Рішення

від 02.03.2020 по справі 160/13367/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року Справа № 160/13367/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Скарб" (вул. Радгоспна, буд. 30, смт Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ 24236144) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, б. 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

26 грудня 2019 року Українсько-Литовське-Британське товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Скарб" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 25.09.2019 року № 0026591417, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 144 660,00 грн (115 728,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 28 932,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 25.09.2019 року № 0026601417, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 160 733,75 грн (128 587,00 грн - за податковими зобовязаннями та 19 166,75 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на хибних висновках акту перевірки про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Мілоус . Так, позивач зазначає, що мав взаємовідносини з ТОВ Мілоус на підставі договору поставки №20/12 від 20.12.2017 року, за умовами якого ТОВ Мілоус (Постачальник) зобов`язується поставити і передати у власність СП ТОВ НВП Скарб (Покупець) на умовах цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар в асортименті, кількості і за цінами, які зазначені у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Розрахунки проведені в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями. Придбаний товар було реалізовано на користь контрагентів. В травні 2019 року СП ТОВ НВП Скарб було отримано запит від 18.02.2019 року №17704/10/04-36-14-09 щодо надання інформації (пояснень та документальних підтверджень) по взаємовідносинах з ТОВ Мілоус за період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року. На вказаний запит 14.06.2019 року позивачем було надано відповідь, в якій, з посиланням на норми податкового законодавства, про протиправність запиту та як наслідок відсутність у підприємства обов`язку надавати відповідь на такий запит. Окремо зазначив, що визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205 КК України, не виключає можливості здійснення ТОВ «Мілоус» реальних господарських операцій, оскільки Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська не досліджувались та не встановлені обставини щодо господарської діяльності ТОВ «Мілоус» по взаємовідносинам з ТОВ «Алатон» , а отже вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2018 року у справі № 199/5541/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 не стосується предмета доказування. Юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

На думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 262 Кодексу адміністративного України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС Україна) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року було запропоновано відповідачу у разі невизнання позову протягом 15 днів з моменту отримання ухвали суду надати відзив на позовну заяву.

27 січня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останнім зазначено про наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства, які відображено в акті перевірки від 22.08.2019 №47425/04-36-14-17/24236144. Також, посилається на те, що позивачем було відмовлено у надання пояснень та підтверджуючих документів на запит відповідача від 18.02.2019 №17704/10/04-36-14-09. Крім того, відповідачем отримано вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2018 (справа № 199/5541/18), (кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42018040000000808), яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 (Фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України, а саме: ОСОБА_1 на початку липня 2017 року погодилася на пропозицію невстановленої особи за грошову винагороду стати засновником та директором або тільки директором декількох суб`єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ Мілоус , не маючи на меті фактичного наміру займатися діяльністю підприємств, пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, усвідомлюючи при цьому, що підприємства створюються з метою прикриття незаконної діяльності і допускаючи, що в результаті діяльності цих фіктивних підприємств може бути заподіяна шкода державним або іншим інтересам. В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнала повністю. Таким чином, первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, тому віднесення СП ТОВ НВП Скарб сум ПДВ до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставними. У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов та відповідь на відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Згідно з даними свідоцтва про державну реєстрацію № НОМЕР_1 Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Скарб воно зареєстровано 13.11.1998 року Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області.

Відповідно до свідоцтва №03612390 Українсько-Литовсько-Британське товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Скарб зареєстроване платником податку на додану вартість.

У період з 12.08.2019 року по 16.08.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СП ТОВ НВП Скарб (код ЄДРПОУ 24236144) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та по датку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671) за період діяльності з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р.

За результатами перевірки складено акт від 22.08.2019 № 47425/04-36-14-17/24236144, у висновку якого зазначено про встановлення порушень:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 115 728,00 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 45 295 грн, за 2018 рік у сумі 70 433,00 грн;

- п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 128 587,00 грн, у тому числі за грудень 2017 року у сумі 50 328,00 грн, за січень 2018 року у сумі 78 259,00 грн.

