Ухвала

від 10.03.2020 по справі 463/6454/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 березня 2020 року

м. Київ

справа № 463/6454/19

провадження № 61-3413ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2019 року, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський обласний центр громадського здоров`я про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання розглянути заяву,

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку

ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (надійшла 27 лютого 2020 року), на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2019 року, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2020 року у вказаній справі.

Вказана касаційна скарга не може бути прийнята до провадження судом касаційної інстанції, оскільки порушено вимоги частини другої, четвертої та п`ятої статті 392 ЦПК України - належним чином не зазначено рішення (ухвали), що оскаржуються; не надано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; не зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У вказаній касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2019 року, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3 , 6 , 7 , 15 , 16 , 22 , 23 , 27 , 28 , 30 , 32 частини першої статті

353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Враховуючи викладене та згідно з вимогами пунктів 4 частини другої

статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно уточнити клопотання щодо оскаржуваних судових рішень, які відповідають повноваженням суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги (стаття

409 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на пункти 1, 6 та 7 частини першої

статті 5 Закону України Про судовий збір , де вказано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; 6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР

Про оплату праці середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Отже, у цій справі щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач від сплати судового збору не звільняється.

ОСОБА_1 здійснює посилання на пункт 6 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , проте не надає документів, що підтверджують статус потерплого у кримінальному провадженні.

Також заявник просить звільнити від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , проте вона звернулася із заявою про захист своїх прав та інтересів.

Таким чином, клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню та ОСОБА_1 повинна сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Згідно зі статтею 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7

пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 2 пункту 9 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду фізичною особою касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2020 року розмір мінімальної заробітної плати становить 2 102 грн.

Враховуючи викладене, заявник за подання касаційної скарги має сплатити 420 грн судового збору або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, заявником не зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень згідно частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначені передбачені частиною другою

статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Таким чином, заявнику слід надати уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статі 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою та частиною третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті

185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 серпня 2019 року, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 03 квітня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта