Рішення

від 20.02.2020 по справі 922/3890/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3890/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5, м. Харків до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків , 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Чисте життя ТМ", м. Харків про скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна за участю представників:

прокурор - Зливки К.О. (посвідчення № 047938 від 13.09.2017)

відповідача 1 - Цуварева О.Ф. (дов. № 08-21/4294/2-19 від 19.12.2019)

відповідача 2 - Романенко Т.М. (дов. № 13451 від 24.12.2019)

відповідача 3 - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області 26 листопада 2019 року подано позовну заяву керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області до Харківської міської ради (надалі - 1. Відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (надалі - 2. Відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чисте життя ТМ" (надалі - 3. Відповідач), в якій прокурор просить суд:

- Визнати незаконним та скасувати п. 18 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16.;

- Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.01.2017 № 5436-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 20 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 19186302 від 21.02.2017.;

- Зобов`язати Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ" (м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 98-А, код ЄДРПОУ: 34954741) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № 12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 загальною площею 113,2 кв.м., які розташовані в житловому будинку літ. "А-6" за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, 98-А, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2019 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2019 р. о 10:00.

Ухвалою суду від 16.01.2020р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "04" лютого 2020 р. о 10:00, а ухвалою суду від 04.02.2020р. повідомлено про наступне судове засідання на 20.20.2020 о 10:00.

Прокурор у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх з підстав зазначених у позовній заяві та додатково наданих заявах по суті спору.

Представники першого та другого відповідачів у судовому засіданні та у наданих до матеріалів справи відзивах на позов заперечують проти вимог прокурора у повному обсязі стверджуючи, що при прийнятті оспорюваного прокурором рішення Харківської міської ради, остання діяла в межах своїх повноважень.

Представник третього Відповідача в підготовче засідання не з`явився, ніяких документів не надав. Причини неявки суду не відомі, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та повноважного представника позивача, господарським судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що 3-й Відповідач не проявив зацікавленості щодо вирішення судового спору та не вжив жодних заходів та не надав до суду жодного доказу, заперечення, позиції стосовно пред`явленого до нього позову.

Так, 3-му Відповідачу неодноразово направлялися судові виклики - ухвали суду, які повернулися до суду з довідками поштових відділень, де зазначені причини невручення таких відправлень.

З урахуванням наведеного, у відповідності до приписів ст.ст. 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій).

Проте цей тягар доведення 3-м Відповідачем не витриманий. Жодного доказу поважності причин невиконання вимог суду щодо неможливості повідомити суд у будь-який спосіб стався внаслідок об`єктивних непереборних обставин, а не з власної недбалості, останнім не надано.

Вказані обставини свідчать про недобросовісне користування 3-м Відповідачем своїми правами та обов`язками, що призвело до виникнення ситуації, коли судове рішення приймається відповідно до відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення Відповідача, як учасника справи, та інших обставин, які мали б значення для вирішення справи.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги прокурора та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд установив наступне.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

У даному разі, звертаючись із даним позовом до суду, прокурором обґрунтовано, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі, оскільки саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, що полягають у передачі земельної ділянки комунальної власності у користування без проведення земельних торгів.

Прокурором у позові наголошено про те, що якби права на земельні ділянки (право власності, оренди) надавались за результатами земельних торгів, то до міського бюджету було би забезпечено надходження більшого обсягу грошових коштів, адже ціна за якою відповідні фізичні та юридичні особи отримують права на земельні ділянки була би тільки початковою на відповідних торгах та могли би суттєво збільшитись.

Як свідчить зміст позовної заяви, прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи.

Відповідно до п.1.3 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справи у спорах, що виникають із земельних відносин" у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27,29,33,34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III-V ЗК України, а саме - про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування.

Враховуючи те, що спір між сторонами у даній справі розглядається щодо правомірності рішення органу місцевого самоврядування, яке було прийнято, на думку позивача, з порушенням вимог норм ст.120, 124, 134, 135 ЗК України, а саме - без проведення земельних торгів, спір підлягає розгляду в господарському суді Харківської області.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак суд констатує, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Зазначені обставини в сукупності дають підстави для висновку про те, що прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі, а також правильно визначено себе позивачем у справі.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що договором оренди від 25.10.2011 № 4623, який був укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ТОВ "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ", де у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення підвалу № 12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 загальною площею 113,2 кв.м., розташовані в будинку літ. "А-6" за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 98-А.

Дані приміщення згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 33702773 від 16.02.2015 та Свідоцтва про право власності (індексний номер: 33702632 від 16.02.2015) належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

До договору оренди нежитлових приміщень між Орендодавцем та Орендарем було укладено Додаткову угоду від 07.09.2015 № 3, у зв`язку з чим договір оренди від 25.10.2011 № 4623 викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 3.1. розділу 3 Додаткової угоди № 3 від 07.09.2015 до договору оренди № 4623 від 25.10.2011, вартість об`єкту оренди станом на 13.10.2011 складала 137 400,00 грн.

Орендар зобов`язаний здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою Орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою Орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з чинним законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (п. 4.8 розділу 4 та п. 5.2 розділу 5 Додаткової угоди № 3 від 07.09.2015)

Згідно з п. 5.3. вищевказаного розділу 5 "Права Орендаря", орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність.

"Строк дії та умови зміни, розірвання Договору" вищевказаної Додаткової угоди, строк дії договору оренди встановлений до 25.08.2017. (Пункт 10.1. розділ 10)

ТОВ "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ" в особі директора Божка Сергія Васильовича прийняв в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 113,2 кв.м. по вул. Плеханівська, 98-А у м. Харкові в літ. "А-6" відповідно до складеного 07.09.2015 Акту приймання - передачі спірних приміщень.

У подальшому, 21.10.2015 ТОВ "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ" звернулось до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом №6 (вх. № 17592 від 21.10.2015), у якому просить дозволити приватизацію вказаних приміщень.

Прокурор зазначає, що до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.

За результатами розгляду вказаного листа Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме відповідно п. 18 Додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16, міська рада дозволила приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу.

На виконання вказаного рішення ТОВ "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ" до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради подану заяву про приватизацію № 3376 від 29.07.2016 (вх. № 12693 від 29.07.2016).

У подальшому, ТОВ "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ" 26.08.2016 звернулось до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом №7 від 26.08.2016 (вх. № 14652 від 26.08.2016), у якому просить оцінку для приватизації вказаного майна провести суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Бєлих Б.М.

На виконання вказаного листа Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради звернулося до суб`єкта оціночної діяльності ФОП Бєлих Б.М. (лист від 31.08.2016 № 14010) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень, на підставі договору з ТОВ "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ".

На підставі вказаного листа ФОП Бєлих Б.М. склав звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 31.08.2016, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 31.08.2016 без ПДВ складає 232 360 грн.

У звіті відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення.

11.01.2017 між ТОВ "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ" та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено договір купівлі - продажу № 5436-В-С, відповідно до якого товариство приватизувало вказані нежитлові приміщення за 232 360 грн. без ПДВ (разом з ПДВ за 278 832 грн.).

Як наслідок 14.02.2017 складено Акт прийому - передачі № 5436-В-С, який засвідчує факт передачі за вищевказаним договором купівлі - продажу нежитлових приміщень підвалу № 12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 загальною площею 113,2 кв.м., розташовані в житловому будинку літ. "А-6", за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, 98-А ТОВ "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ" та факт сплати коштів у повному обсязі за цим договором.

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про право власності за № 19186302 від 21.02.2017, відповідно до якого за ТОВ "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ" зареєстровано право власності на нежитлові приміщення підвалу № 12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 загальною площею 113,2 кв.м., розташовані в житловому будинку літ. "А-6", за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, 98-А, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 186180909 від 25.10.2019.

У договорі купівлі-продажу зазначено, що його укладено на підставі Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 565/11 від 23.12.2011 та на підставі рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 283/16 від 06.07.2016 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".

Прокурор зазначає, що рішення Харківської міської ради № 283/16 від 06.07.2016 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним та підлягає скасуванню з підстав того, що дане вішення прийнято на підставі законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 565/11 від 23.12.2011 (далі - Програма).

Відповідно до п. 1.1. Програми, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Згідно з п.п. 1.2. Програма визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об`єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2012 - 2016 р.р.

Пунктами 1.3 та 1.4 Програми визначено основну мету, завдання приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2012 - 2016 рр., а також її принципи.

Де, метою приватизації є реалізація права територіальної громади володіти, ефективно користуватися і розпоряджатися на власний розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через спеціально уповноважені органи; сприяння подальшому розвитку інфраструктури м. Харкова шляхом збільшення частки приватних власників, які мають довгострокові інтереси в розвитку об`єкта, що приватизувався, здійснюють ефективне управління їм і сприяють створенню соціально орієнтованої ринкової економіки; підвищення ефективності діяльності підприємств шляхом створення конкурентного середовища; сприяння процесу стабілізації фінансового стану підприємств, розташованих на території міста Харкова; зменшення витрат на управління та підтримку малоприбуткових та збиткових комунальних підприємств; підтримання та подальший розвиток м. Харкова за рахунок коштів, що надходять від приватизації; підвищення заінтересованості інвесторів у розвитку інфраструктурі м. Харкова; підвищення довіри покупців до процесу приватизації; максимальна відкритість та прозорість усіх процедур приватизації для мешканців міста та покупців; підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету.

До пріоритетів проведення приватизації у 2012 - 2016 рр. належать досягнення максимальної ефективності приватизації об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми.

До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір способу приватизації об`єкта.

Пунктом 5.1 Програми визначено, що приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Відповідно до п. 5.3 та 5.4 Програми одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду та переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта.

Продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного на той час) та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Пунктом 5.7 Програми передбачено, що Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення).

Тобто, прокурор посилається, що нежитлові будівлі, щодо яких прийнято оскаржуване рішення, віднесено до групи А, а отже, відповідно до статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, продаж майна, що є предметом спору, мав бути проведений виключно шляхом аукціону або конкурсного продажу. У даному випадку продажу майна шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, можливий лише якщо орендарем за згодою орендодавця за власні кошти здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Тобто, такий спосіб приватизації суперечить інтересам держави та територіальної громади, оскільки він фактично спрямований на непроведення конкурсного продажу цих об`єктів, що виключає можливість отримання за об`єкти приватизації ринкової вартості, що суперечить меті, принципам та завданням приватизації.

Перший Відповідач (Харківська міська рада) посилається на доцільність та умови відчуження об`єктів комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. При цьому, зазначає, що рішення "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 №283/16 прийнято на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, зареєстрованої рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 №565/11.

Також з позицією Прокурора не погоджується другий Відповідач (Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради) де у своєму відзиві зазначає, що Прокурором не доведено жодними належними та допустимими доказами порушення спірними правочинами інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень. Крім того, вказує на те, що спірні нежитлові будівлі були включені до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на підставі рішення ХІІ сесії Харківської міської ради народних депутатів ХХІ скликання від 28.09.1992 "Про комунальну власність міста", а отже єдиним законним власником цього майна була Харківська міська рада, яка 06.07.2016 і прийняла рішення №283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова". Вказане рішення прийнято на черговій сесії, яка була правомочною. Також зазначає, що позивачем не доведено прийняття рішення з порушенням вимог законодавства України або з перевищенням компетенції. Так, орган приватизації вправі самостійно визначати спосіб приватизації, що узгоджується з позицією Конституційного Суду України, викладеною у п. 5 рішення від 13.12.2000 №4-рп/2000 у справі №1-16/2000, в якому зазначено, що доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків, визначених законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" (далі-Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України" право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування України" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Згідно ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування України" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

У частині першій статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно із частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Статтею 15 вказаного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей, викупу.

Згідно із статтею 16-2 Закону України Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації та з урахуванням установчих документів таких товариств. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" установлено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.

Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи приватизації об`єктів малої приватизації. Приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об`єктів групи Ж.

Частиною шостою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, її виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.

23.12.2011 Харківською міською радою на 12 сесії 6 скликання прийнято рішення №565/11 "Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр.".

Відповідно до п.1.1 додатку до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр." (далі - Програма) програма розроблена відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Відповідно до п.1.6 цієї Програми об`єктами приватизації групи А, зокрема, є: цілісні майнові комплекси комунальних підприємств, їх структурні підрозділи, які виділені в самостійні підприємства, у тому числі ті, що знаходяться в оренді, а також виділені в результаті реструктуризації комунальних підприємств із середньо-обліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних капіталів відкритих акціонерних товариств; індивідуально визначене рухоме майно, що знаходиться в комунальній власності, нежитлові будівлі, споруди та приміщення - незалежно від їх вартості (в тому числі такі, що не увійшли до статутного капіталу ВАТ); майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду і майно підприємств, що ліквідуються за рішенням Харківської міської ради; майно підприємств, що не були продані як цілісний майновий комплекс.

Основними принципами індивідуальної приватизації та відчуження є: досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності; вибір способу приватизації чи їх комбінації, що максимально сприятимуть ефективному функціонуванню підприємства у післяприватизаційний період тощо (п.2.2. Програми).

Відповідно до п.5.1 Програми продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Згідно з п.п.5.2, 5.3 Програми умови відчуження об`єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України. Одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду і переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта.

Пунктом 5.4 цієї Програми встановлено, що продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Таким чином, порядок та процедура приватизації комунального майна на момент прийняття рішення Харківською міською радою від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади" визначалась Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", який на час звернення прокуратури з позовом втратив чинність на підставі п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", який набрав чинності 07.03.2018, та Програмою приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженою рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11.

06.07.2016 Харківською міською радою 7 скликання прийнято рішення №283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", згідно з яким з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м.Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11, керуючись статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада вирішила провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). У п.18 додатку до вказаного рішення визначено спірне майно.

Згідно із статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Покупець, який став власником об`єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким об`єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення), якщо це не заборонено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Статтею 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об`єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

У статті 14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об`єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов`язання виконати умови конкурсу.

З наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об`єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.

Відповідно до п.5.1 Програми продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Згідно з пунктом 5.7 Програми орендар має переважне право на викуп майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинку , споруди, приміщення).

Частиною 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: 1) у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна; 2) продаж нежитлових приміщень, будівель та споруд, які згідно із законодавством можуть бути об`єктами приватизації, незалежно від підпорядкування здійснюється державними органами приватизації відповідно до законодавства з питань приватизації; 3) майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів державного підприємства, визнаного банкрутом за рішенням господарського суду (якщо господарський суд прийняв постанову про його ліквідацію), передається ліквідаційною комісією відповідному державному органу приватизації для подальшої приватизації за актом приймання-передачі в порядку, встановленому Фондом державного майна України. Продаж зазначеного майна здійснюється виключно на аукціонах; 4) державний орган приватизації з власної ініціативи приймає рішення про приватизацію об`єктів групи А, які утворюються на базі державного майна підприємств, що реструктуруються, нежитлових приміщень, об`єктів, щодо яких скасовано заборону на приватизацію в установленому законом порядку, та інших неприватизованих об`єктів групи А.

Таким чином, викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах, в силу приписів статті 18-2 з урахуванням статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та пунктів 5.4, 5.7 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання №283/16, може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2011 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавцем) та ТОВ "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ" (орендарем) укладений договір оренди №4623.

07.09.2015 між тими ж сторонами укладена додаткова угода №3 до договору оренди від 25.10.2011 №4623, якою сторони дійшли згоди викласти договір в новій редакції так, зокрема, відповідно до п.1.1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу № 12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 загальною площею 113,2 кв.м. (технічний паспорт КП "Харківське Міське БТІ" інв. справа №51811 від 16.09.2014р.) далі "Майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 98-А, літ. "А-6" та відображається на обліку управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Відповідно до пункту 3.1 цієї додаткової угоди вартість об`єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 137 400,00 грн. станом на 13.10.2011.

Подані сторонами докази, що створюють матеріали справи, не містять жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - ТОВ "ЧИТСЕ ЖИТТЯ ТМ" здійснювались будь-які поліпшення орендованого ним приміщення за договором оренди від 25.10.2011 №4623 в редакції додаткової угоди №3 від 07.09.2015.

Згідно із частиною 10 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що п.18 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання 23.12.2011, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки спрямований не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

Суд дійшов висновку оцінюючи баланс інтересів територіальної громади та Відповідачів, що порушення порядку проведення приватизації об`єктів групи А (шляхом викупу) завдає суспільним відносинам більшої шкоди, ніж ризики, пов`язані зі з`ясуванням питання, чи брали б участь інші особи в приватизації цього майна при проведенні конкурсу чи аукціону, який у разі приватизації спірного майна мав проводитись.

Так, суд зазначає, що орган приватизації не вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості, оскільки органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти у відповідності до вимог законодавства, що регулює порядок приватизації комунального майна задля дотримання законності при прийнятті рішень і недопущенні порушення прав територіальної громади, інтереси якої він представляє.

Слід зауважити, що абзацом першим пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 зазначено, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144).

Суд застосовуючи положення пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 №4-рп/2000 у справі №1-16/2000, в якому зазначено, що доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов`язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об`єктів малої приватизації.

При цьому суд зауважує, що свобода вибору органом місцевого самоврядування способу приватизації визначена та обмежена статтею 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в якій визначний перелік підстав, які надають можливість застосування такого способу приватизації як викуп.

Суд критично ставиться до посилань Відповідачів стосовно п.5.6 додаткової угоди №3 від 07.09.2015 р. до договору оренди №4623 від 25.10.2011, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу Майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Тобто з вищенаведеного вбачається, що при здійсненні договірних зобов`язань, посилаючись на п. 5.6 додаткової угоди №22 від 10.09.2014 до договору оренди №1039 від 10.04.2002 якою передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, Харківською міською радою порушено вимоги Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), оскільки викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Так, положеннями ст. 10 Закону визначено, що відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об`єкта приватизації та його місцезнаходження.

Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Отже викуп нежитлових приміщень підвалу № 12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 загальною площею 113,2 кв.м., які розташовані в житловому будинку літ. А-6 за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, 98-А повинен був здійснюватись не в межах вищезазначеного договору, а в межах Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Правовідносини, які виникли між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ на підставі Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , а не на підставі реалізації переважного права викупу передбаченого п. 5.6 Додаткової угоди № 3 від 07.09.2015 до договору оренди №4623 від 25.10.2011р., яким визначено, що Орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу Майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

З до абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону вбачається, що приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Відповідно до п. 8.1. Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що продаж має бути проведений виключно шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж).

У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Суд зазначає, що факт відсутності здійснення невід`ємних поліпшень спірного майна не заперечується Відповідачами у своїх поясненнях та відзивах на позовну заяву, відтак вказані обставини справи є встановленими та доведеними.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу приміщень від 11.01.2017 № 5436-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 20 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 19186302 від 21.02.2017 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

За приписами статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Як зазначено вище, договір купівлі-продажу приміщень від 11.01.2017 № 5436-В-С укладений на підставі, зокрема, рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади", яке з підстав, зазначених вище, визнано незаконним та скасовано, а також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр., затвердженої рішенням Харківської міської ради 12 сесії 6 скликання 23.12.2011 і Закону України "Про місцеве самоврядування" .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до статті 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так до суду не надано жодних належних доказів, які б підтверджували наявність у Харківської міської ради права здійснювати приватизацію спірного майна шляхом викупу без урахування положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, тобто кожна сторона спору повинна довести ті обставини, на які посилається, відповідними доказами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої витрати зі сплати судового збору у даному разі покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п. 18 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 № 283/16.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.01.2017 № 5436-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 20 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 19186302 від 21.02.2017.

Зобов`язати Товариством з обмеженою відповідальністю Чисте життя ТМ (61000, м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 98-А, код ЄДРПОУ: 34954741) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № 12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 загальною площею 113,2 кв.м., які розташовані в житловому будинку літ. А-6 за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, 98-А, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чисте життя ТМ (61000, м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 98-А, код ЄДРПОУ: 34954741) на користь прокуратури Харківської області (р/р 35212041007171, код ЄДРПОУ 02910108, Банк одержувача: ДКСУ м. Києва, код банку: 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, призначення платежу: повернення судового збору) суму судового збору у розмірі 8024,48 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "28" лютого 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін