Постанова

від 27.07.2007 по справі 2/56-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/56-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "27" липня 2007 р.                                                          Справа №  2/56-07

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Щепанської Г.А.

суддів:                                                                        Веденяпіна О.А.

                                                                                    Іоннікової І.А.

при секретарі                                                             Щепанській Т.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Мельник І.О., довіреність б/н від 27.06.07р.

від відповідача: Жданкіна Н.В., довіреність №1-ю від 24.06.07р. (була присутня                      25.07.07р)

                            Андрусевич В.О., довіреність № 2-ю від 24.06.07р.

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія", с. Михайлин Козятинського району Вінницької області  

на рішення господарського суду Вінницької області

від "18" червня 2007 р.  у справі № 2/56-07 ( суддя Мельник П.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро", с. Зозів Липовецького району Вінницької області

до Закритого акціонерного товариства "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія", с. Михайлин Козятинського району Вінницької області

про стягнення 2147369,50 грн.

та за зустрічним позовом Закритого акціонерного  товариства "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія", с. Михайлин Козятинського району Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро", с. Зозів Липовецького району Вінницької області

про стягнення 254643 грн.

з  перервою  в засіданні суду згідно ст.77 ГПК України  з 25.07.2007р. по 27.07.2007р.

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.06.2007р. у справі №2/56-07  позов ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" до ЗАТ "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" про стягнення 2147369,50 грн. задоволено.

Cтягнуто з відповідача на користь позивача 1982398,74 грн. боргу за поставлений цукровий буряк, 10027,22 грн. боргу за надані послуги, 113666,69 грн. пені, 222282,66 грн. збитків у зв'язку з погашенням відсотків по цільовим кредитам,        114250,83 грн. індексу інфляції, 38283,62 грн. річних, 24809,09 грн. держмита та 118 грн. судових витрат.

Зустрічний позов ЗАТ "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" до ТОВ  "Концерн "Сімекс-Агро" про стягнення 254643 грн. задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" на користь  ЗАТ "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" 254643 грн. боргу, 2546,43 грн. держмита та 118 грн. судових витрат.

Вважаючи, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права, ЗАТ "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуваний судовий акт в  частині стягнення 113666,69 грн. пені, 222282,66 грн. збитків у зв'язку з погашенням  відсотків по цільовому кредиту, 114250,83 грн. інфляційних втрат та 38283,62 грн. річних.

Обгрунтовуючи   апеляційну  скаргу, скаржник навів наступне:

- суд не врахував того, що відповідно до п.4.2 договору за поставку  цукрових буряків відповідач мав проводити передоплату по 115000,00 грн. за кожну партію, але за браком коштів було проведено передоплату тільки в сумі 300000,00 грн. Однак  позивач, не дивлячись на це, продовжував поставляти цукрові буряки і поставив їх більше, ніж  передбачено договором;

- судом не взято до уваги що однією з причин несвоєчасного розрахунку за поставлений цукровий буряк було те, що відповідач не мав змоги продати цукор та розрахуватись, оскільки оптова ціна за тонну цукру була нижчою ніж установлена Постановою Кабінету Міністрів України № 171 від 20.02.06р., а продаж по ринковій ціні призвів  би у свою чергу до застосування до відповідача штрафних санкцій у п'ятикратному розмірі;

- суд також не врахував, що позивач відмовився від розрахунку виробленим цукром.

В доповненні до апеляційної скарги відповідач посилається  на порушення судом норм матеріального права, а саме ст. 615 Цивільного кодексу України та п.п. 7.6, 7.7 договору, за якими позивач мав змогу відмовитись від договору та те, що суд мав би звільнити боржника від відповідальності, якщо він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання та керуватись ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України .

В судовому засіданні представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги.

Позивач у письмовому відзиві № 02-01/5375/07 від 25.07.07р., та його представник у судовому засіданні заперечують проти доводів  апеляційної скарги, вважають рішення господарського суду Вінницької області від 18.06.2007р. законним та обгрунтованим, просять   залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

11.10.2006р. між ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" (позивач за первісним позовом) та ЗАТ "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" (відповідач за первісним позовом) було укладено  договір № 02/10 на поставку цукрового буряка.

Позивач зобов'язався поставити відповідачу 10000 тонн цукрового буряка (п. 3.1.1. договору).

Покупець, за умовами договору, забезпечує своєчасне вивезення, приймання та розвантаження цукрових буряків. Вчасно проводить розрахунки за продукцію на умовах та в терміни передбачені договором (п. п 3.2.4., 3.2.5 договору).

Загальна сума договору разом з ПДВ складає 2300000,00 грн.  Сума договору може корегуватись в залежності від фактичної кількості поставленої продукції,    зазначеної  в накладних. Оплата господарству вартості цукрових буряків здійснюється  шляхом перерахування відповідачем  авансу в розмірі 115000,00 грн. за кожну партію товару визначену в п. 5.1 договору (п. 10.3).

На виконання умов договору, згідно накладних № РН-259 від 31.10.2006 р. та №260 від 15.11.2006 р., на підставі довіреностей серії ЯМЦ № 060556 від 31.10.2006р. та ЯМЦ № 060595 від 15.11.2006 р., позивач поставив, а відповідач прийняв цукрові буряки в кількості 11287,054 тонн на суму 2582398,74 грн. (а. с. 39-42).

Відповідач розрахувався частково. Борг станом на 30.11.2006 р. становив 2042425,96 грн., про що свідчить акт звірки розрахунків від 30.11.2006р. та не заперечує і сам відповідач (а. с. 35).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин  застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 6 ст. 265 Господарського кодексу  України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються  відповідні положення  Цивільного кодексу  України.

Згідно приписів ст. 265 Господарського  кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Умови договорів поставки  повинні укладатися сторонами відповідно  до вимог  Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс”.

18.06.2007 р. заявою №347 позивач уточнив позовні вимоги, просить стягнути 1982398,74 грн. боргу, 10027,22 грн. боргу за надані послуги (накладна), 113666,69 грн. пені, 222282,66грн. збитків, спричинених погашенням відсотків по цільовим кредитам, 114250,83грн. інфляційних втрат та 38283,62грн. 3% річних.

Відповідач  визнав борг в сумі 1982398,74 грн. за поставлений йому позивачем цукровий буряк та в сумі 10027,22 грн. за надані послуги.  Решту  позовних вимог не визнав.

04.12.2006 року позивач звернувся з вимогою №146 до відповідача про погашення боргу у п'ятиденний строк,  проте борг погашений не був (а.с. 11).

Судом першої інстанції правомірно стягнуто борг  за поставку цукрових буряків у сумі 1982398,74 грн. та 10027,22 грн. за надані послуги.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань, покупець зобов'язаний сплатити  пеню в розмірі облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення оплати згідно договору від загальної суми договору, що визначена в п. 4.1 договору.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96 ВР розмір пені , встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання  зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до  ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно розрахунку, за період з 11.10.2006 р. по 18.06.2007 р. сума пені за 260 днів складає 113666,63 грн., яку суд першої інстанції стягнув з відповідача (а. с. 126).

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки суд обрахував пеню за 260 днів, а необхідно за 180.

В силу приписів ст.258 Цивільного кодексу України до позовів про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується строк позовної давності  в один рік. Оскільки відносини, які виникли між сторонами, мають господарський характер і відповідно  до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом регулювання останнього, має місце правильне застосування судом першої та апеляційної інстанції положень щодо застосування строків нарахування та стягнення штрафних санкцій стосовно невиконання господарського зобов'язання  за правилами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців  від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк виконання зобов'язання настав 09.12.2006р.

Отже, згідно перевіреного апеляційною інстанцією розрахунку, сума пені, яка підлягає стягненню становить  76734,33 грн.

Водночас, слід зазначити, що  ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд мав би взяти до уваги, що відповідач пропонував позивачу провести погашення заборгованості за поставлений товар виробленим цукром, але позивач від такої пропозиції  відмовився. Крім того, згідно експертного висновку №В-383 від 24.07.2007 р. Вінницької торгово-промислової палати - оптова ціна на 1 тону цукру на внутрішньому ринку була нижча ніж установлена Постановою КМ України №171 від 20.02.2006 р., що у свою чергу не дало змоги відповідачу реалізувати продукцію та провести розрахунок з позивачем.

Відсутність коштів у боржника за певних умов може зменшувати відповідальність за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним зменшити розмір пені до 35000 грн., змінивши рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені.

Крім того, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення збитків в сумі 222282,06 грн. підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу  України договір це домовленість  двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором від 11.10.2006 р. №02/10 сторони не передбачили стягнення збитків у вигляді відсотків за користування кредитом банку, тобто позивач змінив умову договору без погодження іншої сторони, що відповідно до положення ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

На підставі ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України сторони зобов'язання мають право за взаємною згодою визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання  чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Оскільки  відшкодування збитків договором не передбачено, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.  

Судом правомірно задоволено позов у частині стягнення 3% річних у сумі 38283,63 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Водночас підлягає зміні сума стягнутих судом першої інстанції інфляційних втрат, оскільки позивач допустився арифметичних помилок при їх розрахунку, а суд не перевірив та не виправив розрахунок позивача.

За  період з 11.10.2006р. по 01.07.2007р. сума інфляційних нарахувань становить 101068,29грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Як свідчать матеріали справи 18.04.2007р. ЗАТ „Юзефо – Миколаївська аграрно – промислова компанія” звернулось  із зустрічним позовом про стягнення 254643,00грн. до  ТОВ „Концерн „Сімекс Агро” за виконані роботи  ТОВ „Арчі” по збиранню цукрових буряків у ТОВ "Концерн"Сімекс Агро".

30.03.2007р між ЗАТ „Юзефо – Миколаївська аграрно – промислова компанія”  та ТОВ „Арчі” було укладено договір відступлення права вимог  за №03/03-07.

За вказаним договором всі права ТОВ "Арчі" за договором №02/10Б від 01.11.2006р. про надання послуг по збиранню цукрових буряків перейшли  до  ЗАТ „Юзефо – Миколаївська аграрно – промислова компанія” (позивача за зустрічним позовом ).

Відповідно до ст.ст. 512,513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок  передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Судом правомірно стягнуто з відповідача за зустрічним позовом ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" на користь нового кредитора 254643,00грн. за виконані ТОВ "Арчі" роботи.

Рішення суду першої інстанції по зустрічному позову не оскаржується сторонами  і підстави для його зміни чи скасування у колегії суддів відсутні.

При винесенні рішення 18.06.2007р. суд першої інстанції допустився помилки не зазначивши  в тексті  вступної частини рішення про зустрічний позов  ЗАТ "Юзефо – Миколаївська аграрно – промислова компанія”  до ТОВ "Концерн "Сімекс Агро”, водночас  вказавши  про нього  в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу  України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і переглядає законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, вважає необхідним при прийнятті постанови виправити неточності у вступній частині рішення господарського суду Вінницької області від 18.06.2007р. у справі №2/56-07.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ЗАТ "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" підлягає  частковому задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області скасуванню в частині стягнення 222282,66 грн. збитків, спричинених  погашенням відсотків по цільовим кредитам та зміні в частині стягнення пені, інфляційних втрат та судових витрат по первісному позову. В решті рішення слід залишити без змін.

   Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія", с. Михайлин Козятинського району Вінницької області  задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 18 червня 2007 року у справі №2/56-07 скасувати в частині стягнення 222282,66 грн. збитків, спричинених погашенням відсотків по цільовим кредитам та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у позові.

Змінити рішення в частині стягнення пені, інфляційних втрат та судових витрат.

Рішення викласти в такій редакції:

"Стягнути з Закритого акціонерного  товариства "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" ( код 31187853, с. Михайлин, вул. Заводська,4, Козятинського району Вінницької області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" ( код 32513287, с. Зозів, вул. Леніна,41, Липовецького району Вінницької області) 1982398,74 грн. боргу за поставлений цукровий  буряк, 10027,22 грн. боргу за надані послуги, 101068,29 грн. інфляційних втрат, 38283,62 грн. - 3% річних, 35000 грн. пені, 21667,77 витрат по сплаті державного мита, 42,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро"  ( код 32513287, с. Зозів, вул. Леніна,41, Липовецького району Вінницької області) на користь Закритого акціонерного  товариства "Юзефо-Миколаївська аграрно-промислова компанія" (код 31187853, с. Михайлин, вул. Заводська,4, Козятинського району Вінницької області) 1570,38грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказів  по даній постанові доручити господарському суду Вінницької області.

5. Справу №2/56-07 повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий - суддя:                                                              Щепанська Г.А.

 судді::

                                                                                           Веденяпін О.А.  

                                                                                           Іоннікова І. А.  

Надрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу,

4 - в наряд.