Рішення

від 20.02.2020 по справі 915/1816/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року Справа № 915/1816/18

м.Миколаїв

За позовом: Національної академії наук України,

(01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, код ЄДРПОУ 00019270),

до відповідача-1: Державного підприємства Дослідний завод Інституту імпульсних

процесів і технологій Національної академії наук України ,

(54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197, код ЄДРПОУ 05410381),

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл

(юридична адреса: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 29, корп. А, адреса, зазначена позивачем: 54003, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197, код ЄДРПОУ 31268455),

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

В судовому засіданні 19.02.2020р. приймали участь представники:

від позивача: Тодорович В.П., за довіреністю, Подлящук О.П., за ордером.

від відповідача-1: Архипов Д.О., за довіреністю.

від відповідача-2: Гоцуляк Ю.С., за ордером, Шубіна Я.В., за ордером.

В судовому засіданні 20.02.2020р. приймають участь представники:

від позивача:

від відповідача-1: Архипов Д.О., за довіреністю.

від відповідача-2: Гоцуляк Ю.С., за ордером, Шубіна Я.В., за ордером.

СУТЬ СПОРУ: визнання недійсними додаткових угод №8 від 19.09.2007 року, №9 від 15.03.2010 року, №10 від 16.05.2011 року та №11 від 01.06.2012 року до договору про спільну діяльність № 5/01/15 від 27.03.2001 року.

19.12.2018р. Національна академія наук України звернулась до Господарського суду Миколаївської області із позовом б/н від 17.12.2018р. до державного підприємства Дослідний завод Інституту імпульсних процесів і технологій Національної академії наук України та товариства з обмеженою відповідальністю Берилл , в якому просить визнати недійсними укладені державним підприємством Дослідний завод Інституту імпульсних процесів і технологій Національної академії наук України та товариством з обмеженою відповідальністю Берилл додаткові угоди №8 від 19.09.2007р., №9 від 15.03.2010р., №10 від 16.05.2011р. та №11 від 01.06.2012р. до договору про спільну діяльність №5/01/15 від 27.03.2001р.

Як на підставу свого позову позивач посилається в тому числі на приписи ст.ст. 2, 3 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , ст.ст. 1, 3, 4, 6, 8, 13 Закону України Про управління об`єктами державної власності , ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, а також положення Статутів НАН України та ДП Дослідний завод Інституту імпульсних процесів і технологій Національної академії наук України .

Ухвалою суду від 27.12.2018 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з наявністю недоліків та зазначено, що строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 16.01.2019р. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

06.02.2019р. від ТОВ Берилл до суду надійшов відзив, в якому він позовні вимоги не визнає, зазначаючи, що позивач безпідставно послався на статут НАН України в редакції 2002 року, яка не діяла на дату укладання договору про спільну діяльність, а також безпідставно послався на норми Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу та Закону України Про управління об`єктами державної власності , оскільки вказані Закони не діяли на дату укладання договору про спільну діяльність. При цьому, приписи п.20 ч.1 ст. 6 Закону України Про управління об`єктами державної власності, згідно з якою передбачено погодження уповноваженим органом управління організаціям, що належать до сфери їх управління, зокрема, укладення договорі про спільну діяльність та змін до них, набрали чинності з 08.04.2012р., тобто не можуть застосовуватись до додаткових угод №8, №9 та №10. Редакція вказаного пункту Закону до внесення до нього змін у 2012 році не передбачала повноважень уповноваженого органу погоджувати зміни до договорів про спільну діяльність. Також відповідач зазначає, що умовами п. 13.1 договору про спільну діяльність його учасники узгодили, що вони можуть за взаємною згодою змінювати умови договору з обов`язковим складанням письмового документу. Окрім цього, умовами додаткової угоди №11 були приведені у відповідність правовідносини сторін, пов`язані зі зміною назв основних засобів дослідним інститутом, право користування якого було передано за договором про спільну діяльність, та виключені списані дослідним інститутом деякі основні засоби. Відповідач-2 у відзиві зазначає, що відповідно до умов додаткової угоди №11 не відбувалось додаткової передачі права користування майном та не вносилось майно у спільну діяльність. Посилання позивача на приписи постанови КМУ від 11.04.2012р. №296 Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном відповідач-2 також вважає необґрунтованим, оскільки вказаною постановою зобов`язано вносити зміни до укладених договорів в частині зміни істотних умов, однак, за посиланням відповідача-2 спірними додатковими угодами змін до істотних умов договору про спільну діяльність не вносилось.

13.02.2019р. від ДП Дослідний завод Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнає позов в повному обсязі, зазначаючи, що за змістом додаткових угод ТОВ Берилл отримало можливість набути право спільної власності на частину майна бази відпочинку Наука (додаткової угоди №8), переважне право на придбання (приватизацію) майнового комплексу (або окремо визначеного нерухомого майна) бази відпочинку Наука (додаткова угода №9), а також отримало у користування додаткове майно (додаткові угоди №№10,11). Відповідач-1 зазначив, що наявне у нього майно, в т.ч. майно бази відпочинку Наука є державним майном та знаходиться у інституту на праві оперативного управління та останній не має та не мав повноважень самостійно без згоди НАН України передавати додаткове майно у користування відповідачу-2 та укладати спірні додаткові угоди.

Підготовче засідання судом відкладалось.

Ухвалою суду від 11.03.2019р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.03.2019р.

11.03.2019р. від ТОВ Берилл до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідач-2 зазначає, що твердження позивача про те, що останній дізнався про наявність спору у грудні 2016 року після отримання 27.12.2016р. позовної заяви ТОВ Берилл від 23.12.2016р. за вих. №23/12-1 до Дослідного заводу, третя особа - НАН України, про визнання за ТОВ Берилл права власності на базу відпочинку Наука - не відповідають дійсності, оскільки позивач фактично був обізнаний про існування спірних додаткових угод з червня 2012 року, а саме, в період з 05.06.2012р. по 26.06.2012р. головним ревізором КРВ Президій НАН України була проведена документальна ревізія ДП Дослідний завод Інституту імпульсних процесів і технологій НАН України , в ході якої було перевірено, зокрема, первинні документи по обліку та руху матеріальних цінностей, та договори, і порушень не виявлено (акт від 26.06.2012р.). Отже, відповідач-2 зазначив, що відлік строку позовної давності за даними додатковими угодами розпочався саме з дати складення акту ревізії - з 26.06.2012р. та просив суд застосувати наслідки спливу строку до вимог позивача про визнання недійсними спірних додаткових угод.

Ухвалою суду від 20.03.2019р. судове засідання було відкладено на 05.04.2019р. (резервна дата - 22.04.2019р.).

20.03.2019р. від ТОВ Берилл до суду надійшла заява про надання оригіналів доказів.

Судове засідання, призначене на 05.04.2019р. не відбулось, тому судове засідання відбулось у визначену судом резервну дату - 22.04.2019р.

22.04.2019р. від ТОВ Берилл до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи та ухвалою суду від 22.04.2019р. розгляд справи був відкладений на 26.04.2019р.

26.04.2019р. від ТОВ Берилл до суду надійшли: заява про долучення доказів до матеріалів справи, які підтверджували обставини щодо неможливості участі представників відповідача-2 в судовому засіданні 22.04.2019р.; заява про застосування строків позовної давності, до якої додані додаткові документи.

Ухвалою суду від 26.04.2019р. був задоволений самовідвід судді Алексєєва А.П.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду №139 від 26.04.2019р. та згідно з результатами автоматизованого розподілу Автоматизованої системи документообігу господарського суду справу №915/1816/18 головуючим суддею у справі №915/1816/18 було визначено суддю Ткаченко О.В.

Ухвалою суду від 02.05.2019р. справу було прийнято до розгляду суддею Ткаченко О.В., розгляд справи розпочато спочатку, підготовче засідання призначено на 06.06.2019р.

14.05.2019р. від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позов, в якому він визнає позовні вимоги та вважає їх обґрунтованими, зазначає про відсутність у відповідача-1 повноважень на укладення спірних додаткових угод без їх попереднього узгодження з позивачем.

22.05.2019р. від ТОВ Берилл до суду надійшов відзив на позов, в якому останній позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить суд у його задоволенні відмовити. До відзиву відповідач-2 надав оригінали заяв свідків (а.с.68-71 т.2).

06.06.2019р. позивач надав суду клопотання про здійснення судового засідання в режимі відеоконференції та про виклик в порядку ст.89 ГПК України свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В судовому засіданні 06.06.2019р. суд розглянув подане клопотання про виклик свідків та з урахуванням думок представників сторін, відхиляє його з огляду на необґрунтованість у відповідності до норм ч. 1 ст. 89 ГПК України.

Ухвалою суду від 06.06.2019р. учасників справи було повідомлено, що підготовче засідання відбудеться 03.07.2019р.

01.07.2019р. від ТОВ Берилл до суду надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог, в яких зазначив, про відсутність підстав для визнання недійсними спірних додаткових угод та просив суд відмовити в позові.

03.07.2019р. від позивача до суду надійшли заперечення на відзив, в яких зазначає, зокрема, про обґрунтованість позовних вимог, необхідність попереднього узгодження спірних додаткових угод з позивачем, а також стосовно заяви відповідача-2 про застосування строків позовної давності зазначив, що до дати отримання позовної заяви ТОВ Берилл про визнання права власності (27.12.2016р.) позивач не знав і не міг знати про існування спірних додаткових угод, та на підтвердження того факту, що в ході проведення ревізії у червні 2012 року ревізору КРВ Президії НАН України ОСОБА_4 не передавались тексти спірних додаткових угод, надав суду заяву свідка - гр. ОСОБА_4 (а.с.116 т.2), витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності від 23.02.2019р. та копію акту документальної ревізії фінансово-господарської діяльності ДП Дослідний завод Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України від 26.06.2012р. з додатками.Ухвалою суду від 03.07.2019р. було продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання на 29.07.2019р.

Судове засідання, призначене на 29 липня 2019 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко О.В. до 01.08.2019р. у нарадчій кімнаті в процесі колегіального розгляду судової справи № 915/646/18 та ухвалою суду від 01.08.2019р. учасникам справи було повідомлено, що розгляд справи відбудеться 1609.2019р.

Ухвалою суду від 16.09.2019р. було закрито, призначено справи до судового розгляду по суті на 23.10.2019р.

Судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 23.10.2019р., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко О.В. у відпустці та ухвалою суду від 01.11.2019р. учасників справи було повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться 28.11.2019р.

28.11.2019р. від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття представника позивача в судове засідання за станом здоров`я і залучення до участі у справі нового представника (адвоката) та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 28.11.2019р. розгляд справи був відкладений на 19.12.2019р.

19.12.2019р. від ТОВ Берилл до суду надійшли пояснення щодо проведення термінів інвентаризації, в яких відповідач-2 зазначає, що таку інвентаризацію позивач мав проводити один раз на рік, а тому позивач повинен був знати про наявність спірних додаткових угод, і, відповідно, пропустив строк позовної давності на їх оскарження.

Ухвалою суду від 19.12.2019р. розгляд справи був відкладений на 20.01.2020р.

20.01.2020р. від позивача до суду надійшли заперечення на пояснення щодо проведення інвентаризації та застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 24.01.2020р. учасники справи були повідомлені, що судове засідання відбудеться 19.02.2020р.

За наслідками проведеного судового засідання 19.02.2020р., у відповідності до приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення до 20.02.2019р.

Після виходу з нарадчої кімнати 20.02.2020р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

27 березня 2001 року за №5/01/15 між Дослідним заводом Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України, як стороною-1, та товариством з обмеженою відповідальністю Берилл , як стороною-2, був укладений договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого сторони зобов`язались спільно діяти шляхом об`єднання зусиль в господарській сфері діяльності для забезпечення ефективного функціонування та розвитку бази відпочинку Наука , що розташована в с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, і отримання прибутку в результаті цієї діяльності.

Відповідно до умов п. 3.1 договору про спільну діяльність сторона-1 зобов`язалась здійснити свій внесок на спільну діяльність у формі надання прав користування майном бази відпочинку Наука на строк дії даного договору без зміни власника і форми власності.

Умовами п. 6.1 договору про спільну діяльність визначений внесок сторони-1, а саме: надання права користування майном згідно з переліком (додаток №2), що додається до даного договору. Загальний внесок сторони-1 складає частку в розмірі 50%.

За умовами п. 6.2 вказаного договору, внесок сторони-2 становить інтелектуальна власність в сфері оздоровчого відпочинку, маркетингові дослідження, фінансові і трудові ресурси, організація спільної діяльності, ведення спільних справ, облік результатів спільної діяльності, податковий облік, взаємовідносини з місцевими органами влади та інше. Загальний внесок сторони-2 складає частку в розмірі 50%.

Згідно з умовами п.15.2 даного договору, він набуває чинності після отримання дозволу Бюро Президії НАН України.

Постановою Бюро Президії НАН України від 27.04.2001р. за №137 Про спільну діяльність Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України в Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл було схвалено проект договору про спільну діяльність між ДЗ ІІПТ НАН України та ТОВ Берилл , дозволено ДЗ ІІПТ НАН України для забезпечення спільної діяльності передати як внесок права користування майном бази відпочинку Наука ДЗ ІІПТ НАН України на умовах зазначеного договору.

27.12.2016р. на адресу Національної академії наук України надійшов примірник позовної заяви ТОВ Берилл до Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України , НАН України - третя особа без самостійних позовних вимог на стороні відповідача (а.с.49-56 т.1) про визнання права власності на базу відпочинку Наука , до якого були додані копії договору про спільну діяльність та додаткових угод до нього №№1-11.

Позивач листом від 16.03.2017р. за вих. №21/458-8 зобов`язав відповідача-1 терміново вжити заходів щодо державної реєстрації права оперативного управління на базу відпочинку Наука та визнання недійсними додаткових угод до договору про спільну діяльність, як таких, що укладені без дозволу НАН України, а також звернутись до правоохоронних органів із заявою про захист майнових прав держави.

У зв`язку з невчиненням відповідачем-1 відповідних дій, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України , Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , Закону України Про управління об`єктами державної власності , постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2008р. №703-р Питання укладення деяких договорів , постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №296 Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном , а також положеннями Статутів НАН України та ДП Інститут імпульсних процесів та технологій НАН України .

Так, відповідно до норм ч. ч.1, 2 ст. 2 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об`єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання національних галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Частинами 1,2 статті 5 вказаного Закону визначено, що об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів національних галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання . Національна академія наук України, національні галузеві академії наук та організації, що віднесені до їх відання, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності , відповідно до цілей їх утворення та в межах їх цивільної правоздатності.

Відповідно до норм п.20 ч.1 ст. 6 Закону України Про управління об`єктами державної власності в редакції, чинній з 08.04.2012р., уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління , а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність , договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Пунктом 20 ч.1 ст. 6 вказаного Закону в редакції, що діяла до 08.04.2012р. було передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління , а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких вони здійснюють, договори про спільну діяльність .

Положеннями розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008р. №703-р Питання укладення деяких договорів було встановлено, для підвищення ефективності управління об`єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави центральним органам виконавчої влади, іншим суб`єктам управління об`єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук: забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України; вжити заходів до припинення договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, раніше укладених суб`єктами, зазначеними в абзаці другому цього розпорядження, наслідком яких може бути відчуження державного майна.

Дане розпорядження втратило чинність 20.04.2012р. у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 11.04.2012р. №296 Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном , якою затверджений вказаний Порядок, який визначає механізм укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном та встановлює, що зміни до укладених договорів у частині істотних умов вносяться в порядку, передбаченому цим Порядком для їх укладення (п.6 Порядку).

Згідно з приписами ч.2 ст. 13 Закону України Про управління об`єктами державної власності в редакції, чинній на 01.06.2012р. (укладення додаткової угоди №11), вартість майна, що вноситься у спільну діяльність, учасником якої є державне підприємство, установа або організація, визначається на підставі незалежної оцінки із застосуванням бази оцінки, що відповідає ринковій вартості, згідно з вимогами законодавства про оцінку майна.

З огляду на вказані норми позивач вважає, що додаткові угоди до договору про спільну діяльність №8 від 19.09.2007р., №9 від 15.03.2010р., №10 від 16.05.2011р. та №11 від 01.06.2012р. підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать вказаним законодавчим актам та не відповідають ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з текстів вказаних додаткових угод, вони безпосередньо стосуються істотних умов договору про спільну діяльність.

Так, умовами додаткової угоди №8 від 19.09.2007р. (а.с.40 т.1) відповідачі внесли зміни до умов п.7.5, доповнивши його реченням: Якщо стороною-2 за згодою сторони-1 здійснені поліпшення майна бази відпочинку Наука , в результаті яких створена нова річ (нові речі) сторона-2 стає її (їх) співвласником. та виклали у новій редакції пункт 10.2 стосовно взаємних розрахунків сторін та терміну дії договору.

Умовами додаткової угоди №9 від 15.03.2019р. (а.с.41 т.1) було, зокрема:

- доповнено розділ 10 договору пунктом 10.5. При припиненні договору кожній стороні повністю повертається її внесок у спільну діяльність. У разі неможливості повернення внеску, сторона, яка не може повернути свій внесок, отримує грошову або іншу матеріальну, майнову (за її згодою) компенсацію вартості внеску він іншої сторони;

- доповнено розділ 15 договору пунктом 15.3. Зміна власника (балансоутримувача) майна бази відпочинку Наука , право користування на яке внесено як вклад в спільну діяльність, не тягне розірвання чи припинення договору. В такому випадку новий власник (балансоутримувач) стає правонаступником сторони-1;

- доповнено розділ 15 договору пунктом 15.4. Оголошення банкрутом однієї сторони не тягне припинення договору щодо іншої сторони;

- доповнено розділ 15 пунктом 15.5. В випадку продажу (приватизації) майнового комплексу (або окремо визначеного нерухомого майна) бази відпочинку Наука , невід`ємні поліпшення якого здійснені стороною-2, остання має переважне перед іншими право купівлі.

Додатковою угодою №10 від 16.05.2011р. (а.с.42 т.1) були внесені зміни до договору про спільну діяльність, а саме, доповнено додаток №2 договору Перелік майна та додано до нього майно: артезіанську свердловину інв. №15008 балансовою вартістю 14679,0 грн. та трансформаторну підстанцію інв. №05037 балансовою вартістю 21358,0 грн.

Додатковою угодою №11 від 01.06.2012р. (а.с.43 т.1) були внесені зміни до додатку №1 та додатку №2 до договору про спільну діяльність та підписано новий додаток №1 та додаток №2 від 01.06.2012р., узгоджено вважати недійсним додаток №2 до договору від 27.03.2001р. з коригуванням на дату 01.01.2006р. та підписані додатки №№1,2 від 01.06.2012р. вважати невід`ємною частиною договору про спільну діяльність.

Отже, відповідачами при підписанні додаткових угод №№8,9 мались на меті внесення змін до умов договору про спільну діяльність, в тому числі таких як, надання можливості відповідачу-2 на визнання права власності (співвласність) на майно бази відпочинку Наука , надання можливості отримати матеріальну (майнову) компенсацію вартості свого внеску, який згідно з умовами п.6.2 договору про спільну діяльність становить інтелектуальну власність, маркетингові дослідження, фінансові і трудові ресурси, організацію спільної діяльності, ведення спільних справ, облік результатів спільної діяльності, податковий облік, взаємовідносини з місцевими органами влади тощо, а також надання переваги у придбанні майнового комплексу (окремого нерухомого майна) бази відпочинку Наука у випадку приватизації.

Умовами додаткових угод №№10,11 фактично вносились зміни до переліку майна, право користування яким було передано за договором про спільну діяльність та передавалось у користування додаткове майно (артезіанська свердловина, трансформаторна підстанція, столова б/в Наука , будинок вагонного типу, трансформаторна підстанція, башта Рожновського, свердловина, кондиціонери побутові, мотор компресор, шафа холодильна, холодильний агрегат, мясорубка, котел харчоварильний, шафа жарова ел.ШЖЕ-0,85-01, зварювальний трансформатор.

За приписами статті 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Як унормовано статтею 1131 Цивільного кодексу України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до п.1.3 статуту відповідача-1 (а.с.59-71 т.1), у своїй діяльності ДЗ ІІПТ керується чинним законодавством України, Законами України Про підприємства в Україні , Про підприємництво , Статутами НАН України та ІІПТ НАН України, постановами та розпорядженнями Президії НАН України, а також цим статутом.

Пунктом 5.3 даного статуту визначено, що ДЗ ІІПТ на свій розсуд володіє, використовує і розпоряджається майном, може чинити щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать законодавству та порядку, встановленому в НАН України. Може використовувати майно для здійснення господарської чи іншої, не забороненої законом діяльності , зокрема, передавати його безкоштовно або за плату у користування іншим особам без зміни його форми загальнодержавної власності та за дозволом Президії НАН України .

В свою чергу, зі Статуту НАН України (а.с.87-100 т.1) вбачається, що Президія НАН України, у встановленому порядку дає дозвіл на передачу прав користування майном, об`єктами інтелектуальної власності тощо як внесків при заснуванні та діяльності суб`єктів підприємницької діяльності й інших організацій, виступає засновником підприємств із змішаною формою власності; надає дозвіл на списання майна, яке знаходиться на балансах установ НАН України та здійснює інші повноваження щодо управління об`єктами майнового комплексу НАН України, передбачені чинним законодавством (п.п.13 п.45 розділу VІІ Статуту).

Нормами ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з приписами ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду , а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії , договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 зі змінами та доповненнями, за змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов`язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв`язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п`ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину . Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача-2 про те, що при укладанні додаткових угод №№8,9,10 не було прямої вказівки щодо необхідності їх погодження з органом управління, оскільки така редакція п.20 ч.1 ст. 6 Закону України Про управління об`єктами державної власності , почала діяти з 08.04.2012р., оскільки необхідність отримання згоди на передачу права користування майном та узгодження передачі (в т.ч. списання) майна об`єктів управління майнового комплексу НАН України передбачено приписами Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу та Статутами НАН України і Дослідного Заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України.

З огляду на вказані норми судом встановлено, що для даного виду договору обов`язковим є отримання згоди від НАН України в силу приписів Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , Закону України Про управління об`єктами державної власності та Статутів НАН України та Дослідного Заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України.

Укладання додаткових угод, якими змінюються (доповнюються) істотні умови, в тому числі щодо надання можливості визнання права власності на майно, яке відноситься до майнового комплексу НАН України, а також щодо додаткового передання права користування майном, яке відноситься до майнового комплексу НАН України, має бути у тій самій формі та у той самий спосіб, що і укладання договору.

Неотримання згоди НАН України на укладення додаткових угод, якими змінювались істотні умови договору, передавалось додаткове майно та укладався новий перелік переданого майна за договором про спільну діяльність, свідчить про відсутність усіх передбачених законом умов, необхідних для його укладення, зокрема, не було досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами та не отримано акцепт в тому числі від НАН України стороною договору, яка направила оферту (ТОВ Берилл ).

Для даного виду договорів (договори на передачу у спільну діяльність майна НАН України) обов`язковою умовою є наявність згоди на таку передачу від уповноваженого органу управління (НАН України) в силу приписів п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України Про управління об`єктами державної власності , п. 5.3 Статуту Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України та п.п.13 п.45 Статуту НАН України.

Суд не приймає заперечення відповідача-2 щодо фактичної наявності у відповідача-1 артезіанської свердловини та трансформаторної підстанції з 1985 та 1989 року та непереданням товариству Берилл за додатковою угодою №10 ніякого нового майна, оскільки право користування таким майном за додатковою угодою №10 передавалось саме відподвідачу-2 з 16.05.2011р.

Твердження відповідача-2 щодо здійснення відповідачем-1 часткового списання основних засобів та перейменування ним частини вже переданих об`єктів суд також не приймає, оскільки додатковою угодою №11 фактично був змінений (зменшений) перелік майна бази відпочинку Наука , право користування яким у 2001 року було передано за договором про спільну діяльність, при цьому доказів надання згоди на таке списання майна та коригування його переліку НАН України, як власником майна, в силу приписів ч.2 ст. 3 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу , в матеріалах справи немає та в судовому засіданні представниками позивача наявність такої згоди заперечувалась.

Також суд приймає до уваги твердження відповідача-1 про відсутність у нього правових підстав для укладення спірних додаткових угод у зв`язку з відсутністю попереднього узгодження такого укладення з позивачем.

З огляду на наявність такого обов`язку не за згодою сторін, а в силу вказаних законодавчих та підзаконних актів, суд приходить до висновку, що спірні додаткові угоди не є укладеними (вчиненими).

За таких обставин, правові підстави для задоволення даного позову відсутні.

Враховуючи це, заява відповідача-2 про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини справи, оцінивши відповідно до ст. 86 ГПК України надані докази, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Учасники процесу:

позивач: Національна академія наук України, (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, код ЄДРПОУ 00019270),

відповідач-1: Державне підприємство Дослідний завод Інституту імпульсних процесів і технологій Національної академії наук України , (54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197, код ЄДРПОУ 05410381),

відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю Берилл (юридична адреса: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 29, корп. А, адреса, зазначена позивачем: 54003, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 197, код ЄДРПОУ 31268455),

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складений та підписаний 02 березня 2020 року.

Суддя О.В. Ткаченко