Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 565/2280/17-ц
провадження № 61-12377св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.
учасники справи:
позивачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області в особі відокремленого підрозділу Варашського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2019 року у складі судді Галінської В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Ковільчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернулись до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області в особі відокремленого підрозділу Варашського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області (далі - УВДФССУ у Рівненській області, Фонд) про встановлення факту перебування на утриманні та призначення і виплату страхових виплат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона з 16 червня 1998 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
За час перебування у шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказувала, що її чоловік, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 року загинув під час здійснення підприємницької діяльності внаслідок нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався під час дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі Київ - Ковель-Ягодин.
На день смерті чоловіка вони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство. Вона з вересня 1996 року ніде не працювала, займалася домашнім господарством та доглядом і вихованням дітей.
Зазначала, що основним джерелом існування сім`ї був дохід чоловіка, який мав середній заробіток, за період 2011 року у розмірі 46 680 грн та за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року, у розмірі 68 250 грн.
Посилалась на те, що для неї та дітей необхідно встановити факт перебування їх на утриманні ОСОБА_5 з метою вирішення питання про соціальний захист, як особам, що втратили годувальника.
Про своє порушене право на призначення страхових виплат у зв`язку із смертельним нещасним випадком їй стало відомо 14 листопада 2017 року, коли на її заяву про призначення та виплату страхових виплат вона отримала відмову Варашського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області за № 11/148.
Вказувала, що ОСОБА_5 був зареєстрований як фізична особа - підприємець з 19 грудня 2002 року та був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (страхувальником) з 05 грудня 2007 року, реєстраційний номер страхувальника 171824-1524, що стверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_5 за період з 2005 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У зв'язку з тим, що для призначення страхових виплат на сім 'ю у разі смерті потерпілого на виробництві є обов`язковим встановлення факту перебування на утриманні, вона та її діти позбавлені можливості скористатись правом на соціальний захист згідно Закону Про загальнообо 'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності як особи, які перебували на утриманні загиблого. Єдиною можливістю підтвердження фактичного перебування на утриманні є рішення суду.
Враховуючи вищевикладене просили суд встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_5 його дружини ОСОБА_2 , дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зобов`язати УВДФССУ у Рівненській області призначити та сплатити одноразову допомогу сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразову допомогу кожній особі, яка перебувала на його утриманні але не менше за п`ятирічну заробітну плату потерпілого і не менше за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_5 з 28 грудня 2012 року; зобов`язати УВДФССУ у Рівненській області призначити та сплачувати щомісячні страхові виплати ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105- Х1У Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у зв'язку зі смертю годувальника ОСОБА_5 з 28 грудня 2012 року; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з УВДФССУ у Рівненській області на користь ОСОБА_2 судовий збір.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_5 , як суб 'єкт підприємницької діяльності, не належав до переліку осіб, які підлягали обов'язковому страхуванню від нещасного випадку на виробництві, визначеному статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , не брав участі на добровільних засадах у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та не сплачував страхові внески, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення не передаючи справу на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення, вирішили питання щодо призначення та сплати страхових виплат, проте не зазначили законних підстав щодо відмови у задоволенні позову стосовно встановленні факту перебування на утриманні ОСОБА_6 його дружини та дітей.
Також судами не було враховано, що відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-Х IV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності дружина та діти померлого ОСОБА_5 є особами, які перебували на його утриманні, та мають право на страхові виплати. Зазначає, що відповідачем не заперечувався факт перебування дітей на утриманні батька.
Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати страхових виплат було посилання на частину третю статті 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , яка ще не діяла на момент настання страхового випадку, тобто 28 грудня 2012 року.
Вказує, що з 01 січня 2011 року згідно Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов 'язкове державне соціальне страхування єдиний соціальний внесок замінив усі обов'язкові соціальні внески: на пенсійне страхування, на страхування від безробіття, на страхування тимчасової втрати працездатності та на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. ОСОБА_7 був зареєстрований як фізична-особа підприємець з 19 грудня 2002 року та був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 05 грудня 2007 року, реєстраційний номер страхувальника 171824-124, що стверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_5 за період з 2005 року по день смерті у ІНФОРМАЦІЯ_6 року та сплачував єдиний соціальний внесок за ставкою 34,7 % від сум доходів.
Довідка ОК-5 - це сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, які підлягають загальнообов 'язковому державному соціальному страхуванню, ведення якого забезпечує Пенсійний фонд України.
Таким чином, вважає, що твердження судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_5 на день смерті не вважався застрахованою особою не відповідає дійсності.
Крім того, зазначає, що підставою для призначення страхових виплат є акти форми Н-5, Н-1, які наявні в матеріалах справи. Ні вказані акти, ні дії членів комісії, які склали акти, відповідачем не оскаржувалися та не визнавалися недійсними, а тому є чинними.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від УВДФССУ у Рівненській області, у якому вказано, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з 16 червня 1998 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 .
За час перебування у шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 03 березня 2013 року серії НОМЕР_5 .
Згідно акта від 28 січня 2013 року № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, встановлені обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: 28 грудня 2012 року приблизно о 18 год. ОСОБА_5 разом із водієм ОСОБА_8 (на час настання нещасного випадку проходив стажування) на автобусі Neoplan, номерний знак НОМЕР_6 , виїхали з м. Кузнецовська до м. Нововоронеж (Росія). Метою поїздки було перевезення пасажирів з м. Нововоронеж до м. Кузнецовська. Керував автобусом ОСОБА_5 . Як зазначено в поясненні ОСОБА_9 , брата потерпілого, ОСОБА_5 співпрацював з Нововоронежзьким підприємством та відвозив людей на будівництво АЕС і 28 грудня 2012 року виїхав з м. Кузнецовська, щоб забрати робітників. Рухаючись в напрямку Києва, приблизно о 20 год. 20 хв. на 287 км автодороги Київ-Ковель-Ягодин, ОСОБА_5 помітив несправність системи охолодження автобуса та повідомив про це ОСОБА_8 . Вони вирішили їхати на автосервіс. ОСОБА_5 повернув автобус в напрямку м. Сарни та зателефонував своєму знайомому, який проживає в м. Сарни, і попросив привести охолоджувальну рідину. Після чого ОСОБА_5 з`їхав на узбіччя, зупинив автобус та включив аварійну світлову сигналізацію. Через деякий час під`їхав знайомий ОСОБА_5 на автомобілі марки ВАЗ 2107, номерний знак НОМЕР_7 , та зупинився позаду автобуса і також включив аварійну світлову сигналізацію. Коли залили охолоджувальну рідину, виявили негерметичність патрубка. ОСОБА_5 почав роботи по заміні патрубка, а поблизу знаходились його знайомий та ОСОБА_8 . Приблизно о 20 год. 40 хв. ОСОБА_10 на автомобілі марки Audi 80, номерний знак НОМЕР_8 , здійснив наїзд на автомобіль ВАЗ 2107, який стояв на узбіччі автодороги позаду автобуса Neoplan . Внаслідок цього автомобіль марки ВАЗ затиснув ОСОБА_5 , який знаходився між вказаним автомобілем та автобусом Neoplan. ОСОБА_5 загинув на місці пригоди.
Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку встановлено, що нещасний випадок 28 грудня 2012 року стався з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 при виконанні ним трудових обов`язків.
ОСОБА_3 звернулася до Варашського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області із заявою щодо призначення страхових виплат у зв`язку із смертельним випадком, що стався 28 грудня 2012 року з її чоловіком.
У листі від 14 листопада 2017 року № 11/148 Варашське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області повідомило, що відсутні правові підстави для призначення страхових виплат, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_5 договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на час настання нещасного випадку не укладав, у реєстрі страхувальників відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Вараш станом на 28 грудня 2012 рокуне перебував.
Як вбачається із свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_9 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_10 ОСОБА_5 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку серії 3 № 891651 ОСОБА_5 був платником єдиного податку. Строк дії свідоцтва встановлено до 01 червня 2012 року.
З індивідуальних відомостей Пенсійного Фонду України про застраховану особу за формою ОК-5 вбачається, що ОСОБА_5 сплачував внески до Пенсійного Фонду України для зарахування йому страхового стажу для отримання пенсії.
Відповідно до листа Головного управління ПФУ в Рівненській області від 15 січня 2013 року № 300/02 фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , сплачував єдиний внесок за себе в розмірі 34,7 % відповідно до порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з територіальним органом Пенсійного фонду України не укладав, а отже не брав участі на добровільних засадах у загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
В доданій до акту Н-5 окремій думці члена комісії з спеціального розслідування нещасного випадку, страхового експерта з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у м. Кузнецовську зазначено, що ОСОБА_5 не був застрахований від нещасного випадку на виробництві, а на випадок, який з ним стався 28 грудня 2012, не поширюються норми Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , то даний нещасний випадок не є страховим і щодо нього не повинен бути складений акт за формою Н-1 відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов 'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Преамбулою Закону України Про загальнообов 'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (у редакції, чинній станом на 28 грудня 2012 року) передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов`язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров`я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Згідно статті 5 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (у редакції, чинній станом на 28 грудня 2012 року) основними принципами страхування від нещасного випадку, серед іншого, є паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку; надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав.
Статтею 15 Закону України Про загальнообов 'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (у редакції, чинній станом на 28 грудня 2012 року) передбачено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків набуває прав юридичної особи з дня реєстрації статуту у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації (легалізації) статутів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 16 цього ж Закону управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Положеннями статті 17 Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (у редакції, чинній станом на 28 грудня 2012 року)передбачено, що рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов`язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими. Рішення правління Фонду, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .
Статтею 18 Закону України Про загальнообов 'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (у редакції, чинній станом на 28 грудня 2012 року) визначено, що виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.
Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.
Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Спори щодо визначення класу професійного ризику виробництва, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку (положення статті 55 Закону № 1105-XIV ).
Тобто Фонд є суб'єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями.
Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16 (провадження № 11-350апп18).
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що у спірних правовідносинах Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області в особі відокремленого підрозділу Варашського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області є суб`єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями, а спір має ознаки публічно-правових відносин, отже підлягає розгляду за правилами КАС України.
Відповідно до частинипершої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи наведене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 414 цього Кодексу .
Згідно з положеннями частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Керуючись статями 255, 256, 400, 402, 409, 414, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області в особі відокремленого підрозділу Варашського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області про встановлення факту перебування на утриманні та призначення і виплату страхових виплат закрити.
Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.02.2020 |
Оприлюднено | 02.03.2020 |
Номер документу | 87902701 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Сакара Наталія Юріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні