Рішення

від 28.02.2020 по справі 914/1028/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2020 справа № 914/1028/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., при секретарі Іванило О., розглянувши матеріали за позовом: ОСОБА_1 , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальності "Львівська гарнізонна база", м.Львів

про стягнення 6 372 928,69 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гаталяк М.Я. - адвокат, Михайлишин І.О.

від відповідача: Пастернак П.І., Семеренко П.Я. - адвокати

Судом роз`яснено зміст ст.ст. 35,46 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов`язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено ОСОБА_1 відповідача Товариства з обмеженою відповідальності "Львівська гарнізонна база" про стягнення 6 372 928,69 грн.

Ухвалою суду від 31.05.2019р. позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальності "Львівська гарнізонна база" про стягнення 6 372 928,69 грн. залишено без руху, надано заявнику строку 10 (десять) календарних днів з дня вручення цієї ухвалидля усунення виявлених недоліків.

13.06.2019 р. на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 31.05.2019 р. ОСОБА_1 подав заяву за вх. № 24817/19 від 13.06.2019 р. про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.06.2019 р. у справі № 914/1028/19 клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задоволено, відстрочено сплату судового збору в розмірі 95 593,93 грн. до прийняття рішення у справі, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10.07.2019 р.

Ухвалою суду від 10.07.2019 р. розгляд підготовче судове засідання відкладено на 07.08.2019 р.

Ухвалою суду від 07.08.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №914/1028/19 на 30 днів, підготовче судове засідання відкладено на 25.09.2019 р.

Ухвалою суду від 25.09.2019 р. в задоволенні заяв про вступ у справу третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 за вх. №2144/13 від 06.08.2019 р. та про вступ у справу третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 за вх. №2143/19 від 06.08.2019 р. відмовлено, підготовче судове засідання відкладено на 16.10.2019 р.

Ухвалою суду від 30.09.2019 р. прийнято заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за вх. № 2621/19 від 27.09.2019 р. до розгляду, призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 16.10.2019 р.

Ухвалою суду від 16.10.2019 р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 27.09.19 р. за вх. № 2621/19 про забезпечення позову відмовлено, відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 від 15.10.19 р. за вх. № 42469/19 в порядку ч. 3 ст. 184 та ч. 3 ст. 237 ГПК України та повернуто її заявнику, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2019 р.

Ухвалою суду від 06.11.2019 р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальності "Львівська гарнізонна база" про стягнення 6 372928,69 грн. зупинено, дату та час проведення судового засідання визначено після повернення матеріалів справи до Господарського суду Львівської області та поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.12.2019 р. поновлено провадження у справі № 914/1028/19 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальності "Львівська гарнізонна база" про стягнення 6 372 928,69 грн., розгляд справи по суті призначено на 15.01.2020 р.

Ухвалою суду від 15.01.2020 р. розгляд справи відкладено на 05.02.2020 р.

Ухвалою суду від 05.02.2020 р. розгляд справи відкладено на 19.02.2020 р.

Ухвалою суду від 19.02.2020 р. розгляд справи відкладено на 28.02.2020 р.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.12.2002 р. виконавчим комітетом Львівської міської ради здійснена державна реєстрація ТзОВ Львівська гарнізонна база . Відповідно до статуту ТзОВ Львівська гарнізонна база в редакції, затвердженій загальними зборами учасників товариства від 22.10.2004 р. його учасниками були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Статутний капітал товариства сформований за рахунок вкладів учасників товариства в розмірі 16 500 грн., де частка ОСОБА_1 складала 4 125 грн., що становить 25 % статутного фонду товариства, а частка ОСОБА_3 складала 12 375 грн., що становить 75 % статутного фонду товариства.

01.07.2005 р. ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ Львівська гарнізонна база з нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу учасників ТзОВ Львівська гарнізонна база та просив в порядку ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ст. 148 ЦК України провести з ним розрахунки відповідно до його частки в статутному фонді на момент виходу з товариства.

