Рішення

від 28.02.2020 по справі 756/10955/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 756/10955/18

Провадження № 2/369/2147/20

РІШЕННЯ

Іменем України

28.02.2020 року Києво- Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л. М.,

при секретарі Заїка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, набутого за час шлюбу.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 25 квітня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний Оболонським районним судом м. Києва. В шлюбі подружжя має сина ОСОБА_3 , 1983 року народження, який проживає разом із нею.

Під час шлюбу, починаючи з 29 травня 1983 року, ними за спільні кошти було набуто спільне майно:

-двокімнатна квартира загальною площею 51,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 за експертною оцінкою оцінено в 840 800 грн.;

-земельна ділянка площею 1200 м2 (12 соток) по АДРЕСА_2 та дерев`яний збірний будинок площею приблизно АДРЕСА_3 загальною вартістю 80 000 доларів США, що еквівалентно 2 224 000 грн. станом на 2018 рік;

-автомобіль Тойота 4 Раннер легковий універсал, номер НОМЕР_1 , реєстрація 12.04.2007 року, вартістю 490 350 грн.;

-автомобіль Форд Транзит вантажний малотоннажний фургон-Б, номер НОМЕР_2 , реєстрація 27.12.2006 року, загальною вартістю 196 000грн.;

-гараж металевий площею 16,40 м2 в гаражному кооперативі Либідь по АДРЕСА_4 , загальною вартістю 118 310 грн.;

-приватне підприємство ТІРУС , ідентифікаційний код юридичної особи 30530866, дата державної реєстрації 09.08.1999 року, місце знаходження юридичної особи: АДРЕСА_5 , м. Київ, вул АДРЕСА_1 ; засновник, директор та кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_2 , загальною вартістю 80 000грн..

Позивач ОСОБА_1 посилалась на те, що оскільки спільне майно, яке було перераховано попередньо, придбано під час шлюбу, то майно є сумісною власністю і підлягає поділу в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене та керуючись ст. 57, 60, 70, 71 СК України, ст. ст. 368, 370, 372 ЦК України, позивач ОСОБА_1 просила здійснити поділ спільного майна подружжя та виділити у власність ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину 2-кімнатної квартири загальною площею 51,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

виділити у власність земельну ділянку площею 1200 м2 (12 соток) та житловий будинок площею приблизно 100 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину;

виділити у власність гараж металевий площею 16,40 м2 в гаражному кооперативі Либідь по АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину;

виділити у власність автомобіль Тойота 4 Раннер легковий універсал, номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину;

виділити у власність автомобіль Форд Транзит вантажний (фургон-Б) номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину;

виділити у власність приватне підприємство ТІРУС ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справ повідомлена належним чином. До суду від позивача надійшла заява, в якій вона просила проводити розгляд справи за її відсутності, позов підтримала.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду від представника відповідача надійшла заява, в якій він просив проводити розгляд справи за його відсутності, позов визнав частково.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що з 29 травня 1983 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , зареєстрованого Сабадаською сільською радою Жашківського району Черкаської області 29 травня 1983 року.

В шлюбі подружжя має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розірвано.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя передбачено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

За змістом ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пунктах 19, 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, накопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 просила здійснити поділ спільного майна подружжя та виділити у власність ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину 2-кімнатної квартири загальною площею 51,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки Житлово-Будівельного кооперативу Квазар-10 ОСОБА_2 є власником кооперативної квартири АДРЕСА_6 , і сума пайового внеску за квартиру в розмірі 9048 крб. 13 коп. сплачена 12 червня 1990 року у повному обсязі, що складає суму паєнакопичення.

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 січня 2016 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 51,6 кв.м., жилою площею 31 кв.м..

З наявної в матеріалах справи копії рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу судом було встановлено, що оскільки дійсною причиною розірвання шлюбу є створення нової сім`ї позивачем, між сторонами втрачено почуття любові та взаєморозуміння, сторони з 2012 року не підтримують шлюбно-сімейні стосунки та не ведуть спільного господарства, і позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, то суд робить висновок про те, що сім`я розпалась остаточно, шлюб має формальний характер та підлягає розірванню у судовому порядку.

Згідно вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірну квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12 січня 2016 року. Сторони у справі з 2012 року шлюбно-сімейні відносини не підтримували і спільного господарства не вели, доказів того, що дана квартира придбана за спільні грошові кошти подружжя, позивачем суду не надано, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про виділення у власність ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину 2-кімнатної квартири загальною площею 51,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо заявлених позовних вимог позивача ОСОБА_1 про виділення у власність земельної ділянки площею 1200 м2 (12 соток) та житлового будинку площею приблизно 100 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину, то суд також відмовляє у задоволенні вимог позивача ОСОБА_1 в цій частині позову, оскільки позивачем до суду не надано належних і допустимих доказів в обгрунтування заявлених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Горенської ільської ради Києво-Святошинського району Київської області 12 сесії 24 скликання від 09 липня 2004 року Про передачу у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку в АДРЕСА_2 вирішено передати ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність присадибну земельну ділянку площею 1040 кв. м. для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_2 , та доручено земельно-кадастровій організації виконати інвентаризацію та виготовити державний акт на право приватної власності на землю.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна об`єкт незавершеного будівництва, яким є житловий будинок готовністю 40 відсотків за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_4 ..

Належних доказів того, що вказана земельна ділянка та даний об`єкт незавершеного будівництва готовністю 40 відсотків за адресою: АДРЕСА_2 , належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2 і можуть бути об`єктом поділу майна подружжя, ні позивачем, ні відповідачем суду не надано.

Щодо заявлених вимог позивача про виділення у власність гаражу металевого загальною площею 16,40 кв. м. в гаражному кооперативі Либідь по АДРЕСА_4 ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину, то дані вимоги підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що вказаний спірний гараж за Договором купівлі-продажу від 12 лютого 2001 року придбавався сторонами за час перебування у шлюбі і ведення спільного господарства, тому підлягає поділу як майно, набуте подружжям за час шлюбу.

Щодо заявлених вимог про виділення у власність автомобіля TOYOTA 4 RUNNER , легковий універсал, номер НОМЕР_1 , та автомобіля FORD TRANSIT , Вантажний малотоннажний фургон-В, номер АА1377СЕ ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину, то дані вимоги підлягають задоволенню. оскільки є майном, придбаним подружжям за час перебування в шлюбних відносинах і ведення спільного господарства.

Відповідач у поданому відзиві вказував, що автомобіль TOYOTA 4 RUNNER , легковий універсал, номер НОМЕР_1 , придбано ним після того, як він і позивачка припинили вести спільне господарство, автомобіль придбавався ним для власних потреб і в інтересах сім`ї не використовувався. Однак, належних і допустимих доказів в обгрунтування своїх доводів та спростування позовних вимог позивачки відповідач суду не надав.

Щодо заявлених вимог позивача про виділення у власність Приватного підприємства ТІРУС Гонтар Галині Михайлівні Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину, то з тих доказів, які надано суду, та того, що відповідач визнає позов в цій частині вимог, вказані вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 55 Конституції України, ст. ст. 6, 8, 25 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, п. 19, 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , ст. 60, ч.1 ст.61, ч.1 ст.69, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 4, 81, 82, 258, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , виділити у власність гараж металевий площею 16,40 кв. м. в Гаражному кооперативі Либідь по АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину; виділити у власність автомобіль TOYOTA 4 RUNNER , легковий універсал, номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину; виділити у власність автомобіль FORD TRANSIT , Вантажний малотоннажний фургон-В, номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину; виділити у власність Приватне підприємство ТІРУС ОСОБА_1 Ѕ частину та ОСОБА_2 Ѕ частину.

У решті позовних вимог відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 09 квітня 1998 року, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво- Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Суддя Л. М. Ковальчук