Ухвала

від 26.02.2020 по справі 908/2512/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

26.02.2020 м.Дніпро Справа № 908/2512/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Мороз В.Ф., Чередко А.Є.

секретар Манчік О.О.

за участю:

від ТОВ "Бізнеспромстиль": Єльчанінова І.О., адвокат

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Господарського суду Запорізької області від 02.05.2019 у справі №908/2512/18

Кредитори:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжкомбуд"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Максі Трак"

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеспромстиль"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та мотиви оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеспромстиль" звернулося до Господарського суду Запорізької області з заявою про порушення справи про банкрутство з метою проведення санації боржника його керівником. Ухвалою від 18.12.2018 року відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспромстиль"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відкрито процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспромстиль". Керуючим санацією призначено директора боржника Кузьменка Олександра Олександровича, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Овсієнко Аллу Вікторівну (свідоцтво № 1714).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.05.2019 у справі № 908/2512/18:

- припинено процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспромстиль";

- припинено повноваження керуючого санацією - Кузьменка О.О. та розпорядника майна Овсієнко А.В.;

- визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнеспромстиль" - банкрутом;

- відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспромстиль" призначено арбітражного керуючого Овсієнко Аллу Вікторівну (свідоцтво Міністерства юстиції України №1714 від 31.07.2013р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, а/с 647);

- зобов`язано оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- зобов`язано скасувати арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника;

- зобов`язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Не погоджуючись з постановою Господарського суду Запорізької області від 02.05.2019 Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій з огляду на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 74 ГПК України та ст. 11, 29, 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без з`ясування всіх обставин справи, просить її скасувати, а провадження у справі припинити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Посилаючись на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", апелянт зазначає, що план санації має містити ряд істотних умов, які підлягають юридичній та економічній оцінці на предмет досягнення основної мети процедури санації - відновлення платоспроможності боржника шляхом погашення грошових вимог всіх кредиторів внаслідок реалізації плану санації. За доводами апелянта, порушуючи провадження у справі про банкрутство відповідно до ст. 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд повинен перевірити зміст плану санації на відповідність вимогам ст. 29 Закону про банкрутство, проте суд помилково дійшов висновку про відповідність плану санації вимогам Закону, не дослідивши, чи передбачає запропонований план санації строк відновлення платоспроможності боржника та чи містить він графік та джерела погашення вимог всіх кредиторів з урахуванням встановленої черговості відповідно до ч. 5 ст.29 Закону про банкрутство.

За твердженнями апелянта суд першої інстанції належним чином не досліджував рішення комітету кредиторів щодо його обґрунтованості та відповідності ч. 7 ст. 29 Закону про банкрутство, зокрема, з огляду на те, що рішення комітету кредиторів має бути вмотивованим та прийнятим на підставі аналізу умов плану санації на предмет досягнення поставленої мети, тобто повинно містити викладення обставин та підстав, якими керувалися кредитори під час його прийняття.

Апелянт посилається і на те, що встановивши обставини неможливості відновлення платоспроможності боржника згідно з планом санації, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку, що боржник - ТОВ "Бізнеспромстиль" неспроможний відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредитора не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Апелянт посилається на те, що розмір статутного капіталу ТОВ "Бізнеспромстиль" складає 500 000 грн., згідно даних фінансового звіту станом на 30.09.2018 оборотні активи ТОВ "Бізнеспромстиль" складають 244 344,5 тис. грн., показники доходу від будь-якої діяльності, відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік складають 288 181 584 грн., за 2017 рік дохід склав 290 639 104 грн., що вказує на активну господарську діяльність боржника з позитивною економічною віддачею. Відповідно до фінансового звіту за 9 місяців 2018 року чистий дохід ТОВ "Бізнеспромстиль" від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) склав 60 861,1тис. грн., за аналогічний період 2017 року чистий дохід складав 168 479,4 тис. грн., тобто боржником постійно декларуються позитивні результати господарської діяльності, що може вказувати на платоспроможність боржника.

Також, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, яка має універсальний характер апелянт зазначає, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, проте до суду першої інстанції заявником не було подано таких доказів. В свою чергу судом не перевірено факт наявності у боржника активів, достатніх для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. Враховуючи наведене апелянт вважає, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.

Крім того, посилаючись на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №904/809/17 від 21.02.2018, апелянт зазначає, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника. Проте, за доводами апелянта, інвентаризація майна боржника була проведена керівником одноособово, без створення інвентаризаційної комісії та без участі матеріально відповідальної особи, тобто, інвентаризація майна боржника проводилась неналежним чином.

Враховуючи наведене, на думку апелянта суд першої інстанції необґрунтовано зробив висновок про неплатоспроможність боржника, визнав його банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру з огляду на відсутність обов`язкових передумов та ознак, за яких порушується та здійснюється провадження у справі із застосуванням процедури, передбаченої ст. 94 Закону про банкрутство.

Крім того, на запит Центрального апеляційного господарського суду скаржник повідомив суд про те, що згідно інформаційних баз ГУ ДПС у м. Києві, ТОВ "Бізнеспромстиль" до 31.01.2017 перебувало на обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві та надав відповідні докази до матеріалів справи.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспромстиль" у відзиві просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити оскаржувану постанову без змін. В обґрунтування відзиву ліквідатор зазначає, що апеляційна скарга ГУ ДФС не відповідає вимогам передбаченим ч. 3 ст. 258 ГПК України, а саме: до апеляційної скарги підписаної представником ГУ ДФС у м. Києві Литвиненко С.С., не додано жодного документа підтверджуючого його повноваження на підписання та подання апеляційної скарги; до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у розмірі 26 430,00 грн.

Ліквідатор зазначає, що ТОВ "Бізнеспромстиль" первинно було зареєстроване у Волинській області у м. Луцьк та перебувало на обліку у Луцькій ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.11.2018. Після цього боржник був взятий на облік в Головному управлінні ДФС у Запорізькій області у Вознесенівському управлінні у м. Запоріжжі. При цьому ТОВ "Бізнеспромстиль" ніколи не був на обліку у Головному управлінні ДФС у м. Києві.

На думку ліквідатора, апелянт не є ні стороною, ні учасником у даній справі про банкрутство ТОВ "Бізнеспромстиль" у розумінні ст. 1 Закону № 4212-УІ, а тому Державна податкова інспекція на момент звернення з апеляційною скаргою не набула статусу кредитора або іншого учасника провадження по справі, а отже не має права на апеляційне оскарження.

Крім того, ліквідатор вважає, що при зверненні з апеляційною скаргою Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною постановою місцевого суду вирішено питання про права та обов`язки заявника апеляційної скарги.

Ліквідатор зазначає, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Отже, у зв`язку з викладеним та враховуючи аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбаченого ст.ст. 1, 10, 11, 95 Закону про банкрутство, слід зробити висновок, що ГУ ДФС в м. Києві на момент звернення з апеляційною скаргою не набула статусу кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспромстиль" або іншого учасника, відтак, не є стороною у даній справі про банкрутство у розумінні норм ст. 1 Закону про банкрутство, а оскаржувана в апеляційному порядку постанова про визнання боржника банкрутом не стосується його прав та обов`язків, а тому ГУ ДФС в м. Києві не мало права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

Також ліквідатором до апеляційного суду було подано додаткові пояснення до відзиву, в яких зокрема, було наведено правову позицію ліквідатора, викладену раніше у відзиві на апеляційну скаргу.

Крім того, ліквідатором у поясненнях зазначено, що місце реєстрації ТОВ "Бізнеспромстиль" зареєстроване та знаходиться на території обслуговування Головного управління ДФС у Запорізькій області, що не є територіальним органом чи структурним підрозділом ГУ ДФС у м. Києві, виходячи із Положення про Головне Управління ДФС у м. Києві.

А отже, враховуючи перебування боржника на податковому обліку у Вознесенівському управлінні м. Запоріжжя, що є структурним підрозділом ГУ ДФС у Запорізькій області, у даному випадку, ГУ ДФС у м. Києві не обґрунтувало в апеляційній скарзі чим порушені його права як контролюючого органу, забезпечення реалізації повноважень якого відбувається на території міста Києва.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі №908/2512/18 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Господарського суду Запорізької області від 02.05.2019 у справі №908/2512/18 задоволено; постанову Господарського суду Запорізької області від 02.05.2019 у справі №908/2512/18 скасовано; провадження у справі № 908/2512/18 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспромстиль" - закрито.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.12.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнеспромстиль" задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 908/2512/18 скасовано; справу направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

27.01.2020 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/2512/18 за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Господарського суду Запорізької області від 02.05.2019 у справі №908/2512/18.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.01.2020 для розгляду справи № 908/2512/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чус О.В., Верхогляд Т.А.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.01.2020 року № 137/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Чус О.В.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2020 для розгляду даної справи призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №908/2512/18 у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.

28.01.2020 року судді Коваль Л.А., Верхогляд Т.А. подали заяви про самовідвід у справі № 908/2512/18. Заяви мотивовані наявністю підстав, передбачених частиною 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2020 року (головуючий суддя - Коваль Л.А., судді - Верхогляд Т.А., Мороз В.Ф.) задоволено заяви суддів Коваль Л.А., Верхогляд Т.А. про самовідвід у справі №908/2512/18. Справу №908/2512/18 передано для визначення складу суду в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2020 року для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Мороз В.Ф., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Господарського суду Запорізької області від 02.05.2019 у справі №908/2512/18 прийнято до свого провадження; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 26.02.2020 року.

В засіданні суду представник боржника заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив закрити апеляційне провадження.

Скаржник свого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

З`ясовуючи процесуальний статус особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону . Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, який вступив в дію 21.10.2019, визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 2343-XII з наступними змінами; Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" від 14.05.1992 2344-XII.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 2 статті 8 Закону про банкрутство передбачено право оскарження в апеляційному порядку постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Визначений в ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають самостійному апеляційному оскарженню, є вичерпним.

Відтак, як Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" так і Кодексом України з процедур банкрутства передбачено можливість оскарження в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом.

Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в силу частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 255 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

Разом з тим, необхідною підставою власне їх процесуальної участі у справі як учасника є виключно порушення прав, обов`язків або інтересів судовим рішенням, яке вони оскаржують. За такої умови вони розглядаються не як потенційний, а як реальний учасник провадження у відповідному статусі залежно від характеру порушеного права.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство виносяться судові рішення у формі ухвал та постанов, їх оскарження відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство. В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідно до абзацу 16 статті 1 Закону учасники у справі про банкрутство - сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Крім того, цією ж статтею Закону визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відтак, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника справи про банкрутство, а саме кредитора лише у разі подання у встановленому законом порядку заяви з грошовими вимогами до боржника або за наслідком їх визнання боржником у процедурі досудової ліквідації відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України.

Особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов`язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням (постанова Верховного Суду від 08.08.2018 року у справі № 24-7/210-05-8241).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини").

Таким чином, в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство до учасників у справі про банкрутство належать у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства до учасників у справі про банкрутство у випадках передбачених цим Кодексом віднесено також інших учасників справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Пунктом 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт 19-1.1.1 пункту 19-1.1 цієї статті); звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством (підпункт 19-1.1.45 пункту 19-1.1 цієї статті).

За змістом пункту 19-3.1 статті 19-3 цього кодексу державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб-платників податків, Єдиний банк даних про платників податків-юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Підпунктом 20.1.43 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що - контролюючі органи мають право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України).

За змістом наведених норм контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

Оскільки введення ліквідаційної процедури на стадії санації боржника-платника податків, що здійснюється його керівником (стаття 94 Закону про банкрутство), може мати наслідком припинення його господарської діяльності та погашення його податкових зобов`язань перед державою за недостатністю у боржника активів для їх задоволення податковий орган має право заперечувати судові рішення у такій справі про банкрутство.

Аналогічні висновки щодо права контролюючого органу на оскарження судових рішень у справах про банкрутство, провадження у яких здійснюється за особливостями, передбаченими статтею 94 Закону про банкрутство, викладено зокрема у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 904/809/17, від 14.03.2018 у справі № 904/1853/17, від 14.11.2019 у справі № 908/2480/18, від 28.11.2019 у справі 908/1782/18.

У пункті 10.13. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок обліку платників податків і зборів) передбачено, що у разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

До закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року підпункт 2 пункту 10.13 вказаного Порядку).

Згідно з пунктом 10.14. Порядку обліку платників податків і зборів після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до: - закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов`язань за її результатами, якщо перевірка була розпочата; - повернення надміру сплачених платежів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи податкових декларацій (звітів, розрахунків) претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, у разі якщо до кінця бюджетного періоду спливає строк повернення або відшкодування і відповідно висновки щодо відшкодування виконані в повному обсязі; - закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов`язань та інших справ адміністративного судочинства, крім випадків заміни такого контролюючого органу (як сторони або третьої особи в адміністративній справі) іншим контролюючим органом.

Відповідно до Положення про Головне управління ДФС у місті Києві, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України № 80 від 01.02.2019, Головне управління ДФС у місті Києві є територіальним органом ДФС України, який підпорядковується ДФС України, є органом доходів і зборів та забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території міста Києва.

За змістом пункту 1 цього положення у складі ГУ ДФС у м. Києві в установленому порядку утворюються державні податкові інспекції. ГУ ДФС у м. Києві є правонаступником, зокрема Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Аналіз наведених норм у сукупності засвідчує, що здійснення перереєстрації суб`єкта господарювання - платника податків, що перебував на податковому обліку на території міста Києва, у разі зміни місцезнаходження цього платника з реєстрацією в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (поза межами території міста Києва, в іншу область тощо), а також подальше порушення в цьому ж бюджетному році за заявою суб`єкта господарювання - платника податків справи про банкрутство зумовлює проведення стосовно цього платника перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податкових платежів, яка має бути проведена ГУ ДФС у місті Києві, як територіальним органом ДФС України за яким до закінчення бюджетного періоду, у якому здійснена перереєстрація платника податків, зберігаються контролюючі функції стосовно платника, що перереєструвався, зокрема, у частині завершення процедур адміністрування.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в цій скарзі не наведено доводів щодо наявності у апелянта повноважень для звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду від 02.05.2019 року про визнання ТОВ "Бізнеспромстиль" банкрутом.

На запит апеляційного господарського суду апелянт повідомив суд про те, що згідно інформаційних баз ГУ ДПС у м. Києві, ТОВ "Бізнеспромстиль" до 31.01.2017 року перебував на обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві.

Разом з тим, із наданої до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 06.11.2018 року вбачається, що боржника зареєстровано за місцезнаходженням юридичної особи ТОВ "Бізнеспромстиль" за адресою: місто Запоріжжя, вул. Перемоги, б.63. У реєстрі міститься інформація, що 28.01.2016 року Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області ТОВ "Бізнеспромстиль" взято на облік як платника податків та платника єдиного внеску. Відповідна інформація щодо контролюючого органу-Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області міститься у Податковій декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ "Бізнеспромстиль" за 2017 рік, поданої 14.02.2018 року.

Матеріали справи свідчать про те, що Державною фіскальною службою 17.10.2018 року було прийнято рішення за результатом розгляду скарги ТОВ "Бізнеспромстиль" на податкові повідомлення-рішення саме Головного управління ДФС у Волинській області від 02.08.2018 року №0008301408 та №008311408.

Після державної реєстрації у місті Запоріжжі ТОВ "Бізнеспромстиль" в якості платника податків був зареєстрований у Вознесенівському управлінні ГУ ДФС у Запорізькій області.

Також, на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.12.2018 року у справі №908/2512/18 Головне управління ДФС у Запорізькій області надано довідку про заборгованість, яка свідчить про наявність податкової заборгованості саме перед ГУ ДФС у Волинській області.

Таким чином, з огляду на наведені вище норми пунктів 10.13. та 10.14 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом №1588 від 09.12.2011 року та згідно доказів, що знаходяться в матеріалах справи боржник на час відкриття провадження у справі про банкрутство, не перебував на податковому обліку у місті Києві.

Отже, з огляду на встановлені обставини щодо перебування ТОВ "Бізнеспромстиль" з 28.01.2016 року на податковому обліку в Луцькій ОДПІ ДФС Волинської області з подальшою його перереєстрацією у Запорізьку область у зв`язку із зміною місцезнаходження товариства, а також звернення із заявою про порушення цієї справи про банкрутство у листопаді 2018 року, апеляційна інстанція приходить до висновку про відсутність у ГУ ДФС у м. Києві контролюючих функцій стосовно боржника на час звернення із апеляційною скаргою. В силу вимог підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, інший контролюючий орган ГУ ДФС у Волинській області мало здійснити документальну позапланову податкову перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податкових платежів юридичною особою-боржником та сформувати дані про його податковий борг.

Таким чином ГУ ДФС у м. Києві не набуло процесуального права заперечувати судові рішення у цій справі про банкрутство ТОВ "Бізнеспромстиль", у тому числі і право на звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом в порядку статті 254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи ліквідатора про відсутність підстав для відкриття судом апеляційної інстанції провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві, з урахуванням правової позиції викладеної у постанові від 14.08.2019 у справі № 62/112 Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, про те, що встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.

Доводи ліквідатора ТОВ "Бізнеспромстиль" щодо безпідставного прийняття апеляційним судом до провадження апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві через неповноту зазначеної у ній інформації щодо вихідних реквізитів, посадового становища і повноважень підписанта, колегія суддів відхиляє з огляду на подання апеляційної скарги представником ГУ ДФС у м. Києві Литвиненком С. С. обсяг повноважень та процесуальне становище якого визначено судом апеляційної інстанції на підставі долученої до апеляційної скарги довіреності № 2289/26-15-10-12-06 від 29.05.2019, виданої від імені ГУ ДФС у м. Києві начальником контролюючого органу з наданням йому повноважень на представництво інтересів ГУ ДФС у м. Києві у всіх без виключення судах, в тому числі апеляційних господарських судах з правом оскарження судових рішень в апеляційному порядку. Інші зауваження ліквідатора щодо недоліків оформлення апеляційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційне провадження має бути закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 232, 234, 235, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Господарського суду Запорізької області від 02.05.2019 у справі №908/2512/18 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 02.03.2020 року.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

В.Ф. Мороз

Суддя

---

А.Є. Чередко