Рішення

від 16.02.2020 по справі 906/1039/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1039/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ільчик О.В., довіреність № 220/761/Д від 24.12.2019,

від відповідача: Литвин В.В. - адвокат, договір про надання правової допомоги від 26.11.2019.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс"

про стягнення 963 935,70 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафні санкції в сумі 963935,70 грн. за порушення умов договору №286/3/18/77 від 02.03.2018, з яких: 342041, 70 грн. пені та 963935,70 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прострочено виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару за договором №286/3/18/77 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) від 02.03.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позові та відповіді на відзив (а.с. 133-135), просив задовольнити. Вважав, що клопотання про зменшення розміру неустойки не підлягає задоволенню, оскільки посилання відповідача на скрутне фінансове становище є вибірковим. Так, ТОВ "Мілітекс" замовчується факт того, що на виконання договору №286/3/18/77 від 02.03.2018 відповідач отримав близько 9 млн. грн.

Також позивач зазначив, що приписи ч. 2 ст. 231 ГК України є імперативною нормою. Такі кошти зараховуються до доходної частини Державного бюджету України та використовуються для фінансування функцій держави.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав, що відповідач не повинен нести відповідальність за прострочення поставки індивідуального обмундирування (штанів вітровологозахисних зимових), оскільки відразу після укладання договору відповідач сумлінно приступив до його виконання, що підтверджується поданими суду листами щодо поставки 13200 п. м тканини верху штанів, які адресовувалися єдиному виробнику ПрАТ "Черкаський шовковий комбінат" та ТОВ "Тексіка", яке теоретично могли мати необхідну для виготовлення штанів тканину.

Також представник відповідача відзначав, що за умови наявності першої партії тканини - 5000 шт. штанів поставлено позивачу у встановлені договором строки.

Тобто, на думку відповідача, ТОВ "Мілітекс" зі свого боку вжило всіх можливих заходів і вчинило всі необхідні та достатні дії спрямовані на своєчасне виконання договору: до укладання договору замовило тканину, після з`ясування відсутності тканини у єдиного виробника - здійснювало пошук у інших постачальників, проводило роботу з пришвидшення поставки єдиним виробником.

Крім цього, відповідач у випадку неприйняття наведених вище доводів щодо відсутності вини, просив суд зменшити розмір пені та штрафу, а також розстрочити виконання рішення суду на рік зі стягненням заборгованості щомісячно рівними частинами.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2018 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" (постачальник) укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/18/77 (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується у 2018 році поставити замовнику індивідуального обмундирування (3581) (лот 6. Військова уніформа 35811300-5 (Штани вітровологозахисні зимові (вид 1)) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

Номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно з якими виготовляється товар, строки (терміни) виконання договори, визначаються специфікацією, відповідно до якої поставка товару повинна бути здійснена до 30.09.2018 (включно) (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору становить 8884200,00 грн., у тому числі ПДВ 1480700,00 грн. (за загальним фондом).

Як передбачено п. 4.1 договору, розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то це визначається у рахунку-фактурі), але не пізніше ніж 5 робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.

За змістом п. 5.1 договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 договору).

Відповідно до акту №3 приймального контролю товару за якістю від 14.12.2018, оголошення №3 та посвідчення №478 товар в кількості 5000,00 шт. на суму 4442100,00 грн. поставлено на склад Військової частини НОМЕР_1 17.12.2018, тобто з запізненням 77 діб.

за таких обставин даний спір виник у зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору у строки, передбачені специфікацією, не здійснив поставку товару, внаслідок чого позивач вважає, що з відповідача слід стягнути штраф та пеню.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Як передбачено ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1-3 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч. 1).

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (ч. 2).

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч.ч. 3, 4).

Пунктом 7.3.4. договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору.

На підставі п. 7.2 договору за порушення термінів виконання робіт позивачем заявлені до стягнення пеня за період з 01.10.2018 по 14.12.2018 в розмірі 342041,70 грн. та штраф у розмірі 7% в розмірі 621894,00 грн.

Проте слід відзначити, що пеня нарахована на вартість непоставленої частини товару, тобто на 4442100,00 грн., а штраф нараховано позивачем на повну вартість договору - 8884200,00 грн.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу позивача, наведені в позові (а.с. 6), суд дійшов висновку, що останні є вірними.

Щодо посилань відповідача на відсутність вини в допущенні прострочення поставки товару з причини відсутності у єдиного виробника 13200 м п. тканини верху штанів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Із змісту ст.ст. 626, 629 ЦК України слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи договір, сторони узгодили строк (термін) поставки товару.

Крім цього, згідно умов договору №286/3/18/77 від 02.03.2018 постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби для виготовлення товару (п. 1.3. договору).

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач свідомо взяв на себе зобов`язання як поставки товару, віднайдення процесу виготовлення та забезпечення сировиною та комплектуючими матеріалами (в тому числі тканиною).

За таких обставин, суд при вирішенні даного спору не приймає до уваги дані заперечення.

Як зазначалося раніше, відповідач у відзиві просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Наявність у кредитора можливості стягувати з споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013.

Вирішуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд приймає до уваги доводи відповідача в тій частині, що половина договірної кількості товару (5000 шт.) за наявності поставлені своєчасно у повній відповідності до умов договору. Також суд вважає, що ТОВ "Мілітекс" вживалися заходи щодо забезпечення своєчасного пошиву товару, що підтверджується відповідними листами щодо необхідності поставки тканини (а.с. 88-93). Тобто відповідач вживав заходів для виконання зобов`язання у встановлені строки.

Суд за даних обставин вважає розмір нарахованої позивачем неустойки, за умови відсутності збитків, досить великим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки підлягає частковому задоволенню та зменшує розмір обґрунтовано заявленої до стягнення неустойки на 50% - до 171020,85 грн. пені та 310947,00 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи. Разом з тим, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру неустойки на 50% - до 171020,85 грн. пені та 310947,00 грн. штрафу.

Крім цього суд приймає до уваги п.п. 3.16.5Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Тому судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача без урахування зменшення розміру неустойки.

Щодо клопотання про розстрочення виконання рішення вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підстави для відстрочення виконання судового рішення передбачені частинами 3, 4 статті 331 Господарського кодексу України, за змістом яких підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

Крім того, слід зазначити, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання рішення з об`єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, які надають підстави для відстрочки виконання рішення.

В обґрунтування поданої заяви боржник посилався на скрутне фінансове становище, а саме: наявність заборгованості перед контрагентами в сумі 170384,92 грн. (а.с. 108), а також витрат по оплаті праці двом працівникам, витрат на оренду приміщень. Водночас, відповідач звертає увагу на те, що залишок грошових активів ТОВ "Мілітекс" складає лише 19609,68 грн., чого не вистачить на забезпечення роботи товариства навіть на місяць.

Суд вважає, що в даному випадку не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду, оскільки боржником належними та достатніми доказами не доведено наявності виключних обставин, що унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення.

Водночас слід зазначити, що наявність несплаченої заборгованості перед боржником у третіх осіб, не може бути обставиною, яка підтверджує обґрунтованість заяви про розстрочення виконання рішення суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі №906/1039/19 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір обґрунтовано заявленої до стягнення неустойки на 50% - до 171020,85 грн. пені та 310947,00 грн. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" (10006, м.Житомир, вул. Денишівська, 6, ід. код 41736990)

- на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, ід код. 00034022) 171020,85 грн. пені, 310947,00 грн. штрафу, а також 14459,04 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.02.20

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)