Рішення

від 28.02.2020 по справі 279/6777/19

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/6777/19

Номер рядка звіту 79

номер провадження 2/279/472/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2020 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Невмержицької О.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Коростені в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж", третя особа: Житомирська обласна організація ТСО України про визнання цивільно-правових відносин трудовими, зобов`язання внести в трудову книжку запис про прийняття на роботу, стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до відповідача та просить визнати між нею та Приватним вищим навчальним закладом Товариства сприяння обороні "Коростенський технічний коледж" в період з 12.03.2016 року по 31.03.2018 року цивільно-правові відносини про надання послуг - трудовими, зобов`язати відповідача внести запис у трудову книжку про прийняття її на роботу з 12.03.2016 року охоронцем та кочегаром за сумісництвом і про звільнення з 31.03.2018 року із займаних посад, стягнути заробітну плату в сумі 91469,41 грн. за період з 12.03.2016 року по 31.03.2018 року та компенсацію за невикористану щорічну відпустку за вказаний період в сумі 8085,04 грн., а всього 99554,45 грн., стягнути середній заробіток за невиплату належних їй при звільненні сум за весь час затримки по день фактичного розрахунку та понесені судові витрати за сплату судового збору в сумі 768,40 грн. та надання професійної правничої допомоги в сумі 1000 грн..

В обгрунтування позову зазначила, що між нею та відповідачем були укладені цивільно-правові договори про надання послуг (виконання робіт) №16/1 від 12.03.2016 року, №38/1 від 29.12.2016 року, №11/1 від 31.03.2017 року, №19 від 30.06.2017 року, №37 від 29.09.2017 року та №55 від 28.12.2017 року. Відповідно до умов вказаних договорів Замовник доручає, ва виконавець зобов`язується на свій ризик виконувати роботу по забезпеченню охорони парко-гаражного комплексу НВНЗ ТСОУ "Коростенський технічний коледж", включаючи: утримання в чистоті кімнати охоронника та території парко-гаражного комплексу, виконання функціональних обов`язків працівника, який виконує обов`язки охоронця у відповідності до посадових обов`язків по охороні приміщень та майна НВНЗ ТСОУ "Коростенський тезнічний коледж", контроль за роботою котельні, водопостачанням, водовідведенням та підтриманням їх в робочому стані, дотримання інструкцій з користування охоронно-пожежною сигналізацією, пожежної безпеки, охорони праці. Крім цього, Замовник зобов`язується створити належні умови для надання Виконавцем передбачених договорами послуг (виконання робіт); прийняти і оплатити якісно і своєчасно виконану особисто Виконавцем роботу.Також, у відповідності до умов цих договорів на Замовника покладався обов`язок щомісячно складати графіки роботи для Виконавця, який у свою чергу, зобов`язувався його дотримуватись.

Вважає, що між нею та відповідачем виникли трудові відносини, оскільки цивільно-правові договори, які були укладені не містять конкретних відомостей про результат виконуваної нею роботи, про об`єм робіт, які вона мала виконати за умовами договору, що притаманно цивільно-правовим угодам. Предметом договорів був саме процес праці, а не її конкретний результат. Вказала, що фактично працювала охоронцем, оскільки виконувала такі ж функції, що й працівники, які виконують обов`язки охоронців у відповідності до посадових обов`язків по охороні приміщень та майна відповідача, за графіками, які складались керівництвом коледжу, отже дотримувалась внутрішнього розпорядку, її під підпис ознайомлювали з посадовими обов`язками, письмово попереджалась про матеріальну відповідальність, також додатково виконувала обов`язки кочегара в котельні у період всього опалювального сезону.

Вважає, що діями відповідача було порушено її право на працю, на соціальний захист у випадку безробіття, по тимчасовій втраті працездатності, у разі нещасного випадку на виробництві або відпустку, право на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, право на отримання заробітної плати за виконану роботу у повному та належному розмірі тощо.

Також вважає, що має право на отримання заробітної плати в розмірі не нижчому за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки повністю виконував місячну норму праці.

Оскільки, вона виконувала обов`язки охоронця, а за сумісництвом ще й кочегара, перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем, відповідач зобов`язаний провести їй доплату у вигляді різниці між фактично заробленою заробітною платою та коштами, виплаченими за цивільно-правовими угодами в сумі 15591,67 грн. за 2016 рік, 58928,15 грн. за 2017 рік, 16949,59 грн. за 2018 рік, а всього за період з березня 2016 року по березень 2018 року включно - 91469,41 грн..