На підставі акту перевірки від 22.08.2019 № 47425/04-36-14-17/24236144 головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№0026591417 від 25.09.2019 року, яким Українсько-Литовсько-Британському товариству з обмеженою відповідальністю НВП "Скарб" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 144 660,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 115 728,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28 932,00 грн;

- №0026601417 від 25.09.2019 року, яким Українсько-Литовсько-Британському товариству з обмеженою відповідальністю НВП "Скарб" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 160 733,75 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 128 587,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32 146,75 грн.

Правомірність вищенаведених податкових повідомлень-рішень головного управління ДПС у Дніпропетровській області є предметом даної адміністративної справи.

Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що перевіркою не підтверджено реальність вчинення господарських операцій по взаємовідносинам Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Скарб" з ТОВ Мілоус за 2017 та 2018 роки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється армування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що між Українсько-Литовсько-Британським товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Скарб" (покупець) та ТОВ Мілоус (постачальник) було укладено договір поставки №20/12 від 20.12.2017 року, згідно умов якого ТОВ Мілоус зобов`язується поставити і передати у власність Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю "Скарб" на умовах цього договору, а Українсько-Литовсько-Британське товариство з обмеженою відповідальністю "Скарб" зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар в асортименті, кількості і за цінами, які зазначені у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов наведеного договору позивач надав до суду наступні документи: договір поставки №20/12 від 20.12.2017 року, специфікації до договору, накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

На підтвердження подальшої реалізації товару, позивачем до суду були надані наступні документи: договори поставки укладені з іншими контрагентами, специфікації, рахунки-фактури, видаткові-накладні, довіреності на отримання ТМЦ, товарно-транспортні накладні.

В той же час, по контрагенту позивача ТОВ Мілоус наявні докази, що обмежують можливість виконувати господарські зобов`язання за вищезазначеним договором поставки, а саме:

- ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2018 (справа № 199/5541/18) (кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42018040000000808), яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 (Фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України, а саме - Кот ОСОБА_2 на початку липня 2017 року погодилася на пропозицію невстановленої особи за грошову винагороду стати засновником та директором або тільки директором декількох суб`єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ Мілоус , не маючи на меті фактичного наміру займатися діяльністю підприємств, пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, усвідомлюючи при цьому, що підприємства створюються з метою прикриття незаконної діяльності і допускаючи, що в результаті діяльності цих фіктивних підприємств може бути заподіяна шкода державним або іншим інтересам. В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнала повністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд наголошує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Аналогічна позиція також висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 по справі №816/870/17, від 21.02.2019 по справі № 826/15530/17, від 11.12.2018 по справі № 826/13126/17.

Зібрані у справі докази підтверджують, що господарські операції Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю "Скарб" з контрагентом ТОВ Мілоус за період, що перевірявся, не мали реального характеру та не відповідають дійсному економічному змісту. Первинні документи, надані позивачем, не можуть розцінюватися судом як належні докази по справі, оскільки фіктивність контрагента встановлена у судовому порядку. Доказів на підтвердження зворотного до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач неправомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ Мілоус , а отже висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість є правомірними.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та, у зв`язку з цим, юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

З огляду на викладене, суд зробив висновок про те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані на підтвердження господарської взаємодії Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю "Скарб" з ТОВ мілоус є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаним підприємством не є реальними, оскільки судом не встановлено самого факту їх здійснення, з огляду на здійснення незаконної діяльності ТОВ Мілоус .

Так, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Під час судового розгляду позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, їх використання в господарській діяльності, не підтверджено виконання умов укладених договорів.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Аналогічна позиція суду викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року у справі № К/800/3230/13.

За сукупності викладених обставин, суд вважає, що позивачем безпідставно занижено податок на прибуток на загальну суму 115 728,00 грн за 2017 р. та 2018 р. та безпідставно занижено податок на додану вартість на загальну суму 128 587,00 грн за грудень 2017 р. та за січень 2018 р.

Отже, збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість, збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток згідно податкових повідомлень-рішень від 25.09.2019 року № 0026601417 та від 25.09.2019 року № 0026591417 здійснено на законних підставах, з урахуванням чого зазначені податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України, а тому відсутні підстави для скасування їх судом.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Скарб" до головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Скарб" (вул. Радгоспна, буд. 30, смт Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ 24236144) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, б. 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук