Постанова

від 15.04.2021 по справі 274/6853/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 274/6853/18

провадження № 61-12067св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальний заклад Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 червня 2019 року у складі судді Корбут В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі колегії суддів Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Комунального закладу Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради (далі - КЗ Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради) про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що укладення вісім разів строкових трудових договорів (контрактів) між нею та КЗ Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради є порушенням законодавства України, у зв`язку з виконанням нею трудових обов`язків з 1987 р., у тому числі - під час дії цих строкових трудових договорів (контрактів), та продовженням виконання нею трудових обов`язків після закінчення строку останнього строкового трудового договору (контракту) слід вважати, що з нею 01 вересня 2009 року було укладено трудовий договір на невизначений строк. Після прийняття Закону України Про освіту від 05 вересня 2017 року не було передбачено обов`язкового укладення строкових трудових договорів (контрактів) з педагогічними працівниками, а тому не було підстав для її звільнення. В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення з позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що намагалась вирішити спір у позасудовому порядку, але у грудні 2018 р. зрозуміла, що це не дасть позитивного результату, і звернулась до суду з позовом. Крім того, їй після звільнення доводилось доглядати хворого батька.

З урахуванням доповнень до позовної заяви просила:

поновити строк для звернення з позовом,

визнати незаконним та скасувати наказ № 58 Про звільнення ОСОБА_1 від 31 серпня 2018 року за пунктом 2 статті 36 Кодексу законів про працю з посади викладача фортепіано КЗ Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради у зв`язку із закінченням трудового контракту,

поновити її на роботі на посаді викладача фортепіано КЗ Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради;

стягнути з КЗ Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з моменту звільнення 31 серпня 2018 року по день винесення рішення судом;

визнати недійсними контракти, укладені з нею з 2004 по 31 серпня 2018 рік.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 (доповнення до позовної заяви щодо визнання недійсними контрактів) від 13 травня 2019 року залишено без розгляду як таку, що подана з пропуском строку, встановленого частиною третьою статті 49 ЦПК України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач шляхом подання заяви погодилась на переведення її на роботу на умовах контракту, при цьому строкові контракти укладались за заявами самої ОСОБА_1 . Її підписи на контрактах свідчать про погодження працівника з їх умовами. Відповідно до пункту 6.2 Контракту від 31 серпня 2017 року однією із підстав його розірвання є закінчення строку дії (пункт 2 статті 36 КЗпП України). Аналогічні положення містять і попередні контракти. Оспорюваний наказ про звільнення ОСОБА_1 з підстав закінчення строку дії трудового договору прийнято з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову, оскільки діями КЗ Бердичівський педагогічний коледж трудових прав позивача порушено не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що застосовані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 335/10668/16, від 22 січня 2020 року у справі № 607/18964/18 та ухвалі Верховного Суду України від 06 серпня 2008 року у справі № 6-15914св07не можуть бути застосовані до правовідносин в даній справі, оскільки не є подібними.

Відповідачем порушено процедуру укладення контрактів, що є визначальним для правильного вирішення даної справи, у тому числі її незаконний перехід із безстрокового на строковий трудовий договір.

Крім того, після укладення контракту від 31 серпня 2017 року, між позивачем та директором КЗ Бердичівський педагогічний коледж виникали конфлікти із-за особистих відносин, через наявність яких роботодавець звільнив з роботи у зв`язку з закінченням строкового трудового договору (контракту) на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. При цьому, роботодавець не врахував, що позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи з 12 липня 2018 року, в її сім`ї не має інших осіб із самостійним заробітком, має понад 30 років безперервного педагогічного стажу роботи у відповідача.

Суди не відобразили обставини, які були предметом розгляду про те, що скорочення годин не відбулося - як було по дві години на тиждень основного музичного інструменту, акомпанементу з ІІ курсу по одній годині, так і лишилося.

Матеріалами справи підтверджується відсутність у трудовій книжці записів про 5 наказів про звільнення у зв`язку з закінченням строку контракту та 5 наказів про прийняття на роботу за контрактом, а є лише один наказ про прийняття на роботу, другий про переведення на контракт та третій наказ про звільнення з роботи, що є підставою вважати, що з 31 серпня 2018 року її звільнили не за контрактом, укладеним в 2017 році, а в 2004 році.

Судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення застосовано відносно неї положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. На вищевказані обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Крім того, вважає що в практиці Верховного Суду відсутній висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що є підставою для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2020 року директор Бердичівського педагогічного фахового коледжу Житомирської обласної ради Лейчук А. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм трудового законодавства. Суд касаційної інстанції у постанові від 26 грудня 2018 року роз`яснив, що припинення трудового договору по закінчені строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінченню строку, на який він був укладений. Доводи позивача про її високу кваліфікацію, стаж і досвід роботи, як підстави до укладення нового контракту є необґрунтовані. Помилка, допущена судом першої інстанції у назві Кодексу ніяк не може вплинути на законність і обґрунтованість рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У вересні 2020 року матеріали цивільної справи № 274/6853/18 надійшли до Верховного Суду та 17 вересня 2020 року передані судді-доповідачу.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України , є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 вересня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 15 серпня 1987 року ОСОБА_1 призначено на посаду викладача Бердичівського педагогічного училища.

16 вересня 1992 року ОСОБА_1 призначено на посаду викладача по класу фортепіано до Бердичівського педагогічного училища.

Бердичівське педагогічне училище реорганізовано у Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради, а останній - у КЗ Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради.

14 січня 2004 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради заяву, в якій просила у зв`язку з реорганізацією навчального закладу перевести її на посаду викладача фортепіано на умовах контракту.

20 січня 2004 року ОСОБА_1 переведено до Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради викладачем фортепіано на умовах контракту у зв`язку з реорганізацію навчального закладу.

26 січня 2004 року між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 укладений контракт на строк з 26 січня 2004 року по 31 серпня 2009 року.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 01 вересня 2009 року про продовження з нею контракту з 01 вересня 2009 року по 31 серпня 2012 року наказом від 01 вересня 2009 року № 92 по Бердичівському педагогічному коледжу Житомирської обласної ради у зв`язку з закінченням строкового трудового договору (контракту) ухвалено вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31 серпня 2009 року педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1 , з 01 вересня 2009 року та поновити (переукласти) строковий трудовий договір (контракт) з викладачами коледжу терміном на три роки (з 01 вересня 2009 року по 31 серпням 2012 року) в тому числі і з ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано.

01 вересня 2009 року між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 укладений контракт на строк з 01 вересня 2009 року по 31 серпня 2012 року.

На підставі заяви позивача від 31 серпня 2012 року про поновлення контракту на новий строк наказом від 03 вересня 2012 року № 90 по Бердичівському педагогічному коледжу Житомирської обласної ради у зв`язку з закінченням строкового трудового договору (контракту) наказано вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31 серпня 2012 року педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1 , з 01 вересня 2012 року та вважати поновленим строковий трудовий договір (контракт) з викладачами, коледжу, терміном на три роки (з 01 вересня 2012 року по 31 серпня 2015 року), в тому числі із ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано.

31 серпня 2012 року між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 укладений контракт на строк з 01 вересня 2012 року по 31 серпня 2015 року.

31 серпня 2015 року ОСОБА_1 подала на ім`я директора Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради заяву, у якій просила поновити з нею контракт з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2016 року.

Наказом від 03 вересня 2015 року № 86 Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) наказано вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31 серпня 2015 року педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1 та поновити (переукласти) строковий трудовий договір (контракт) з викладачами коледжу, терміном на один рік з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2016 року, в тому числі із ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано.

31 серпня 2015 року між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 укладений контракт на строк з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2016 року.

31 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до директора Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради із заявою, у якій просила продовжити з нею контракт з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року.

Наказом від 01 вересня 2016 року № 68 Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) наказано вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України з 31 серпня 2016 року педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1 , та поновити (переукласти) строковий трудовий договір (контракт) з педагогічними працівниками коледжу, терміном на один рік з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року, із ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано.

31 серпня 2016 року між Бердичівським педагогічним коледжем Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 укладений контракт на строк з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року.

31 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до директора Бердичівського педагогічного коледжу Житомирської обласної ради із заявою, у якій просила продовжити з нею контракт з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року.

Наказом від 31 серпня 2017 року № 57 КЗ Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) наказано вважати звільненими з роботи згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України з 31 серпня 2017 року. педагогічних працівників коледжу, зокрема, ОСОБА_1 , та поновити (переукласти) строковий трудовий договір (контракт) з педагогічними працівниками коледжу терміном на один рік з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року, в тому числі із ОСОБА_1 - викладачем по класу фортепіано.

31 серпня 2017 року між КЗ Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 укладений контракт на строк з 01 вересня 2017 року по 31 серпня 2018 року.

Наказом від 23 серпня 2018 року № 58 КЗ Бердичівський педагогічний коледж Житомирської обласної ради ОСОБА_1 , викладача по класу фортепіано, звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (контракту) згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України з 31 серпня 2018 року.

Підпис ОСОБА_1 у наказі свідчить про ознайомлення працівника із його змістом 31 серпня 2018 року.

31 серпня 2018 року позивач отримала трудову книжку, що підтверджується її підписом у рядку № 6 стовпчика Розписка працівника в отриманні трудової книжки у Книзі обліку трудових книжок.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством. Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події або виконанням певного обсягу робіт. Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором.

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.

Суди встановили, що ОСОБА_1 шляхом подання заяви погодилась на переведення її на роботу на умовах контракту, при цьому строкові контракти укладались за заявами ОСОБА_1 . Її підписи на контрактах свідчать про погодження працівника з їх умовами.

Відповідно до п.6.2 Контракту від 31 серпня 2017 року однією із підстав його розірвання є закінчення строку дії (п.2 ст.36 КЗпп).

Переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності у випадках, що підпадають під частину другу статті 23 КЗпП України, не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк.

Згідно з частиною другою статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Укладення контракту на певний строк, з урахуванням частини третьої статті 21 КЗпП України, регулюється частиною другою статті 23 КЗпП України, що виключає при переукладанні контракту чи продовженні строку його дії застосування частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Встановивши, що звільнення позивача відбулося без порушення вимог трудового законодавства, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги про те, що контракти укладались незаконно, безпідставні.

Відповідно до частини третьої статті 54 Закону України Про освіту , в редакції, яка діяла на час укладення контрактів, педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

На виконання даної норми Закону відповідачем прийнято наказ №100 від 19 листопада 2003 року, яким запроваджено для педагогічних працівників контрактну форму трудового договору.

Посилання в касаційній скарзі на те, що фактично не відбулось скорочення учбових годин не має правового значення, оскільки позивача було звільнено в зв`язку з закінченням строку дії контракту, а не за скороченням штату.

Аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Вони були предметом дослідження суду апеляційної інстанції. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 червня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов