Постанова від 11.05.2020 по справі 906/1039/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року Справа № 906/1039/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 у справі №906/1039/19 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс"

про стягнення 963 935,70 грн.

за участю представників сторін:

позивача Ільчик О.В. довіреність №220/761/Д від 24.12.2019;

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 у справі №906/1039/19 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" на користь Міністерства оборони України 171020,85 грн. пені, 310947,00 грн. штрафу, а також 14459,04 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 у справі №906/1039/19, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав вказаних у ній, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 у справі №906/1039/19, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

ТОВ "Мілітекс" вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неправильною оцінкою обставин, які мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Зокрема, скарга мотивована тим, що враховуючи фактичні обставини справи ТОВ "Мілітекс" в розумінні статті 614 ЦК України є особою невинуватою, оскільки вжило всіх можливих заходів і вчинило всі необхідні та достатні дії спрямовані на своєчасне виконання договору: до укладання договору замовило тканину, після з`ясування відсутності тканини у єдиного виробника здійснювало пошук у інших постачальників, проводило роботу з пришвидшення поставки єдиним виробником.

Таким чином, будь-яка форма вини ТОВ "Мілітекс" у порушенні зобов`язання (прострочення на 77 календарних днів) відсутня, оскільки обставини які зумовили прострочення поставки знаходились поза межами контролю та впливу ТОВ "Мілітекс", ТОВ "Мілітекс" від самого початку дії договору вживало всіх залежних від нього заходів щодо його виконання, що згідно положень статті 614 ЦК України виключає відповідальність ТОВ "Мілітекс" у формі заявленої до стягнення пені та штрафу.

Також, суд першої інстанції не взяв до уваги рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 року у справі №910/14390/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" до Міністерства оборони України про внесення змін до Договору №286/3/18/77 від 02.03.2018, яким задоволені позовні вимоги повністю, продовжено строк поставки 5 000 шт товару до 15.02.2019 (включно). Таким чином, ТОВ "Мілітекс" не було порушено умов Договору, а постачання першої і другої половини продукції було здійснено своєчасно.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 у справі №906/1039/19 відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 у справі №906/1039/19, розгляд апеляційної скарги призначено на "12" травня 2020 року об 10:30 год.

Запропоновано позивачу - у строк до 30.04.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу. Також, роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду від 30.03.2020 у справі №906/1039/19 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

На виконання вимог суду 28.04.2020 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вих.№ 480 від 23.04.2020), в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 у справі №906/1039/19 - без змін.

05.05.2020 року від представника Міністерства оборони України Ільчика Олександра Володимировича до суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Представник позивача просить доручити проведення відеоконференції Вінницькому районному суду Вінницької області (вулиця Володимира Винниченка, 27, Вінниця, Вінницька область, 21000).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 у справі №906/1039/19 задоволено клопотання представника Міністерства оборони України Ільчика Олександра Володимировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1039/19; доручено забезпечення проведення відеоконференції судового засідання 12.05.2020 Вінницькому районному суду Вінницької області.

В судове засідання 12.05.2020, яке відбулось в режимі відеоконференції з Вінницьким районним судом Вінницької області, з`явився представник позивача, який заперечив доводи апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві та надав усні пояснення щодо суті спору.

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2020 не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Під час судового засідання 12.05.2020 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від відповідача клопотання про відкладення судового засідання в зв`язку з продовженням дії виключних обставин, спричиненим введенням на всій території України карантину, та пов`язаними із ним обмежувальними заходами (вих. №83 від 07.05.2020), в якому з підстав, викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи на іншу дату.

Подане клопотання про відкладення розгляду справи судом апеляційної інстанції не прийнято до розгляду, враховуючи наступне.

Згідно протоколу судового засідання 12.05.2020, яке відбулось в режимі відеоконференції з Вінницьким районним судом Вінницької області, судове засідання відкрито о 10:46 год.; клопотання відповідача зареєстроване в автоматизованій системі документообігу суду 12.05.2020 об 11-01 год., після з`ясування обставин, дослідження колегією суддів матеріалів справи та судових дебатів суд об 11:00 год. вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення; клопотання передано для секретаря судового засідання 12.05.2020 об 11-03 год, тобто під час перебування колегії суддів в нарадчій кімнаті.

З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу відповідача, що розгляд заяв та клопотань на стадії перебування суду в нарадчій кімнаті нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві та письмових поясненнях, стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

02.03.2018 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" (постачальник) укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/18/77 (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується у 2018 році поставити замовнику індивідуальне обмундирування (3581) (лот 6. Військова уніформа 35811300-5 (Штани вітровологозахисні зимові (вид 1)) у загальній кількості 10 000 штук (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

Номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно з якими виготовляється товар, строки (терміни) виконання договори, визначаються специфікацією, відповідно до якої поставка товару повинна бути здійснена до 30.09.2018 (включно) (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору становить 8884200,00 грн., у тому числі ПДВ 1480700,00 грн. (за загальним фондом).

Як передбачено п. 4.1 договору, розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то це визначається у рахунку-фактурі), але не пізніше ніж 5 робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.

За змістом п. 5.1 договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 договору).

