Постанова

від 10.06.2020 по справі 906/970/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року Справа № 906/970/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: Мельничук А.В.

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

повідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Акціонерного товариства "Укрексімбанк" у м. Житомирі на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.20р., (ухваленого суддею Кравець С.Г., повний текст складено 28.02.20р.) у справі № 906/970/19

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Акціонерного товариства "Укрексімбанк" у м. Житомирі

до Приватного підприємства "Крупний"

до ОСОБА_1

про стягнення 343688,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" (позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Крупний" (відповідач 1) та ОСОБА_1 (відповідач 2) про солідарне стягнення 153922,06грн боргу за кредитом, 35491,25грн процентів за кредитом, 7200,12грн комісії, 15490,66грн пені, 117340,00грн штрафних санкцій, 4396,43грн 3% річних, 9847,58грн інфляційних втрат та судового збору.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.02.20 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Крупний" на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України": 153 922,06грн основного боргу, 35 205,21грн процентів за кредитом, 7 200,12грн комісії за управління кредитом, 12 313,54грн пені, 4 396,43грн 3% річних, 9 847,58грн інфляційних втрат, 87 889,68грн штрафних санкцій; в решті позову до ПП "Крупний" відмовлено. У задоволенні позовних вимог до фізичної особи ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач передчасно заявив вимогу про стягнення з відповідача-1 процентів за користування кредитом за період з 01.09.2019 по 03.09.2019 в сумі 286,04грн, оскільки станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, строк сплати процентів нарахованих у вересні місяці 2019 року, у відповідності до умов п.6.6 договору, ще не настав. Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 відсотків за користування кредитом в сумі 35205,21грн. В частині стягнення з відповідача-1 відсотків за користування кредитом в сумі 286,04 грн. вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Перевіривши проведені позивачем нарахування заборгованості по комісії за управління кредитом, господарський суд вважав їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості по сплаті комісії в сумі 7200,12грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вказав, що кредитний договір №52514К12 від 07.08.2014 не передбачає іншого періоду нарахування пені, ніж визначено ч. 6 ст.232 ГК України. Судом встановлено, що при нарахуванні пені за прострочку оплати позичальником тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії за кредитним договором, позивач не враховував обмеження визначені ч.6 ст.232 ГК України, а подавши розрахунок, де такі обмеження були враховані, заяв про зменшення позовних вимог, зміну періодів нарахування пені не подавав, а тому суд перевірив обґрунтованість нарахування пені в межах періодів наведених в розрахунку, який міститься у позові.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 12313,54грн., в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3177,12 грн. є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовив.

Судом першої інстанції встановлено, що актуальний звіт про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення позичальник зобов`язаний був надати у період з 04.11.2018 по 04.12.2018. Отже, нарахування штрафу за невиконання п. 9.2.33 договору, могло бути здійснено лише починаючи з 05.12.2018 року, оскільки станом на 04.12.2018 ще був актуальним звіт про незалежну оцінку майна, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство", який діяв до 04.12.2018р. А тому, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу за листопад 2018 року в сумі 10000,00грн безпідставні.

Доказів повідомлення банку про необхідність сплати відповідачем-1 штрафу в сумі 10000,00грн за серпень 2019 року матеріали справи не містять. Отже, строк сплати відповідачем-1 штрафу за серпень 2019 року в сумі 10000,00грн не можна вважати таким, що настав. Вимоги позивача в цій частині безпідставні.

Суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу за невиконання зобов`язання передбаченого пп. 9.2.26 та п.10.6 кредитного договору у сумі 4080,00грн, є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Крім того, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу за невиконання відповідачем-1 зобов`язання передбаченого пп.9.2.28.7 та п.10.5 кредитного договору у сумі 1020,00грн також є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Господарський суд, перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат встановив, що нарахування проведено правильно, у відповідності до вимог чинного законодавства. А тому позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 4396,43грн 3% річних та 9847,58грн інфляційних витрат суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, вказав, що оскільки умовами договору поруки (п.4.1.1 договору), обов`язок поручителя виникає лише після пред`явлення відповідної письмової вимоги (десять днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора), а матеріали справи не містять доказів надсилання банком письмової вимоги поручителю, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язань у поручителя (відповідача-2) не настав, а тому суд відмовив у задоволенні позову в частині вимог про солідарне стягнення заборгованості з фізичної особи ОСОБА_1 .

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, встановленої сторонами у договорі, а тому, заяви відповідачів про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.20 р. у справі № 906/970/19 в частині залишення без задоволення позову та задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що станом на момент подання позовної заяви Банк мав право вимоги процентів, нарахованих за період з 01.09.2019 по 03.09.2019. В свою чергу, станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення, зобов`язання зі сплати процентів за Кредитним договором не припинено, і строк виконання зобов`язань зі сплати процентів, заявлених до стягнення у позовній заяві Банку, є таким, що настав. Відповідно, вимоги банку про солідарне стягнення з відповідачів процентів нарахованих за період з 01.09.2019 по 03.09.2019, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стверджує, що правильність розрахунку пені на загальну суму 15 490,66 грн. підтверджується деталізованим розрахунком пені, наданим позивачем разом з письмовими поясненнями, з якого вбачається, що пеню за несвоєчасне повернення основного боргу на суму 13 496,75 грн., за несвоєчасну сплату процентів на суму 1662,10 грн. та за несвоєчасну сплату комісії за управління на суму 331,81грн. нараховано банком в межах визначеного ч.6 ст.232 ГК України 6-місячного строку та в межах визначеного п. 14.6.1. Кредитного договору строку позовної давності.

Відповідно, вимоги банку про стягнення пені на загальну суму 15 490,66 грн. (що є предметом позову) є, обґрунтованими, відповідають вимогам закону та умовам Кредитного договору, розраховані арифметично правильно.

Скаржник вважає, що підстави для подання будь-яких процесуальних заяв, в тому числі, заяв про зменшення позовних вимог, зміну періодів нарахування пені тощо, у позивача у зв`язку з поданням розрахунку пені відсутні, правильність розрахунку заявленої до стягнення пені доведено і пояснено саме шляхом подання позивачем деталізованого розрахунку пені.

Позивач зазначає, що п. 10.4 Кредитного договору передбачає право нарахування штрафної санкції у розмірі 1020,00 грн. саме щомісячно, а не щоквартально, як зазначено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Відповідно, позивач, правомірно нарахував штрафну санкцію, визначену п.10.4 Кредитного договору, за кожен місяць, у якому було порушено таке зобов`язання - в цьому випадку, за період з січня по грудень 2018 року. Всього місяців - 12, відповідно - штрафна санкція нарахована в розмірі 12 240,00 грн. (1020,00*12=12240,00).

Скаржник звертає увагу на те, що у 2018 році зобов`язання щодо надання звіту про незалежну оцінку вартості майна, переданого в заставу, підлягало виконанню в період з 04.11.2018 по 04.12.2018. Оскільки у вказаний період (який почив спливати саме в листопаді 2018 року) позичальник не надав актуальний звіт про незалежну оцінку вартості майна, переданого в заставу, то вперше невиконаним зобов`язання, визначене п.9.2.33 Кредитного договору, було в листопаді 2018 року. Крім того, позичальник допустив невиконання зобов`язання, визначеного п.9.2.32 Кредитного договору в грудні 2018 року, січні-серпні 2019 року.

Разом з тим, позивача зазначив, що за змістом норми ст.543 ЦК України, сутність солідарного обов`язку полягає в тому, що у випадку невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор має право вимагати виконання зобов`язання у тому числі одночасно від боржника та поручителя. Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а звернення з претензією до поручителя є правом, а не обов`язком Кредитора.

Вважає, що солідарна відповідальність поручителя за Кредитним договором визначена ст.ст. 553-554 ЦК України, умовами Договору поруки та є чинною незалежно від будь-якого попереднього звернення позивача до поручителя з повідомленням чи вимогою про наявність заборгованості за основним зобов`язанням. Відповідно, позивач має право вимагати від поручителя виконання основного зобов`язання за Кредитним договором, в тому числі, шляхом подання позову про стягнення заборгованості з поручителя.

В судове засідання представники відповідачів не з`явились.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника сторін, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення частково скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Приватним підприємством "Крупний" укладено кредитний договір № НОМЕР_1 НОМЕР_2 (т.1, а.с.31-48).

В подальшому, тип товариства позивача - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" змінено з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" на підставі постанови Кабінету Міністрів України №567 від 05.06.2019. Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 29 липня 2019 року.

Відповідно до п.2.1 договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.

За умовами п.п.2.3-2.4 договору ліміт кредитування за договором складає 600011,36грн. Кінцевий термін погашення кредиту 06 серпня 2019 року.

Згідно пп.2.5.1 п.2.5 договору кредит надається на такі цілі: придбання напівпричепу WIELTON NW-3 - в сумі 600011,36грн (шістсот тисяч одинадцять гривень) 36 копійок.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що погашення кредиту протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з графіком зміни ліміту заборгованості.

Відповідно з п.6.6 договору, сплата процентів за кредитом (крім процентів за останні календарний місяць користування кредитом) здійснюється позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачуються проценти за кредитом за попередній місяць.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що позичальник зобов`язується до дати надання кредиту забезпечити оформлення поруки ОСОБА_1 .

Пунктом 7.3 договору визначено, що позичальник зобов`язується до дати надання кредиту оформити на умовах, що задовольняють банк, у заставу/іпотеку майно та/або забезпечити оформлення у заставу/іпотеку поручителем майна на умовах, що задовольняють банк.

За приписами п.9.2.2 договору, позичальник зобов`язався своєчасно та у повному обсязі погашати банку кредит, сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.

За умовами п.14.1.1 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками обох сторін та скріплення відбитками печаток сторін, однак кредит надається після виконання позичальником зобов`язань, встановлених пунктом 5.1 цього договору.

Цей договір діє до 07.08.2019р. У разі, якщо у вищезазначений термін зобов`язання за цим договором не будуть виконані, договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Згідно з п.14.3.3 договору, усі додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами.

На виконання договору, позивач перерахував від імені ПП "Крупний" на користь ТОВ "Велтон-Україна" кошти в сумі 600011,36грн за напівпричіп WIELTON NW-3 згідно договору №020514, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 07.08.2014 (т.1, а.с.53, 110).

Крім того, 07.08.2014 сторонами підписано додаток №1 - Графік зміни Ліміту заборгованості, в якому сторони погодили період часу, суму погашення основного боргу та ліміт заборгованості за кредитом (т. 1, а.с. 44 на звороті, 45).

Відповідно до Графіка зміни Ліміту заборгованості, погашення основної заборгованості суми боргу відповідач-1 повинен був сплачувати впродовж 1 місяця в сумі 10011,36грн та 60 місяців щомісячно по 10000,00грн (т.1, а.с.44 на звороті-45).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 07.08.2014 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 та ПП "Крупний" укладено договір поруки № НОМЕР_1 НОМЕР_3 (т. 1, а.с. 49-50).

Відповідно до п.1.1.1 договору поруки сторони узгодили, що основне зобов`язання - зобов`язання поручителя перед кредитором солідарно з позичальником відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником своїх зобов`язань відповідно до кредитного договору щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Згідно п.2.1.7 договору поруки, поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальника за кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

За пунктом 3.1 договору поруки, поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.2 договору поруки, у випадку невиконання позичальником основного зобов`язання або його частини, кредитор має право вимагати виконання цього зобов`язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

За пунктом 4.1.1 договору поруки, кредитор має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі своїх грошових вимог, що випливають з основного зобов`язання у випадку, якщо позичальник не виконує грошове зобов`язання, передбачене кредитною угодою, протягом десяти днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт такого невиконання.

Вимагати дострокового виконання основного зобов`язання поручителем та/або позичальником у випадку якщо протягом 10 робочих днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитною угодою та/або поручителем за цим договором, вони не будуть виконані (підпункт 4.1.2 договору поруки).

Підпунктом 4.4.1 договору поруки сторони визначили, що поручитель зобов`язаний у разі одержання письмової вимоги кредитора про невиконання або неналежне виконання позичальником основного зобов`язання або його частини та/або в разі виникнення у кредитора вимагати обов`язкового дострокового виконання основного зобов`язання повідомити про це позичальника в разі пред`явлення позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі.

Пунктом 4.4.2 передбачено, що поручитель зобов`язаний нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником основного зобов`язання або його частини.

Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та поручителем (пункт 7.1 договору поруки).

Відповідно до пункту 7.4 договору поруки, дія цього договору припиняється після повного виконання основного зобов`язання.

Крім того, 07.08.2018 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Приватним підприємством "Крупний" укладено договір застави № НОМЕР_4 Z15 (т. 1, а.с. 51-52).

Відповідно до п.1.1 договору застави, заставою забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають із кредитного договору №52516К12, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, відповідно до якого заставодержатель при виконанні заставодавцем умов та положень, визначених в кредитному договорі, надає кредит заставодавцю в сумі 600011,36грн терміном користування до 06 серпня 2019 року.

З матеріалів справи доказів вбачається, що відповідачем-1 на виконання умов кредитного договору у період з 29.08.2014 по 26.09.2018 сплачені грошові кошти в рахунок погашення кредиту в загальній сумі 446089,30грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунках відповідача (т.1,а.с.125-144).

Однак, відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 153922,06грн.

З огляду на невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору, позивач звернувся з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 343688,10грн, з яких: 153922,06грн боргу за кредитом, 35491,25грн процентів за кредитом, 7200,12грн комісії, 15490,66грн пені, 117340,00грн штрафних санкцій, 4396,43грн 3% річних, 9847,58грн інфляційних втрат.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

П.6.3 кредитного договору сторони погодили, що погашення кредиту протягом дії договору здійснюється позичальником згідно з графіком зміни ліміту заборгованості.

Так, за умовами Графіка зміни ліміту заборгованості сторони визначили графік погашення основної суми боргу за кредитом, а саме щомісячно рівними частинами в сумі 10000,00грн (сума кредиту), починаючи з 07.08.2014 по 06.08.2019 (дата видачі кредиту 07.08.2014).

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем 1 порушено умови договору в частині виконання грошових зобов`язань, а саме останнім несвоєчасно та не в повному обсязі здійснено повернення наданих банком кредитних коштів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 153922,06грн.

Оскільки, на час подання позовної заяви, зобов`язання відповідача 1 за кредитним договором не виконано, кошти в сумі 153922,06грн. не сплачені, сума боргу підтверджена доказами наявними в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення на користь позивача заборгованості в сумі 153922,06грн. грн.

Щодо позовних вимоги про стягнення процентів за кредитом в сумі 35491,25 грн. нараховані позивачем на залишок основного боргу за період з 01.09.2018 по 03.09.2019.колегія суддів враховує наступне.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.2 ст.1056-1 ЦК України).

У пункті 2.6 договору визначено, що у рамках цього договору позичальник сплачує банку проценти за кредитом, комісію за управління кредитом та інші комісії/плати за цим договором у розмірах та на умовах цього договору.

Тип процентної ставки за кредитом: фіксована (підпункт 3.1.1 договору).

Пунктом 3.1.2 договору сторони погодили, що розмір процентної ставки за кредитом становить 22,3% річних.

Розмір процентної ставки за кредитом змінюється у випадках та в порядку, що передбачені п.4.1 цього договору.

За умовами п.3.1.4 договору, проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожен день користування кредитом на основі банківського року.

У п.6.6 договору сторони погодили порядок сплати процентів за кредитом, які нараховані за попередній місяць користування кредитом здійснюється позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число).

Суд першої інстанції частково задоволив позовні вимоги в частині стягнення процентів за кредитом в сумі 35205,21 грн. за період з 01.09.2018 по 01.09.2019р. обгрунтовуючи це тим, що позивач передчасно заявив вимогу про стягнення з відповідача-1 процентів за користування кредитом за період з 01.09.2019 по 03.09.2019 в сумі 286,04грн, оскільки станом на день звернення позивача до суду з позовом - 17.09.2019, строк сплати процентів нарахованих у вересні місяці 2019 року, у відповідності до умов п.6.6 договору, ще не настав.

Однак, колегія суддів не погоджується з даним висновком виходячи з наступного.

Сторонами у пункті 3.1.4 кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору передбачено: проценти за кредитом нараховуються протягом усього строку користування кредитом на залишок основного боргу на кінець календарного дня за кожен день користування кредитом на основі банківського року.

Пунктом 14.1.1 кредитного договору передбачено, що цей договір діє до 07.08.19р.

У постанові від 04.02.20 р. у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки у кредитному договорі погоджено строк кредитування - до 07.08.19 року, тому до цієї дати у банку наявне право на нарахування процентів за користування кредитними коштами. Після цієї дати кредитор має право нараховувати відсотки за прострочення виконання зобов`язання.

А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що строк кредитування відповідача є таким, що закінчився 07.08.19р, як і закінчилося його право законно користуватися позиченими коштами, а тому вимога позивача про нарахування відсотків за користування кредитом з 07.08.19р. є безпідставною. При цьому колегія суддів відхиляє доводи позивача, що норми договору передбачають право нарахування відсотків до повного погашення заборгованості за кредитом, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом. Інших відсотків за прострочення виконання зобов`язання по сплаті процентів умовами договору не передачено.

Здійснивши розрахунок відсотків за період з 01.09.2018 по 06.08.2019, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність нарахування процентів за користування кредитом за період з 07.08.19 р. по 03.09.19 р., а тому, в частині стягнення стягненні 2669,69 грн. процентів за користування кредитом слід відмовити.

Відповідно до п.п.3.2.2.1-3.2.2.2 договору, розмір ставки комісії за управління - 0,1% від суми кредиту зазначеної у підпункті 2.3.1 цього договору. Комісія за управління нараховується, починаючи з дати набуття чинності цим договором відповідно до підпункту 14.1.1 цього договору і закінчуючи датою повного виконання зобов`язань з погашення кредиту (включно), але не більше 90 днів з дати повного погашення кредиту, визначеної згідно з пунктом 6.4 цього договору.

Сплата комісії за управління (крім комісії за управління за останній період сплати такої комісії) має здійснюватись позичальником з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - по 15 число). Протягом цього періоду сплачується комісія за управління за попередній місяць (п. 6.7 договору).

Судом першої інстанції стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 7200,12грн заборгованості по комісії за управління кредитом.

Перевіривши правильність розрахунку, колегія суддів вважає обгрунтованими позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по сплаті комісії в сумі 6716,24 грн. за період з 01.09.18 р. по 06.08.19 р., тобто в межах строку кредитування, визначеного п. 2.4 договору. А тому, в частині позовних вимог про стягнення 483,88 грн. заборгованості по сплаті комісії слід відмовити.

Крім того, Господарський суд Житомирської області дійшов висновку, що правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 12313,54грн., а в частині стягнення пені в сумі 3177,12 грн суд відмовив. Суд першої інстанції вказав, що при нарахуванні пені за прострочку оплати позичальником тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії за кредитним договором, позивач не враховував обмеження визначені ч.6 ст.232 ГК України , а подавши розрахунок де такі обмеження були враховані, заяв про зменшення позовних вимог, зміну періодів нарахування пені не подавав.

Апеляційний господарський суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.2 договору сторони погодили, що у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов`язань, визначених цим договором, позичальник сплачує банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов`язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов`язань.

Із поданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що банком здійснено нарахування пені на суму 15490,66 грн., з яких (т. 1 а.с. 9-10):

- за несвоєчасне повернення основного боргу в загальній сумі 13496,75 грн;

- за несвоєчасну сплату процентів за кредитом в загальній сумі 1662,10 грн.;

- за несвоєчасну сплату нарахованої комісії в загальній сумі 331,81 грн.

Ухвалою суду першої інстанції від 05.11.2019 (т.1а.с. 218-219) позивача було зобов`язано надати господарському суду розгорнутий розрахунок нарахування пені із врахуванням положень ст. 232 ГК України.

Здійснивши розрахунок пені, враховуючи межі позовних вимог та уточнюючий розрахунок позивача, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15490,66 грн. пені.

18.11.19 позивачем надано розрахунок пені (т.1 а.с. 223-226), згідно якого змінено періоди нарахування пені та загальний розмір пені , заявленої до стягнення складав 15541,43 грн.:

- за несвоєчасне повернення основного боргу в загальній сумі 13533,38 грн;

- за несвоєчасну сплату процентів за кредитом в загальній сумі 1675,64 грн.;

- за несвоєчасну сплату нарахованої комісії в загальній сумі 332,41 грн.

Отже, згідно нового розрахунку пені, її розмір, заявлений до стягнення збільшився на 50,77 грн., однак заяви про збільшення позовних вимог позивач не подав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що розрахунок пені, який є за своєю суттю докладним арифметичним поясненням обґрунтованості суми, що підлягає до стягнення, не може вважатися підставою чи предметом позову. Відповідно, підстави для подання будь-яких процесуальних заяв, в тому числі, заяв про зменшення позовних вимог, зміну періодів нарахування пені тощо, у позивача у зв`язку з поданням розрахунку пені, відповідно до якого вбачається дотримання обмежень, визначених ч.6 ст.232 ГК України, відсутні.

Перевіривши розрахунок пені, хдійснений позивачем на вимогу ухвали суду від 05.11.19, колегія прийшла до висновку про його правильність та обгрунтованість. Водночас , враховуючи, що подаючи даний розрахунок позивачем збільшено розмір , заявленої в позові до стягнення пені на 50,77 грн. не подавши відповідної процесуальної заяви, колегія ввжає правомірним задовільнити позовні вимоги позивача в частині пені у сумі, вказаній при поданні позову 15490,66 грн. із врахуванням періодів нарахувань, вказаних в уточненому розрахунку (т. 1 а.с. 223-226).

Апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 15490,66 грн. пені, а тому оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 3177,12 грн. пені підлягає скасуванню.

Розглядаючи позовні вимоги позивача про стягнення з позичальника 117340,00грн штрафних санкцій, суд першої інстанції вважав обгрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 87889,68 грн. штрафу, в частині стягнення штрафу в сумі 29450,32 грн. суд відмовив.

З розрахунку позивача вбачається, що позивач нарахував штраф на підставі п.10.4 договору в розмірі 12240,00грн (із розрахунку 1020,00грн за кожен місяць); на підставі п.10.5. договору за період з листопада 2018 року по серпень 2019 року в загальному розмірі 100000,00грн (із розрахунку 10000,00грн за кожен місяць протягом невиконання зобов`язань); на підставі п.10.6. договору за невиконання зобов`язання, визначеного п.9.2.26 договору, за період з вересня по грудень 2018 року в загальному розмірі 4080,00грн (з розрахунку 1020,00грн щомісячно протягом періоду невиконання зобов`язань); на підставі п.10.5. договору в загальному розмірі 1020,00грн.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення штрафної санкції на підставі п.10.4. договору за непереведення позичальником чистих щоквартальних грошових надходжень по рахунку банку в розмірі не менше 80% за перший-четвертий квартали 2018 року в загальному розмірі 12240,00грн, суд першої інстанції частково відмовив в задоволенні вимог про стягнення зазначеної штрафної санкції на суму 8160,00 грн., оскільки, вважав правомірним є нарахування штрафу щоквартально в загальній сумі 4080,00 грн за кожен факт порушення виконання зобов`язання.

Однак, колегія суддів не погоджується в даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У пункті 9.2.23 договору сторони передбачили обов`язок позичальника спрямовувати та підтримувати протягом строку дії кредитного договору чисті щоквартальні грошові надходження на рахунках, відкритих у АТ "Укрексімбанк", на рівні не менше ніж 80% від чистих грошових надходжень позичальника. При цьому, контроль за виконанням позичальником зобов`язання проводиться в жовтні 2014 року за підсумками 3-го звітного кварталу 2014 року та в подальшому здійснюється щоквартально.

У статті 1 кредитного договору наведено визначення терміну "чисті грошові потоки", а саме - всі надходження на поточні рахунки, пов`язані з основною діяльністю юридичної особи, у т.ч. з продажем, наданням послуг тощо, крім надходжень, пов`язаних з отриманням будь-яких видів кредитів та отриманням фінансової допомоги. Банк також не приймає до розрахунку транзитні та нетоварні грошові потоки, повторно не враховує надходження, пов`язані з купівлею, продажем або обміном (конвертацією) валют або поверненням невикористаних коштів (надлишково сплачені суми попередніх оплат за товари, роботи, послуги).

Пунктом 10.4 договору сторони визначили, що за невиконання позичальником зобов`язань, визначених п.9.2.23 цього договору, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 1020,00грн (одна тисяча двадцять гривень) щомісячно за кожен факт порушення виконання зобов`язання.

Ненадання позичальником банку довідки про обсяг грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках у строки, зазначені у підпункті 9.2.28 цього договору, вважається невиконанням зобов`язань, визначених підпунктом 9.2.23 цього договору. Штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок, відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 5.10 цього договору, протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення банку про необхідність сплати такої штрафної санкції.

Враховуючи ст. 627 Цивільного кодексу України та принцип свободи договору, колегія суддів звертає увагу на те, що сторони погодили відповідальність позичальника за недотримання умов п. 9.9.23, яка настає за кожен факт порушення виконання такого зобов`язання щомісячно.

З матеріалів справи вбачається, що за період з січня по березень 2018 чисті щоквартальні грошові надходження на рахунках у позивача по рахунку позичальника склали 839422,49грн (тобто 18% від загальних чистих щоквартальних грошових надходжень позичальника, які становили загалом 4593515,47грн); за квітень-червень 2018 року чисті щоквартальні грошові надходження на рахунках, які відкриті у позивача по рахунку позичальника склали 138612,25грн (тобто 5,53% від загальних чистих щоквартальних грошових надходжень позичальника, які становили загалом 2506289,12грн); за липень-вересень 2018 року чисті щоквартальні грошові надходження на рахунках, які відкриті у позивача по рахунку позичальника склали 104867,30грн (тобто 32,1% від загальних чистих щоквартальних грошових надходжень позичальника, які становили загалом 326705,30грн); за жовтень-грудень 2018 року чисті щоквартальні грошові надходження на рахунках, які відкриті у позивача по рахунку позичальника склали 28519,40грн (тобто 26,7% від загальних чистих щоквартальних грошових надходжень позичальника, які становили загалом 106824,90грн), що підтверджується довідками грошових потоків ПП "Крупний" за 4 квартали, довідкою ПАТ "Укрексімбанк" про рух коштів по рахунку №52-14/226 від 13.09.2019, довідками ПП "Крупний" про чисті грошові надходження №18 від 10.01.2019, №362 від 10.10.2018, №292 від 10.07.2018, №160 від 09.04.2018 (т.1, а.с.61-66, 68,70,72).

А відтак, позивач, встановивши факт невиконання відповідачем 1 зобов`язання, визначеного п.9.2.23 Кредитного договору, правомірно нарахував штрафну санкцію, визначену п.10.4. Кредитного договору, за кожен місяць, у якому було порушено таке зобов`язання - в цьому випадку, за період з січня по грудень 2018 року (тобто за 12 місяців), відповідно - штрафна санкція нарахована в розмірі 12 240,00 грн. (1020,00*12=12240,00).

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 12 240,00 грн. штрафу на підставі п.10.4 кредитного договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 100000,00грн на підставі п.10.5 договору за невиконання зобов`язань, визначених п.9.2.33 договору, колегія суддів враховує наступне.

За приписами п.9.2.33 кредитного договору, позичальник зобов`язується протягом всього строку дії цього договору, починаючи з тринадцятого місяця кредитування та у подальшому кожного останнього місяця строку дії попереднього звіту про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення надавати банку актуальний звіт про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення, виконаний в акредитованій банком оціночній компанії.

Аналізуючи дану умову договору, суд прийшов до висновку, що відповідач зобов`язався здійснювати оцінку майна (предмету забезпечення) впродовж усього періоду кредитування.

Пунктом 10.5 договору сторони погодили, що за невиконання позичальником зобов`язань, визначених підпунктом 9.2.33 цього договору, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 10000,00 грн. щомісячно до повного виконання зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджується, що звіт про незалежну оцінку майна, який був наданий позичальником, проведено станом на 04.12.2017 (т.1, а.с.73-74). Даний звіт було виконано суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство"; строк дії звіту: 12 місяців від дати оцінки, тобто до 04.12.2018.

Враховуючи умови п.9.2.33 кредитного договору, позичальник зобов`язаний був подати банку звіт про оцінку майна кожного останнього місяця строку дії попереднього звіту, тобто у період з 04.11.2018 по 04.12.2018. Однак, станом на день звернення позивача з позовом до суду першої інстанції, так і на момент ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі, позичальник такого звіту не подав.

За невиконання відповідачем-1 умов п.9.2.33 кредитного договору, позивач на підставі п.10.5 договору нарахував штраф за період з листопада 2018 року по серпень 2019 року в сумі 100000,00грн.

Дослідивши умови договору в частині нарахування відповідачу-1 зазначеного штрафу та докази на підтвердження правомірності заявленої вимоги в цій частині, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення штрафу за ненадання звіту у листопаді 2018 року, оскільки актуальний звіт про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення позичальник зобов`язаний був надати у період з 04.11.2018 по 04.12.2018. Отже, нарахування такого виду штрафу могло бути здійснено лише починаючи з 05.12.2018 року, оскільки станом на 04.12.2018 ще був актуальним звіт про незалежну оцінку майна, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство" який діяв до 04.12.2018р. Вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу за листопад 2018 року в сумі 10000,00грн безпідставні.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу за серпень 2019 р. на суму 10 000 грн., оскільки, надіслана відповідачу -1 претензія містила вимогу про сплату штрафу лише за період з листопада 2018 по липень 2019 р. Колегія суддів оцінює критично даний висновок, оскільки умова п. 10.5 договору про зобов`язання сплати штрафних санкцій на рахунок, відкритий у банку , протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення банку, визначає досудовий спосіб сплати такої санкції. Разом з тим право на звернення до суду за стягненням такої санкції не може залежати від факту попереднього звернення кредитора з претензією до боржника, оскільки право на стягнення штрафу визначається лише фактом порушення зобов`язання в частині надання оцінки майна, який доведений належними доказами.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до умов кредитного договору, нарахування штрафу за невиконання п. 9.2.33 Договору можливе лише в протягом всього строку кредитування. Оскільки, кінцевий термін погашення кредиту закінчився 07.08.19 р., а тому з саме з цієї дати нарахування штрафних санкцій за невиконання умов договору, в т.ч. п. 9.2.33 Договору, є безпіставним.

А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що правомірними є вимоги позивача про нарахування відповідачу-1 штрафу у відповідності до п.10.5 кредитного договору за невиконання зобов`язань, визначених підпунктом 9.2.33 договору за період з 5 грудня 2018 року по 6 серпня 2019 року на загальну суму 80322,58 грн.

Позов в цій частині підлягає задоволенню, в решті заявленої до стягнення суми штрафу в розмірі 19 677,42 грн слід відмовити.

Перевіряючи розрахунок штрафної санкції, заявленої на підставі п.10.6 кредитного договору за невиконання позичальником зобов`язання, визначеного пп.9.2.26 договору щодо дотримання строків страхування майна, переданого в заставу за договором застави №52514Z15 від 07.08.2014 в розмірі 4080,00грн, суд зазначає таке.

Згідно з п.7.6 кредитного договору, надане в заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором майно повинно бути застраховане на користь банку як вигодонабувача на весь строк дії цього договору на умовах, погоджених банком. Позичальник повинен забезпечити надання до банку документів, що підтверджують набуття чинності такими договорами страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем-1 та ПАТ "Українська пожежна-страхова компанія" був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №А3 Ексім-011/_050/18_0000605 від 17.08.2018 (т.1, а.с.76).

Відповідно до умов зазначеного договору, останній укладався на підставі договору застави №52514Z15 від 07.08.2014, договору застави №52118Z1 від 30.03.2018, кредитних договорів №52514К12 від 07.08.2014, №52517К1 від 20.01.2017 та №52517V3 від 22.03.2017.

За умовами пп.2.3.11 договору застави №52514Z15 від 07.08.2014, зобов`язання заставодавця по відношенню до предмету застави, зокрема, на період дії цього договору здійснити страхування предмету застави - транспортного засобу у страхової компанії, з переліку страхових компаній-партнерів АТ "Укрексімбанк", на повну їх вартість (страхова сума повинна бути не меншою ніж заставна вартість предмета застави) на випадок їх крадіжки, ДТП, стихійних лих та протиправних дій третіх осіб тощо на користь заставодержателя за свій рахунок та надати до надання кредитних коштів, докази такого страхування.

Пунктом 9.2.26 кредитного договору відповідач-1 прийняв на себе зобов`язання дотримуватись умов гарантійних документів.

Відповідно до пункту 10.6 договору, за порушення/невиконання позичальником зобов`язань взятих на себе відповідно до умов цього договору (зокрема: недотримання строків страхування майна, ненадання документів передбачених умовами цього договору, тощо) і за невиконання яких не встановлено спеціальні штрафні санкції, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. щомісячно, за кожне окреме порушення.

Згідно п.12.1 договору добровільного страхування наземного транспорту, строк його дії з 03.09.2018 по 02.09.2019.

При цьому, відповідно до пункту 17.2 договору добровільного страхування наземного транспорту, договір набуває чинності з 00 годин 00 хвилин дня, визначеного п.12 договору, але не раніше 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем надходження на поточний рахунок страховика страхового платежу згідно з пунктом 12 договору, за умови попереднього надання ТЗ для огляду, що засвідчується Актом огляду ТЗ.

В матеріалах справи міститься квитанція №56 від 04.01.2019, відповідно до якої відповідачем-1 було сплачено страховий платіж в сумі 5336,38грн на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №А3Ексім-011/_050/18_0000605 від 17.08.2018 (т.1, а.с.75).

Таким чином, договір добровільного страхування наземного транспорту №А3 Ексім -011/_050/18_0000605 від 17.08.2018 набрав чинності - 05.01.2019.

Відповідно до частини 2 пункту 10.6 кредитного договору, штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок, відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 5.10 цього договору, протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення банку про необхідність сплати такої штрафної санкції.

В претензії №52-14/207 від 16.08.2019, яка була вручена відповідачу-1, банк вимагав сплати, у тому числі штрафної санкції за нездійснення страхування заставного майна, згідно пункту 9.2.26 договору, протягом вересня, жовтня, листопада, грудня 2018 року в розмірі 1020,00грн щомісячно за кожне окреме порушення виконання зобов`язання на підставі пункту 10.6 договору в загальному розмірі 4080,00грн (т.1, а.с.78).

Відповідач-1 доказів здійснення страхування заставного майна протягом вересня, жовтня, листопада, грудня 2018 року не надав, штраф в загальній сумі 4080,00грн (4 місяці х1020,00грн) не сплатив.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу за невиконання зобов`язання передбаченого пп. 9.2.26 та п.10.6 кредитного договору в сумі 4080,00грн, є обґрунтованим та підлягають задоволенню. А тому, оскаржуване рішення в цій частині слід залишити без змін.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу в сумі 1020,00грн на підставі п.10.5 договору за невиконання зобов`язання, визначеного п.9.2.28 договору, а саме недотримання позичальником умов щодо подання довідок про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках у січні 2019 року, апеляційним судом враховується наступне.

Підпунктом 9.2.28.7 кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов`язується надавати до банку у встановлені цим підпунктом строки такі документи, як зокрема, довідки про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках (у розрізі валют), надані банками до 10-го числа кожного першого місяця кварталу, наступного за звітним.

Відповідно до п.10.5 договору, за невиконання позичальником зобов`язань, визначених підпунктом 9.2.28 цього договору, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 1020,00грн (одна тисяча двадцять гривень) щомісячно за кожен факт порушення виконання зобов`язання.

Штрафна санкція підлягає сплаті на рахунок, відкритий відповідно до підпункту (б) пункту 5.10 цього договору, протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення банку про необхідність сплати такої штрафної санкції.

Як зазначалось вище, позивачем була вручена представнику відповідача-1 претензія №52-14/207 від 16.08.2019 з вимогою про сплату ПП "Крупний" штрафної санкції за ненадання до банку у січні 2019 року довідки про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в іншому банку (ПАТ КБ "Приватбанк") згідно пункту 9.2.28.7 договору (т.1, а.с.78).

Відповідач-1 доказів виконання вимог п.9.2.28.7 договору щодо надання банку довідки у січні 2019 про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках не надав, штрафну санкцію за ненадання довідки в сумі 1020,00грн не сплатив.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 штрафу за невиконання відповідачем-1 зобов`язання передбаченого пп.9.2.28.7 та п.10.5 кредитного договору у сумі 1020,00грн є обґрунтованим та підлягають задоволенню. А тому, оскаржуване рішення в цій частині слід залишити без змін.

Крім того, враховуючи вимоги ст. 625 ЦК України, перевіривши розрахунок позовних вимог в частині стягнення 4396,43грн 3% річних та 9847,58грн інфляційних втрат, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню, а тому залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін.

Щодо позовної вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитом та відповідних нарахувань з поручителя - відповідача 2.

З матеріалів справи вбачається, що 07.08.2014 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 та ПП "Крупний" укладено договір поруки № НОМЕР_1 НОМЕР_3 (т. 1, а.с. 49-50).

Відповідно до умов договору поруки сторони узгодили, що основне зобов`язання - зобов`язання поручителя перед кредитором солідарно з позичальником відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником своїх зобов`язань відповідно до кредитного договору щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Згідно п.2.1.7 договору поруки, поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальника за кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

За пунктом 3.1 договору поруки, поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.2 договору поруки, у випадку невиконання позичальником основного зобов`язання або його частини, кредитор має право вимагати виконання цього зобов`язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.

За пунктом 4.1.1 договору поруки, кредитор має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі своїх грошових вимог, що випливають з основного зобов`язання у випадку, якщо позичальник не виконує грошове зобов`язання, передбачене кредитною угодою, протягом десяти днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт такого невиконання.

Вимагати дострокового виконання основного зобов`язання поручителем та/або позичальником у випадку якщо протягом 10 робочих днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт невиконання та/або неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитною угодою та/або поручителем за цим договором, вони не будуть виконані (підпункт 4.1.2 договору поруки).

Підпунктом 4.4.1 договору поруки сторони визначили, що поручитель зобов`язаний у разі одержання письмової вимоги кредитора про невиконання або неналежне виконання позичальником основного зобов`язання або його частини та/або в разі виникнення у кредитора вимагати обов`язкового дострокового виконання основного зобов`язання повідомити про це позичальника в разі пред`явлення позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі.

Пунктом 4.4.2 передбачено, що поручитель зобов`язаний нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником основного зобов`язання або його частини.

Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та поручителем (пункт 7.1 договору поруки).

Відповідно до пункту 7.4 договору поруки, дія цього договору припиняється після повного виконання основного зобов`язання.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Загальні підстави припинення поруки, яка за своєю правовою природою є зобов`язанням, передбачені у главі 50 Цивільного кодексу України, а спеціальні (додаткові) підстави її припинення визначено у статті 559 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом виконання зобов`язання позичальника були забезпечені порукою. Відповідно до договору поруки № 52514Р14, укладений позивачем з ОСОБА_1 , який поручився перед банком за виконання ПП Крупний усіх зобов`язань за кредитним договором, у тому числі: повернути кредитору кредит у розмірі 600011,36 грн., у терміни (строки), визначені кредитним договором та додатком №1 до кредитного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 06.08.19 року; щомісячно сплачувати кредитору проценти за користування кредитом; сплатити комісії в порядку та розмірах, встановлених кредитним договором; сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи.

Поручитель зобов`язаний нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником основного зобов`язання його частини (п. 4.4.2 Договору).

Аналізуючи норми чинного законодавства та договору, колегія суддів зазначає, що суть солідарного обов`язку полягає в тому, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання як від боржника, так від поручителя.

Враховуючи, що порука є особливим забезпечувальним зобов`язанням поручитель несе відповідальність як за основним (кредитним договором) та і за забезпечувальним (договір поруки) зобов`язаннями. При цьому строки виконання зобов`язання визначені основним кредитним договором, а тому факт порушення таких строків є підставою для виконання зобов`язань поручителем.

А тому звернення до суду з вимогами до поручителя не можуть ставитися в залежність від факту надіслання йому вимоги, оскільки строк для виконання зобов`язання відповідачем 2 настав з моменту прострочення боржника.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що оскільки, вказаний кредитний договір та договір поруки були підписані сторонами та скріплені печатками сторін, позичальник та поручитель в повній мірі ознайомились з їх змістом, порядком та умовами здійснення платежів за договором та погодились з ними, визнали обов`язковими для виконання, прийнявши на себе ризик настання негативних наслідків невиконання умов договору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що неотримання вимоги не звільняє поручителя виконання умов договору, виконання поручителем зобов`язання по договору поруки не може ставитися в залежність від направлення чи не направлення вимоги банком поручителю та не звільняє поручителя від солідарної відповідальності перед банком.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору та скасовує оскаржуване рішення в цій частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача суму основного боргу в розмірі 153922,06 грн., 32821,56 грн. процентів за кредитом, 6716,24 грн. комісії, 15490,66 грн. пені, 4396,43 грн. 3% річних, 9847,58 грн. інфляційних, 97662,58 грн. штрафних санкцій.

Разом з тим, враховуючи вимоги ст.ст. 267, 261, 257, 258, 259 ЦК України та умови п. 14.6.1 Договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності, які заявлені відповідачем.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, однак, порушив норми матеріального права, що призвело до прийняття помилково судового рішення.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Акціонерного товариства "Укрексімбанк" у м. Житомирі на рішення Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020 р. у справі № 906/970/19 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 20 лютого 2020 року у справі №906/970/19 скасувати в частині стягнення 2669,69 процентів за користування кредитом, 483,88 грн. комісії, відмови у стягненні 9772,9 грн. штрафу та 3177,12 грн. пені та відмови у стягненні з ОСОБА_1 . В цій частині прийняти інше рішення, у зв`язку з чим резолютивну частину рішення від 20.02.20 викласти в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Крупний" (01014, м.Київ, вул. Звіринецька, буд.63, ідентифікаційний код 37677846) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м.Київ, вул.Антоновича, буд.127, ідентифікаційний код 00032112):

- 153 922,06 грн основного боргу;

- 32 821,56 грн процентів за кредитом;

- 6 716,24 грн комісії за управління кредитом;

- 15490,66 грн пені;

- 97 662,58 грн штрафних санкцій ;

- 4 396,43 грн 3% річних;

- 9 847,58 грн інфляційних втрат;

- 4812,86 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову до Приватного підприємства "Крупний" та ОСОБА_1 - відмовити."

Стягнути з Приватного підприємства "Крупний" (01014, м.Київ, вул. Звіринецька, буд.63, ідентифікаційний код 37677846) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м.Київ, вул.Антоновича, буд.127, ідентифікаційний код 00032112) 3609,64 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м.Київ, вул.Антоновича, буд.127, ідентифікаційний код 00032112) 3609,64 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/970/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "18" червня 2020 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.