Рішення
від 29.01.2020 по справі 910/12876/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2020Справа № 910/12876/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновер Україна"

про стягнення 4 346 226,28 грн.

Представники учасники справи:

від позивача: Метенко Т.І. - довіреність від 26.12.2019 б/н;

від відповідача: Попінако Д.О. - директор;

Бабій В.В. - ордер від 29.10.2019 № 629330;

вільний слухач: Бондар Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Видобувна компанія Укрнафтобуріння звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інновер Україна про стягнення 4 346 226,28 грн., а саме: 2 193 860,43 грн. авансового платежу, 548 118,01 грн. пені, 534 749,28 грн. 10% штрафу, 1 069 498,56 грн. 20% штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором від 09.11.2017 № IWK17028NIT в частині своєчасного надання послуг з налаштування та здійснення модифікацій до програмного продукту та у відповідності до здійсненої передплати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з повернення здійсненої передплати, за наявності якої позивачем нарахована пеня та штрафи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019, за результатами розгляду заяви позивача від 03.10.2019 № 184/3-10/19 про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12876/19, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, предмет доказування та ціну позову, господарським судом на підставі ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.11.2019.

В підготовче засідання 06.11.2019 з`явились уповноважені представники позивача та відповідача.

Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання 30.10.2019 від відповідача надійшов відзив від 29.10.2019 на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позову ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" відмовити повністю. Відзив разом з доданими до нього документами судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 задоволено усне клопотання уповноваженого представника позивача та відкладено підготовче засідання на 11.12.2019.

В підготовче засідання 11.12.2019 з`явились уповноважені представники сторін.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 11.12.2019 через відділ діловодства суду від позивача 21.11.2019 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву № 217/2-11/9 від 20.11.2019; 27.11.2019 надійшли заперечення відповідача б/н від 26.11.2019 проти відповіді на відзив; 10.12.2019 від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 10.12.2019; 10.12.2019 від відповідача надійшла заява б/н від 10.12.2019 в порядку абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо визначення розміру судових витрат та наступного надання відповідних доказів; 10.12.2019 від позивача надійшла відповідь на заперечення відповідача № 229/1-12/19 від 06.12.2019. Подані документи долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.12.2019 враховуючи те, що у відповідності до ч. 2 ст. 182 ГПК України судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання та оголошення в ньому перерви, підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті на 15.01.2020.

У судовому засіданні 15.01.2020 судом протокольно оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті на стадії вступного слова до 29.01.2020.

У судові засідання 15.01.2020 та 29.01.2020 з`явились уповноважені представники позивача та відповідача.

Судом доведено до відома сторін, що до початку судового 29.01.2020 через відділ діловодства суду 23.01.2020 від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 23.01.2020; 27.01.2020 від позивача надійшла письмова відповідь б/н від 27.01.2020 на додаткові пояснення відповідача. Заслухавши думку присутніх в судовому засіданні учасників справи, зазначені документи судом долучено до матеріалів справи.

У судових засіданнях 15.01.2020 та 29.01.2020 року з розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судових засіданнях 15.01.2020 та 29.01.2020 заперечили проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 09 листопада 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (позивач у справі, замовник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інновер Україна" (відповідач у справі, виконавець за Договором) укладено Договір № IWK17028NIT (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню послуг (надання послуг з налаштування, здійснення модифікацій до програмного продукту у відповідності із вимогами замовника та впровадження програмного продукту (програмне забезпечення Microsoft Dynamics NAV 2017) з необхідними модифікаціями як цілісного комплексу функціонуючих бізнес-процесів), а замовник зобов`язаний прийняти і оплатити належним чином надані послуги до Договору.

Розділами 2-4, 8,10 Договору сторони узгодили предмет Договору, вартість послуг та порядок розрахунків, порядок приймання-передачі наданих послуг, строк дії договору та умови його розірвання, відповідальність сторін тощо.

За умовами пункту 8.1 Договору сторони визначили, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань відповідно до умов цього Договору.

Якщо інше не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору. Зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України (п.п. 8.2, 8.3 Договору).

Вказаний договір підписаний представниками замовника та виконавця та скріплений печатками юридичних осіб.

В подальшому, 20.08.2018 та 10.09.2018 між сторонами укладено додаткові угоди від 20.08.2018 № 1 та від 10.09.2018 № 2 до Договору про внесення змін та доповнень до останнього.

Як слідує зі змісту Договору, останній містить зобов`язання як з виконання роботи, так і з передачі її майнового результату, певно визначеного та віддільного від дій, а саме програмного продукту, у власність іншій особі (замовникові).

Так, згідно Розділу 1 Договору під терміном результати послуг в спірному Договорі розуміється впроваджений програмний продукт з необхідними модифікаціями як цілісний комплекс функціонуючих бізнес - процесів, які визначені у Додатку № 1 до Договору, з метою повноцінного використання замовником в його господарській діяльності.

Судом встановлено, виходячи з предмета та правової конструкції, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Виконавець надає послуги згідно наданих замовником документів (протоколів інтерв`ю), в яких зазначається перелік модифікацій та вимог замовника до програмного продукту. Замовник зобов`язаний передати зазначені документи протягом трьох робочих днів з дати набрання чинності Договору, про що сторони складають та підписують відповідний акт (п. 2.2 Договору).

