Постанова

від 23.07.2020 по справі 160/13367/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/13367/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Українсько- ОСОБА_1 -Британського Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СКАРБ"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020р. у справі № 160/13367/19 (суддя першої інстанції Ніколайчук С.В, м. Дніпро)

за позовом Українсько-Литовсько-Британського Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СКАРБ"

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

26 грудня 2019 року Українсько-Литовсько-Британське Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "СКАРБ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 25.09.2019 року № 0026591417, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 144 660,00 грн (115 728,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 28 932,00 грн.- за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами));

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 25.09.2019 року № 0026601417, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 160 733,75 грн (128 587,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 19 166,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020р. у справі № 160/13367/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що жоден з первинних документів не був досліджений судом першої інстанції та не був описаний в оскаржуваному судовому рішенні. Визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, не виключає можливості здійснення ТОВ Мілоус реальних господарських операцій, оскільки Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська не досліджувались та не встановлені обставини щодо господарської діяльності ТОВ Мілоус по взаємовідносинам з ТОВ Алатон , а отже вирок не стосується предмета доказування. Юридична відповідальність має індивідуальних характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності, не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених. Відповідач не надав належних доказів, які б свідчили про узгодженість дій СП ТОВ НВП Скарб з ТОВ Мілоус з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020р. у справі № 160/13367/19 скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що відповідно до вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2018 року по справі № 199/5541/18 ОСОБА_2 визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаче6ного ч.2 ст.205 КК України, а саме - ОСОБА_2 на початку липня 2017 року погодилась на пропозицію невстановленої особи за грошову винагороду стати засновником та директором або тільки директором декількох суб`єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ Мілоус , не маючи на меті фактичного наміру займатися діяльністю підприємств, пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, або наданням послуг, усвідомлюючи при цьому, що підприємства створюються з метою прикриття незаконної діяльності і допускаючи, що в результаті діяльності цих фіктивних підприємств може бути заподіяна шкода державним або іншим інтересам. В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 , свою вину у вчиненні злочину визнала повністю.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, тому віднесення СП ТОВ НВП Скарб сум ПДВ до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставними.

Також відповідач посилається на практику Верховного Суду України.

Відповідач зазначає, що податкові накладні та паперові носії первинних бухгалтерських документів ТОВ Мілоус оформлені неналежним чином, не несуть юридичну силу та не містять доказовість первинного документу, тобто такі документи не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку Українсько-Литовсько-Британського Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СКАРБ".

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020р. у справі № 160/13367/19 - без змін.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з даними свідоцтва про державну реєстрацію №397359 Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства Скарб воно зареєстровано 13.11.1998 року Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (а.с.12).

Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 Українсько-Литовсько-Британське товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Скарб зареєстроване платником податку на додану вартість (а.с.13).

У період з 12.08.2019 року по 16.08.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СП ТОВ НВП Скарб (код ЄДРПОУ 24236144) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Мілоус (код ЄДРПОУ 41448671) за період діяльності з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р.

За результатами перевірки складено акт від 22.08.2019 р. № 47425/04-36-14-17/24236144, у висновку якого зазначено про встановлення порушень (а.с.39-47):

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 115 728,00 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 45295 грн, за 2018 рік у сумі 70433,00 грн;

- п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 128587,00 грн, у тому числі за грудень 2017 року у сумі 50328,00 грн, за січень 2018 року у сумі 78 259,00 грн.

На підставі акту перевірки від 22.08.2019 р. № 47425/04-36-14-17/24236144 головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№0026591417 від 25.09.2019 року, яким Українсько-Литовсько-Британському товариству з обмеженою відповідальністю НВП "Скарб" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 144660,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 115728,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28932,00 грн. (а.с.56-57);

№0026601417 від 25.09.2019 року, яким Українсько-Литовсько-Британському товариству з обмеженою відповідальністю НВП "Скарб" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 160733,75 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 128587,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32146,75 грн. (а.с.58-59).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Правомірність вищенаведених податкових повідомлень-рішень головного управління ДПС у Дніпропетровській області є предметом спору в цій адміністративній справі.

Судом встановлено, що між Українсько-Литовсько-Британським товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Скарб" (покупець) та ТОВ Мілоус (постачальник) був укладений договір поставки №20/12 від 20.12.2017 року, згідно умов якого ТОВ Мілоус зобов`язується поставити і передати у власність Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю "Скарб" на умовах цього договору, а Українсько-Литовсько-Британське товариство з обмеженою відповідальністю "Скарб" зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар в асортименті, кількості і за цінами, які зазначені у специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов наведеного договору позивач надав до суду наступні документи: договір поставки №20/12 від 20.12.2017 року, специфікації до договору, накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення. На підтвердження подальшої реалізації товару, позивачем до суду були надані наступні документи: договори поставки, укладені з іншими контрагентами, специфікації, рахунки-фактури, видаткові-накладні, довіреності на отримання ТМЦ, товарно-транспортні накладні.

Суд першої інстанції свої висновки аргументував тим, що перевіркою не підтверджено реальність вчинення господарських операцій по взаємовідносинам Українсько-Литовсько-Британського товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Скарб" з ТОВ Мілоус за 2017 та 2018 роки.

В той же час, по контрагенту позивача ТОВ Мілоус наявні докази, що обмежують можливість виконувати господарські зобов`язання за вищезазначеним договором поставки, а саме:

- ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2018 (справа № 199/5541/18) (кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42018040000000808), яким ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 (Фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України, а саме - ОСОБА_2 на початку липня 2017 року погодилася на пропозицію невстановленої особи за грошову винагороду стати засновником та директором або тільки директором декількох суб`єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ Мілоус , не маючи на меті фактичного наміру займатися діяльністю підприємств, пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, усвідомлюючи при цьому, що підприємства створюються з метою прикриття незаконної діяльності і допускаючи, що в результаті діяльності цих фіктивних підприємств може бути заподіяна шкода державним або іншим інтересам. В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнала повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець резюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активів або зміни в активах.

Обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі, відповідно до вимог статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім коли податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина, як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, має бути врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування витрат є безпідставним.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним; обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

Колегія суддів враховує, що договір поставки та всі первинні документи підписані від імені ТОВ Мілоус саме ОСОБА_2 , що виключає необхідність подальшого дослідження цих доказів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач неправомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ Мілоус , а отже висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість є правомірними.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо посилань на правову позицію в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. по справі №816/870/17, від 21.02.2019р. по справі № 826/15530/17, від 11.12.2018р. по справі № 826/13126/17.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин інші доводи апеляційних скарг не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що доводи викладені в апеляційній скарзі позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, яким при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а висновки щодо встановлених обставин і правові наслідки є вірними, а тому немає підстав для його скасування.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322,325, 329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Українсько-Литовсько-Британського Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "СКАРБ" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020р. у справі № 160/13367/19 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 23.07.2020р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов