Постанова

від 22.07.2020 по справі 915/1816/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1816/18 Південно - західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Лавриненко Л.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання - Діхтяренко О.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Берилл" м. Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2020 р.

по справі № 915/1816/18

за позовом Національної академії наук України м. Київ

до відповідачів:

1) Державного підприємства дослідний завод Інституту імпульсних процесів і технологій Національної академії наук України м. Миколаїв;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Берилл" м. Миколаїв

про визнання недійсним додаткових угод

суддя суду першої інстанції: Ткаченко О.В.

час та місце ухвалення рішення: 20.02.2020 р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Берилл" м. Миколаїв: Бєлік С.В., Самсонова Т.Б., Шубіна Я.В.

від Фонду державного майна України: Десятова Н.А

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Берилл" м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2020 р. по справі № 915/1816/18 та призначено справу до розгляду.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Берилл" м. Миколаїв розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

В грудні 2019 р. Національна академія наук України звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства Дослідний завод Інституту імпульсних процесів і технологій Національної академії наук України м. Миколаїв та Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл м. Миколаїв про визнання недійсними додаткових угод: від 19.09.2007 р. № 8, від 15.03.2010 р. № 9, від 16.05.2011 р. № 10 та від 01.06.2012 р. № 11 до договору про спільну діяльність від 27.03.2001 р. № 5/01/15.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджував, що перелічені додаткові угоди були укладені за відсутності погодження з НАН України та Кабінетом Міністрів України.

Додатковими угодами від 16.05.2011 р. № 10 та від 01.06.2012 р. № 11 передбачено передачу державного майна у користування без дозволу органу управління майном - НАН України. Укладенню додаткової угоди від 01.06.2012 р. № 11, якою передбачено передачу у користування державного майна, мала передувати незалежна оцінка відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України Про управління об`єктами державної власності .

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2020 р. у справі № 915/1816/18 Національній академії наук України у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що неотримання згоди НАН України на укладення оспорюваних додаткових угод, якими змінено істотні умови договору про спільну діяльність, передано додаткове майно та укладено новий перелік переданого за цим договором майна, свідчить про відсутність усіх передбачених законом умов, необхідних для його укладення, зокрема, не було досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами та не отримано акцепт, в т. ч. від НАН України, стороною, яка направила оферту.

В силу приписів п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України Про управління об`єктами державної власності , п. 5.3 Статуту Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України та п. п. 13 п. 45 Статуту НАН України для даного виду договорів (договори на передачу у спільну діяльність майна НАН України) обов`язковою умовою є наявність згоди на таку передачу від уповноваженого органу управління.

Відсутність такої згоди свідчить про те, що спірні додаткові угоди не укладені (вчинені).

З огляду на відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю Берилл м. Миколаїв у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2020 р. у справі № 915/1816/18, Товариство з обмеженою відповідальністю Берилл м. Миколаїв оскаржило його до Південно - західного апеляційного господарського суду.

В апеляційній скарзі відповідач 2 зауважує на тому, що договір про спільну діяльність від 27.03.2001 р. № 5/01/15 був укладений з метою оптимізації витрат на утримання бази відпочинку Наука .

Постановою Бюро Президії Національної Академії наук України Про спільну діяльність Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України і Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл від 27.04.2001 р. № 137 схвалено проект договору та дозволено ДЗ ІІПТ НАН України для забезпечення спільної діяльності передати як внесок право користування майном бази відпочинку Наука на умовах зазначеного договору.

За умовами договору ДЗ ІІПТ НАН України зобов`язане здійснити свій внесок у спільну діяльність без зміни власника і форми власності.

В подальшому перелік майна, що входить до складу бази відпочинку Наука змінювався в результаті його звичайної експлуатації: придбання майна, його ремонту, ліквідації.

Учасниками договору неодноразово укладались додаткові угоди, але жодна з них не передбачає надання права користування іншим майном, ніж база майном бази відпочинку Наука .

Товариство з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв наполягає на тому, що ні договір про спільну діяльність ні діюче законодавство не передбачає обов`язку отримувати додаткові погодження у випадку внесення змін до договору.

Відповідач 2 наполягає також на тому, що п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України Про управління об`єктами державної власності чинний з 08.04.2012 р. - в частині укладення змін до договору, а тому оскаржені додаткові угоди від 19.09.2007 р. № 8, від 15.03.2010 р. № 9 та від 16.05.2011 р. № 10 не можуть порушити вимог вказаної норми, оскільки на момент їх укладення цієї норми не існувало.

Товариство з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв зауважує на помилковості висновку місцевого господарського суду щодо визнання спірних додаткових угод неукладеними, оскільки правовим наслідком порушення вимог закону є визнання таких угод недійсними.

Відповідач 2 наполягає на тому, що Національною академією наук України пропущено встановлений ч. 1 ст. 257 ЦК України строк позовної давності, оскільки про наявність додаткових угод від 19.09.2007 р. № 8, від 15.03.2010 р. № 9 та від 16.05.2011 р. № 10 позивач дізнався ще 26.06.2012 р. під час проведення позапланової документальної ревізії фінансово - господарської діяльності Державного підприємства Дослідний завод Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України за період з 01.04.2011 р. по 01.06.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини.

27.03.2001 р. між Дослідним заводом Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв укладений договір про спільну діяльність № 5/01/15.

За умовами цього договору сторони зобов`язались спільно діяти шляхом об`єднання зусиль в господарській сфері діяльності для забезпечення ефективного функціонування та розвитку бази відпочинку Наука , що розташована в с. Коблеве, Березанського району, Миколаївської області, і отримання прибутку в результаті цієї діяльності.

Відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. договору про спільну діяльність Дослідний завод Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України зобов`язався:

- здійснити свій внесок у спільну діяльність у формі надання прав користування майном бази відпочинку Наука на строк дії даного договору без зміни власника і форми власності;

- здійснити у випадку необхідності додаткову подачу внесків у спільну діяльність.

Пунктами 6.1. та 6.2. договору сторони узгодили, що внеском Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України у спільну діяльність є надання права користування майном згідно з переліком, що додається до договору (додаток № 2).

Загальний внесок Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України складає частку у розмірі 50 %.

Внеском Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв у спільну діяльність є інтелектуальна власність у сфері оздоровчого відпочинку, маркетингові дослідження, фінансові і трудові ресурси, організація спільної діяльності, ведення спільних справ, облік результатів спільної діяльності, податковий облік, взаємовідносини з місцевими органами влади та інше.

Загальний внесок Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв складає частку у розмірі 50 %.

Відповідно до п. 15.2. договору, він набуває чинності після отримання дозволу Бюро Президії НАН України.

Постановою Бюро Президії НАН України Про спільну діяльність Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України та Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл від 27.04.2001 р. № 137 схвалено проект договору про спільну діяльність, укладений між Дослідним заводом Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв, дозволено дослідному заводу для забезпечення спільної діяльності передати, як внесок, права користування майном бази відпочинку Наука Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України на умовах зазначеного договору.

27.12.2016 р. на адресу Національної академії наук України надійшла копія позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв до Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України , м. Миколаїв про визнання права власності на базу відпочинку Наука .

До переліку доданих до позовної заяви документів Товариством з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв були включені копії додаткових угод № 1 - № 11 до договору про спільну діяльність від 27.03.2001 р. № 5/01/15.

Листом від 16.03.2017 р. № 21/458-8 позивач зобов`язав Дослідний завод Інституту імпульсних процесів та технологій Національної академії наук України терміново вжити заходів для державної реєстрації права оперативного управління на базу відпочинку Наука та визнання недійсними додаткових угод до договору про спільну діяльність, як таких, що укладені без дозволу НАН України, а також звернутись до правоохоронних органів із заявою про захист майнових прав держави.

Дослідним заводом Інституту імпульсних процесів та технологій Національної академії наук України вимоги Національної академії наук України були проігноровані, що зумовило подання останньою позову про визнання недійсними додаткових угод: від 19.09.2007 р. № 8, від 15.03.2010 р. № 9, від 16.05.2011 р. № 10 та від 01.06.2012 р. № 11 до договору про спільну діяльність від 27.03.2001 р. № 5/01/15, який став предметом розгляду в межах цієї справи.

Додатковою угодою від 19.09.2007 р. № 8 сторони пункти 7.5. та 10.2. договору про спільну діяльність від 27.03.2001 р. № 5/01/15 виклали в наступній редакції:

- п. 7.5.: якщо стороною 2 (Товариством з обмеженою відповідальністю Берилл ) за згодою сторони 1 (Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій Національної академії наук України) здійснені поліпшення майна бази відпочинку Наука , в результаті яких створена нова річ (нові речі), сторона 2 стає її (їх) співвласником ;

- п. 10.2.: Якщо за результатами звіту та балансу останнього 9-місячного сезону, що передує даті закінчення договору, за сторонами існує заборгованість протягом 1 місяця з дати подачі цих звіту та балансу сторони зобов`язані вирішити всі майнові і фінансові питання (передачі майна, погашення заборгованості, повернення внесків).

Даний договір вважається пролонгованим на наступний п`ятирічний період, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін в письмовій формі не повідомила про намір припинення дії договору.

Договір залишається діючим до повного розрахунку сторін .

Додатковою угодою від 15.03.2010 р. № 9 Дослідний завод Інституту імпульсних процесів та технологій Національної академії наук України та Товариство з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв домовились про наступне:

1. Пункт 9.1. договору доповнити наступним реченням: Якщо прибутку від подальшої спільної діяльності виявиться недостатньо, у випадку припинення договору відшкодування таких витрат і збитків здійснюється сторонами пропорційно внескам .

2. Доповнити розділ 10 договору Термін дії договору пунктом 10.5. При припиненні договору кожній стороні повністю повертається її внесок у спільну діяльність.

У разі неможливості повернення внеску, сторона, яка не може повернути свій внесок, отримує грошову або іншу матеріальну, майнову (за її згодою) компенсацію вартості внеску від іншої сторони.

3. Доповнити п. 13.2. договору після слова сторін словами: крім випадків правонаступництва, згідно п. 15.3. договору .

4. Доповнити розділ 15 договору Особливі умови даного договору пунктом 15.3. наступного змісту: Зміна власника (балансоутримувача) майна бази відпочинку Наука , право користування на яке внесено як вклад в спільну діяльність, не тягне розірвання чи припинення договору. В такому випадку новий власник (балансоутримувач) стає правонаступником сторони-1.

5. Доповнити розділ 15 договору Особливі умови даного договору пунктом 15.4. наступного змісту: Оголошення банкрутом однієї сторони не тягне припинення договору щодо іншої сторони .

6. Доповнити розділ 15 договору Особливі умови даного договору пунктом 15.5. наступного змісту: У випадку продажу (приватизації) майнового комплексу (або окремо визначеного нерухомого майна) бази відпочинку Наука , невід`ємні поліпшення якого здійснені стороною-2, остання має переважне перед іншими право купівлі .

Додатковою угодою від 16.05.2011 р. № 10 Дослідний завод Інституту імпульсних процесів та технологій Національної академії наук України та Товариство з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв доповнили додаток № 2 до договору про спільну діяльність від 27.03.2001 р. № 5/01/15 наступним майном:

Інв. №НайменуванняБалансова вартість 15008Артезіанська свердловина 14 679,00 05037Транспортна підстанція 21 358,00 2. Право оформлення спецводокористування артезіанської свердловиною бази відпочинку Наука передати стороні - 2 договору - Товариству з обмеженою відповідальністю Берилл .

3. Облік спецводокористування вести Товариству з обмеженою відповідальністю Берилл .

Додатковою угодою від 01.06.2012 р. № 11 сторони домовились:

1. Внести зміни до додатку № 1 та додатку № 2 до договору про спільну діяльність та підписати новий додаток № 1 та додаток № 2 від 01.06.2012 р., які додаються.

2. Попередній додаток № 2, підписаний разом із договором про спільну діяльність від 27.03.2001 р., з його коригуваннями станом на 01.01.2006 р. вважати недійсним.

3. Підписані сторонами додаток № 1 Програма робіт і додаток № 2 Перелік майна від 01.06.2012 р. вважати невід`ємною частиною договору про спільну діяльність від 27.03.2001 р. № 5/01/15.

За результатами розгляду матеріалів справи суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Правовий режим майнового комплексу Національної академії наук України та майнового комплексу галузевих академій наук визначений Законом України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу від 07.02.2002 р. № 3065-III (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 цього Закону (в редакції, яка була чинною станом на 19.09.2007 р. - дата укладення додаткової угоди № 8, і залишилася незмінною станом на 27.12.2019 р.) майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об`єкти майнового комплексу галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Частинами 1 та 2 ст. 5 цього Закону передбачено, що об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів національних галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання.

Національна академія наук України , національні галузеві академії наук та організації, що віднесені до їх відання, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах , у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, відповідно до цілей їх утворення та в межах їх цивільної правоздатності .

Правові основи управління об`єктами державної власності визначені Законом України Про управління об`єктами державної власності від 21.09.2006 р. № 185-V.

Відповідно до ст. 1 цього Закону управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

В силу приписів ст. 3 та ст. 4 Закону України Про управління об`єктами державної власності державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України та галузевим академіям наук, включено до переліку об`єктів управління державної власності, а Національну академію наук України та галузеві академії наук - до переліку суб`єктів управління об`єктами державної власності.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 6 цього Закону в редакції, яка була чинною станом на 19.09.2007 р. (дата укладення додаткової угоди № 8) уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України Питання укладення деяких договорів від 07.05.2008 р. № 703-р для підвищення ефективності управління об`єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави на центральні органи виконавчої влади, інших суб`єктів управління об`єктами державної власності, у тому числі Національну та галузеві академії наук було покладено обов`язок:

забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України;

вжити заходів до припинення договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, раніше укладених суб`єктами, зазначеними в абзаці другому цього розпорядження, наслідком яких може бути відчуження державного майна.

Вказане розпорядження втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном від 11.04.2012 р. № 296

Пунктом 6 Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном передбачено, що зміни до укладених договорів у частині істотних умов вносяться в порядку, передбаченому цим Порядком для їх укладення.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення управління об`єктами державної власності від 13.03.2012 р. № 4498-VI п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України Про управління об`єктами державної власності був викладений в такій редакції: "погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів".

Пунктом 1 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Опублікування цього Закону відбулось у періодичному виданні Голос України від 07.04.2012 р. № 64.

Отже, станом на 01.06.2012 р. (дата укладення додаткової угоди від 01.06.2012 р. № 11) чинне законодавство містило вимогу щодо обов`язкового погодження органом управління змін, які вносяться до договорів про спільну діяльність, стороною якого є підприємства, установи, організації, що належать до сфери їх управління, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків.

При цьому, правова конструкція цієї норми передбачає необхідність погодження всіх без виключення змін, які вносяться до перелічених в ній договорів.

Враховуючи ту обставину, що додаткові угоди: від 19.09.2007 р. № 8, від 15.03.2010 р. № 9, від 16.05.2011 р. № 10 та від 01.06.2012 р. № 11 є невід`ємними частинами договору про спільну діяльність від 27.03.2001 р. № 5/01/15, якими змінено та доповнено, в тому числі, істотні умови цього договору, та передбачено умови вибуття бази відпочинку Наука з державної власності, а також виходячи з комплексного аналізу положень наведених вище норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що внесення змін та доповнень до договору про спільну діяльність, має відбуватися у тому самому порядку, що і укладання договору про спільну діяльність. Тобто, за наявності обов`язкового погодження з суб`єктом управління об`єктами державної власності, яким у спірних правовідносинах є Національна академія наук України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 цієї норми особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За приписами ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, з огляду на те, що жодна з оскаржених в межах цієї справи додаткових угод до договору про спільну діяльність від 27.03.2001 р. № 5/01/15 не була погоджена з суб`єктом управління об`єктами державної власності - Національною академією наук України, сам договір про спільну діяльність (з урахуванням всіх внесених до нього змін та доповнень) є діючим і виконується його сторонами (ця обставина не заперечується учасниками справи), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що директор Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України під час їх укладення (підписання) діяв з перевищенням його повноважень, і тому позовні вимоги Національної академії наук України підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що неотримання згоди Національної академії наук України на укладення додаткових угод, якими змінювались істотні умови договору, передавалось додаткове майно та укладався новий перелік переданого майна за договором про спільну діяльність, свідчить про відсутність усіх передбачених законом умов, необхідних для його укладення .

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права .

З огляду на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема: ч. 2 ст. 203, ст. 92 та ч. 1 ст. 638 (в контексті спірних правовідносин) ЦК України, суд апеляційної інстанції в силу положень ч. 4 ст. 269 ГПК України не обмежений вимогами апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв і вважає, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2020 р. у справі № 915/1816/18 підлягає скасуванню.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 256 та ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу приписів ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Товариство з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв стверджує, що про існування додаткових угод від 19.09.2007 р. № 8, від 15.03.2010 р. № 9, від 16.05.2011 р. № 10 та від 01.06.2012 р. № 11 до договору про спільну діяльність від 27.03.2001 р. № 5/01/15 позивач мав можливість дізнатися під час проведення позапланової документальної ревізії фінансово - господарської діяльності Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів і технологій НАН України за період з 01.04.2001 р. по 01.06.2012 р.

Відповідач 2 стверджує, що необхідні для проведення ревізії документи, в тому числі додаткові угоди від 19.09.2007 р. № 8, від 15.03.2010 р. № 9, від 16.05.2011 р. № 10 та від 01.06.2012 р. № 11, були надані ревізору КРВ Президії НАН України ОСОБА_1 супровідним листом від 05.06.2012 р. № 21.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію супровідного листа від 05.06.2012 р. № 21 (т. 1 а. с. 256-259), суд апеляційної інстанції зазначає, що він не містить, а ні відмітки про його особисте вручення адресатові (відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання цього листа та доданих до нього документів), а ні доказів направлення цього листа поштою.

В свою чергу, акт документальної ревізії фінансово - господарської діяльності Державного підприємства Дослідний завод Інституту імпульсних процесів та технологій НАН України за період з 01.04.2011 р. по 01.06.2012 р. (т. 2, а. с. 119-208) не містить вказівки на те, що додаткові угоди від 19.09.2007 р. № 8, від 15.03.2010 р. № 9, від 16.05.2011 р. № 10 та від 01.06.2012 р. № 11 надавались до перевірки і були досліджені ревізором.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до наявних в матеріалах справи заяв свідків: ОСОБА_2 (директор дослідного інституту з грудня 1984 р. по листопад 2013 р.) та ОСОБА_3 (з листопада 2005 р. по лютий 2015 р. заступник директора, а з квітня 2019 р. - директор Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв) щодо обставин передачі документів ревізору КРВ Президії НАН України ОСОБА_1, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення цих осіб до Національної академії наук України з зауваженнями або запереченнями щодо не відображення в акті документальної ревізії переліку наданих до перевірки документів. Матеріали справи також не містять доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв до позивача з вимогою надати йому повний текст акту (директор відповідача 2 стверджувала, що нею було отримано лише витяг).

Суд апеляційної інстанції зауважує також на тому, що головним ревізором КРВ Президії НАН України ОСОБА_1 в заяві свідка від 29.05.2019 р. факт отримання додаткових угод до договору про спільну діяльність заперечується.

В свою чергу, з метою спростування заяви відповідача 2 щодо пропуску строку позовної давності, Національною академією наук України до матеріалів справи надано копію позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв, одержану 27.12.2016 р., зміст якої свідчить про те, що відповідач 2, посилаючись в тому числі на додаткові угоди, які є предметом розгляду в межах цієї справи, просить визнати за ним право власності на базу відпочинку Наука .

Як вбачається з матеріалів справи, і на цьому зауважив місцевий господарський суд, отримавши цей позов, Національна академія наук України звернулась до директора Дослідного заводу Інституту імпульсних процесів і технологій НАН України з листом від 16.03.2017 р. № 21/458-8, в якому висунуто вимогу вжити заходів щодо державної реєстрації права оперативного управління на нерухоме майно бази відпочинку Наука та звернення до правоохоронних органів з заявою про захист майнових прав держави щодо майнового комплексу бази відпочинку Наука і визнання недійсними всіх додаткових угод до договору про спільну діяльність 27.03.2001 р. № 5/01/15, як таких, що укладені без дозволу Національної академії наук України.

У зв`язку з тим, що відповідач 1 висунутих Національною академією наук України вимог не виконав, 17.12.2018 р. за допомогою засобів поштового зв`язку національна академія направила до Господарського суду Миколаївської області позовну заяву про визнання недійсними додаткових угод від 19.09.2007 р. № 8, від 15.03.2010 р. № 9, від 16.05.2011 р. № 10 та від 01.06.2012 р. № 11.

Отже, дізнавшись 27.12.2016 р. про існування укладених між Дослідним заводом Інституту імпульсних процесів і технологій НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв додаткових угод до договору про спільну діяльність від 27.03.2001 р. № 5/01/15, вже 17.12.2018 р. Національна академія наук України звернулась до місцевого господарського суду за захистом порушеного права, а тому строк позовної давності не пропущено. З огляду на викладені обставини, заява Товариства з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 277, 281 - 285 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2020 р. у справі № 915/1816/18 скасувати.

Позов Національної академії наук України задовольнити.

Визнати недійсними укладені Дослідним заводом Інституту імпульсних процесів і технологій НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю Берилл , м. Миколаїв додаткові угоди від 19.09.2007 р. № 8, від 15.03.2010 р. № 9, від 16.05.2011 р. № 10 та від 01.06.2012 р. № 11 до договору про спільну діяльність від 27.03.2001 р. № 5/01/15.

В зв`язку з тим, що 29.07.2020 р. у Південно - західному апеляційному господарському суді проводилась санітарна дезінфекція адміністративної будівлі Одеським обласним лабораторним центром МОЗ України з метою запобігання розповсюдження коронавірусної інфекції COVID -19, повний текст постанови підписано 30.07.2020 р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України.

Головуючий суддя : Л.В. Лавриненко

Судді: О.Ю. Аленін

К.В. Богатир