Як свідчать матеріали справи та сторонами не заперечувалось, з метою належного надання послуг по Договору, згідно вимог пункту 2.2. Договору, замовник передав, а виконавець прийняв наступні документи, в яких зазначається перелік модифікацій та вимог замовника до програмного продукту (надалі - документи):

1.1. Протокол інтерв`ю з процесу "Облік грошових коштів",

1.2. Протокол інтерв`ю з процесу "Казначейство",

1.3. Протокол інтерв`ю з процесу "Облік розрахунків з підзвітними особами",

1.4. Протокол інтерв`ю з процесу "Облік податків",

1.5. Протокол інтерв`ю з процесу "Облік необоротних активів",

1.6. Протокол інтерв`ю з процесу "Управління запасами та фінансовий облік запасів",

1.7. Протокол інтерв`ю з процесу "Управління закупівлями та розрахунки з постачальниками",

1.8. Протокол інтерв`ю з процесу "Собівартість",

1.9. Протокол інтерв`ю з процесу "Управління продажами нафти",

1.10. Протокол інтерв`ю з процесу "Управління продажами газу",

1.11. Протокол інтерв`ю з процесу "Кадровий та табельний облік",

1.12. Протокол інтерв`ю з процесу "Розрахунок зарплат",

1.13. Протокол інтерв`ю з процесу "Фінансові результати та бухгалтерська звітність",

1.14. Оцінка функціональних вимог (FRE) з переліком затверджених модифікацій,

1.15. Перелік затверджених модифікацій, про що сторонами складено та підписано відповідний акт від 14.11.2017 приймання-передачі документів в межах Договору. Підписанням цього акта виконавець підтвердив, що передані документи згідно акта відповідають умовам Договору та їх об`єм (повнота) є необхідним та достатнім для надання виконавцем послуг по Договору належним чином. Також, сторони підтвердили, що в них відсутні будь-які зауваження щодо змісту та об`єму інформації, що містяться у документах, для виконання взятих на себе зобов`язань по Договору.

У відповідності до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 2.3 Договору сторони встановили, що строк надання послуг - до 05.09.2018. Строк надання послуг може бути збільшений у випадку: порушення замовником вимог пункту 4.7 Договору. Строк надання послуг пропорційно збільшується на строк такого порушення (п. 2.3.1. Договору); прийняття відповідних рішень керуючим комітетом (одноголосно), що мають оформлюватись у вигляді протокольних рішень, які після належного оформлення являються додатками до цього Договору (п. 2.3.2. Договору).

Так, Додатком № 1 до Договору сторони погодили "План надання послуг з очікуваною тривалістю і вартістю", відповідно до якого: дата початку - 11.12.2017, дата закінчення - 05.09.2018, вартість - 100 380,00 доларів США.

Як вже зазначалось вище, 20.08.2018 сторонами було внесено зміни та доповнення до Договору, шляхом підписання відповідної додаткової угоди № 1 до Договору, за умовами якої сторони дійшли взаємної згоди щодо збільшення строку надання послуг по Договору, у зв`язку з чим за умовами пункту 2.3. Договору в редакції Додаткової угоди від 20.08.2018 № 1 строк надання послуг зазначений у додатку № 1 до Договору "План надання послуг" (етап № 1 - до 30.11.2018, етап № 2 - до 25.03.2019), відповідно додаток № 1 до Договору "План надання послуг" викладено у новій редакції, що додається, згідно якого:

1-й етап: дата початку - 13.12.2017, дата закінчення - 30.11.2018, вартість - 93 315,00 доларів США;

2-й етап: дата початку - 06.06.2018, дата закінчення - 25.03.2019, вартість - 7 065,00 доларів США.

В подальшому, 10.09.2018 сторонами внесено зміни та доповнення до Договору, про що сторонами підписано відповідну Додаткову угоду № 2 до Договору, згідно з якої сторони дійшли взаємної згоди щодо збільшення обсягу надання послуг по Договору та визначили, що строк надання послуг зазначений у додатку № 1 до Договору "План надання послуг" (етап № 1 - до 30.11.2018, етап № 2 - до 25.03.2019, етап № 3 - до 28.11.2018), відповідно додаток № 1 до Договору викладено у новій редакції згідно даної додаткової угоди.

1-й етап: дата початку - 13.12.2017, дата закінчення - 30.11.2018, вартість - 93 315,00 доларів США;

2-й етап: дата початку - 06.06.2018, дата закінчення - 25.03.2019, вартість - 7 065,00 доларів США;

3-й етап: дата початку - 24.09.2017, дата закінчення - 28.11.2017, вартість - 18 2016,95 доларів США.

Окрім цього, сторони доповнили Договір пунктами 10.8 та 10.9 в наступній редакції: п. 10.8. Положення пунктів 10.5, 10.5.1, 10.5.2, 10.6 Договору не застосовуються до надання послуг згідно Етапу 3 Додатку № 1 до Договору .

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За умовами пункту 3.1. Договору визначено, що орієнтована вартість послуг, що повинні бути надані виконавцем по Договору, складає гривневий еквівалент 100 380,00 доларів США (без ПДВ), що на дату підписання Договору складає 2 673 746,38 грн. без ПДВ.

Фактична вартість наданих послуг визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі етапу наданих послуг у порядку, визначеному розділом 4 Договору. При цьому, сторони погодили, що зміна вартості послуг загалом не може перевищувати 15% від орієнтованої вартості послуг, визначеної у пункті 3.1. Договору (п. 3.2. Договору).

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 3.4. Договору сторони узгодили, що оплата послуг здійснюється згідно виставлених виконавцем рахунків у відповідності з планом надання послуг, що наведений у додатку № 1 до Договору на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі етапу наданих послуг. Виконавець готує рахунки на оплату та акт приймання-передачі етапу наданих послуг по факту закінчення етапу надання послуг, результатом яких є завершений та готовий для використання один або декілька бізнес-процесів, що наведені у додатку № 1.

Вартість послуг визначається за курсом гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату підписання акта приймання-передачі етапу наданих послуг (п. 3.6. Договору).

За умовами пункту 3.7. Договору до початку надання послуг за цим Договором замовник має сплатити авансовий платіж у розмірі гривневого еквівалента 30 114,00 доларів США (без ПДВ). Оплата здійснюється на підставі рахунку на оплату у гривнях за курсом гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату виставленого рахунку.

Наступні платежі здійснюються на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі етапів наданих послуг згідно рахунків на оплату, виставляються виконавцем відповідно до прийнятих замовником послуг згідно рахунків на оплату, які виставляються виконавцем відповідно до прийнятих замовником послуг. Рахунки підлягають оплаті протягом 5 (п`яти) банківських днів від дати отримання замовником відповідного рахунку (п. 3.8. Договору).

Перший рахунок на оплату після авансового платежу, що здійснюється згідно з пунктом 3.7. Договору, має бути виставлений, коли загальна сума наданих послуг згідно затверджених актів приймання-передачі етапів наданих послуг перевищить розмір авансового платежу. Сума, вказана у цьому рахунку, буде дорівнювати різниці між розміром авансового платежу і сумою затверджених прийнятих актів приймання-передачі етапів наданих послуг (п. 3.9. Договору).

При цьому, сторони погодили, що офіційний курс НБУ української гривні до долару США на дату укладання цього Договору становить 26,636246 за 1 долар США (п. 3.13. Договору).

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури від 04.12.2017 № РФ_001307 на оплату авансового платежу за послуги з налаштування, модифікацій до Програмного продукту згідно з Договором позивачем належним чином та у повному обсязі сплачено авансовий платіж на суму 977 656,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.12.2017 № 7068 на відповідну суму із зазначенням призначення платежу аванс за послуги з налаштування та здійснення модифікацій зг. Дог. № IWK17028NIT від 09.11.17 р., та рах. № РФ_001307 від 04.12.2017 р… , копія якого наявна в матеріалах справи.

Факт отримання авансового платежу та його розмір сторонами не заперечувався.

Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу ч. 2 ст. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Приймання-передача наданих послуг по Договору здійснюється поетапно та оформлюється підписанням сторонами актів приймання-передачі етапів наданих послуг (надалі - акт) (п. 4.1. Договору).

Згідно з пунктом 4.2. Договору протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати завершення надання послуг по відповідному етапу виконавцем, останній складає, підписує та направляє на адресу замовника акт у двох екземплярах.

Протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання акта замовник підписує наданий виконавцем акт та направляє підписаний екземпляр виконавцю, або в той же строк надає мотивовану відмову від прийняття послуг із зазначенням недоліків (невідповідність модифікацій та/або налаштувань відповідного бізнес-процесу вимогам замовника (пункт 2.2. Договору) та узгоджує термін їхнього усунення При цьому термін усунення недоліків може перевищувати 10 робочих днів (п. 4.3. Договору).

Виконавець зобов`язаний усунути вказані замовником недоліки в узгоджений термін. Після усунення виконавцем недоліків приймання-передача наданих послуг по відповідному етапу здійснюється у порядку, визначеному пунктами 4.2., 4.3. Договору. При цьому, час витрачений виконавцем на усунення недоліків замовником не оплачується (п. 4.4. Договору).

Після надання усіх послуг по Договору виконавець зобов`язаний провести роботи інтегрального тестування програмного продукту для забезпечення функціонування програмного продукту як цілісного комплексу з метою повноцінного використання замовником в його господарській діяльності. Підтвердженням функціонування програмного продукту як цілісного комплексу вважається підписаний сторонами акт впровадження програмного продукту (п. 4.5. Договору).

При цьому, пунктом 4.6 Договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний попередньо (до підписання акта) надавати тестовий сценарій замовнику для виконання тестування ключовим користувачем (відповідальний за конкретний бізнес-процес) відповідного бізнес-процесу з метою підтвердження наявності необхідних модифікацій.

Згідно визначення термінів, наведених в розділі 1 Договору, тестовий сценарій - документ, який готується та надається виконавцем після надання послуг по етапу (бізнес-процесу) для кожного із ключових користувачів для тестування модифікацій і налаштувань програмного продукту та їх погодження і приймання.

В свою чергу, ключовий користувач визначений умовами розділу 1 Договору як працівник замовника, який є відповідальним за певний бізнес - процес, здійснює тестування бізнес - процесу в Програмному продукті та приймає рішення про відповідність функціонування бізнес - процесу в програмному продукті вимогам замовника, зазначеним в п. 2.2 Договору.

Після отримання замовником тестового сценарію, ключовий користувач замовника зобов`язаний протягом трьох робочих днів протестувати наданий документ, погодити його або надати зауваження. У випадку, якщо замовник не виконує своїх зобов`язань згідно даного пункту протягом 10 календарних днів, такий тестовий сценарій вважається погодженим замовником без зауважень (п. 4.7. Договору).

Отже, приймання замовником виконаних робіт (наданих послуг) по етапам за Договором здійснюється шляхом оформлення тестових сценаріїв по бізнес-процесам, передбачених Етапами 1-2 надання послуг та визначених у додатку № 1 "План надання послуг" до Договору, з метою тестування ключовим користувачем замовника та підтвердження наявності необхідних модифікацій, та у разі відсутності зауважень до тестового сценарію по відповідному бізнес-процесу, такий тестовий сценарій вважається погодженим. За результатами погодження та прийняття послуг по модифікації та налаштуванню програмного продукту в частині окремих бізнес-процесів, передбачених етапами надання послуг відповідно до додатку № 1 до Договору, складаються відповідні акти надання послуг, що передують прийманню-передачі певного етапу надання послуг в цілому з оформленням відповідного акта.

У відповідності до вказаних умов Договору виконавцем були направлені замовнику та погоджені останнім шляхом підписання представниками позивача тестові сценарії по бізнес-процесам у виконаній частині послуг за Етапом № 1, а саме передбаченими пунктом 1.2.1. "Облік грошових коштів", пунктом 1.2.2. "Казначейство", пунктом 1.2.3. "Попередні налаштування системи", пунктом 1.2.4. "Розрахунок з підзвітними особами" та пунктом 1.2.6. "Облік необоротних активів" етапу № 1 згідно з додатком № 1 "План надання послуг" до Договору, копії яких долучені відповідачем до матеріалів справи.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов спірного Договору, з урахуванням прийнятих та погоджених позивачем тестових сценарієв, відповідачем виконані, а позивачем прийняті по обсягу та якості послуги на загальну суму 2 193 860,43 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних актів надання послуг та звітів про виконані роботи по модифікації та налаштуванню програмного продукту щодо бізнес-процесів, передбачених пунктами 1.1.1, 1.1.2, 1.1.4, 1.2.1.-1.2.4, 1.2.6.-1.2.10. Етапу № 1 згідно з додатком № 1 "План надання послуг" до Договору (із змінами та доповненнями), а саме:

1.2.1. "Облік грошових коштів" - акт наданих послуг та звіт про виконані роботи від 01.03.2018 на суму 54 667,16 грн.;

1.2.2. "Казначейство", 1.2.3. "Попередні налаштування системи (план рахунків, виміри)" - акт наданих послуг та звіт про виконані роботи від 15.06.2018 на суму 276 431,45 грн.,

1.2.4. "Розрахунок з підзвітними особами" - акт наданих послуг та звіт про виконані роботи від 02.04.2018 на суму 78 431,83 грн.,

1.2.6. "Облік необоротних активів" - акт наданих послуг та звіт про виконані роботи від 26.07.2018 на суму 321 152,10 грн.,

1.2.7. "Облік податків", 1.1.1 Додаткові зустрічі - інтерв`ю з КК , 1.1.2 Оновлення документу FRE , 1.1.4 Перепланування задач про проекту - акт наданих послуг та звіт про виконані роботи від 04.12.2018 на суму 328 226,48 грн.,

1.2.8. "Управління запасами та фінансовий облік запасів" - акт наданих послуг та звіт про виконані роботи від 19.10.2018 на суму 289 296,14 грн.,

1.2.9. "Управління закупівлями та розрахунки з постачальниками" - акт наданих послуг та звіт про виконані роботи від 20.09.2018 на суму 199 344,13 грн.,

1.2.10. "Управління продажами нафти" - акт наданих послуг та звіт про виконані роботи від 11.12.2018 на суму 646 311,14 грн., які прийняті та підписані замовником без будь-яких зауважень та претензій.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов`язання з надання послуг згідно Договору, так і факт виникнення у позивача зобов`язання з їх оплати, за висновками суду, є акти наданих послуг, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерським документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Отже, підписання замовником (позивачем) актів наданих послуг за Етапом № 1 у визначеному переліку, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані за Договором послуги.

При цьому, як свідчать наявні у справі докази та зазначається у відзиві відповідачем, оскільки на виконання пунктів 2.1., 4.1. Договору у період 01.03.2018-19.10.2018 останнім передано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 1 219 322,81 грн., що підтверджується відповідними належним чином підписаними без зауважень актами надання послуг, а саме: від 01.03.2018 на суму 54 667,16 грн., від 02.04.2018 на суму 78 431,83 грн., від 15.06.2018 на суму 276 431,45 грн., від 26.07.2018 на суму 321 152,10 грн., від 20.09.2018 на суму 199 34,13 грн., 19.10.2018 на суму 289 296,14 грн., та оскільки загальна сума наданих послуг згідно представлених та підписаних обома сторонами актів наданих послуг перевищила розмір попередньо сплаченого позивачем авансового платежу на суму 241 666,26 грн., у відповідності до пунктів 3.4., 3.8., 3.9. Договору відповідачем було виставлено позивачеві рахунок-фактуру від 19.10.2018 № РФ_001764 на сплату авансового платежу за надання послуг з налаштування, здійснення модифікацій до програмного продукту згідно з Договором на суму 241 666,26 грн., тобто на суму, яка дорівнює різниці між розміром авансового платежу і сумою затверджених прийнятих актів приймання-передачі етапів наданих послуг станом дату виставлення рахунку.

Вказаний рахунок замовником було оплачено згідно платіжного доручення від 25.10.2018 № 25030 на суму 241 666,26 грн. із зазначенням призначення платежу: "Налаштування та здійснення модифікацій зг. Дог. № IWK17028NIT від 09.11.17р. та Рах. № РФ_001764 від 19.10.18р.", копія якого наявна в матеріалах справи.

В подальшому на виконання п.п.3.4, 3.8, 4.1 Договору за результатами прийняття замовником наданих виконавцем послуг на підставі акта наданих послуг від 04.12.2018 на суму 328 226,48 грн. відповідачем був виставлений рахунок від 04.12.2018 № РФ_001850 на оплату надання послуг з налаштування, здійснення модифікацій до програмного продукту згідно з Договором на відповідну суму, який був оплачений замовником відповідно до платіжного доручення від 11.12.2018 № 11044 на суму 328 226,48 грн. із зазначенням призначення платежу: "Налаштування та здійснення модифікацій зг. Дог. № IWK17028NIT від 09.11.17р. та Рах. № РФ_001850 від 04.12.18р."

Також за результатами прийняття замовником наданих виконавцем послуг на підставі акта наданих послуг від 11.12.2018 на суму 646 311,14 грн. відповідачем був виставлений рахунок від 11.12.2018 № РФ_001861 на оплату надання послуг з налаштування, здійснення модифікацій до програмного продукту згідно з Договором на відповідну суму, який був оплачений замовником відповідно до платіжного доручення від 20.12.2018 № 201041 на суму 646 311,14 грн. із зазначенням призначення платежу: "Налаштування та здійснення модифікацій зг. Дог. № IWK17028NIT від 09.11.17р. та Рах. № РФ_001861 від 11.12.18р.".

Всього позивачем як замовником було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 2 193 860,43 грн., факт якого належним підтверджено матеріалами справи.

Отже, виходячи зі змісту наданих сторонами доказів та фактичних обставин суд доходить висновку, що згідно з платіжними дорученнями від 25.10.2018 № 25030, від 11.12.2018 № 11044, від 20.12.2018 № 20104 кошти Приватним акціонерним товариством ВК Укрнафтобуріння перераховувалися саме за належним чином надані виконавцем та прийняті замовником послуги за спірним Договором, що підтверджується змістом розрахункових та банківських документів, а саме підписаних обома сторонами актів наданих послуг, рахунків - фактур виконавця та платіжних доручень замовника.

Поряд із цим судом взято до уваги, що призначення платежів в наступних після здійснення перерахування авансу платіжних дорученнях позивача були визначені останнім як оплата за налаштування та здійснення модифікацій згідно рахунків, тоді як в платіжному дорученні № 7068 від 06.12.2017 року на суму 977 656,55 грн. призначення платежу зазначене позивачем саме як аванс за послуги з налаштування та здійснення модифікацій згідно Договору.

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

В свою чергу в силу ч.1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

За загальним правилом, визначеним ч. 2 вказаної норми при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Частиною 3 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язані свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або не виконає його в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Суд зазначає, що вказане правило має загальний характер та розповсюджується на будь - які зустрічні зобов`язання, до яких відносяться і зобов`язання, які випливають із договору підряду.

При цьому за приписами ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Проте, судом не приймаються до уваги та оцінюються критично твердження позивача про сплату коштів лише з метою сприяння/стимулювання відповідача надати послуги своєчасно та належно як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки зважаючи на виконання відповідачем умов Договору щодо часткового надання послуг по Етапу № 1, якому кореспондує обов`язок позивача як замовника щодо оплати фактично наданих відповідачем послуг, перерахування грошових коштів на підставі рахунків виконавця за фактом прийняття послуг згідно відповідних актів та на відповідну суму з наступним посиланням в платіжних дорученнях на виставлені рахунки розцінюється судом як оплата за фактично надані та прийняті послуги по Етапу № 1.

В свою чергу, статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, за твердженням позивача, в порушення взятих на себе зобов`язань, встановлених Договором, відповідач послуги по 1-му та 2-му Етапам належним чином та в повному обсязі не надав, зазначаючи про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині строків надання послуг, оскільки останнім не надано в повному обсязі послуги за Договором по Етапу №1 та Етапу № 2 , що станом на 10.05.2019 свідчить про прострочення строків надання послуг, а саме: по Етапу № 1 - 160 календарних днів (з 01.12.2018) та по Етапу № 2 - 45 календарних днів (з 26.03.2019).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, в зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасного надання послуг по Етапу 1 та Етапу 2 та у визначені Договором строки програмний продукт налаштований та впроваджений не був, позивач листом від 20.03.2019 № 52/13-03/19 повідомив відповідача про порушення останнім строків надання послуг по 1-му та 3-му етапам, оскільки станом на дату направлення листа-повідомлення послуги по вказаним етапам не були надані. Крім того, вказаним листом позивач вимагав надання послуг загалом по всім етапам (1-3) у строк до 25.03.2019 та оформлення надання послуг актами приймання-передачі послуг у відповідності до умов п. 4 Договору.

Натомість, у відповідь на зазначену вимогу виконавець листом від 11.04.2019 № 11-01/11.04.2019 повідомив, що порушення строків надання послуг зумовлено порушеннями зі сторони замовника взятих на себе обов`язків, визначених пунктом 4.7 Договору, оскільки замовником не були погоджені надіслані ключовому користувачу останнього тестові сценарії 1-го та 3-го етапів послуг та повідомив, що після тестування виконавець підготує акти приймання-передачі послуг. Крім того, зазначеним листом виконавець просив розглянути та затвердити у термін до 21.04.2019 оновлений "План надання послуг", який був підготовлений та надісланий на погодження представникам замовника.

В подальшому, враховуючи, що станом на 10.05.2019 виконавцем не були надані послуги по етапам №№ 1-3, відповідно мало місце значне порушення строків надання обумовлених послуг, замовник звернувся до останнього з повідомленням-вимогою від 10.05.2019 № 84/2-05/19, в якому повідомив з посиланням на ст. 612 ЦК України про відмову від прийняття послуг у зв`язку з простроченням виконавцем виконання зобов`язань за Договором, відсутність зобов`язань замовника з оплати не прийнятих результатів послуг та вимагав від останнього сплатити на користь замовника згідно п.п.10.5.1-10.5.3 пеню та штрафи від вартості послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду вказаного повідомлення - вимоги виконавець листом від 24.05.2019 № 24-01 повідомив, що останнім були направлені ряд тестових сценаріїв, проте замовником не були вчинені дії, визначені пунктом 4.7. Договору щодо зобов`язання ключових користувачів замовника протягом 3-х робочих днів протестувати наданні документи, а саме: "Управління продажами газу", "Собівартість", "Облік грошових коштів" (етап 3), "Казначейство" (етап 3), "Попередні налаштування системи (План рахунків, виміри)" (етап 3), "Управління закупівлями та розрахунки з постачальниками" (етап 3), "Імпорт газу" ( Протокол "Інтерв`ю ), погодити їх або надати зауваження. Зазначене, за твердженням виконавця, унеможливило продовження останнім виконання зобов`язання щодо надання послуг, оскільки відсутнє будь-яке підтвердження наявності необхідних модифікацій за налаштованими бізнес-процесами у замовника, відповідно неможливо встановити подальші налаштування, модифікації та впровадити елементи програмного продукту, що у свою чергу залежать від налагодженого функціонування попередніх бізнес-процесів.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на положення пункту 2.3.1 Договору, відповідно до якого строк надання послуг пропорційно збільшується на строк порушення замовником вимог пункту 4.7. Договору, виконавець зазначав про відсутність факту порушення строку надання послуг та підстав у замовника для відмови від прийняття послуг, в зв`язку з чим відмовив в задоволенні вимог замовника щодо сплати виконавцем штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 06.08.2019 № 166/3-09/19 замовник повторно повідомив виконавця про порушення строків надання послуг (по етапу № 1 - 160 календарних днів, по етапу № 2 - 45 календарних днів) та не надання послуг по етапам №№ 1-3, що підтверджується відсутністю актів приймання-передачі послуг за відповідними етапами, та з урахуванням зазначеного, посилаючись на пункти 10.5.1, 10.5.2., 10.5.3 Договору вимагав сплатити на користь замовника пеню та штрафи відповідно до наведеного розрахунку.

Факт надсилання зазначеного повідомлення - вимоги на адресу ТОВ Інновер Україна підтверджується матеріалами справи.

Проте, зазначені повідомлення-вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення.

