Постанова

від 27.02.2020 по справі 274/6853/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/6853/18 Головуючий у 1-й інст. Корбут В. В.

Категорія 54 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Ковальської Я.В.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 червня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Корбут В.В.

у цивільній справі №274/6853/18 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом. З урахуванням доповнень до позовної заяви просила поновити строк для звернення з позовом, визнати незаконним та скасувати наказ №58 "Про звільнення ОСОБА_1 " від 31.08.2018 р. за пунктом 2 статті 36 Кодексу законів про працю з посади викладача фортепіано Комунального закладу "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради у зв`язку із закінченням трудового контракту, поновити її на роботі на посаді викладача фортепіано Комунального закладу "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради; стягнути з Комунального закладу "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з моменту звільнення 31.08.2018 р. по день винесення рішення судом та визнати недійсними контракти, укладені з нею з 2004 по 31.08.2018 рік. В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначала, що укладення вісім разів строкових трудових договорів (контрактів) між нею та Комунальним закладом "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради є порушенням законодавства України, у зв`язку з виконанням нею трудових обов`язків з 1987 р., у тому числі - під час дії цих строкових трудових договорів (контрактів), та продовженням виконання нею трудових обов`язків після закінчення строку останнього строкового трудового договору (контракту) слід вважати, що з нею 01.09.2009 р. було укладено трудовий договір на невизначений строк. Після прийняття Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 р. не було передбачено обов`язкового укладення строкових трудових договорів (контрактів) з педагогічними працівниками, а тому не було підстав для її звільнення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення з позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що намагалась вирішити спір у позасудовому порядку, але у грудні 2018 р. зрозуміла, що це не дасть позитивного результату, і звернулась до суду з позовом. Крім того, їй після звільнення доводилось доглядати хворого батька.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.05.2019 р. заяву ОСОБА_1 (доповнення до позовної заяви щодо визнання недійсними контрактів) від 13.05.2019 р. залишено без розгляду як таку, що подана з пропуском строку, встановленого ч.3 ст.49 ЦПК України (а.с.216).

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне, необґрунтоване та постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що вирішуючи спір про незаконність звільнення та поновлення працівника на роботі, посилаючись на норми КЗпП України, суд не застосував норми законів та нормативні акти, які регулюють трудові відносини за контрактом,- це ст.ст.21,23 КЗпП України; положення Про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників затвердженою постановою КМ України від 19 березня 1994 року №170; положення Про порядок наймання і звільнення педагогічних працівників та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у державній власності . Крім того вказує, що на вимогу суду відповідачем не було надано оригіналу книги наказів, а лише копії (витяги) наказів про укладення контрактів з позивачкою, посвідчені підписом директора закладу. На копіях наказів підпису позивачки про ознайомлення немає. Суд першої інстанції не врахував та не надав належної оцінки показам свідка ОСОБА_2 , яка підтвердила наявність конфлікту між сторонами. Зазначає, що про однобічність розгляду справи також свідчить безпідставне залишення без розгляду ухвалою суду від 13.05.2019 року її заяви про визнання недійсними контрактів.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.1987 р. ОСОБА_1 було призначено на посаду викладача Бердичівського педагогічного училища, що підтверджується записом №1 від 15.08.1987 р. у її трудовій книжці (т.1, а.с.4).

16.09.1992 р. ОСОБА_1 призначено на посаду викладача по класу фортепіано до Бердичівського педагогічного училища, що підтверджується записом №2 від 16.09.1992 р. у її трудовій книжці (т.1, а.с.4).

Судом першої інстанції встановлено, що Бердичівське педагогічне училище реорганізовано у Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради, а останній - у Комунальний заклад "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради.

14.01.2004 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради заяву, в якій просила у зв`язку з реорганізацією навчального закладу перевести її на посаду викладача фортепіано на умовах контракту (т.1, а.с.55).

20.01.2004 р. ОСОБА_1 переведено до Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради викладачем фортепіано на умовах контракту у зв`язку з реорганізацію навчального закладу, що підтверджується записом №6 від 20.01.2004 р. у її трудовій книжці (т.1,а.с.4, зворотній бік), витягом з наказу №6 від 20.01.2004 р. по Бердичівському педагогічному коледжу та цим наказом (т.2,а.с.3,9- 12). Вказаних обставин позивачка не заперечує.

Між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 було укладено контракт від 26.01.2004 р. на строк з 26.01.2004 р. по 31.08.2009 р. (т.1, а.с.53 - 54).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 01.09.2009 р. про продовження з нею контракту з 01.09.2009 р. по 31.08.2012 р. (т.1, а.с.58) наказом від 01.09.2009 р. №92 по Бердичівському педагогічному коледжу Житомирської обласної ради у зв`язку з закінченням строкового трудового договору (контракту) ухвалено вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31.08.2009 р. педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1 , з 01.09.2009 р. та поновити (переукласти) строковий трудовий договір (контракт) з викладачами коледжу терміном на три роки (з 01.09.2009 р. по 31.08.2012 р.) в тому числі і з ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано (т.2, а.с.4).

Між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 було укладено контракт від 01.09.2009 р. на строк з 01.09.2009 р. по 31.08.2012 р. (т.1,а. с.56 - 57)

Матеріали справи також свідчать про те, що на підставі заяви позивачки від 31.08.2012 р. про поновлення контракту на новий строк (т.1,а.с.61) наказом від 03.09.2012 р. №90 по Бердичівському педагогічному коледжу Житомирської обласної ради у зв`язку з закінченням строкового трудового договору (контракту) наказано вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31.08.2012 р. педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1 , з 01.09.2012 р. та вважати поновленим строковий трудовий договір (контракт) з викладачами, коледжу, терміном на три роки (з 01.09.2012 р. по 31.08.2015 р.), в тому числі із ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано (т.2,а.с.5).

Між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 було укладено контракт від 31.08.2012 р. на строк з 01.09.2012 р. по 31.08.2015 р. (т.1, а.с.59 - 60).

Також ОСОБА_1 31.08.2015 р. подала на ім`я директора Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради заяву, у якій просила поновити з нею контракт з 01.09.2015 р. по 31.08.2016 р. (т.1,а.с.64).

Наказом від 03.09.2015 р. №86 Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) наказано вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31.08.2015 р. педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1 та поновити (переукласти) строковий трудовий договір (контракт) з викладачами коледжу, терміном на один рік з 01.09.2015 р. по 31.08.2016 р., в тому числі із ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано (т.2,а.с.6).

Між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 було укладено контракт від 31.08.2015 р. на строк з 01.09.2015 р. по 31.08.2016 р. (т.1,а.с.62 - 63).

31.08.2016 р. ОСОБА_1 звернулась до директора Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради із заявою, у якій просила продовжити з нею контракт з 01.09.2016 р. по 31.08.2017 р. (т.1, а.с.67).

Наказом від 01.09.2016 р. №68 Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) наказано вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31.08.2016 р. педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1 , та поновити (переукласти) строковий трудовий договір (контракт) з педагогічними працівниками коледжу, терміном на один рік з 01.09.2016 р. по 31.08.2017 р., із ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано (т.2, а.с.7).

Між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 було укладено контракт від 31.08.2016 р. на строк з 01.09.2016 р. по 31.08.2017 р. (т.1,а.с.65 - 66).

31.08.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до директора Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради із заявою, у якій просила продовжити з нею контракт з 01.09.2017 р. по 31.08.2018 р. (т.1,а.с.70).

Наказом від 31.08.2017 року №57 Комунального закладу "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) наказано вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31.08.2017 р. педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1 , та поновити (переукласти) строковий трудовий договір (контракт) з педагогічними працівниками коледжу терміном на один рік з 01.09.2017 р. по 31.08.2018 р., в тому числі із ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано (т.2,а.с.8).

Між Комунальним закладом "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 було укладено контракт від 31.08.2017 р. на строк з 01.09.2017 р. по 31.08.2018 р. (т.1,а.с.68 - 69).

Наказом від 23.08.2018 року №58 Комунального закладу "Бердичівський педагогічний коледж" Житомирської обласної ради ОСОБА_1 , викладача по класу фортепіано, звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31.08.2018 р.

Підпис ОСОБА_1 у наказі свідчить про ознайомлення працівника із його змістом 31.08.2018 р. (а.с.6).

Позивач 31.08.2018 року отримала трудову книжку, що підтверджується її підписом у рядку №6 стовпчика "Розписка працівника в отриманні трудової книжки" у Книзі обліку трудових книжок (а.с.71 - 72).

Вирішуючи трудовий спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що законних підстав для задоволення позову і поновлення позивачки на роботі не було.

При цьому судом враховано, що відповідно до статті 43 Конституції України , кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

При цьому КЗпП України визначає можливість працівника оскарження наказу про його звільнення.

Частиною першою статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, згідно з якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України акцентовано увагу на те, що незважаючи на ці (які містить стаття 9 КЗпП України ) та інші застереження, що містяться у Кодексі законів про працю України й інших актах трудового законодавства України і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору, тощо.

Відповідно до частини 3 статті 54 Закону України Про освіту , у редакції Закону України від 23 травня 1991 року №1060-XI , яка була чинною на час укладення контракту, педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Отже, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України , так і підвищену відповідальність керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Крім того, на цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений відповідно до закону. Припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника, оскільки свою волю на укладення строкового трудового договору він виявив під час його укладення, а тому погодився на його припинення по закінченні строку, на який його було укладено.

В даному випадку матеріали справи свідчать про те. Що позивачка шляхом подання заяви погодилась на переведення її на роботу на умовах контракту, про що зазначалося вище.

При цьому строкові контракти укладались за заявами самої ОСОБА_1 . Її підписи на контрактах свідчать про погодження працівника з їх умовами.

Відповідно до п.6.2 Контракту від 31 серпня 2017 року однією із підстав його розірвання є закінчення строку дії (п.2 ст.36 КЗпп) (т.1 а.с.32 зворотній бік).

Аналогічні положення містять і попередні контракти (а.с.30,28,26).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників посада викладача відноситься до посад педагогічних працівників.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №170 , у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Обгрунтовуючи доводи позовної заяви та апеляційної скарги, позивач посилалася на те, що умови праці педагогічних працівників, зокрема викладача по класу фортепіано, носять довготривалий характер, оскільки пов`язані із здійсненням безперервного навчально-виховного процесу в навчальному закладі і не містять передумов вважати такий процес обмеженим у часі.

Проте, такі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності у випадках, що підпадають під частину другу статті 23 КЗпП України , не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк.

Згідно з частиною другою статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Доводи позивачки про те, що у зв`язку із неодноразовим продовженням трудових відносин шляхом укладення контрактів, трудовий договір набув ознак безстроковості згідно з вимогами частини другої статті 39-1 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки укладення контракту на певний строк, з урахуванням частини третьої статті 21 КЗпП України , регулюється частиною другою статті 23 КЗпП України , що виключає при переукладанні контракту чи продовженні строку його дії застосування частини другої статті 39-1 КЗпП України .

Подібні правові висновки викладені в Постановах Верхованого Суду від 05.02.2020 року у справі №335/10668/16, від 22.01.2020 року у справі №607/18964/18 та ухвалі Верховного Суду України від 06 серпня 2008 року у справі №6-15914св07.

З огляду на викладене суд першої інстанції,оцінивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, дійшов обгрунтованого висновку що оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_1 з підстав закінчення строку дії трудового договору прийнято з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову, оскільки діями Комунального закладу "Бердичівський педагогічний коледж" трудових прав позивачки порушено не було.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

За наведених обставин підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 28.02.2020 року.