Також вважає, що має 24 календарних дні невикористаної відпустки за період роботи з 01.04.2016 р. по 31.03.2017 р., та 24 календарних дні невикористаної відпустки за період роботи з 01.04.2017 р. по 31.03.2018 р.. Загальна сума компенсації за невикористані відпустки становить 10043,52 грн. (з них ПДФО складає 1807,23 грн, ВЗ 150,65), до виплати підлягає сума 8085,04 грн.. Звільнена 31.03.2018 року, проте на день звільнення всіх належних до виплати сум не отримала.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала з підстав викладених в позові та відповіді на відзив відповідача, просив їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поданих запереченнях на відповідь на відзив, просили у їх задоволенні відмовити в повному обсязі. Доповнили, що з метою поліпшення фінансового стану навчального закладу було вирішено з 2016 року здійснити облаштування об`єктів, що належать коледжу, технічними засобами охорони, видано відповідний наказ, новий штатний розпис де не передбачалось посад сторожів, а працівники, які виконували ці обов`язки за трудовим договором підлягали звільненню за скороченням штату. При цьому, коледжу довелося відмовитись від реалізації даного наказу і укласти з працівниками, які виявили таке бажання, цивільно-правові договори на охорону об`єктів. Звільнено було й позивача, а потім за її згодою укладено цивільно-правовий договор. Такі діє були обумовлені на недопущення спричинення збитків коледжу та були вимушеними для виведення із складного фінансового стану. Цивільно-правові договори не були визнані недійсними.

Представник третьої особи просив справу слухати за його відсутності, у позові відмовити.

Будь-яких інших клопотань, в тому числі і з приводу допиту інших свідків в судовому засіданні сторона відповідача не заявляла.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників та дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір в сфері трудових правовідносин, що регулюється законодавством про працю.

Між позивачем ОСОБА_1 та Приватним вищим навчальним закладом Товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж" були укладені цивільно-правові договори про надання послуг (виконання робіт) №16/1 від 12.03.2016 року, №38/1 від 29.12.2016 року, №11/1 від 31.03.2017 року, №19 від 30.06.2017 року, №37 від 29.09.2017 року та №55 від 28.12.2017 року.

Відповідно до умов даних договорів Замовник доручає, а виконавець зобов`язується на свій ризик виконувати роботу по забезпеченню охорони парко-гаражного комплексу НВНЗ ТСОУ "Коростенський технічний коледж", включаючи: утримання в чистоті кімнати охоронника та території парко-гаражного комплексу, виконання функціональних обов`язків працівника, який виконує обов`язки охоронця у відповідності до посадових обов`язків по охороні приміщень та майна НВНЗ ТСОУ "Коростенський тезнічний коледж", контроль за роботою котельні, водопостачанням, водовідведенням та підтриманням їх в робочому стані, дотримання інструкцій з користування охоронно-пожежною сигналізацією, пожежної безпеки, охорони праці.

Крім цього, Замовник зобов`язується створити належні умови для надання Виконавцем передбачених договорами послуг (виконання робіт); прийняти і оплатити якісно і своєчасно виконану особисто Виконавцем роботу. Також, у відповідності до умов цих договорів на Замовника покладався обов`язок щомісячно складати графіки роботи для Виконавця, який у свою чергу, зобов`язувався його дотримуватись.

Як зазначив позивач, вона фактично працювала охоронцем, оскільки виконувала такі ж функції, що й працівники, які виконують обов`язки охоронців у відповідності до посадових обов`язків по охороні приміщень та майна відповідача, за графіками, які складались керівництвом коледжу, отже дотримувалась внутрішнього розпорядку, її під підпис ознайомлювали з посадовими обов`язками, письмово попереджалась про матеріальну відповідальність, також додатково виконувала обов`язки кочегара в котельні у період всього опалювального сезону.

Вказані обставини стороною відповідача під час розгляду справи спростовані не були.

Предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, укладається цивільно-правовий договір.

При цьому, неприпустимо оформляти договори цивільно-правового характеру на виконання небезпечних робіт, а також робіт, які мають постійний характер виконання.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17 (провадження № К/9901/15518/18) та Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц (провадження № 61-10203св18) йдеться про те, що частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Цивільно-правовий договір - це будь-який вид договору, який укладається відповідно до вимог не трудового, а цивільного законодавства.

Тобто, між сторонами виникли трудові правовідносини, оскільки цивільно-правові договори, які були укладені між позивачем та відповідачем не містять конкретних відомостей про результат виконуваної позивачем роботи, про об`єм робіт, які мала виконувати ОСОБА_1 за умовами договору, що притаманно цивільно-правовим угодам.

Предметом договорів був саме процес праці, а не її кінцевий результат.

Вищезазначені обставини також були встановлені й рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 року та постановою Сьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 року по справі № 240/391/19, які набрали законної сили та на час розгляду справи є чинними.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведеного вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Наведений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 26.09.2018 у справі № 822/723/17 та від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а.

З матеріалів справи слідує, що підставою для прийняття постанови про накладення штрафу на Навчальний заклад стало виявлення уповноваженою особою контролюючого органу порушень вимог законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин.

Посилаючись на Лист Мінпраці від 26 грудня 2003 року №06/1-4/200 Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду суди зазначають, що у відповідності до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.

Аналізуючи зазначене, суд робить висновок про те, що відповідач помилково включив трудові відносини у форму цивільно-правових. Крім того, характер виконуваної ОСОБА_1 роботи також свідчить про те, що робота виконувалась постійно, оскільки в укладеному Договорі не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).

Суд враховує й наявні в матеріалах справи колективні звернення, в тому числі і ОСОБА_1 , до керівництва закладу, так і до управління Держпраці з приводу порушення трудових прав, що свідчить про відсутність вільної згоди цих осіб.

Таким чином, оскільки між сторонами склались трудові відносини, позивач має право на працю, яке гарантоване Конституцією України, КЗпП, а саме на отримання заробітної плати, доплати за роботу за сумісництвом, щорічну основну відпустку, компенсацію за невикористану відпустку, розрахунок при звільненні з роботи, відповідно до ст.21,74 КЗпП України та Закону України "Про відпустки".

Так, відповідно до ст.94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Статтею 95 КЗпП визначено, що мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Розмір мінімальної заробітної плати визначено в Законі України "Про державний бюджет", так в 2016 році вона становила з 01.01.2016 р - 1378,00 грн., з 01.05.2016 р. - 1450,00 грн., з 01.12.2016 р. - 1600,00 грн.; у 2017 році - 3200,00 грн.; а у 2018 році- 3723,00 грн..

Перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем, ОСОБА_1 , має право на щорічну відпустку, порядок і умови надання якої передбачено ст.74,79 КЗпП.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки... Так як позивачем не було використані щорічні відпустки, він має право на одержання компенсації за невикористані відпустки.

Крім того, ОСОБА_1 виконувала обов`язки кочегара за сумісництвом.

Позивачем проведено розрахунок доплати різниці між фактично заробленою заробітною платою та отриманими коштами відповідно до цивільно-правових угод, розмір якої становить 91469,41 грн. за період з 12.03.2016 р. по 31.03.2018 р., та розрахунок компенсації за невикористані відпустки в сумі 8085,04 грн., який відповідачем не оспорено та спростовано не було.

Стаття 116 КЗпП визначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За затримку розрахунку при звільненні настає відповідальність роботодавця, передбачена ст.117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток за невиплату належних при звільненні позивачу сум за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку становить 62361,67 грн..

Вказана сума при розгляді справи спростована не була, оскільки належних доказів, які б спростовували розмір даних нарахувань суду подано не було.

Водночас, заперечення відповідача проти позову не спростовують висновків суду, не ґрунтуються на вимогах Закону та є безпідставними.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов до висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання цивільно-правових відносин про надання послуг - трудовими, зобо`вязання внести зміни до трудової книжки, стягнення недоплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку .

Розподіл судових витрат підлягає вирішенню відповідно до ст.141 ЦПК України.

При цьому, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги з додатками до нього щодо вартості послуг і переліком виконаних робіт, однак представлені документи підтверджують лише факт надання такої допомоги, однак не підтверджують понесення позивачем витрат на її оплату, тому дана вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.4,12,76-89,141,263-265 ЦПК України, ст.ст.21,24,52,74,94,95,116,117 КЗпП, ст.ст.626,902 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати, що між ОСОБА_1 та Приватним вищим навчальним закладом Товариства сприяння обороні "Коростенський технічний коледж" в період з 12.03.2016 року по 31.03.2018 року цивільно-правові відносини про надання послуг були - трудовими.

Зобов`язати Приватний вищий навчальний заклад Товариства сприяння обороні "Коростенський технічний коледж" внести запис у трудову книжку ОСОБА_1 про прийняття її на роботу з 12.03.2016 року охоронцем та кочегаром за сумісництвом, і про звільнення її з 31.03.2018 року із займаних посад.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу Товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж" на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату в розмірі 91469 гривні 41 копійки за період з 12.03.2016 року по 31.03.2018 року, компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 12.03.2016 року по 31.03.2018 року в сумі 8085 гривень 04 копійок, а всього 99554 (дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) гривни 45 копійок.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу Товариства сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 62361 (шістдесят дві тисячі триста шістдесят одну) гривень 67 копійок.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу Товариство сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж" на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони та учасники :

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватний вищий навчальний заклад Товариство сприяння обороні України "Коростенський технічний коледж", місце знаходження: м.Коростень, вул.Шевченка, 25, ЄДРПОУ 02724430.

Представник відповідача: Зав`язун Василь Степанович, місце знаходження: м.Житомир, вул.Івана Кочерги, 6.

Представник відповідача: Сологуб Валентина Степанівна, місце перебування: АДРЕСА_2 .

Суддя: Невмержицька О.А.