Таким чином, як зазначено позивачем, свої зобов`язання щодо надання обумовлених Договором послуг щодо налаштування, здійснення модифікацій до програмного продукту та впровадження останнього як цілісного комплексу функціонуючих бізнес - процесів у встановлений строк, а саме по Етапу № 1 в строк до 30.11.2018, по Етапу № 2 до 25.03.2019, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач в повному обсязі не виконав, в результаті чого у останнього станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі здійсненої позивачем передплати (авансового платежу) в сумі 2 193 860,43 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Окрім того, оскільки, на думку позивача, відповідачем допущено порушення зобов`язання щодо своєчасного надання обумовлених Договором послуг (Етапи № 1 та № 2) у визначені планом надання послуг строки та згідно здійсненої передплати, позивачем нараховано на підставі п.10.5.1 Договору пеню в розмірі 0,1% від орієнтовної вартості послуг по Договору (п.3.1) в сумі 548 118,01 грн. (по Етапу № 1 в сумі 427 799,42 грн. за період з 01.12.2018 по 09.05.2019; по Етапу № 2 в сумі 120 318,59 грн. за період з 26.03.2019 року по 09.05.2019), на підставі п.10.5.2 Договору штраф у розмірі 10% від орієнтовної вартості послуг по Договору (п.3.1) в сумі 534 749,28 грн. (по Етапу № 1 в сумі 267 374,64 грн.; по Етапу № 2 в сумі 267 374,64 грн.), на підставі п.10.6 Договору штраф за відмову від надання послуг по Договору (порушення строку надання послуг, передбаченого планом надання послуг, на строк понад 30 календарних днів) штраф у розмірі 20% від орієнтовної вартості робіт по Договору в сумі 1 069 498,56 грн. (по Етапу № 1 в сумі 534 749,28 грн., по Етапу № 2 в сумі 534 749,28 грн.), які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними Договору та/або додаткових угод до нього та/або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору та/або додаткових угод до нього на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Як зазначалось судом вище, предметом даного спору, зокрема, є матеріально - правова вимога позивача про повернення попередньої оплати (авансового платежу) за Договором в сумі 2 193 860,43 грн.

При цьому як на підставу позовних вимог в цій частині позивач посилається на факт неналежного (з порушенням строків згідно Договору (Плану надання послуг: Етапу № 1 та Етапу № 2)) виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором по наданню в цілому по Етапу послуг з налаштування, здійснення модифікацій до програмного продукту у відповідності із вимогами замовника та впровадження програмного продукту (програмне забезпечення Microsoft Dynamics NAV 2017) з необхідними модифікаціями як цілісного комплексу функціонуючих бізнес-процесів.

Зокрема, сторони у Договорі, а саме п.п. 3.4, 3.8 узгодили, що оплата належним чином наданих відповідачем послуг обумовлена підписанням відповідних актів приймання - передачі етапу наданих послуг.

Суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовник.

Як вбачається із наданих позивачем копій актів наданих послуг та звітів про виконані роботи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг за вказаними актами відсутні, зокрема, замовник претензій по об`єму, якості та змісту наданих згідно вказаних актів послуг не має.

Доказів пред`явлення позивачем претензій щодо виявлення відхилень при наданні послуг від належної якості, обсягів та ціни останніх, а також термінів надання послуг, зазначених в актах на час їх підписання до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов Договору та відмови від приймання наданих послуг та підписання актів приймання останніх, а також заперечення щодо повного та належного виконання відповідачем умов Договору у вказаній в актах частині з боку позивача відсутні.

В свою чергу суд звертає увагу, що відповідно до Плану надання послуг кожен з Етапів поділений на окремі розділи зі своєю орієнтовною вартістю, а розділи, в свою чергу, на окремі задачі. При цьому орієнтовна вартість окремого розділу є сумою орієнтовних вартостей задач, що входять до такого розділу, а орієнтовна вартість Етапу є сумою орієнтовних вартостей розділів, які входять до такого Етапу.

З огляду на фактично встановлені обставини часткового виконання зобов`язань за Договором судом критично оцінюються твердження позивача про те, що протягом періоду надання послуг виконавцем надсилались виключно проміжні задачі - підпункти (підетапи) та не надано доказів направлення на адресу замовника тестових сценаріїв, тобто заключного проектного рішення по кожному Етапу № 1 та Етапу № 2, що, на переконання позивача, свідчить, що відповідач не здійснював підготовку проекту тестового сценарію в цілому по кожному Етапу (№ 1 та № 2 окремо чи разом).

Судом відхиляються як безпідставні твердженням позивача про те, що тестові сценарії взагалі не надсилались замовнику та те, що зазначені тестові сценарії мали направлятися не по окремим бізнес-процесам, а загалом по етапам / Етапу № 1 та/або Етапу № 2 разом чи окремо, з огляду на те, що в розділ 1 даного Договору під терміном тестовий сценарій розуміється документ, який готується та надається виконавцем після надання послуг по етапу (бізнес-процесу) для кожного із ключових користувачів для тестування модифікацій і налаштувань програмного продукту та їх погодження і приймання, де під терміном ключовий користувач розуміється працівник замовника, який є відповідальним за певний бізнес-процес, здійснює тестування бізнес-процесу в програмному продукті та приймає рішення про відповідність функціонування бізнес-процесу в програмному продукті вимогам замовника, зазначеним в пункті 2.2. Договору.

Отже, відповідно до визначення терміну тестовий сценарій під етапом надання послуг розуміється саме відповідний бізнес-процес, який потребує необхідних модифікацій і налаштувань в програмному продукті, і прийманню-передачі наданих послуг на підставі акта приймання-передачі етапу наданих послуг передує направлення тестового сценарію з метою його тестування ключовим користувачем по конкретному бізнес-процесу, а не загалом всього програмного продукту.

Так, етапами надання послуг, в контексті пункту 4.6. Договору, є відповідні бізнес-процеси, передбачені пунктами 1.2.1.-1.2.12. Етапу № 1 та пунктами 1.1., 1.2. етапу № 2 відповідно до додатку № 1 "План надання послуг" до Договору, підтвердженням чого є зазначення завдання "Підписання "Тестового сценарію" в пунктах 1.2.1.5.9., 1.2.2.5.9., 1.2.3.9., 1.2.4.4.9., 1.2.5.9., 1.2.6.5.9., 1.2.7.5.2.5., 1.2.8.5.9., 1.2.9.5.9., 1.2.10.5.9., 1.2.11.5.9., 1.2.12.4.9. етапу № 1 та в пунктах 1.1.5.9., 1.2.5.9. Етапу № 2 відповідно до додатку № 1 "План надання послуг" до Договору, а тому як тестовий сценарій, так і акт приймання-передачі етапу наданих послуг направляється на погодження і підписання відповідно по окремим бізнес-процесам, а не загалом по Етапу № 1 та/або Етапу № 2 окремо чи разом, як про це зазначає позивач.

