Постанова
від 27.02.2020 по справі 573/595/19
СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 573/595/19

Номер провадження 22-ц/816/193/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Орлов І. В. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т.А., Собини О. І.,

за участю секретаря

судового засідання: Чуприни В.І.

представника позивача: адвоката Васильця С.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Приватне підприємство Дружба - 6 ;

третя особа: Відділ у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у

Сумській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду цивільну справу № 573/595/19 за апеляційною скаргою Приватного підприємства Дружба-6 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 08 листопада 2019 року (суддя Черкашина М.С., дата складення повного тексту рішення - 15 листопада 2019 року), -

в с т а н о в и в :

05 квітня 2019 року ОСОБА_1 в особи свого представника - адвоката Васильця С.О. звернувся до ПП Дружба - 6 з позовом у якому просив суд розірвати Договір оренди землі від 17 лютого 2007 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 15 вересня 2018 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину він є власником призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, площею 3,1050 га (кадастровий номер 5920685300:02:002:0303), що розташована на території Луциківської сільської ради Білопільського району Сумської області (далі земельна ділянка). Попереднім власником, яким була бабуся позивача - ОСОБА_2 , земельну ділянку строком на 20 років передано в оренду ПП Дружба-6 , про що 17 лютого 2007 року укладено Договір оренди землі № 97 (далі Договір № 97). Пунктом 40 Договору № 97 встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. 18 березня 2019 року позивач, як новий власник землі, направив до ПП Дружба-6 вимогу про розірвання Договору № 97 з передбачених пунктом 40 підстав, а отримавши відмову, звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 08 листопада 2019 року позов задоволено. Розірвано Договір оренди землі № 97, укладений 17 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством Дружба-6 Луциківська філія, зареєстрований 03 квітня 2007 року в Білопільському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 1308. З відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто 5.768, 40 гривень судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 768,40 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 5.000,00 гривень.

В апеляційній скарзі представник ПП Дружба-6 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про погодження сторонами такої підстави для розірвання договору, як перехід права власності на предмет оренди до іншої особи, оскільки закреслення у пункті 40 договору заперечної частки не не засвідчено належним чином, а тому не може вважатися узгодженим сторонами. Суд не врахував, що відповідно до вимог частини 4 статті 32 Закону України Про оренду землі , факт набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку не дає йому права розривати діючий договір оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Василець С.О. зазначив, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що Договір № 97 від 17 лютого 2007 року передбачає таку підставу для розірвання договору, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи. Тому вимога позивача, як нового власника земельної ділянки, розірвати договір оренди є правомірною і такою, що ґрунтується на умовах договору. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 17 лютого 2007 року між ОСОБА_2 , як орендодавцем і ПП Дружба 6 Луциківська філія, як орендарем, строком до 01 січня 2027 року був укладений Договір оренди землі № 97 щодо земельної ділянки, площею 3,1050 га.

Згідно з пунктом 36 Договору № 97, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Пунктами 37-39 договору сторони узгодили підстави припинення договору:

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи - орендаря.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається в разі несвоєчасної сплати орендної плати.

Пункт 40 договору передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до умов договору та на підставі акту прийому - передачі від 17 лютого 2007 року ОСОБА_2 передала в оренду ПП Дружба 6 Луциківської філії земельну ділянку площею 3,105 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 9)

03 квітня 2007 року Договір оренди землі № 97 зареєстровано у Білопільському районному відділі Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітету України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №1308 (а.с. 8-9). ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

На підставі Свідоцтва про право спадщини за законом, виданого 15 вересня 2018 року приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Бойко О.І., позивач ОСОБА_1 набув право власності на призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку, площею 3,1050 га (кадастровий номер 5920685300:02:002:0303), що розташована на території Луциківської сільської ради Білопільського району Сумської області ( а.с.11).

Керуючись пунктом 40 Договору № 97 від 01 квітня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до ПП Дружба 6 з листом-вимогою від 18 березня 2019 року про розірвання договору оренди землі, повернення її за актом приймання-передачі та проведення виплати орендної плати в семиденний термін з моменту отримання підприємством листа (а. с. 12). У позасудовому порядку сторони питання розірвання договору оренди не вирішили.

Відповідно до положень статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу (ЦК) України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною 4 статті 32 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на момент укладення спірного договору оренди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пункт 40 договору оренди землі № 97 від 17 лютого 2007 року, укладеного щодо земельної ділянки, право власності на яку набув позивач у порядку спадкування, передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звертаючись до відповідача з листом-вимогою від 18 березня 2019 року про розірвання договору оренди землі, спадкоємець ОСОБА_2 - ОСОБА_1 діяв відповідно до умов Договору оренди землі № 97 від 17 лютого 2007 року, зокрема пункту 40, і така його вимога до орендаря є правомірною.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги про те що сторонами договору не була узгоджена така підстава для розірвання договору або зміни його умов, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря, були належним чином розглянуті та оцінені судом першої інстанції.

Вбачається, що договір оренди землі № 97 від 17 лютого 2007 року складений сторонами шляхом заповнення від руки друкованої форми, тобто містить друкований і рукописний текст.

Пункт 40 Договору містить наступний друкований текст: перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору , при цьому частка не закреслена.

Суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши примірники договору оренди землі № 97 від 17 лютого 2007 року, які перебували на зберіганні у відповідача, а також у Держгеокадастрі, встановив, що частка не у пункті 40 договору закреслена у всіх екземплярах договору, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони договору оренди домовились про таку підставу для зміни умов або розірвання договору, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що закреслення частки не у пункті 40 наявне у примірниках договору оренди, які зберігаються у учасників справи та мають однакову юридичну силу відповідно до пункту 43 договору, свідчить про погодження сторонами договору змісту зазначеного пункту без цієї частки: Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору . Жодних належних допустимих доказів на спростування такого висновку суду першої інстанції заявник апеляційної скарги не надав.

Доводи апеляційної скарги про не співмірність витрат на правничу допомогу також відхиляються апеляційним судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За змістом ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать серед іншого і витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України).

З аналізу зазначених норм вбачається, що питання про розподіл судових витрат, у тому числі і витрат на оплату послуг адвоката, вирішується за наслідками розгляду справи судом першої інстанції. У разі виявлення учасником справи неспівмірності заявлених іншою стороною втрат на правничу допомогу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількості часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), він може звернутися до суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, при цьому довести суду неспівмірність заявлених витрат фактичному обсягу правничої допомоги адвоката.

11 червня 2019 року представником позивача адвокатом Васильцем С.О. до суду першої інстанції був поданий договір про надання правової допомоги від 25 березня 2019 року, укладений між адвокатом та ОСОБА_1 , розрахунок витрат на правову допомогу із зазначенням кількості витрачених годин та вартості наданих послуг, прибутковий касовий ордер про оплату позивачем гонорару адвоката в сумі 5000 грн. (а.с. 75-80)

Відповідач не звертався до суду першої інстанції з обґрунтованим клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, проте в апеляційній скарзі зауважив, що розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката не є співмірним з обсягом виконаних ним робіт, зазначивши, що адвокат надає позивачу правничу допомогу у кількох аналогічних справах.

З матеріалів справи вбачається, що 25 березня 2019 року між адвокатом Васильцем С.О. та ОСОБА_1 укладений договір про надання правової допомоги (а.с. 76-78). На підставі договору адвокат Василець С.О., вивчивши надані позивачем документи, підготував позовну заяву, підготував відповідь на відзив відповідача, брав участь у судових засіданнях 27 травня 2019 року, 11 червня 2019 року, 04 липня 2019 року, 08 жовтня 2019 року, 08 листопада 2019 року (а.с. 57, 81-84, 100-101, 139, 150-151).

Судом першої інстанції надана належна оцінка зазначеним доказам, а також співмірності розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу з обсягом виконаних адвокатом робіт.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ту обставину, що адвокат представляє інтереси позивача у аналогічних справах не спростовує висновків суду першої інстанції щодо дотримання вимог співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України, при визначенні розміру судових витрат саме у справі що переглядається. Жодних доказів на підтвердження доводів про неспівмірність витрат на правничу допомогу відповідач суду не надав.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а спрямовані на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи. Висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову повно та послідовно викладені у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, то відповідно до статті 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Дружба-6 залишити без задоволення, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 08 листопада 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 28 лютого 2010 року.

Головуючий І.В.Орлов

Судді: Т.А. Левченко

О.І.Собина

СудСумський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення27.02.2020
Оприлюднено02.03.2020
Номер документу87911842
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —573/595/19

Постанова від 27.02.2020

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Орлов І. В.

Постанова від 27.02.2020

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Орлов І. В.

Ухвала від 13.01.2020

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Орлов І. В.

Ухвала від 13.01.2020

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Орлов І. В.

Ухвала від 24.12.2019

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Орлов І. В.

Рішення від 08.11.2019

Цивільне

Білопільський районний суд Сумської області

Черкашина М. С.

Ухвала від 08.10.2019

Цивільне

Білопільський районний суд Сумської області

Черкашина М. С.

Ухвала від 16.09.2019

Цивільне

Білопільський районний суд Сумської області

Черкашина М. С.

Ухвала від 29.08.2019

Цивільне

Білопільський районний суд Сумської області

Черкашина М. С.

Ухвала від 04.07.2019

Цивільне

Білопільський районний суд Сумської області

Черкашина М. С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні