Постанова

від 27.02.2020 по справі 686/835/16-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/835/16-ц

Провадження № 22-ц/4820/527/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання - Кошельник В.М.,

з участю представника апелянта - адвоката Остапчука О.О.,

відповідача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Заболотного А.М.,

представника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області - Коруняк Л.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Олешинське до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Олешинської сільської ради Хмельницького району про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити дії з апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Олешинське на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2019 року, суддя Приступа Д.І.,

встановила:

В січні 2016 року ТзДВ Олешинське , (далі - товариство), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, (далі - управління держгеокадастру), Олешинської сільської ради Хмельницького району, (далі - сільська рада), в якому з урахуванням доповнення позовних вимог просило суд визнати недійсним державний акт серії ЯЗ №119769 про право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1293 га, кадастровий номер 6825085100:01:008:0021; зобов`язати ОСОБА_1 повернути товариству земельну ділянку з кадастровим номером 6825085100:01:008:0028 площею 0,1293 га; зобов`язати державного реєстратора управління держгеокадастру виключити ОСОБА_1 з даних Поземельної книги та Державного земельного кадастру України щодо її прав відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6825085100:01:008:0028.

В обґрунтування позову зазначило, що земельна ділянка, яка відповідно до оспорюваного державного акта належить на праві приватної власності ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку, яка належить товариству на підставі державного акта на право колективної власності на землю. При вирішенні питання щодо надання відповідачу земельної ділянки не було враховано, що ця земельна ділянка належить позивачу і не може бути передана у власність фізичній особі.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12.12.2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТзДВ Олешинське просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги представник товариства вказав на помилковість висновків суду щодо безпідставності позовних вимог у зв`язку з порушенням норм міжнародного права, оскільки позивач звернувся в суд за захистом свого порушеного права власності на земельну ділянку, тим сам не було допущено порушення балансу між суспільними інтересами та інтересами приватної особи. Висновок суду про сплив позовної давності є помилковим, оскільки про порушення свого права товариство довідалося лише в 2016 році, після відновлення технічної документації на належну йому земельну ділянку, яка була втрачена з вини управління держгеокадастру, що підтверджено рішенням суду, тому звернення до суду з даним позовом відбулося з дотриманням позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області просило суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін в частині, що стосується позовних вимог до управління держгеокадастру.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи в суді проти апеляційної скарги заперечили та підтримали рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В силу ст.ст. 12, 81 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що на підставі рішення Олешинської сільської ради народних депутатів від 29.02.2000 року, №13 ВАТ Олешинський , правонаступником якого є ТзДВ Олешинське , було видано державний акт на право колективної власності на землю, відповідно до якого товариству передано у колективну власність земельну ділянку площею 3045,2 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.02.2015 року, яке набрало законної сили, було здійснено відновлення архівних матеріалів технічної документації з виготовлення державного акту на право колективної власності на землю ВАТ Олешинський . 30.03.2016 року до Державного фонду Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі було прийнято на зберігання документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТзДВ Олешинське .

08.12.2008 року на ім`я ОСОБА_1 було видано державний акт серії ЯЗ №119769 на право власності на земельну ділянку площею 0,1293 га, кадастровий номер 6825085100:01:008:0021, в с. Олешин Хмельницького району для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №553/018 від 14.05.2018 року земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 6825085100:05:003:0028 накладається на земельну ділянку ТзДВ Олешинське (державний акт на право колективної власності на землю від 29.02.2000 року), місце розташування якої визначено на основі лінійних координат, вказаних у постанові про закінчення виконавчого провадження за результатами встановленої технічної документації із землеустрою ТзДВ Олешинське відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.02.2015 року, площа накладення земельних ділянок становить 0,1214 га (1214 кв.м.) та обмежена точками 1-2-3-4.

При цьому експертним шляхом та іншими матеріали справи встановлено, що дані про земельну ділянку з кадастровим номером 68250285100:01:008:0021 не були внесені до Державного земельного кадастру, документи та інша інформація щодо земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером відсутня.

Стаття 116 ЗК України передбачає, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їй повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України в редакції, яка діяла на дату оформлення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Одним із способів захисту прав на земельні ділянки згідно з п. г ч. 3 ст. 152 ЗК України є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При вирішенні питання щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1293 га, кадастровий номер 68250285100:01:008:0021, якій фактично присвоєно кадастровий номер 6825085100:05:003:0028, Олешинською сільською радою, рішенням якої від 20.05.2008 року, №3 відповідачу передано у власність спірну земельну ділянку не було враховану ту обставину, що вказана земля з 2000 року перебуває на праві колективної власності у ТзДВ Олешинське і без вирішення питання припинення права власності товариства на спірну ділянку у передбаченому законом порядку її передача у власність іншій особі неможлива і призведе до порушення права попереднього власника.

Посилання суду на порушення статті 1 першого Протоколу до Конвенції у разі задоволення позовних вимог товариства є безпідставним, оскільки в даному випадку відсутній спір між державним органом та приватною особою щодо права на майно. Товариство звернулося до суду з позовом про захист свого приватного права на земельну ділянку від порушень з боку іншої приватної особи, яка вважає себе належним власником спірної земельної ділянки, тому посилання суду на те, що втручання державного органу у право на мирне володіння майном не забезпечить справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи є необґрунтованим.

В суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності, посилаючись на те, що оскільки з 2012 року товариству було відомо про порушення його права власності, тому початок перебігу позовної давності необхідно рахувати саме з цієї дати, в зв`язку з чим на дату звернення позивача до суду з даним позовом позовна давність сплила.

Суд першої інстанції, розглянувши заяву відповідача, прийшов до висновку про те, що зазначені в ній підстави для відмови у задоволенні позову знайшли своє підтвердження, оскільки перебіг позовної давності почався 09.12.2008 року, тобто з дати видачі ОСОБА_1 оспорюваного державного акту на землю і закінчився 09.12.2011 року.

Однак цей висновок суду також не можна визнати обґрунтованим з огляду на наступне.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 4 частини 1 статті 268 ЦК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин між сторонами було передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконними правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо порушено його право власності або інше речове право.

Пунктом 3 частини 5 розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення здійснення судочинства від 20.12.2001 року, №4176-VI встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 15.01.2012 року, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо порушено право власності або інше речове право особи.

Як було встановлено, 14.01.2016 року ТзДВ Олешинське звернулося з позовом в суд першої інстанції, який доповнило, зокрема, вимогою про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 17.05.2016 року, після того, як технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі товариства була передана до Державного фонду Управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі 30.03.2016 року, на виконання виконавчого листа, виданого 08.05.2015 року Хмельницьким окружним адміністративним судом.

В конкретному випадку початок перебігу позовної давності необхідно рахувати з 30.03.2016 року, коли місцевий фонд управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі прийняв на зберігання документацію із землеустрою ТзДВ Олешинське , яка була відновлена на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.02.2015 року. Саме цієї дати позивач довідався про порушення свого права власності на землю відповідачами. Відновлена документація із землеустрою підтвердила право позивача на спірну земельну ділянку та вказала на порушення права власника відповідачем ОСОБА_1 .

До березня 2016 року були відсутні об`єктивні дані, які б підтвердили вищевказані обставини, тому в січні 2015 року ТзДВ Олешинське звернулося до суду із заявою про залишення без розгляду поданого ним позову до ОСОБА_1 , Олешинської сільської ради про припинення права власності на землю, визнання недійсним державного акта на землю, припинення державної реєстрації.

Після отримання підтвердження порушення свого права в березні 2016 року, товариство в травні 2016 року звернулося до суду зі збільшеними позовними вимогами, які є предметом судового розгляду, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності, тому доводи відповідача про сплив позовної давності в даному випадку безпідставні.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів. З урахуванням вимог цієї норми а також встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи слід прийти до висновку про те, що позовна вимога товариства про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку є неефективним способом захисту порушеного права і не може бути задоволена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Частиною першою статті 216 ЦК України, зокрема, передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання державного реєстратора управління держгеокадастру виключити ОСОБА_1 з даних Поземельної книги та Державного земельного кадастру України щодо її прав відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6825085100:05:003:0028 площею 0,1293 га та внесення змін в Поземельну книгу та Державний земельний кадастр щодо права товариства на спірну земельну ділянку. Задоволення судом вимоги позивача про визнання недійсним державного акту на право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку має наслідком скасування всіх юридичних дій та наслідків їх вчинення, пов`язаних з дією оспорюваного державного акту, в тому числі і внесення відповідних даних в Поземельну книгу та Державний земельний кадастр щодо права ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, присвоєння земельній ділянці відповідного кадастрового номера.

Необхідно також звернути увагу на ту обставину, що спірна земельна ділянка ніколи не вибувала з фактичного володіння та користування ТзДВ Олешинське , входить до складу земельної ділянки загальною площею 3045,2 га, яка належить на праві власності товариству, тому задоволення вказаних вище позовних вимог не можна визнати такими, що відповідають змісту порушеного права та є ефективним способом захисту такого права.

Оскільки суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з мотивів інших, ніж суд апеляційної інстанції, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, з чотирьох вимог немайнового характеру задоволено одну вимогу, що становить 25% від заявлених позовних вимог, в порядку ст. 141 ЦПК України на користь апелянта підлягає відшкодуванню 1544,50 грн. (25%х6178 грн./100%) судових витрат по сплаті судового збору в суді першої інстанції, по 514,83 грн. з кожного (1544,50 грн./3), та 2316,75 грн. (25%х9267 грн./100%) за подання апеляційної скарги, по 772,25 грн. з кожного відповідача (2316,75 грн./3).

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Олешинське задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №119769, виданий 08.12.2008 року на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1293 га, кадастровий номер 6825085100:01:008:0021, в с. Олешин Хмельницького району для ведення особистого селянського господарства. Стягнути з ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Олешинської сільської ради Хмельницького району на користь Товариства з додатковою відповідальністю Олешинське по 514грн.83коп. судових витрат по сплаті судового збору з кожного, а всього 1544грн.50коп. В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Олешинської сільської ради Хмельницького району на користь Товариства з додатковою відповідальністю Олешинське по 772 грн. 25 коп. судових витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції з кожного, а всього 2316грн.75 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 02 березня 2020 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова