивачу: 10014, м.Житомир, вул.Перемоги, 23 (рек. з пов.),

3,4 - відповідачам (рек. з пов.).