Таким чином, на переконання суду, позивач помилково ототожнює етап наданих послуг, зазначений у пункті 4.6. Договору з інформацією, яка міститься в Етапах № 1 та № 2 відповідно до додатку № 1 "План надання послуг" до Договору.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи підписані сторонами акти надання послуг від 01.03.2018, від 02.04.2018, від 15.06.2018, від 26.07.2018, від 20.09.2018, від 19.10.2018, від 04.12.2018, від 11.12.2018, згідно з якими виконавцем були передані, а замовником прийняті послуги по модифікації та налаштуванню програмного продукту щодо бізнес-процесів, передбачених пунктами 1.1.1, 1.1.2, 1.1.4, 1.2.1.-1.2.4, 1.2.6.-1.2.10. Етапу № 1 згідно з додатком № 1 "План надання послуг", а також тестові сценарії по цим бізнес-процесам, які передували прийманню-передачі наданих послуг по модифікації та налаштуванню програмного продукту щодо відповідних бізнес-процесів, суд приходить до висновку, що відповідачем частково виконано прийняті на себе зобов`язання по наданню послуг з налаштування, здійснення модифікацій до програмного продукту, обумовлених Договором, а саме в обсягах, зазначених в Актах наданих послуг та звітах про виконані роботи, а позивачем, у свою чергу, прийнято виконання цих послуг у вказаних обсягах (частина Етапу № 1) та змісті без будь - яких зауважень.

З урахуванням вищевикладеного, доводи позивача щодо перерахування відповідачу грошових коштів в загальній сумі 2 193 860,43 грн. за Договором саме у формі попередньої оплати (авансування) судом відхиляються як такі, що спростовуються наданими доказами та фактичними обставинами справи.

Суд зазначає, що умовами Договору передбачено можливість повернення авансу, якщо виконавцем порушено строки виконання робіт (надання послуг).

Так, відповідно до пункту 10.6. Договору у випадку відмови від надання послуг по Договору (порушення строку надання послуг, передбачений планом надання послуг, на строк понад 30 календарних днів) виконавець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання відповідної письмової вимоги від замовника, повернути останньому суму, що дорівнює різниці між сумою авансового платежу та сумою підписаних сторонами актів приймання-передачі етапу наданих послуг та додатково сплатити штраф у розмірі 20% від орієнтованої вартості робіт по Договору (пункт 3.1.).

Отже, обов`язок відповідача повернути попередню оплату у разі порушення строку надання послуг, передбачений планом надання послуг, на строк понад 30 календарних днів передбачено пунктом 10.6. Договору. При цьому, поверненню підлягає сума авансу за вирахуванням вартості виконаних та прийнятих замовником послуг згідно актів приймання-передачі етапу наданих послуг, тобто у випадку, якщо на момент отримання виконавцем відповідної письмової вимоги замовника сума наданих послуг є меншою суми сплаченого авансового платежу.

Отже, враховуючи той факт, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Інновер Україна" роботи, обумовлені Договором та Додатком № 1 до нього (із змінами та доповненнями), були виконані у певному обсязі (за Етапом № 1 в частині) відповідно до підписаних обома сторонами актів на суму 2 193 860,43 грн., з урахуванням обсягу сплачених замовником коштів, за відсутності підстав для повернення позивачеві сплачених за Договором коштів на підставі п. 10.6 зазначеного правочину, господарський суд доходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновер Україна" заборгованості у розмірі 2193860,43 грн.

При цьому суд наголошує, що невиконання частини умов Договору про надання послуг за умови належного документального підтвердження виконання виконавцем та прийняття замовником іншої частини виконаних зобов`язань за правочином не свідчить про невиконання відповідачем спірного Договору загалом.

Твердження позивача про те, що оформлення сторонами актів наданих послуг жодним чином не підтверджують факту надання послуг в цілому по Етапах послуг, як того вимагають положення Договору щодо виконання етапів послуг та оформлення їх виконання, що, на думку позивача, свідчить на наявність факту не виконання послуг в цілому (їх Етапів) відповідачем, а отже і про наявність з його сторони порушення зобов`язань за Договором, судом до уваги не приймаються, оскільки підписання позивачем як замовником актів про часткове виконання умов Договору в межах Етапу № 1 за висновками суду підтверджує як надання послуг у визначеному в актах обсязі, так і прийняття зазначеного обсягу послуг в межах Етапу № 1 без зауважень в межах Договору.

В свою чергу суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача щодо обставин невчасного виконання робіт (надання послуг) через невиконання позивачем як замовником своїх зобов`язань згідно п.4.7 Договору в частині фактичного розгляду тестових сценаріїв на відповідність їх саме тим модифікаціям і вимогам, які мав би містити програмний продукт, задля якісного надання відповідачем послуг, у зв`язку з чим відсутність такого фактичного погодження, з точки зору добросовісного надання своїх послуг, позбавляло відповідача можливості як передати позивачу надані послуги по актам приймання-передачі етапу наданих послуг, так і в межах цих строків перейти до надання послуг по іншим бізнес-процесам, налаштування яких залежало від погодження тестових сценаріїв позивачем по налаштованим процесам, з огляду на відсутність в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження фактичного надсилання на адресу замовника тестових сценарієв в невиконаній частині Етапу № 1 для погодження та подальшого використання, окрім посилання на зазначений факт у переписці з відповідачем.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк відповідно до Плану надання послуг (Додаток № 1 до Договору) надання послуг за Етапом № 1 в повному обсязі та за Етапом № 2 в цілому не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання, та, відповідно, наявні підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу.

Таким чином, оскільки відповідачем допущено порушення строків надання послуг за Договором, позивачем нараховано на підставі п.10.5.1 Договору пеню в розмірі 0,1% від орієнтовної вартості послуг по Договору (п.3.1) в сумі 548 118,01 грн. (по Етапу № 1 в сумі 427 799,42 грн. за період з 01.12.2018 по 09.05.2019; по Етапу № 2 в сумі 120 318,59 грн. за період з 26.03.2019 року по 09.05.2019), на підставі п.10.5.2 Договору штраф у розмірі 10% від орієнтовної вартості послуг по Договору (п.3.1) в сумі 534 749,28 грн. (по Етапу № 1 в сумі 267 374,64 грн.; по Етапу № 2 в сумі 267 374,64 грн.), на підставі п.10.6 Договору штраф за відмову від надання послуг по Договору (порушення строку надання послуг, передбаченого планом надання послуг, на строк понад 30 календарних днів) штраф у розмірі 20% від орієнтовної вартості робіт по Договору в сумі 1 069 498,56 грн. (по Етапу № 1 в сумі 534 749,28 грн., по Етапу № 2 в сумі 534 749,28 грн.), які останній просив суд стягнути з відповідача в судовому порядку згідно наданого розрахунку.

Суд зазначає, що згідно з приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ст. 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 у справі № 904/4156/18, необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Так, за змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Тобто, частиною четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, пунктом 10.5. Договору визначено види порушень та санкції за них, які застосовуються до виконавця за порушення строку надання послуг, визначеного у Плані надання послуг, що стався з вини виконавця, зокрема, останні зобов`язаний сплатити на користь замовника:

пеню у розмірі 0,1% від орієнтованої вартості послуг по Договору (п.3.1) за кожен день такого прострочення (підпункт 10.5.1. пункту 10.5. Договору);

штраф у розмірі 10% від орієнтованої вартості послуг по Договору (п.3.1) за порушення строків надання послуг на строк понад 10 календарних днів (підпункт 10.5.2. пункту 10.5. Договору).

Також, пунктом 10.6. Договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 20% від орієнтованої вартості робіт по Договору (п.3.1) у випадку відмови від надання послуг по Договору (порушення строку надання послуг, передбачений Планом надання послуг, на строк понад 30 календарних днів).

В свою чергу, орієнтована вартість послуг, що повинні бути надані виконавцем та є предметом даного Договору з урахуванням змін та доповнень до нього, складає гривневий еквівалент 100 380,00 доларів США (без ПДВ), що на дату підписання Договору за офіційним курсом Національного банку України становить 2 673 746,38 грн. без ПДВ (п. 3.1. Договору).

Водночас, посилаючись на ст. 61 Конституції України, відповідач зазначає, що подвійне притягнення особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення заборонено, у зв`язку з чим заперечує проти стягнення з останнього передбачені пунктами 10.5. та 10.6. Договору неустойки, а саме штрафи у розмірах 10% та 20% від орієнтованої вартості робі по Договору.

Суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір та спосіб визначення встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18).

Отже, за висновками суду норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як пеня та штраф, та, відповідно, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, передбаченого пунктом 10.6. Договору додаткового штрафу у розмірі 10% від орієнтованої вартості робіт по Договору (п.3.1) та визначеного пунктом 10.6 Договору додаткового штрафу у розмірі 20% від орієнтовної вартості робіт по Договору (п.3.1) в разі відмови від надання послуг (порушення строків надання послуг, передбаченого Планом надання послуг, на строк понад 30 календарних днів).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

При цьому суд зазначає, що пункти 10.5 і 10.6 Договору, якими на виконавця покладається відповідальність у вигляді сплати на користь замовника пені та штрафу за прострочення виконання послуг, та в частині домовленості сторін щодо нарахування штрафних санкцій від орієнтованої вартості послуг по Договору, а не від вартості послуг (робіт), з яких допущено прострочення, відповідає нормам законодавства, не оспорюються відповідачем, в зв`язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину, в тому числі в частині визначення вказаної відповідальності сторін та порядку її обчислення.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або обґрунтованих заперечень щодо наданого позивачем розрахунку.

За результатами перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені та штрафу судом встановлено, що розмір пені та штрафу, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням встановленого судом періоду нарахування, становить 548 118,01 грн. пені, 534 749,28 грн. штрафу у розмірі 10% та 1 069 498,56 грн. штрафу у розмірі 20% за прострочення надання послуг по Договору по кожному окремому етапу надання послуг, відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, Договору і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги в частині стягнення з відповідача пені та штрафу підлягають задоволенню в розмірі, визначеному позивачем, а саме 548 118,01 грн. пені, 534 749,28 грн. штрафу у розмірі 10% та 1 069 498,56 грн. штрафу у розмірі 20% за прострочення надання послуг по Договору.

Щодо викладених у відзиві відповідача заперечень проти позовних вимог з посиланням на причини неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором (п. 4.7.) та ступінь виконання зобов`язання з надання послуг на 68%, а також той факт, що прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по Договору відбулось внаслідок бажання останнього виконати свої зобов`язання добросовісно, з одночасним зазначенням про можливість зменшення розміру неустойки згідно статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України суд зазначає, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18).

Судом встановлено, що позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

З урахуванням викладеного та змісту поданого відповідачем відзиву суд не вбачає дослівно визначеного відповідного клопотання про зменшення неустойки та одночасно зазначає, що обставини, про які зазначає відповідач, за відсутності інших належних та допустимих доказів у відзиві, не можуть бути розцінені як виняткові та такі, що є підставою для зменшення неустойки на 68% (до 32%) від заявленої суми.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "ГарсіяРуїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "ХіроБалані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії" свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За таких обставин, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновер Україна" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 2/37, к. 4, код ЄДРПОУ 37401803) на користь Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 33152471) 548 118,01 грн. (п`ятсот сорок вісім тисяч сто вісімнадцять гривень нуль одна копійка) пені, 534 749,28 грн. (п`ятсот тридцять чотири тисячі сімсот сорок дев`ять гривень двадцять вісім копійок) 10% штрафу, 1 069 498,56 грн. (один мільйон гривень шістдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто вісім гривень п`ятдесят шість копійок) 20% штрафу та 32 385,49 грн. (тридцять дві тисячі триста вісімдесят п`ять гривень сорок дев`ять копійок) судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2020.

Суддя А.М. Селівон

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення29.01.2020
Оприлюднено02.03.2020
Номер документу87890144
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/12876/19

Окрема думка від 15.06.2022

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Сімоненко Валентина Миколаївна

Постанова від 14.06.2022

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Рогач Лариса Іванівна

Постанова від 14.06.2022

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Рогач Лариса Іванівна

Ухвала від 05.06.2022

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Рогач Лариса Іванівна

Ухвала від 22.02.2022

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Рогач Лариса Іванівна

Постанова від 02.02.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 12.01.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 12.01.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 12.01.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 23.11.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Руденко М.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні