Постанова

від 26.02.2020 по справі 926/1150/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Справа №926/1150/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

Матущак О.І.

за участю секретаря судового засідання Кишенюк Н.Т.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецькі хлібо-булочні вироби б/н від 30.08.2019 (вх.№01-05/3530/19 від 27.09.2019)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.08.2019 (суддя Гушилик С.М., повний текст складено 16.08.2019)

у справі № 926/1150/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства Аграрний фонд , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецькі хлібо-булочні вироби , м.Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 2671489,73 грн.

за участю представників:

від позивача - Гоцко Роман Васильович - адвокат (посвідчення № 6307/10 від 15.02.2018, довіреність № 412-02/20 від 23.12.2019);

від відповідача - не з`явився (належно повідомлений).

Апелянт явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь в судових засіданнях.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 застосовано принцип розумного строку тривалості судового провадження. Судове засідання 26.02.20 проводилось в режимі відеоконференції та фіксувалось технічними засобами. Причини відкладення судових засідань та зупинення провадження у справі викладено в ухвалах суду, зокрема, у зв`язку із розглядом заяви Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" про відвід колегії суддів від розгляду справи (ухвала Західного апеляційного господарського суду від 03.12.19).

СУД ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2019 року Публічне акціонерне товариство Аграрний фонд звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецькі хлібобулочні вироби , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за поставлені товарно-матеріальні цінності (борошно) в розмірі 2 671 489,73 грн., з яких 2 328 006,19 грн. - сума основної заборгованості, 265 088,92 грн. - сума пені, 56 303,88 грн. - сума інфляційних втрат, 22 090,74 грн. - сума 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.07.2018 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу продуктів переробки № 312-10/18, у відповідності до якого позивач взяв на себе зобов`язання продати відповідачу товарно-матеріальні цінності, а останній в свою чергу зобов`язався їх оплатити. Свою частину зобов`язання позивач виконав, поставив ТМЦ в кількості 354,931 тонн на загальну суму 2478006,19 грн. згідно видаткової накладної від 01.08.2018 № 2825, які відповідач оплатив частково, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 2328006,19 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача. Окрім того, за порушення умов договору позивач також просив стягнути пеню в сумі 265088,92 грн., 3% річних в сумі 22090,74 грн. та інфляційні втрати в сумі 56303,88 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.08.2019 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості за договором купівлі-продажу продуктів переробки № 312-10/18 від 30.07.2018, а також нарахованих штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних. Відповідачем, в свою чергу, не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Чернівецькі хлібо-булочні вироби , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.08.2019 та прийняти нове рішення, яким змінити рішення у частині стягнення з відповідача на користь позивача 20000,00 грн. - сума пені, 56303,88 грн. - сума інфляційних втрат, 22090,74 грн. - 3% річних, відмовивши в задоволенні позову в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема, зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача 20000,00 грн. - сума пені, 56303,88 грн. - сума інфляційних втрат, 22090,74 грн. - 3% річних, оскільки їх розрахунки є невірними і суперечать положення цивільного законодавства. Відповідач наголошує, що додатковою угодою від 22.08.2018 в пункт 3.2 договору внесено зміни, відповідно до якого сторони погодили, що покупець (відповідач) зобов`язується до 25.12.2018 здійснити розрахунок з продавцем (позивачем) шляхом перерахування в безготівковому порядку 100 відсоткової вартості товарно-матеріальних цінностей. Апелянт зазначає, що за змістом приписів параграфу 2 глави 49 Цивільного кодексу України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання. Період, за який нараховується пені за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на те, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта є такими, що не відповідають встановленим обставинам по справі. Зокрема, вказує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки відповідач не оплатив в повному обсязі суму за отриманий товар, позивачем обґрунтовано заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені. Окрім того, законом передбачено право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних за несвоєчасне виконання грошових зобов' язань.

У судовому засіданні 26.02.2020 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

30.07.2018 Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівецькі хлібо-булочні вироби" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу продуктів переробки № 312-10/18 (далі - договір).

Продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ) (п.1.1 договору).

Асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість та назва базису поставки ТМЦ, які підлягають поставці за цим договором визначаються сторонами у специфікації (додаток № 1 до договору), яка є його невід`ємною частиною (п.1.2 договору).

Ціна договору складається з загальної вартості ТМЦ, що передаються згідно цього договору та становить 2478006,19 грн., в тому числі ПДВ 413001,03 грн. (п.2.1 договору).

За умовами п.3.1 договору оплата ТМЦ за цим договором здійснюється на рахунок продавця, що вказаний у п.10 цього договору.

Відповідно до п.3.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 22.08.18 покупець зобов`язується до 25.12.2018 року здійснити розрахунок з продавцем в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування покупцем продавцю 100% вартості ТМЦ зазначеної у відповідній специфікації.

Згідно з п.4.1 договору ТМЦ поставляються покупцю без будь-якої упаковки та тари згідно правил "Інкотермс-2010" на умовах EXW (франко-склад) ( з ДП "Неполоковецький КХП" ( Чернівецька обл., Кіцманський район, смт.Неполоківці, вул.Магістральна, буд.43) на базисі поставки ТМЦ, згідно специфікації.

Продавець впродовж 5 робочих днів з моменту підписання договору передає покупцю дозвіл-довіреність на переоформлення ТМЦ (п.4.3 договору).

Пунктом 4.4 договору визначено, що приймання ТМЦ за кількістю та якістю здійснюється в день поставки та оформляється видатковою накладною. Датою поставки є дата видаткової накладної.

У відповідності до п.п.5.1-5.2 договору продавець зобов`язаний передати ТМЦ покупцеві в кількості, вказаній в специфікації до цього договору, за вирахуванням норм виправданих втрат, а покупець - прийняти ТМЦ згідно умов цього договору. Покупець зобов`язаний оплатити ТМЦ згідно з умов цього договору.

За невиконання або неналежне виконання узятих на себе зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, у порядку та на умовах згідно законодавства України та цим договором (п.8.2 договору).

У разі невиконання умов оплати за ТМЦ згідно п.3.1-3.2 договору, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період її обчислення від вартості ТМЦ оплата яких прострочена, за кожний день прострочення (п.8.3 договору).

Договір набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Строк дії договору розпочинається з моменту його набрання чинності та припиняється 31.12.2018 року, але в будь якому разі діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Продавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку в разі не виконання покупцем п.3.1-3.2 цього договору (п.п.7.1-7.3 договору).

У відповідності до специфікації (додаток №1 до договору) у власність ТОВ "Чернівецькі хлібо-булочні вироби" на базисі поставки ДП "Неполоковецький КХП" мало бути передано 354,931 тонн борошна на суму 2478006,19 грн, а саме: борошно пшеничне вищого ґатунку обсягом 151,643 тонн; борошно пшеничне першого ґатунку обсягом 190,244 тонн; борошно пшеничне другого ґатунку обсягом 13,044 тонн.

01.08.2018 року продавцем було виписано дозволи-довіреності на переоформлення продуктів переробки №10/6636, №10/6637, №10/6638.

22.08.2018 року між сторонами було підписано додаткову угоду до договору купівлі-продажу продуктів переробки №312-10/18 від 30.07.2018 року, якою останні внесли зміни в п.3.2 договору, а саме: його викладено в наступній редакції «покупець зобов`язується до 25.12.2018 року здійснити розрахунок з продавцем в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування покупцем продавцю 100% вартості ТМЦ зазначеної у відповідній специфікації» .

Дані про визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

На виконання умов договору між сторонами 01.08.2018 було підписано видаткову накладну № 2825, якою засвідчено факт прийняття ТОВ "Чернівецькі хлібо-булочні вироби" борошно пшеничного вищого, першого, другого ґатунків обсягом 354,931 тонн на загальну суму 2478006,19 грн.

Відповідач частково здійснив оплату поставленого товару на загальну суму 150000 грн, що підтверджено банківськими виписками, у зв`язку з чим заборгованість останнього за договором становить 2328006,19 грн.

27.02.2019 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату суму основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, проте вказана вимога залишена відповідачем без уваги.

Станом на 24.04.2019 року відповідач не погасив заборгованості, а відтак його заборгованість на момент звернення з позовом становить 2328006,19 грн.

Враховуючи, що відповідач не провів повну оплату у відповідності до вимог договору, позивач нарахував пеню за період з 26.12.2018 року по 19.04.2019 року в сумі 265088,92 грн, 3% річних в сумі 22090,74 грн та збитки завдані інфляцією в сумі 56303,88 грн відповідно до поданого розрахунку.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов`язання у відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Встановлені обставини справи свідчать, що спірна заборгованість відповідача виникла внаслідок порушення останнім умов договору щодо здійснення оплати вартості поставленого товару в сумі 2328006,19 грн, відповідач доказів її погашення не надав, а відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що така заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

У відповідності до пункту 8.3 договору в разі невиконання умов оплати за ТМЦ згідно п.3.1-3.2 договору, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період її обчислення від вартості ТМЦ оплата яких прострочена, за кожний день прострочення.

Таким чином, оскільки відповідач не оплатив в повному обсязі суму за отриманий товар позивачу, ним цілком обґрунтовано заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені в сумі 265088,92 грн за період з 26.12.2018 року по 19.04.2019 року.

Перевіривши нарахування пені колегія суддів дійшла висновку, що вона нарахована правомірно, а відтак ця сума підлягає задоволенню.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу суму 22090,74 грн. 3% річних за період з 26.12.2018 по 19.04.2019 року та суму 56303,88 грн інфляційних за аналогічний період.

У відповідності до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних зроблений позивачем, колегія суддів зазначає, що вони нараховані правомірно. Розрахунки судом апеляційної інстанції стягуваних сум долучено до справи.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав правильну юридичну оцінку обставинам справи та обґрунтовано, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн.

Керуючись статтями 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Чернівецькі хлібо-булочні вироби залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.08.2019 у справі № 926/1150/19 - без змін.

Судовий збір в розмірі 2881,50 грн. за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Справу повернути місцевому господарського суду.

Повний текст постанови складено 02.03.2020.

Головуючий-суддя: О.П. Дубник

Судді: О.В. Зварич

О.І.Матущак