05.07.2005 р. рішенням загальних зборів учасників ТзОВ Львівська гарнізонна база прийнято вказану заяву позивача та вирішено провести виплату вартості частини майна товариства, пропорційну частці ОСОБА_1 в статутному фонді, грошовими коштами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що у відповідності до п. 12.14 статуту (в редакції від 22.10.2004р.) Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база розрахунки з учасником, який вийшов з товариства, повинні бути проведені не пізніше 12 місяців з дня подання заяви про вихід, але не раніше затвердження звіту за рік, в якому подана заява. У разі порушення строку розрахунку, учасник вправі вимагати стягнення з товариства вартості частки з урахуванням інфляції та 25% річних в судовому порядку (згідно до п. 12.14 статуту (в редакції від 22.10.2004р.).

Позивач зазначає, що в порушення зазначених норм законодавства та положень статуту відповідач не здійснив виплату вартості належної йому частки у статутному фонді товариства у встановленому законом розмірі та строк, внаслідок чого ОСОБА_1 і звернувся до суду за захистом своїх прав.

Позивач посилається на той факт, що основний борг, пов`язаний з виплатою вартості частки пропорційної майну учасника ТзОВ Львівська гарнізонна база ОСОБА_1 учасника товариства становить 1 323 308,00 грн. на момент звернення з позовом до суду та випливає з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р. у справі № 2-11/11(2/1328/11/12) та постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2016 р. у справі № 2-11/11(2/1328/11/12) у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Львівська гарнізонна база . Станом на день подання позовної заяви основний борг у розмірі 1 323 308,00 грн. відповідачем не погашено.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 4 079 503,60 грн. - втрат від інфляції за період з 01.06.2012 р. по 01.05.2019 р. та 2 293 425,09 грн. - 25% річних за прострочення строків розрахунків за період з 25.05.2012 р. по 01.05.2019 р.

Позивач та адвокат позивача у судове засідання 28.02.2020 р. з`явився, позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, поясненнях наданих у судовому засіданні.

У судове засідання 28.02.2020 р. адвокати відповідача з`явились, просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві, поясненнях, наданих у судовому засіданні.

У відзиві на позовну заяву від 05.08.2019 р. відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи свої заперечення тим що, відповідно до абз. 3 п. 1-1 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції Закону від 22.12.2011 р. № 4212-VI) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було.

Частиною 3 ст. 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначено, що забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

На думку відповідача, вимоги про стягнення з боржника 25% річних та інфляційних нарахувань за період після 24.05.2012 р. по 01.05.2019 р. виникли під час проведення процедур банкрутства ТзОВ Львівська гарнізонна база не можуть бути застосовані з врахуванням ч. 2 ст. 5 ЦК України.

Заяви і клопотання сторін .

05.08.2019 р. відповідач подав на адресу суду відзив за вх. № 31974/19 на позовну заяву.

06.08.2019 р. ОСОБА_3 подала заяву за вх. № 2143/19 про вступ у справу третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.

06.08.2019 р. ОСОБА_2 подав заяву за вх. № 2144/19 про вступ у справу третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.

25.09.2019 р . відповідач подав клопотання за вх. № 39357/19 про відкладення розгляду справи.

27.09.2019 р. позивач подав заяву за вх. № 2621/19 про вжиття заходів забезпечення позову.

09.10.2019 р. відповідач подав клопотання за вх. № 41824/19 про ознайомлення з матеріалами справи.

15.10.2019 р. позивач подав заяву за вх. № 42429/19 в порядку ч. 3 ст. 184 та ч. 3 ст. 237 ГПК України, відповідно до якої, просив суд:

1) визнати недійсним рішення загальних зборів ТзОВ "Львівська гарнізонна база" від 27.09.19 р. (протокол № 1 загальних зборів ТзОВ "Львівська гарнізонна база" від 27.09.19 р.);

2) скасувати: - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48965160 від 02.10.19 р. та запис про право власності 33486246;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48964293 від 02.10.19 р. та запис про право власності 33485492;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48963655 від 02.10.19 р. та запис про право власності 33484857;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48963121 від 02.10.19 р. та запис про право власності 33484402;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 4896741 від 02.10.19 р. та запис про право власності 33484047;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 48961916 від 02.10.19 р. та запис про право власності 33483314.

15.10.2019 р. відповідач подав заперечення за вх. № 42557/19 на заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Інших заяв, клопотань та заперечень сторони не подавали.

Обставини справи.

Відповідно до Статуту ТзОВ "Львівська гарнізонна база" в редакції, затвердженій загальними зборами учасників товариства від 22.10.2004 р.,його учасниками були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Статутний капітал товариства сформований за рахунок вкладів учасників товариства в розмірі 16 500 грн, де частка ОСОБА_1 складала 4 125 грн., що становить 25 % статутного фонду товариства, а частка ОСОБА_3 - 12 375 грн., що становить 75 % статутного фонду товариства. Позивач посилається на те, що він 01.07.2005 р. звернувся до ТзОВ "Львівська гарнізонна база" з нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу учасників ТОВ "Львівська гарнізонна база" та просив в порядку ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ст. 148 ЦК України провести з ним розрахунки відповідно до його частки в статутному фонді на момент виходу з товариства, а 05.07.2005 р. рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Львівська гарнізонна база" прийнято вказану заяву позивача та вирішено провести виплату вартості частини майна товариства, пропорційну частці ОСОБА_1 в статутному фонді, грошовими коштами.

Позивач посилається на той факт, що у відповідності до п. 12.14 статуту (в редакції від 22.10.2004р.). Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база розрахунки з учасником, який вийшов з товариства, повинні бути проведені не пізніше 12 місяців з дня подання заяви про вихід, але не раніше затвердження звіту за рік, в якому подана заява. У разі порушення строку розрахунку, учасник вправі вимагати стягнення з товариства вартості частки з урахуванням інфляції та 25% річних в судовому порядку (згідно до п. 12.14 статуту (в редакції від 22.10.2004р.).

В порушення вищезазначених норм законодавства та положень Статуту Боржник не здійснив виплату вартості належної йому частки у статутному фонді товариства у встановленому законом розмірі та строк, внаслідок чого ОСОБА_1 і звернувся до суду за захистом своїх прав.

Покликається на той факт, що основний борг, пов`язаний з виплатою вартості частки пропорційної майну учасника товариства ( ОСОБА_1 - учасника ТОВ Львівська гарнізонна база ) становить 1 323 308,00 грн на момент звернення з позовом до суду та випливає із Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р. у справі № 2-11/11(2/1328/11/12) та Постанови Вищого господарського суду України від 25.10.2016 року у справі № 2-11/11(2/1328/11/12) у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Львівська гарнізонна база".

Крім цього позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у божника виникли зобов`язання по сплаті 25% річних та інфляційних нарахувань за період після 24.05.2012 року по теперішній час, однак позивач просить стягнути заборгованість за період від 24.05.2012 року до 01.05.2019.

Відповідач заперечує позовні вимоги в повному обсязі мотивуючи свої заперечення тим що, відповідно до абз. 3 п. 1-1 розділу X Прикінцеві та перехідні положення ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VI - надалі Нова редакція Закону про банкрутство) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи суд встановив.

Господарським судом Львівської області відкрито провадження у справі № 5015/7368/11 на підставі ухвали від 15 грудня 2011р. про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база (код ЄДПОУ 32326800). Провадження у справі № 5015/7368/11 порушене за заявою Адвокатського об`єднання Адвокатська компанія Укрзахідюрсервіс на загальних підставах, визначених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції Закону чинній до 19.01.2013р.

Ухвалою від 15 грудня 2011р. введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , в редакції від 22.12.2011р., визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Частиною 3 ст. 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначено, що забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Таким чином, стаття 19 в редакції Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом розширює перелік випадків у яких застосовується мораторій чим в свою чергу звільняє від відповідальності.

У редакції Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , яка набрала чинності з 19.01.2013 р., з`явилася норма ч. 3 статті 19, котрої не було в попередній редакції Закону, згідно з якою, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми, тощо. Інфляційні процеси в державі стали значно більшими, тому законодавцем введено дану норму з метою надання можливості відновити платоспроможність підприємствам-боржникам, оскільки пріорітетом Закону є відновлення платоспроможності підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із чч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Одним ним із способів дії в часі нормативно-правових актів є зворотна дія, під якою слід розуміти поширення дії актів цивільного законодавства на відносини, які виникли до набрання ними чинності.

Акти цивільного законодавства не мають зворотної дії і поширюються на відносини, які виникли після набрання чинності таких актів. Водночас цивільний закон, який скасовує або пом`якшує цивільно-правову відповідальність, іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на учасників цивільних відносин, які виникли до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які несуть відповідальність або виконують інше зобов`язання (ч. 2 ст. 5 ЦК України).

За визначенням Конституційного Суду України, суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів"... полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи".

Крім того, "дія закону ... не може поширюватися на правовідносини, які виникли та закінчилися до набрання чинності цим законом".

Законодавець на свій розсуд може встановлювати спеціальні випадки зворотної дії актів цивільного законодавства. Зазвичай вони стосуються дії норм нового закону на відносини, які не були врегульовані до його прийняття або регулювалися не повною мірою.

З огляду на викладене, зворотна дія цивільного закону у часі являє собою поширення цивільного закону, яким скасована неправомірність діяння, пом`якшена цивільна відповідальність або іншим чином поліпшено становище особи, на учасників цивільних відносин, які виникли до набрання таким законом чинності.

Незважаючи на те, що законодавець використовує слова "акт цивільного законодавства", фактично зворотна сила стосується лише одного з його різновидів - закону. Такий висновок грунтується на положеннях п. 22 ст. 92 Конституції України, який передбачає, що виключно законами України визначаються принципи цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями і відповідальність за них. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами (п. 1.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 р. № 7-рп/2001 по справі про відповідальність юридичних осіб).

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або не грошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Таким чином, вимоги про стягнення з боржника 25% річних та інфляційних нарахувань за період після 24.05.2012 року по 01.05.2019 виникли під час проведення процедур банкрутства ТзОВ Львівська гарнізонна база не можуть бути застосовані з врахуванням ч. 2 ст. 5 ЦК України.

Щодо можливості заявлення вимоги про стягнення з боржника 25% річних та інфляційних нарахувань за період після 24.05.2012 р. по 01.05.2019 р.

Відповідно до п. 1-1 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VI) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом.

Посилання позивача на розділ X Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VI) є невірним, оскільки дана норма стосується лише розгляду справ про банкрутство, а не звільнення чи пом`якшення цивільної відповідальності.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність - це самостійний вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні державного примусу до правопорушника шляхом позбавлення особи певних благ чи покладення обов`язків майнового характеру. До правопорушника застосовуються санкції майнового характеру, які спрямовані на відновлення порушених прав та полягають у відшкодуванні збитків, стягненні неустойки чи пені.

Застосування ст. 625 ЦК України носить компенсаційний характер, тобто така відповідальність спрямована на відновлення майнової сфери потерпілого.

Закон встановлює особливості визначення обсягу збитків, у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором.

Необхідно звернути увагу на те, що грошові вимоги за період з 24.05.2009р. по 24.05.2012р. та 445 486,67 грн. інфляційних нарахувань за період з 24.05.2009р. по 24.05.2012р. були заявлені з врахуванням порушеного права за захистом якого ОСОБА_1 звернувся до порушення справи №5015/7368/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" (вул. Маринецька, 7, м. Львів, 79039; код ЄДРПОУ 32326800), тобто до вступу в дію Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 2013р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15 грудня 2011 року порушено провадження у справі №5015/7368/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" (вул. Маринецька, 7, м. Львів, 79039; код ЄДРПОУ 32326800) за заявою Адвокатського об`єднання "Адвокатська компанія "Укрзахідюрсервіс", на загальних підставах, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону чинній до 19.01.2013 р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Господарським судом Львівської області 20 лютого 2018 року у справі № 5015/7368/11 Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" (вул.Маринецька, 7, м. Львів, 79039; код ЄДРПОУ 32326800) визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" задоволено. Постанову Господарського суду Львівської області від 20 лютого 2018 року у справі №5015/7368/11 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання голови комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база від 26 січня 2018 року №1/26 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора банкрута". На підставі ухвали Господарського суду Львівської області у справі №5015/7368/11 від 04.09.18 р. застосовано процедуру санації боржника - ТзОВ Львівська гарнізонна база .

Відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом санацією є система заходів, що здійснюється під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та ( або) зміну організаційно - правової та виробничої структури боржника.

Комітетом кредиторів ТзОВ Львівська гарнізонна база , де головою комітету кредиторів обраний Михайлишин І.О. (позивач) погоджено план санації ТзОВ Львівська гарнізонна база , який передбачав погашення усіх кредиторських вимог боржника, в тому числі і вимоги ОСОБА_1

Фактично погодивши план санації ТзОВ Львівська гарнізонна база , кредитори, в тому числі і ОСОБА_1 , встановили нові умови та терміни погашення кредиторських вимог з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації. Відповідно такий план санації був спрямований на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника.

Ухвалою суду від 27.02.2019 р. у справі №5015/7368/11 затверджено план санації боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" (79039, м. Львів, вул. Маринецька, 7; код ЄДРПОУ 32326800).

План санації ТзОВ Львівська гарнізонна база керуючим санацією Онушканичем Я.В. був виконаний, вимоги кредиторів погашено в повному обсязі ( в тому числі і вимоги ОСОБА_1 , а саме 1 073,00 грн. - вимоги першої черги, 2 787 667,51 грн. - вимоги четвертої черги).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.09.2019р. у справі №5015/7368/11 судом затверджено звіт керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база , достроково припинено процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська гарнізонна база (79039, м. Львів, вул. Маринецька, 7; код ЄДРПОУ 32326800) та повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Онушканича Ярослава Васильовича у зв`язку з відновленням платоспроможності боржника.

Таким чином порядок застосування та умови процедури санації, плану санації, вимоги до нього, наслідки процедури санації регламентуються ст.ст. 17-21 Закону від 14.05.1992р. №2343-ХI та ст.ст. 28-36 Закону від 22.11.2011р. №4212-V1. Ключовим документом, який визначає заходи щодо відновлення платоспроможності боржника та умови задоволення вимог кредиторів є план санації. Він може містити умови про виконання зобов`язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить закону (ч.1 ст. 18 Закону від 14.05.1992р. №2343-ХI).

Абз. 8 ч.1 ст. 29 Закону від 22.11.2011р. №4212-V1 Закону передбачає можливість внесення до плану санації таких умов: виконання зобов`язань боржника третіми особами; задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить законодавству; відшкодування коштів, витрачених на проведення зборів акціонерів та (або) засідань органів управління боржника відповідно до цього Закону. При цьому план санації обов`язково повинен передбачати забезпечення погашення заборгованості боржника з виплати заробітної плати.

Одним із заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути:відстрочення та/або розстрочення платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; виконання зобов`язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань; відчуження майна та погашення зобов`язань боржника шляхом заміщення активів; інші способи відновлення платоспроможності боржника.

План санації боржника повинен передбачати погашення вимог кредиторів з урахуванням черговості, встановленої Законом.

Враховуючи викладені норми Закону, погашення боргу кредиторам в процедурі санації може відбуватися у порядку та строки, які визначені планом санації, до якого можуть бути включені будь-які умови задоволення вимог кредиторів, що не суперечать Закону.

Положеннями ст.ст. 31-35 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22.11.2011р. №4212-У1 в процедурі санації передбачені можливості виконання зобов`язань боржника власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника; збільшення статутного капіталу боржника; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу, продаж частини майна боржника; відчуження майна боржника шляхом заміщення активів.

Судом встановлено, що положення ч.ч.1,2,4,5 ст. 18 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо подачі керуючим санацією комітету кредиторів плану санації для схвалення; змісту плану санації, розгляду, схвалення плану санації комітетом кредиторів, та погодження плану санації, оформлення цих дій та подачі плану санації суду дотримані.

Враховуючи повну відповідність плану санації, наданого керуючим санацією, положенням ст. 18 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", наявність у ньому заходів щодо відновлення платоспроможності боржника з метою задоволення вимог кредиторів з допомогою заходів, що не суперечать чинному законодавству; строків та черговості виплати боржником боргу кредиторам; встановлення строку відновлення платоспроможності боржника, тобто наявність у плані санації всіх необхідних, істотних умов, передбачених Законом, суд затвердив його ухвалою у відповідності з вимогами ч. 5 ст. 18 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та зазначив, що всі умови плану санації є законними та є обов`язковими для учасників справи про банкрутство та інших осіб.

Підсумовуючи наведене, слід зробити висновок, що механізм погашення грошових вимог в процедурі санації у справах про банкрутство залежить від фінансового стану боржника та волевиявлення сторін (кредиторів і боржника), тобто домовленості, яких вони досягнуть в процесі розробки плану санації на відміну від механізмів погашення вимог в ліквідаційній процедурі, де це погашення здійснюється за рахунок примусового продажу майна банкрута. Задоволення вимог кредиторів в процедурі санації відбувається, як правило, на протязі більш тривалого терміну у повному обсязі, на відміну від процедури ліквідації, де це відбувається швидше. Однак, рідко шляхом повного задоволення, частіше шляхом визнання вимог кредиторів погашеними без фактичного погашення.

Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, яка була чинна до 19.01.2013 р., керуючий санацією зобов`язаний, зокрема, розглядати вимоги кредиторів щодо зобов`язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації. Однак в матеріалах справи відсутні докази звернення Михайлишина І.О. до керуючого санацією з заявою з поточними вимогами до боржника.

Законодавцем відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, яка була чинна до 19.01.2013 р., передбачено, що до звіту керуючого санацією про дострокове припинення санації у зв`язку з виконанням його додаютьсядокази задоволення

вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром. У разі невиконання поточних зобов`язань боржника, господарський суд зобов`язаний визнати боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру.

Втрати від інфляції та проценти річних не є поточними зобов 'язаннями боржника, а лише компенсаційні втрати, які не могли бути нараховані в період дії мораторію на задоволення вимог боржника.

Щодо вимог, які можуть виникнути після завершення санаційної процедури (в майбутньому),то такі вимоги підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження з врахуванням того, що обчислення таких вимог починається з дня відновлення платоспроможності ТзОВ Львівська гарнізонна база і не може стосуватися періоду коли тривало банкрутство ТзОВ Львівська гарнізонна база .

Щодо тверджень позивача, що вимоги щодо стягненнявтрат від інфляції та 25 % річних вже були предметом розгляду судом, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 27.06.2018 р. у справі № 5015/7368/11 заяву ОСОБА_1 , м. Львів про грошові вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" на суму 5 367 455 грн. 63 коп. повернуто заявнику без розгляду. Повернуто ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 524,00 грн. за подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника, у зв`язку з поверненням заяви без розгляду. Увказаній ухвалі зазначено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.18 р. постанову Господарського суду Львівської області від 20 лютого 2018 року у справі №5015/7368/11 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури скасовано, заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки така заява може подаватися лише в межах ліквідаційної процедури.

ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 5 782 704,72 грн.

Ухвалою суду від 06.12.2018 р. прийнято заяву ОСОБА_1 до розгляду, розгляд заяви призначено на 12.12.2018 р.

Ухвалою суду від 12.12.2018 р. заяву ОСОБА_1 , м. Львів від 06.11.2018 р. за вх.2928/18 з грошовими вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база", м. Львів на суму 5 782 704,72 грн. залишено без розгляду, оскільки такі підлягають розгляду у позовному провадженні.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2019 рік , прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1 921,00 грн.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Таким чином, судовий збір за розгляд позову про стягнення заборгованості у розмірі 6 372 928,69 грн. повинен бути сплачений у розмірі 95 593,93 грн.

Ухвалою суду від 18.06.2019 р. клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задоволено, відстрочено сплату судового збору в розмірі 95 593,93 грн. до прийняття рішення у справі № 914/1028/19.

Витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають до стягнення з позивача в дохід державного бюджету.

Позивачем та відповідачем попередній розрахунок судових витрат не подавався, а судові витрати на правову допомогу не заявлялись.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності "Львівська гарнізонна база" про стягнення 6 372 928,69 грн. - відмовити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 95 593,93 грн. (отримувач коштів УДКСУ у Личаківському районі м.Львів, код отримувача 38007620, банк отримувача Казначейство України, код банку 899998, рах. отримувача UA958999980313141206083013006, код класифікації доходів бюджету 22020101, призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Господарський суд Львівської області, код 03500074).

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 03.03.2020 р.

Суддя Чорній Л.З.