Постанова

від 27.02.2020 по справі 2-337/10

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м.Суми

Справа №2-337/10

Номер провадження 22-ц/816/587/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Орлова І. В.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 ,

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2020 року, постановлену у складі судді Шелєхової Г.В. в приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повний текст ухвали виготовлено 16 січня 2020 року -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2010 року у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - ПАТ Райффайзен Банк Аваль ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення боргу за рахунок заставного майна.

В обґрунтування заяви зазначив, що Зарічний районний суд м. Суми заочним рішенням від 18 лютого 2010 року звернув стягнення на предмет іпотеки, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах, в рахунок стягнення на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості за кредитним договором в сумі 293 306,33 грн. Апеляційний суд Сумської області ухвалою від 07 лютого 2017 року дане рішення залишив без змін.

Вказує на невідповідність умов кредитного договору вимогам чинного законодавства України та міжнародному законодавству, подання позивачем до суду завідомо неналежних доказів та недостовірних фактів, зазначає, що суд не встановив належного відповідача у справі, мотивуючи ухвалене рішення, не надав оцінки аргументам відповідачів та не встановив їх статус у кредитному та іпотечному договорах. Крім цього зазначає, що йому не було відомо і не могло бути відомо, що наданий банком розрахунок заборгованості не підтверджує існування заборгованості, тому такі докази позивача не є належними та допустимими.

Зарічний районний суд м. Суми ухвалою від 15 січня 2020 року в задоволенні вимог за заявою ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2010 року за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення боргу за рахунок заставного майна - відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким його заяву про перегляд заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2010 року за нововиявленими обставинами задовольнити.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що ПАТ Райффайзен Банк Аваль обґрунтовує позовні вимоги неналежними доказами, які суд врахував в порушення правових позицій Вищого спеціалізованого суду України та Верховного Суду, вказує на відсутність первинних фінансових документів, які б підтверджували заборгованість, та отримання ним коштів відповідно до умов кредитного договору. При розгляді справи, суд не звернув уваги, що умови надання кредиту виконані не були, оскільки ним не було придбане нерухоме майно для подальшої його передачі в іпотеку, отже і фінансових зобов`язань за кредитним договором існувати не може. Вказує, що копії документів у цивільній справі №2-337/10 за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення боргу за рахунок заставного майна, не відповідають Державним Стандартам їх засвідчення, договір іпотеки містить помилки як виправлені так і не виправлені, що свідчить про його нікчемність, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неналежними, оскільки договірних зобов`язань між ними та банком не існує. Також зазначає, що під час розгляду справи за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль , суд не врахував права третіх осіб на проживання в квартирі, зокрема малолітнього ОСОБА_4 . Як підставу для перегляду заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2010 року зазначає надання стороною позивача фальшивих письмових доказів, про які він не знав і не міг знати під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2020 року та призначити цивільну справу №2-337/10 до перегляду в порядку статей 423, 424 ЦПК України, зазначивши при цьому про судову помилку щодо необґрунтованого визначення заборгованості через відсутність письмових доказів на її підтвердження, відсутність оригіналів документів на підтвердження існування кредитно-договірних відносин між сторонами, невідповідність договору іпотеки Конституції України та Державному Стандарту України та неправильне застосування судом першої інстанції норм національного та міжнародного законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції встановив, що у травні 2009 року ПАТ Райффайзен Банк Аваль звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як до поручителів позичальника ОСОБА_3 , про стягнення боргу за рахунок заставного майна через невиконання останнім зобов`язань за кредитним договором №014/9809/82/75292 від 06 липня 2007 року.

Зарічний районний суд м. Суми заочним рішенням від 18 лютого 2010 року позов ПАТ Райффайзен Банк Аваль задовольнив (а.с. 59 т. 1).

Звернув стягнення на предмет іпотеки, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах, в рахунок стягнення на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості за кредитним договором в сумі 293 306,33 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Постановою державного виконавця від 08 липня 2011 року було відкрито виконавче провадження ВП №27896799 за виконавчим листом №2-337 від 11 березня 2010 року, виданого Зарічним районним судом м. Суми про звернення стягнення на предмет іпотеки, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах, в рахунок стягнення на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості за кредитним договором в сумі 293 306,33 грн (а.с. 68, 123).

Зарічний районний суд м. Суми ухвалою від 17 квітня 2013 року відмовив у задоволенні подання державного виконавця про встановлення або зміну способу і порядку виконання заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2010 року (а.с. 111-114).

Зарічний районний суд м. Суми ухвалою від 25 листопада 2016 року відмовив ОСОБА_5 у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2010 року (а.с. 194-195).

Апеляційний суд Сумської області рішенням від 07 лютого 2017 року заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2010 року змінив, виклав другий абзац резолютивної частини в іншій редакції (а.с. 265-267).

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2010 року за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як до поручителів позичальника ОСОБА_3 , про стягнення боргу за рахунок заставного майна через невиконання останнім зобов`язань за кредитним договором №014/9809/82/75292 від 06 липня 2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що заявник, посилаючись на не взяті до уваги судом положення Конституції України та Закону України Про захист прав споживачів , не почуті аргументи сторони відповідача стосовно достовірності письмових доказів, фактично не погоджується з оцінкою судом доказів, досліджених в процесі розгляду справи, та просить здійснити їх переоцінку. Посилання заявника на фальшивість письмових доказів, як на підставу для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, не встановлені вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 , так як суд дійшов їх з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта статті 423 ЦПК України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, апеляційній чи касаційній скаргах, і які могли бути встановлені при з`ясуванні судом обставин справи на засадах змагальності сторін.

Підстави, на які посилається ОСОБА_3 у своїй заяві не є такими, що не були та не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи судом, а тому вони не є нововиявленими в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.

Доводи заявника про невідповідність документів вимогам законодавства України, Державному Стандарту України, наявність виправлених та невиправлених помилок у договорі іпотеки, що свідчить про його нікчемність, необізнаність відповідачів про договір іпотеки вже неодноразово заявлялись як самим заявником так і відповідачами та були предметом розгляду у цивільних справах №1805/10996/2012 (а.с. 189-190), 1805/11211/2012 (а.с. 244-245), 591/6175/14-ц (а.с. 186-188), 591/2983/14-ц (а.с. 248-253), рішення в яких набрали законної сили. Крім того обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені зазначались в доводах апеляційної скарги на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2010 року та перевірялись судом під час апеляційного перегляду справи.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявник фактично не погоджується з оцінкою судом доказів, досліджених під час розгляду справи та просить здійснити їх переоцінку, а тому наведені ним обставини не можуть бути віднесені до нововиявлених в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.

Також суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання заявника на фальшивість письмових доказів як на підставу для перегляду рішення, оскільки ця обставина всупереч вимогам п. 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК України не встановлена вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2020 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2020 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: С.Г. Хвостик

І.В. Орлов