Рішення

від 30.12.2008 по справі 2-49/2008

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

Справа №2-49/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30 грудня 2008 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

головуючий - суддя Єжов В.А.

при секретарі Кулаковській О.Ю.

за участі представників:

позивача ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про стягнення суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2007 р. ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, мотивуючи позовні вимоги порушенням відповідачем взятого на себе зобов'язання за договором позики і завданням йому такими діями матеріальної шкоди.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, яка діє за довіреністю, підтримала заявлені вимоги, в обґрунтування яких послалася на обставини, викладені у позовній заяві, та зазначила, що за ініціативою відповідача 15 квітня 1993 року на підставі усного договору позики її довіритель на виконання його умов на особисті витрати передав ОСОБА_4 у борг 8000 доларів США ($). Відповідач, прийнявши від нього гроші, зобов'язався повернути їх за першою вимогою, що підтверджується власноручно написаною ним письмовою розпискою. Позика ним дана для придбання квартири АДРЕСА_1. Незважаючи на його неодноразові звернення і прохання, у добровільному порядку повернути суму позики ОСОБА_4 відмовився, пояснивши невиконання зобов'язання відсутністю грошових коштів у зв'язку з погіршенням його матеріального становища. На момент звернення до суду та на теперішній час відповідач не повернув борг, тому її довіритель вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики в сумі еквівалентній $8000 в національній валюті України та понесені судові витрати. Інших вимог позивачем не заявлено.

Відповідач ОСОБА_4, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутність.

Представник третьої особи ОСОБА_2 вимоги позовної заяви не визнав, пояснивши, що його довірителю ОСОБА_5, яка на той момент була дружиною відповідача, про позику будь-яких грошей на придбання квартири нічого відомо не було, що ставить під сумнів написання ОСОБА_4 розписки. Крім того, в той період вони мали на праві загальної сумісної власності більш 20 об'єктів нерухомого майна, що свідчить про відсутність тяжкого матеріального становища у останнього.

Вислухавши пояснення позивача, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками:

Зі змісту частини другої статті 1047 ЦК України убачається, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлено розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позивачем на підтвердження укладання договору позики та його умов суду надана розписка від 15 квітня 1993 р., в якій зазначено (далі - мовою оригіналу): «Я, ОСОБА_6... даю расписку в том, что я взял взаймы у ОСОБА_7... для перевода на рубли для приобретения квартиры АДРЕСА_2 сумму 8000 долларов США. Обязуюсь вышеуказанную сумму вернуть по первому требованию ОСОБА_7.»

У судовому засіданні ОСОБА_4 підтвердив дату і факт отримання від ОСОБА_3 грошей у зазначеній сумі та свій підпис у даній розписці.

За таких обставин представлена письмова розписка визнається судом борговим документом, яким підтверджується укладання між ОСОБА_3 і ОСОБА_8 договору позики.

Строк виконання зобов'язання за цим договором визначений моментом пред'явлення вимоги, тому у даному випадку відповідно до положень частини другої статті 1049 ЦК України позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За правилами частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статті 545 ЦК України визначено, що: 1.Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. 2. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. 3. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. 4. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Під час розгляду справи фактичне повернення відповідачем суми боргу ОСОБА_3 категорично заперечував. Оглядом в судовому засіданні Представленого позивачем оригіналу розписки не встановлено на ній будь-яких записів позикодавця про повернення боргу або його частини. Знаходження у нього розписки відповідача свідчить про те, що боргове зобов'язання до теперішнього часу не припинено. Відповідач ОСОБА_4 не надав суду достовірних документальних доказів на підтвердження належного виконання ним грошового зобов'язання перед ОСОБА_3 за договором позики.

Матеріальне становище і фінансова неспроможність відповідача судом не приймаються до уваги. Як наголошується в частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 своєчасно не повернув суму позики і таким чином прострочив виконання грошового зобов'язання за договором позики, тому відповідно до вимог частини першої статті 1050 ЦК України зобов'язаний відповідно до суті позову сплатити на користь ОСОБА_3 грошову суму боргу у розмірі 8000 доларів США, визначену згідно норми статті 99 Конституції України та положень Указу Президента України від 25 серпня 1996 р. № 762/96 «Про грошову реформу в Україні» у національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на день платежу - ухвалення рішення (ст. 533 ЦК України): 100 доларів США - 770-0000 грн., що становить 61600 грн. ( 8000 х 7, 70 ).

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З урахуванням вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати: судовий збір - 404 грн. та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 59, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статей 533, 545, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неповернену суму боргу в розмірі 61600 грн., оплату судового збору в розмірі 404 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього в загальній сумі 62034 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 212 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви на апеляційне оскарження.