Постачання перших 5000 шт. штанів вітровологозахисних зимових, було здійснено в межах строку поставки визначеного договором, що підтверджується видатковою накладною №15 від 26.09.2018 за актом приймального контролю якості №1 від 26.09.2018 та видатковою накладною №16 від 28.09.2018 за актом приймального контролю якості №2 від 28.09.2018.

Відповідно до акту №3 приймального контролю товару за якістю від 14.12.2018, оголошення №3 та посвідчення №478 товар в кількості 5000,00 шт. на суму 4442100,00 грн. поставлено на склад Військової частини НОМЕР_1 17.12.2018, тобто з запізненням 77 діб.

Оскільки товар відповідач поставив несвоєчасно, чим порушив п. 1.2 договору №286/3/18/77 від 02.03.2018, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення штрафних санкцій в сумі 963935,70 грн. з яких: 342041, 70 грн. пені та 963935,70 грн. штрафу.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та заперечень до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, 02.03.2018 між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" укладено договір поставки для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби № 286/3/18/77, а саме відповідач зобов`язався поставити в строк до 30.09.2018 індивідуальне обмундирування (Штани вітровологозахисні зимові) у загальній кількості 10 000 штук на суму 8884200,00 грн.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Як свідчать матеріали справи, постачання перших 5000 шт. штанів вітровологозахисних зимових було здійснено в межах строку поставки визначеного договором, що підтверджується видатковою накладною №15 від 26.09.2018 за актом приймального контролю якості №1 від 26.09.2018 та видатковою накладною №16 від 28.09.2018 за актом приймального контролю якості №2 від 28.09.2018.

Відповідно до акту №3 приймального контролю товару за якістю від 14.12.2018, оголошення №3 та посвідчення №478, товар в кількості 5000,00 шт. на суму 4442100,00 грн. поставлено на склад Військової частини НОМЕР_1 17.12.2018, тобто з запізненням 77 діб.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1-3 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч. 1).

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (ч. 2).

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч.ч. 3, 4).

Пунктом 7.3.4. договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору.

На підставі п. 7.2 договору за порушення термінів виконання зобов`язань позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня за період з 01.10.2018 по 14.12.2018 в розмірі 342041,70 грн. та штраф у розмірі 7% в розмірі 621894,00 грн (а.с. 6).

Як вбачається з розрахунку позивача, пеня нарахована на вартість непоставленої частини товару, тобто на 4442100,00 грн., а штраф нараховано позивачем на повну вартість договору - 8884200,00 грн.

Таким чином, перевіривши здійснений розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені та штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню підлягають пеня за період з 01.10.2018 по 14.12.2018 в розмірі 342041,70 грн. та штраф у розмірі 7% в розмірі 621894,00 грн.

Щодо посилань відповідача на відсутність вини в допущенні прострочення поставки товару з причини відсутності у єдиного виробника 13200 м п. тканини верху штанів, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Із змісту ст.ст. 626, 629 ЦК України слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України, ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи договір, сторони узгодили строк (термін) поставки товару.

Крім цього, згідно умов договору №286/3/18/77 від 02.03.2018 постачальник самостійно закуповує сировину, матеріали та комплектуючі вироби для виготовлення товару (п. 1.3. договору).

Також, 31 січня 2018 року відповідач надав позивачу Гарантійний лист, у якому гарантував поставити Товар у необхідній кількості відповідної якості та у встановлені строки, які зазначено в оголошенні про закупівлю (а.с. 137). Крім того, в гарантійному листі зазначено, що виробник товару є Товариство з обмеженою відповідальністю "Тусмо" (ЄДРПОУ13548679, 10006, м.Житомир, вул.Денішевська,4).

За змістом статей 42, 218 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, наслідки якої відповідач мав усвідомлювати під час подання заявки на укладення спірного договору та його підписання.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач свідомо взяв на себе зобов`язання поставки товару у погодженні сторонами строки.

Щодо посилання відповідача на судове рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 року у справі №910/14390/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" до Міністерства оборони України про внесення змін до Договору №286/3/18/77 від 02.03.2018, колегія суддів звертає увагу, що рішення суду у справі № 910/14390/19 не набрало законної сили, відтак відсутні правові підстави вважати про відсутність обставин порушення відповідачем умов договору щодо строків виконання зобов`язання.

Станом на 12.05.2020, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, що знаходиться за електронною адресою: http://reyestr.court.gov.ua/ рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 року у справі №910/14390/19 оскаржене в апеляційному порядку, так ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2020 у справі №910/14390/19 розгляд апеляційної скарги Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 року призначено на 14.05.2020 о 10 год. 20 хв.

Щодо зменшення судом першої інстанції розміру штрафних санкцій, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати з споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції при зменшенні розміру пені та штрафу на 50 % правомірно врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, взяв до уваги вжиті відповідачем заходи направлені на виконання основного зобов`язання у встановлені строки, що підтверджується відповідними листами щодо необхідності поставки тканини (а.с. 88-93).

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Колегія суддів, оцінивши доводи сторін у цій справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо зменшення розміру пені та штрафу, погоджується, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 %, тобто до 171020,85 грн. та розміру штрафу на 50 %, тобто 310947,00 грн.

Відповідач не навів суду переконливих аргументів і не надав суду відповідних доказів, які би слугували підставою для перегляду розміру стягнутої суми штрафні санкції судом першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілітекс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2020 у справі №906/1039/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "19" травня 2020 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.