Постанова

від 23.02.2020 по справі б-39/02-09

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа № Б-39/02-09

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Мартюхіна Н.О.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю:

ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Саутенко С.О. - на підставі свідоцтва від 20.02.2013р. №216;

апелянта - Черкасова І.Р. - на підставі довіреності від 24.12.2019р. №13-43/19д;

Відділу банкрутства Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Матеко С.В. - на підставі довіреності від 21.01.2020р. №07-25-1/дв,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк", м.Харків, (вх. №3892 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2019р. у справі №Б-39/02-09 (головуючий суддя Савченко А.А., суддя Міньковський С.В., суддя Яризько В.О., постановлену в м.Харків о 12:44год., дата складення повного тексту - 09.12.2019р.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІТРЗ", м.Харків,

до боржника Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод", м. Ізюм,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.10.2009р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІТРЗ" порушено провадження у справі про визнання банкрутом ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" в порядку статей 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2010р. було введено процедуру санації боржника і встановлено термін її проведення до 18.11.2011р.; призначено керуючим санації боржника арбітражного керуючого Кадацького Сергія Романовича.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2012р. звільнено арбітражного керуючого Кадацького С.Р. від виконання обов`язків керуючого санацією ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", призначено керуючим санацією ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого Костюка Олега Григоровича.

Постановою господарського суду Харківської області від 03.12.2014р. залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. припинено процедуру санації ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод"; припинено повноваження керуючого санацією боржника - Костюка О.Г., визнано ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та призначено арбітражного керуючого Костюка Олега Григоровича, якого зобов`язано в строк до 03.12.2015р. виконати ліквідаційну процедуру та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс, а також всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2015р. усунуто арбітражного керуючого Костюка Олега Григоровича від виконання обов`язків ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", призначено ліквідатором ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича.

26.09.2019р. АТ "Мегабанк" подано до господарського суду Харківської області скаргу на дії (бездіяльність) ліквідатора (вх. №23126), в якій заявник просив суд зобов`язати ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" здійснити перерахування на рахунок АТ "Мегабанк" UA. 72.351629.0000000000003739006 в АТ "Мегабанк", МФО 351629, код 09804119, грошових коштів в розмірі 1742161,29грн., отриманих від реалізації заставного майна.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення скарги на дії ліквідатора банк посилався на його бездіяльністю, яка полягає у неперерахуванні АТ "Мегабанк" коштів, отриманих від реалізації заставного майна, а саме: тепловозу серії 2ТЕ116, інв. №987 (секції А,Б).

Зокрема, в межах процедури санації в 2011 році зазначений предмет застави - тепловоз серії 2ТЕ116, інв. №987 (секції А, Б) було відчужено за 2072000,00грн. Проте, грошові кошти отримані від реалізації заставного майна не були перераховані заставному кредитору.

В 2014 році банк звертався до керуючого санацією боржника арбітражного керуючого Костюка О.Г. листом №69-6027 від 04.06.2014р. з вимогою повідомити про причини не перерахування коштів, отриманих від продажу заставного майна банку та дату кінцевого розрахунку.

Після цього звернення, в межах процедури банкрутства було часткової перераховано грошові кошти від продажу заставного майна в сумі 300000,00грн., що відповідним чином відображено в Реєстрі вимог кредиторів по справі № Б-39/02-09 про банкрутство ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод " станом на 10.08.2016р. Проте, більше перерахувань на користь банку - заставного кредитора не здійснювалось.

Станом на момент звернення з відповідною скаргою, непогашеними залишаються вимоги АТ "МЕГАБАНК " , що забезпечені заставою в розмірі: 1742161,29грн. - основний борг та 600000,00грн. - неустойка, вимоги шостої черги.

У зв`язку із вказаними обставинами, банк звернувся до ліквідатора боржника арбітражного керуючого Саутенко С.О. з вимогою № 13-7037 від 13.08.2019р. здійснити перерахування на рахунок АТ "МЕГАБАНК " грошових коштів, отриманих від реалізації заставного майна.

Від ліквідатора ВАТ "ІТРЗ " було отримано відповідь №01-34/417 від 16.08.2019р., в якій було зазначено про те, що відомості про майно боржника, яке є предметом застави, а саме: тепловоз серії 2ТЄ116, інв. №987 (секції А, Б) до реєстру вимог кредиторів не вносилися, а банком не надано доказів того, що вказане майно було реалізоване саме в межах процедури банкрутства ВАТ "ІТРЗ " .

Вказані обставини і стали підставою для звернення з відповідною скаргою до місцевого господарського суду.

20.11.2019р. кредитором - АТ "Мегабанк" подано до господарського суду Харківської області додаткові пояснення до скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора (вх. №28144), в яких банк просить суд врахувати те, що незалежно від часу реалізації заставного майна АТ "Мегабанк" має невід`ємне право на погашення вимог за рахунок коштів, отриманих від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, в позачерговому порядку. До пояснень додано докази часткового отримання коштів від продажу предмету застави - тепловозу серії 2ТЕ116, інв. №987 (секції А,Б).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2019р. відмовлено в задоволенні скарги АТ "Мегабанк" на дії (бездіяльність) ліквідатора (вх. №23126).

Відмовляючи в задоволенні скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи свідчать про те, що на момент відкриття ліквідаційної процедури заставне майно, а саме спірний тепловоз серії 2ТЕ116 №987, секція А,Б 1984 р.в., за даними інвентаризації, проведеної ліквідатором, був відсутній. Крім того, в ліквідаційній процедурі ліквідатор ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражний керуючий Саутенко С.О. не реалізовував майно АТ "Мегабанк" і доказів, що йому було передано арбітражним керуючим Костюком О.Г. кошти, отримані від його реалізації у процедурі санації, скаржником не подано до суду.

Крім того, скаржником не подано до суду доказів, що станом на дату введення ліквідаційної процедури грошові кошти, отримані від реалізації цього майна ще у 2011 році, обліковувались на будь-яких рахунках банкрута та були передані ліквідатору банкрута з метою погашення вимог заставного кредитора.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що банком не було доведено належними доказами факт того, що в даному випадку має місце бездіяльність ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого Саутенко С.О. при проведенні ліквідаційної процедури, а саме в частині неперерахування АТ "Мегабанк" грошових коштів, отриманих від продажу майна боржника, оскільки вказані кошти арбітражному керуючому Саутенко С.О. не передавались.

Акціонерне товариство "Мегабанк" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2019р. у справі №Б-39/02-09 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу АТ "Мегабанк" на дії (бездіяльність) ліквідатора; зобов`язати ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" здійснити перерахування на рахунок АТ "Мегабанк" UA. 72.351629.0000000000003739006 в АТ "Мегабанк", МФО 351629, код 09804119, грошових коштів в розмірі 1742161,29грн. отриманих від реалізації заставного майна.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що будь-яких встановлених законодавством підстав для припинення зобов`язання ліквідатора боржника перерахувати грошові кошти отримані від реалізації заставного майна заставному кредитору місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі не зазначено.

Отже, господарським судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: після встановлення факту продажу заставного майна в процедурі банкрутства і факту неповного розрахунку та несвоєчасного перерахування отриманих від продажу грошових коштів, без посилань на будь-які норми матеріального права, було прийнято рішення, яким позбавлено заставного кредитора отримати задоволення за рахунок коштів, отриманих в результаті продажу майна банкрута, що було передано у забезпечення виконання зобов`язань боржника перед АТ Мегабанк .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Мегабанк" на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2019р. у справі №Б-39/02-09. Встановлено учасникам провадження у справі про банкрутство строк до 15.01.2020р. для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на 20.01.2020р.

13.01.2020р. ліквідатором боржника арбітражним керуючим Саутенко С.О. подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№261), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Мегабанк", ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2019р. у справі №Б-39/02-09 залишити без змін.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2020р., у зв`язку із відпусткою судді Гези Т.Д. .для розгляду справи №Б-39/02-09 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2020р. оголошено в судовому засіданні перерву до 19.02.2020р.

19.02.2020р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги (вх.№1687), в яких зазначає, що у зв`язку з тим, що під час судового засідання, яке відбулось 20.01.2020р. виникло питання щодо підтвердження проведення розрахунків за відчужений тепловоз серії 2ТЕ116, інв. №987 (секції А, Б).

Банком самостійно було здійснено додаткову перевірку щодо факту розрахунків за реалізоване заставне майно за результатами якого до суду апеляційної інстанції надаються для долучення до матеріалів справи банківські виписки по поточному рахунку боржника в АТ "Мегабанк " за 15.12.2011р., 17.01.2012р. та 27.01.2012р.

Зокрема, виписка від 15.12.2011р. підтверджує факт зарахування на користь ВАТ "ІТРЗ " частини оплати за тепловоз по договору купівлі-продажу 2ТЕ116, інв. №987 в розмірі 1237911,00грн.; виписка від 17.01.2012р. підтверджує факт зарахування на користь ВАТ "ІТРЗ " частини оплати за тепловоз по договору купівлі-продажу 2ТЕ116, інв. №987 в розмірі 776723,00грн.; виписка від 27.01.2012р. підтверджує факт зарахування на користь ВАТ "ІТРЗ " частини оплати за тепловоз по договору купівлі-продажу 2ТЕ116, інв. №987 в розмірі 157366,00грн.

Отже, разом було отримано за проданий заставний тепловоз 2072600,00грн., що є підтвердженням повної оплати за договором №07-11/2011 від 07.11.2011р.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи міститься оригінал зведеної таблиці дохідних договорів з 18.11.2011р. по грудень 2011р. станом на 05.03.2012р., за підписом керуючого санацією Кадацького С.Р., яка також підтверджує факт повного розрахунку за договором № 07-11/2011 від 07.11.2011р.

До вказаного клопотання апелянтом було додано виписку по поточному рахунку ВАТ "ІТРЗ " від 15.12.2011р.; виписку по поточному рахунку ВАТ "ІТРЗ " від 17.01.2012р.; виписку по поточному рахунку ВАТ "ІТРЗ " від 27.01.2012р. та копію зведеної таблиці дохідних договорів з 18.11.2011р. по грудень 2011 року станом на 05.03.2012р.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2020р. оголошено в судовому засіданні перерву до 24.02.2020р.

21.02.2020р. Відділом банкрутства Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано до апеляційного господарського суду подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№1773), в якому просить суд задовольнити апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк", ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2019р. у справі №Б-39/02-09 скасувати.

21.02.2020р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про залучення доказів (вх.№1774), в якому зазначає, що після судового засідання яке відбулося 19.02.2020р., було подано додаткові пояснення до апеляційної скарги, до яких додано підтвердження проведення розрахунків за відчужений тепловоз серії 2ТЕ116, інв. №987 (секції А, Б), АТ "МЕГАБАНК " , а саме: виписки по поточному рахунку боржника за 15.12.2011р., 17.01.2012р. та 27.01.2012р., а також копію зведеної таблиці дохідних договорів з 18.11.2011р. по грудень 2011р. станом на 05.03.2012р., за підписом керуючого санацією Кадацького С.Р., яка також підтверджує факт 100% розрахунку за договором № 07-11/2011 від 07.11.2011р.

Залучення зазначених документів було здійснено у зв`язку із тим, що під час розгляду апеляційної скарги виникло питання щодо підтвердження проведення розрахунків за відчужений тепловоз серії 2ТЕ116, інв. №987 (секції А, Б), у зв`язку із чим АТ "МЕГАБАНК " було заявлено клопотання про витребування цієї інформації від ліквідатора боржника.

Разом з тим, банком також було самостійно здійснено додаткову перевірку щодо факту розрахунків за реалізоване заставне майно.

За наявною у банку інформацією, єдиний рахунок для проведення ліквідаційної процедури ВАТ "ІТРЗ " відкрито в АТ "Правекс банк " , тому банк не мав можливості отримати інформацію про розрахунки за реалізований в процедурі санації заставний тепловоз, але, безпосередньо перед судовим засіданням яке відбулось 19.02.2020р., ліквідатор Саутенко С.О. повідомив, що на час проведення розрахунків у 2011-2012 роках, ще існував рахунок ВАТ "ІТРЗ " , відкритий в ПАТ "МЕГАБАНК " .

За таких обставин, було отримано з архіву платежів, проведених ВАТ "ІТРЗ " виписки по поточному рахунку боржника за 15.12.2011р., 17.01.2012р. та 27.01.2012р., та надано їх 19.02.2020р. для долучення до матеріалів справи

З огляду на те, що виписки є первинними документами бухгалтерського обліку та фактично підтверджують інформацію, яка також не заперечується ліквідатором та іншими учасниками справи, апелянт просить суд визнати поважними причини неподання доказів у встановлений законом строк та продовжити строк для подачі вказаних доказів до суду.

Також апелянт зазначає, що в межах процедури банкрутства було частково перераховано грошові кошти від продажу заставного майна в сумі 300000,00грн., що відповідним чином відображено в Реєстрі вимог кредиторів по справі № Б-39/02-09 про банкрутство ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод " станом на 10.08.2016р. Станом на момент подання АТ "МЕГАБАНК " скарги на бездіяльність ліквідатора згідно реєстру кредиторів не погашеними вимогами АТ "МЕГАБАНК " , що забезпечені заставою, були вимоги в розмірі 1742161,29грн. - основний борг та 600000,00грн. і неустойка, вимоги шостої черги.

Вже після розгляду господарським судом першої інстанції скарги АТ "МЕГАБАНК " на бездіяльність ліквідатора, 16.12.2019р. відбувся електронний аукціон з продажу інших предметів застави: вантажний тепловоз 2Т310В заводський № 446 та вантажний тепловоз 2Т310В заводський № 445.

За наслідками аукціону предмети застави було продано за ціною 160510,46грн., що підтверджується Протоколом про результати електронного аукціону № ГІА-Р8-2019-12-04-1 000004-3 від 16.12.2020р. Грошові кошти від продажу зазначеного заставного майна в сумі 1160510,46грн. були отримані АТ "МЕГАБАНК " 16.01.2020р., що підтверджується банківською випискою від 16.01.2020р. Таким чином, станом на 21.02.2020р. залишок заборгованості ВАТ "ІТРЗ " перед АТ "МЕГАБАНК " становить: 1581650,83грн. - основний борг, вимоги що забезпечені заставою; 600000,00грн. - неустойка, вимоги шостої черги.

З урахуванням викладених в клопотанні обставин, апелянт просив суд продовжити строк для подачі доказів до суду, а саме: виписки по поточному рахунку боржника за 15.12.2011р., 17.01.2012р., 27.01.2012р. та копію зведеної таблиці дохідних договорів з 18.11.2011р. по грудень 2011р. станом на 05.03.2012р.; врахувати інформацію щодо здійснення часткового погашення заборгованості після розгляду скарги АТ "МЕГАБАНК " на бездіяльність ліквідатора; залучити до матеріалів справи докази часткового погашення заборгованості, а саме: роздруківку Протоколу про результати електронного аукціону № ГІА-Р8-2019-12-04-000004-3 від 16.12.2020р. та виписку щодо погашення частини заборгованості ВАТ "ІТРЗ " від 16.01.2020р.; зобов`язати ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод " здійснити перерахування на рахунок АТ "МЕГАБАНК " UА. 72.351629.0000000000003739006 в АТ "МЕГАБАНК " , МФО 351629, код 09804119, грошових коштів в розмірі 1 581 650,83 грн., - отриманих від реалізації заставного майна.

До вказаного клопотання апелянтом додано роздруківку Протоколу про результати електронного аукціону № ПА-Р8-2019-12-04-000004-3 від 16.12.2020р. та виписку щодо погашення частини заборгованості ВАТ "ІТРЗ " від 16.01.2020р.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про наявність правових підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена. При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, суд також не може продовжити строк понад встановлений цим Кодексом строк.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 року у справі №904/5995/16.

Разом з тим, в аспекті зазначеного Верховний Суд вважав за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на це, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має виходити з наведених вище відмінностей між поновленням та продовженням процесуальних строків, враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.

За приписами частин 1 - 4, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Зі змісту статті 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.

Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною на стадії розгляду справи по суті, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.

В свою чергу, статтею 269 Господарського процесуального кодексу України , якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта).

Дослідивши матеріали справи, пояснення учасників провадження у справі про банкрутство, судова колегія встановила, що під час постановлення оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було належним чином досліджено питання щодо підтвердження проведення розрахунків за реалізоване заставне майно - тепловоз серії 2ТЕ116, інв. №987 (секції А, Б).

Враховуючи вищевикладене в сукупності, судова колегія вважає за необхідне з метою дотримання основних принципів та завдань господарського судочинства і недопущення прийняття незаконного рішення продовжити апелянту строк на подання доказів та прийняти всі докази, надані суду апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб та вчиняє дії, спрямовані на ефективне забезпечення індивідуальних прав, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняття додаткових доказів лише сприятиме у прийнятті єдиного законного та справедливого судового рішення та не може свідчити про порушення вимог процесуального законодавства, завданням якого насамперед є встановлення об`єктивної істини та захист порушених прав.

