Постанова

від 19.02.2020 по справі 463/6454/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/6454/19 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/811/3794/19 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 76

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Крайник Н. П.

суддів: Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.

при секретарі: Цап П. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання розглянути заяву, -

в с т а н о в и в:

05.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я про визнання незаконними та скасування наказів №158-к від 24 липня 2019 року та № 149-к від 12 липня 2019 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення матеріальної шкоди в розмірі 4 551 гривень; стягнення моральної шкоди в розмірі 5 065 гривень та зобов`язання розглянути заяву про перенесення відпустки у зв`язку із хворобою та надати відпустку.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що в порушення вимог процесуального закону, оскаржуване рішення постановлене судом без участі сторін у справі, без з`ясування дійсних обставин справи шляхом відібрання пояснень у позивача та відповідача, допиту свідків та дослідження, поданих нею доказів на обгрунтування підставності заявлених позовних вимог. Вважає, що при вирішені спору по суті суд першої інстанції не врахував, що відповідач порушив вимоги Закону України Про відпуски , оскільки не ознайомив її з наказом від 06.06.2019 року № 120-к Про надання частини щорічної відпустки терміном 5 календарних днів з 10.06.2019 року по 14.06.2019 року за період роботи з 20.04.2018 року по 19.04.2019 року , в передбачений законом термін та спосіб. Зазначає, що вона ознайомилась з наказом від 06.06 2019 року лише 25.07.2019 року. Під час відпустки у неї погіршився стан здоров`я, що призвело до тимчасової непрацездатності. Відтак, її відсутність на роботі 05.06.2019 року пов`язана з хворобою, що підтверджується належними та достатніми доказами, які знаходяться в матеріалах справи, а саме листком непрацездатності, амбулаторною книжкою та довідкою сімейного лікаря.

Вважає, що оспорювані нею накази №158-к від 24 липня 2019 року та № 149-к від 12 липня 2019 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності є таким, що не відповідають вимогам ст. 47 КЗпП України.

Вона не порушувала трудової дисципліни без поважних причин, тому в оспорюваних наказах зазначена неправдива інформація, щодо якої вона давала пояснення, однак такі відповідачем умисно не було взято до уваги, чим порушено вимоги ст.ст.147, 149 КЗпП України. Враховуючи наведене, вважає, що накази від 12.07.2019 року № 149-к та від 24.07.2019 року №158-к про притягнення її до дисциплінарної відповідальності є незаконними.

Суд першої інстанції не з`ясував підстави винесення наказів про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, не перевірив, чи дотримано відповідачем порядок застосування до неї дисциплінарних стягнень, передбачений ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України.

Вважає, що суд першої інстанції створив конфлікт інтересів і умисно не з`ясував, у чому конкретно проявилось порушення нею трудової дисципліни. Судом також не враховано, що рішення Львівської обласної ради № 648 від 20.03.2018 року Про реорганізацію служби громадського здоров`я прийнято з порушенням ст.ст. 5,6 регламенту Львівської обласної ради.

Вважає, що відповідач не обґрунтував достатніми доказами неналежне виконання нею трудових обов`язків і завдання цим шкоди відповідачу.

Винісши незаконні накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, відповідач позбавив її виплати належних їй коштів, в т. ч. і премій.

Невиплата належних їй грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, безпідставне переслідування на робочому місці, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, розмір якої має бути визначено судом з врахуванням характеру правопорушення, глибини її фізичних та душевних страждань, ступеня вини відповідача, а також з урахуванням інших обставин справи.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове ріщення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 скаргу підтримала з підстав, наведених у ній, просила скаргу задоволити, рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою її позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача - Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я в судове засідання не з`явився , хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності по наявних матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я (КНП ЛОР ЛОЦГЗ), працює на посаді лікаря-статиста у відділенні медико-економічної статистики.

Наказом КНП ЛОР ЛОЦГЗ від 06.06.2019р. №120-к їй була надана частина щорічної відпустки тривалістю 5 календарних днів з 10 по 14 червня 2019 року.

У період з 10 по 19 червня 2019 року позивач хворіла, період тимчасової непрацездатності збіг у часі з початком відпустки і повністю охопив та перевищив її тривалість.

Після закінчення лікарняного, 19 червня 2019 року, позивач не вийшла на роботу та була відсутня на роботі 20 та 21 червня 2019 року, які для неї були робочими днями.

24 червня 2019 року ОСОБА_1 подала відповідачу заяву від 20.06.2019 р. (вх.№100 від 24.06.2019р.), в якій просила у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю протягом 10-19 червня 2019 року продовжити їй відпустку на 2 дні з 20 червня по 21 червня 2019 року включно, на що адміністрацією відповідача їй було надана відповідь про неможливість продовження відпустки на два дні з 20 червня, тобто заднім числом , та роз`яснено що невикористана відпустка може бути перенесена на інший період та адміністрація готова узгодити з нею такий період.

Факт відсутності позивача на роботі у вказаний період підтверджується доповідними записками в.о. керівника підрозділу, табелем обліку робочого часу та не заперечується самою позивачкою.

Наказом Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я від 24 липня 2019 року № 158-к Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-статиста ОСОБА_1 позивачу оголошена догана за порушення трудової дисципліни - відсутність на роботі без поважних причин 20 та 21 червня 2019 року (прогул).

Наказом Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я від 12 липня 2019 року №149-к позивачу оголошено догану за відсутність на роботі 05 червня 2019 року з 09год. 00 хв. до 10 год. 45 хв.

В обох випадках перед застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення їй пропонувалося надати пояснення, від дачі яких вона відмовилася, що підтверджується відповідними Актами, складеними за участі працівників відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, районний суд виходив з того, що позивач не узгоджувала із роботодавцем питання про продовження відпустки, не повідомляла (не попереджала) про свій невихід на роботу після закінчення лікарняного, наказ адміністрації про це не видавався, вона була відсутня на роботі без поважних причин у період 20 та 21 червня 2019 року внаслідок самовільного продовження відпустки, тобто вчинила прогул; положення чинного законодавства не передбачають можливості для працівника самостійно, без погодження з роботодавцем, продовжувати період відпустки, навіть у разі тимчасової непрацездатності в період відпустки; в порушення п.3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку позивач своєчасно не повідомила (не попередила) роботодавця про те, що на час наданої згідно наказу відпустки (10-14 червня) припав період тимчасової непрацездатності (10-19 червня), в тому числі про свій невихід на роботу у зв`язку хворобою 18 червня 2019 року, тобто у перший робочий день після закінчення відпустки; 05 червня 2010 року з 9.00 год. до 10.45 год. позивач була відсутня на робочому місці без поважних причин, про свій невихід чи спізнення не повідомила ні свого безпосереднього керівника, ні адміністрацію відповідача, інформацією про причини відсутності позивача на роботі не володіли також працівники підрозділу, в якому вона працює; дисциплінарні стягнення до позивача застосовано підставно та з дотриманням чинного законодавства; при обранні виду стягнення (догани) враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є безпідставними та необгрунтованими.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується не повністю , виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 3 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Відповідно до положень статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами i положеннями про дисциплiну можуть бути передбаченi для окремих категорiй працiвникiв й iншi дисциплiнарнi стягнення.

Згідно з частинами першою та другою статті 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

В ст.149 КЗпП України зазначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок , і попередню роботу працівника.

Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, доповідної записки т.в.о. зав.відділом медико-економічної статистики лікаря-статистика Візниці В.Б ОСОБА_2 - безпосереднього керівника позивачки, адресованої директору ЛОР ЛОЦГЗ Служинській М.Б., про перебування позивачки ОСОБА_1 на лікарняному їй стало відомо 19 червня 2019 року на підставі телефонного дзвінка ОСОБА_1 .

Тобто, про перебування на лікарняному під час відпустки, позивач попередила свого безпосереднього керівника, в наступному нею подавалася заява про продовження відпустки на 2 дні її відсутності на роботі 20 та 21 червня 2019 року, яка не була задоволена відповідачем, що дає підстави зробити висновок, що нею вживалися заходи щодо повідомлення роботодавця про причини відсутності на роботі.

Як зазначила позивач в засіданні суду апеляційної інстанції, вона не має юридичної освіти, а тому вважала, що після закінчення лікарняного відбувається автоматичне продовження відпустки, про те, що слід подавати таку заяву вона не знала, у відділі кадрів, куди вона також телефонувала, їй не роз`яснили про необхідність подачі заяви про продовження відпустки; 05 червня 2019 року з 09.00 год. до 10.45 год. вона була відсутня на робочому місці, оскільки в цей час була на прийомі у лікаря, про що надала відповідні медичні документи, тому не вважає, що була відсутня на робочому місці без поважних причин. Накладення на неї дисциплінарних стягнень розцінює як упереджене ставлення до неї адміністрації відповідача, оскільки протягом липня місця 2019 року до неї було застосовано два дисциплінарних стягнення за порушення трудової дисципліни, в той час, як до інших працівників за такі порушення трудової дисципліни дисциплінарні стягнення не застосовуються.

Проаналізувавши в чому полягають порушення трудової дисципліни, зазначені відповідачем в наказах №158-к від 24 липня 2019 року та № 149-к від 12 липня 2019 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені порушення не дають підстав для висновку, що такі застосовані відповідачем з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду та з врахуванням обставин, за яких вчинено проступок.

Відтак, такі слід визнати незаконними та скасувати.

В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 07 жовтня 2019 року в частині відмови у визнанні незаконними та скасуванні наказів Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я №158-к від 24 липня 2019 року та № 149-к від 12 липня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності -скасувати .

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказів Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я №158-к від 24 липня 2019 року та № 149-к від 12 липня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - задоволити.

Визнати незаконними та скасувати накази Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я №158-к від 24 липня 2019 року та № 149-к від 12 липня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Шеремета Н. О.

Цяцяк Р. П.