21.02.2020р. ліквідатором боржника арбітражним керуючим Саутенко С.О. подано до апеляційного господарського суду супровідний лист (вх.№1788), в якому на вимогу суду апеляційної інстанції надає дані щодо розміру грошових коштів, які знаходяться на ліквідаційному рахунку ВАТ "ІТРЗ " в АТ "ПРАВЕКС БАНК " (витяг з системи дистанційного управління ліквідаційним рахунком "Клієнт-Банк" ВАТ "ІТРЗ " станом на 20.02.2020р.) та повідомляє, що кредиторські вимоги ВАТ "ІТРЗ " перед АТ "МЕГАБАНК " станом на 20.02.2020 року становлять: 26077,82 грн. - вимоги четвертої черги; 600000,00 грн. - вимоги шостої черги; 1581650,83 грн. - окремо внесені вимоги; Всього: 2207728,65 грн.

До вказаного супровідного листа ліквідатором боржника додано витяг з системи дистанційного управління ліквідаційним рахунком "Клієнт-Банк" ВАТ "ІТРЗ" станом на 20.02.2020р.

24.02.2020р. прокуратурою подано до апеляційного господарського суду пояснення у справі (вх.№1827), в яких просить суд задовольнити апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк", ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2019р. у справі №Б-39/02-09 скасувати.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 24.02.2020р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, з урахуванням додаткових пояснень, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2019р. у справі №Б-39/02-09 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу АТ "Мегабанк" на дії (бездіяльність) ліквідатора; зобов`язати ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" здійснити перерахування на рахунок АТ "Мегабанк" UA. 72.351629.0000000000003739006 в АТ "Мегабанк", МФО 351629, код 09804119, грошових коштів в розмірі 1581650,83грн., отриманих від реалізації заставного майна.

Представник Відділу банкрутства Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Саутенко С.О. заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2019р. у справі №Б-39/02-09 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, учасники провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 21.10.2019р. введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Тобто, перехід від регулювання передбаченого Законом до регулювання передбаченого Кодексом здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу.

Враховуючи те, що на даний момент справа знаходиться на стадії ліквідації, а предметом апеляційного перегляду є ухвала суду від 03.12.2019р., до спірних правовідносин підлягають застосовуванню положення Кодексу України з процедур банкрутства.

За приписами статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ліквідатор це арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Згідно з частиною 3 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Частиною 6 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

Предметом оскарження у межах даної справи є дії (бездіяльність) ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" Саутенко С.О. щодо неперерахування грошових коштів отриманих від реалізації заставного майна банкрута, що перебувало у заставі АТ "Мегабанк"

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2009р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод".

Після публікації оголошення про порушення провадження по справі про визнання ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", до суду 02.12.2009р. надійшла заява ПАТ "Мегабанк" про включення вимог банку до реєстру вимог кредиторів на суму 2667779,29грн. та 459,82грн.(т.10 а.с.48-82).

Вказана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" за кредитним договором №76/2007 від 30.05.2007р. та договором №4058 банківських рахунків юридичної особи від 04.08.2006р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2010р. було введено процедуру санації боржника і встановлено термін її проведення до 18.11.2011р.; призначено керуючим санації боржника арбітражного керуючого Кадацького Сергія Романовича (т.24 а.с.152-155).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.03.2011р., що набрала законної сили, затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" на загальну суму 10608792,19грн., в тому числі неустойки, до складу якого, зокрема увійшли вимоги ПАТ "Мегабанк" в сумі 26077,82 грн. основного боргу (т.25 а.с.85-89).

Цією ж ухвалою визнано вимоги ПАТ "Мегабанк" в сумі 2642161,29грн., з якої 600000,00грн. неустойки, які забезпечені заставою. Затверджено відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав та окремо внесено розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а саме: тепловоз серії 2ТЕ116 №987, секція А,Б 1984 р.в., яке знаходиться за адресою: Харківська область, м.Ізюм, в`їзд Ювілейний,1.

Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні зборів комітету кредиторів ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод " , оформленому протоколом №6 (т.26 а.с.78-79) було розглянуто пропозицію керуючого санацією Кадацького С.Р. про надання згоди на продаж матеріалів ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" у зв`язку з надходженням пропозицій про придбання майна боржника, в тому числі секцій А, Б тепловозу 2ТЕ116, заводський номер 987 та відповідно надано згоду на продаж вказаного майна.

07.11.2011р. між ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод " в особі керуючого санацією Кадацького С.Р. (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал " (надалі - покупець) було укладеного договір купівлі - продажу №07-11/2011, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав та зобов`язується оплатити секції А, Б тепловозу 2ТЕ116, заводський номер 987, 1984р.в. за загальною ціною 2072000,00грн. (пункт 1.1. та 1.2. договору) (т.32 а.с.98-101)

Проте, як вірно встановленого місцевим господарським судом, кошти, отримані від продажу заставного майна боржника, заставному кредитору в процедурі санації перераховані не були.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2012р. звільнено арбітражного керуючого Кадацького С.Р. від виконання обов`язків керуючого санацією ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", призначено керуючим санацією ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого Костюка Олега Григоровича (т.39 а.с.12-18).

Постановою господарського суду Харківської області від 03.12.2014р. залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2015р. припинено процедуру санації ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод"; припинено повноваження керуючого санацією боржника - Костюка О.Г., визнано ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" та призначено арбітражного керуючого Костюка Олега Григоровича, якого зобов`язано в строк до 03.12.2015р. виконати ліквідаційну процедуру та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс, а також всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури (т.49 а.с.246-253).

Як свідчать матеріали справи, в ліквідаційній процедурі ліквідатором боржника арбітражним керуючим Костюком О.Г. на вимогу ПАТ "Мегабанк" у грудні 2014р., лютому та квітні 2015р., було перераховано в якості погашення заборгованості заставному кредитору - ПАТ "Мегабанк" грошові кошти в сумі 300000,00 (т.67, а.с.188-190), однак не за рахунок заставного майна боржника, а за рахунок коштів, отриманих від проведення господарської діяльності банкрута після відкриття ліквідаційної процедури - 03.12.2014р.

Відповідний факт підтверджується звітами ліквідатора, довідками про рух коштів, протоколами зборів комітету кредиторів (т.51, а.с.42,43; т.65, а.с.47,55 - 58, 89; т.67 а. с.4,5).

Зазначені обставини встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2015р. у даній справі, яка набрала законної сили (т.96 а.с.133-153).

Вказаною ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2015р. задоволено скаргу ТОВ "Залізницяремсервіс" на дії ліквідатора (вх. №7792) з доповненнями та клопотання голови комітету кредиторів ТОВ "Залізницяремсервіс" про припинення повноважень ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого Костюка О.Г. (вх. №13808), припинено обов`язки ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого Костюка О.Г., призначено ліквідатором ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича.

28.11.2016р. ліквідатор боржника звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про затвердження реєстру вимог кредиторів, з урахуванням конкурсних та поточних вимог кредиторів (т.112 а.с.85-120).

01.12.2016р. ПАТ "Мегабанк" було надано до місцевого господарського суду пояснення щодо реєстру вимог кредиторів, в яких банк зазначав, що в забезпечення виконання зобов`язань ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" за кредитним договором від 30.05.2007р. №76/2007 ТОВ "Променерго" згідно договору застави обладнання №88/2006-з-1 від 12.10.2006р. було передано в якості застави серед іншого майна також тепловоз марки 2ТЄ10В, інв.№4979 (секція А, Б).

Відомості щодо реєстрації договору застави обладнання №88/2006-з-1 від 12.10.2006р. внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а тому на думку банку, є підстави для внесення до реєстру вимог кредиторів відомостей про майно боржника, що є предметом забезпечення, а саме тепловозу марки 2ТЄ10В, інв.№4979 (т.112 а.с.130-137).

Відповідну інформацію було внесено ліквідатором до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2016р. в ліквідаційній процедурі затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод", до складу якого, зокрема, увійшли вимоги ПАТ "МЕГАБАНК" в сумі 26077,82 грн. (четверта черга). Цією ж ухвалою окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" вимоги ПАТ "МЕГАБАНК" в сумі 2042161,29грн. основного боргу та в сумі 600000,00 грн. (шоста черга), як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" відомості щодо майна боржника, яке є предметом застави, а саме: тепловоз марки 2ТЕ10В, інв. №4979 (т.112 а.с.141-147).

З матеріалів справи також вбачається, що у зв`язку із частковим перерахуванням грошових коштів отриманих від реалізації заставного майна, 13.08.2019р. заставний кредитор звернувся листом №13-7037 до ліквідатора боржника арбітражного керуючого Саутенко С.О. з вимогою перерахувати на рахунок АТ "Мегабанк " залишок грошових коштів отриманих від реалізації заставного майна в сумі 1742161,29грн. (т.140 а.с.50).

Листом від 16.08.2019р. №01-34/417 ліквідатором було надано відповідь, в якій повідомлено про те, що відомості про майно боржника, яке є предметом застави, а саме: тепловоз 2ТЭ116, інв.№987 (секції А, Б) до реєстру вимог кредиторів не вносились, більш того, кредитором не надано доказів того, що вказане майно було реалізовано саме в межах процедури банкрутства ВАТ "ІТРЗ " (т.140 а.с.51).

У зв`язку із вказаними обставинами, вважаючи свої права порушеними, 26.09.2019р. АТ "Мегабанк" подано до господарського суду Харківської області скаргу на дії (бездіяльність) ліквідатора (вх. №23126), в якій заявник просить суд зобов`язати ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" здійснити перерахування на рахунок АТ "Мегабанк" UA. 72.351629.0000000000003739006 в АТ "Мегабанк", МФО 351629, код 09804119, грошових коштів в розмірі 1742161,29грн., отриманих від реалізації заставного майна (т.140 а.с.3-55).

Відмовляючи в задоволенні скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора місцевий господарський суд виходив з того, що скаржником не доведено належними доказами факт того, що має місце бездіяльність ліквідатора ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" арбітражного керуючого Саутенко С.О. при проведенні ліквідаційної процедури, а саме в частині неперерахування АТ "Мегабанк" грошових коштів, отриманих від продажу майна боржника.

Проте, судова колегія вважає відповідні висновки місцевого господарського суду передчасними, враховуючи наступне.

Так, за приписами статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Як встановлено частиною 6 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Слід зазначити, що у відповідності до частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 6 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Судова колегія також враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р. №3-20гс15, законодавець чітко визначив процедуру внесення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника до реєстру вимог кредиторів та задоволення таких вимог, вказавши, що майно боржника, яке є предметом застави, хоч й включається до ліквідаційної маси, проте, використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

З метою дотримання основних принципів та завдань господарського судочинства і недопущення прийняття незаконного рішення, судовою колегією піж час апеляційного перегляду даної справи було досліджено питання щодо підтвердження проведення розрахунків за реалізоване заставне майно - тепловоз серії 2ТЕ116, інв. №987 (секції А, Б) та встановлено наступне.

Як було зазначено вище, 07.11.2011р. між ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод " в особі керуючого санацією Кадацького С.Р. (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал " (надалі - покупець) було укладеного договір купівлі - продажу №07-11/2011, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав та зобов`язується оплатити секції А, Б тепловозу 2ТЕ116, заводський номер 987, 1984р.в. за загальною ціною 2072000,00грн. (пункт 1.1. та 1.2. договору) (т.32 а.с.98-101)

Проте, кошти, отримані від продажу заставного майна боржника, заставному кредитору в процедурі санації перераховані не були.

Лише через 3 роки, в ліквідаційній процедурі ліквідатором арбітражним керуючим Костюком О.Г. на вимогу ПАТ "Мегабанк" у грудні 2014р., лютому та квітні 2015р., було перераховано в якості погашення заборгованості заставному кредитору - ПАТ "Мегабанк" грошові кошти в сумі 300000,00 (т.67, а.с.188-190), однак не за рахунок заставного майна боржника, а за рахунок коштів, отриманих від проведення господарської діяльності банкрута після відкриття ліквідаційної процедури - 03.12.2014р.

Відповідний факт підтверджується звітами ліквідатора, довідками про рух коштів, протоколами зборів комітету кредиторів (т.51, а.с.42,43; т.65, а.с.47,55 - 58, 89; т.67 а. с.4,5).

Зазначені обставини також встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2015р. у даній справі, яка набрала законної сили (т.96 а.с.133-153).

Під час апеляційного перегляду даної справи, апелянтом було долучено до матеріалів справи виписки про рахунку боржника в АТ "Мегабанк" 15.12.2011р., 17.01.2012р. та 27.01.2012р. (т.140 а.с.229-234), з яких вбачається наступне:

- виписка від 15.12.2011р. підтверджує факт зарахування на користь ВАТ "ІТРЗ " частини оплати за тепловоз по договору купівлі-продажу 2ТЕ116, інв. №987 в розмірі 1237911,00грн.;

- виписка від 17.01.2012р. підтверджує факт зарахування на користь ВАТ "ІТРЗ " частини оплати за тепловоз по договору купівлі-продажу 2ТЕ116, інв. №987 в розмірі 776723,00грн.;

- виписка від 27.01.2012р. підтверджує факт зарахування на користь ВАТ "ІТРЗ " частини оплати за тепловоз по договору купівлі-продажу 2ТЕ116, інв. №987 в розмірі 157366,00грн.

Отже, вказаними первинними документами підтверджується факт повного розрахунку за заставне майно та перерахування грошових коштів на рахунок банкрута, однак, як було зазначено вище, кошти, отримані від його продажу, заставному кредитору в процедурі санації перераховані не були.

Крім того, під час апеляційного перегляду судовою колегією встановлено, що після розгляду господарським судом першої інстанції скарги АТ "МЕГАБАНК " на бездіяльність ліквідатора, 16.12.2019р. відбувся електронний аукціон з продажу інших предметів застави: вантажний тепловоз 2Т310В заводський № 446 та вантажний тепловоз 2Т310В заводський № 445.

За наслідками аукціону предмети застави було продано за ціною 160510,46грн., що підтверджується Протоколом про результати електронного аукціону № ГІА-Р8-2019-12-04-1 000004-3 від 16.12.2020р., грошові кошти від продажу зазначеного заставного майна в сумі 1160510,46грн. були отримані АТ "МЕГАБАНК " 16.01.2020р., що підтверджується банківською випискою від 16.01.2020р. (т.140 а.с.252-254).

Отже, станом на 16.01.2020р. залишок заборгованості ВАТ "ІТРЗ " перед АТ "МЕГАБАНК " становить: 1581650,83грн. - основний борг, вимоги що забезпечені заставою; 600000,00грн. - неустойка, вимоги шостої черги.

Судова колегія враховує, що при здійсненні судочинства суди мають застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, за приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судова колегія наголошує, що імперативними приписами Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що грошові кошти отримані від реалізації майна боржника, яке є предметом застави, спрямовуються виключно на задоволення вимог заставодержателя.

Крім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Отже, грошові кошти отримані від реалізації заставного майна, які повинні бути перераховані на рахунок заставного кредитора є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким гарантується статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже, в даному випадку неперерахування грошових коштів отриманих від реалізації заставного майна призводить до порушення прав заставодержателя на мирне володіння відповідним майном, гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Проте, при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом було надано невірну правову оцінку фактичним обставинам справи та прийнято рішення, що не є ефективним у розумінні приписів статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) та не призведене до відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів кредитора.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням імперативних приписів Кодексу України з процедур банкрутства, та приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, судова колегія приходить до висновку, що незалежно від часу реалізації заставного майна АТ "Мегабанк " має невід`ємне право на погашення вимог за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, отже відмовляючи банку у задоволенні вимоги про перерахування грошових коштів ліквідатор боржника допустив порушення норм Кодексу України з процедур банкрутства, що потягло за собою порушення прав заставодержателя на отримання грошових коштів від реалізації майна, у зв`язку із чим скарга на дії ліквідатора підлягає задоволенню, а грошові кошти в розмірі в 1581650,83грн. перерахуванню на рахунок заставного кредитора.

Оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Мегабанк" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 03.12.2019р. у справі №Б-39/02-09 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 254,255, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.12.2019р. у справі №Б-39/02-09 скасувати.

Задовольнити скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк" на дії (бездіяльність) ліквідатора (вх.№23126).

Зобов`язати ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" здійснити перерахування на рахунок АТ "Мегабанк" UА. 72.351629.0000000000003739006 в АТ "Мегабанк", МФО 351629, код 09804119, грошових коштів в розмірі 1581650,83грн., отриманих від реалізації заставного майна.

Повний текст постанови складено 02 березня 2020р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Н.О. Мартюхіна