Постанова

від 27.02.2020 по справі 923/555/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 923/555/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Олешківського міжрайонного управління водного господарства

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Ярош А.І.; судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

від 17.12.2019

у справі №923/555/19

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Моторного"

до Олешківського міжрайонного управління водного господарства

про визнання недійсним договору дарування,

за участю представників учасників справи:

позивача - Кізима І.В.;

відповідача - Глянь В.В.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Сільськогосподарський виробничий кооператив "Зоря Моторного" звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Олешківського міжрайонного управління водного господарства про визнання недійсним договору дарування № 191 від 09.09.2013 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 22.07.2019).

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що спірний договір укладений не уповноваженою на те особою, оскільки відповідно до пункту 7.4. Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Моторного" передача власності кооперативу може здійснюватися лише за рішенням ради кооперативу із затвердженням на зборах уповноважених, але у даному випадку таке рішення не приймалося, а тому договір є недійсним на підставі частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.10.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 рішення Господарського суду Херсонської області від 15.10.2019 скасовано, позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Моторного" задоволено. Суд визнав недійсним договір дарування № 191 від 09 вересня 2013 року, укладений між Приватно-орендним кооперативом "Зоря Моторного" та Цюрупинським міжрайонним управлінням водного господарства.

2.3. Суди попередніх інстанцій встановили такі фактичні обставини справи:

Приватно-орендний кооператив "Зоря" (після зміни найменування Сільськогосподарський виробничий кооператив "Зоря Моторного") як дарувальник та Цюрупинське міжрайонне управління водного господарства, як обдаровуваний, 09.09.2013 уклали договір дарування № 191, за умовами якого дарувальник - Приватно-орендний кооператив "Зоря Моторного" в особі голови кооперативу ОСОБА_1., діючого на підставі Статуту та рішення ради кооперативу від 30.04.2013, протокол № 6, з однієї сторони та обдаровуваний - Цюрупинське міжрайонне управління водного господарства в особі начальника управління Андрієнка Ігоря Олеговича, діючого на підставі Положення про Цюрупинське МУВГ, з другої сторони, уклали цей договір про таке.

Відповідно до пункту 1 договору цим договором дарувальник зобов`язується безоплатно передати обдаровуваному у власність майно згідно з переліком (пункт 1).

Пунктом 3 сторони визначили балансову вартість предмета дарування у сумі 792 476 грн залишковою вартістю 183 859 грн.

Згідно з пунктом 6 договору право власності в обдаровуваного на предмет дарування виникає з моменту його прийняття та складання акта приймання-передачі.

Надалі, 13.09.2013 сторонами складений "Акт приймання-передачі внутрішньогосподарської закритої меліоративної мережі з приватної власності ПОК "Зоря" на баланс Цюрупинського міжрайонного управління водного господарства", за яким комісія, створена наказом начальника Херсонського обласного управління водних ресурсів від 10.09.13 №167 здійснила огляд інженерної інфраструктури внутрішньогосподарської закритої меліоративної мережі, яка передана з власності ПОК "Зоря" на баланс Цюрупинського МУВГ.

Відповідно до витягу з протоколу №1 від 22.08.18 засідання Ради СВК "Зоря Моторного" доручено ревізійній комісії кооперативу провести інвентаризацію ТМЦ кооперативу.

Згідно з актом інвентаризації цінностей на СВК "Зоря Моторного" від 01.10.18 встановлено відсутність на балансі кооперативу :

- сталевого трубопроводу ГТ протяжністю 3490 м, діаметром 400-600 мм

- чавунного трубопроводу ПТ-1 протяжністю 1250 м, діаметром 300 мм

- чавунного трубопроводу ПТ-2 протяжністю 1250 м, діаметром 300 мм

- сталевого трубопроводу ПТ-3 протяжністю 660 м, діаметром 300 мм

- чавунного трубопроводу ПТ-4 протяжністю 750 м, діаметром 300 мм

- сталевого трубопроводу ПТ-5 протяжністю 660 м, діаметром 300 мм

- сталевого трубопроводу ПТ-6 протяжністю 750 м, діаметром 300 мм

- чавунного трубопроводу ПТ-8 протяжністю 750 м, діаметром 300 мм

- сталевого трубопроводу ПТ-11 протяжністю 1210 м, діаметром 300 мм

- сталевого трубопроводу ПТ-12 протяжністю 1210 м, діаметром 300 мм

Одночасно, ревізійною комісією встановлено відсутність затверджених зборами уповноважених рішень ради Кооперативу про відчуження вищевказаного майна.

2.4. Суди попередніх інстанцій встановили також те, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.01.2017 було здійснено державну реєстрацію зміни назви Цюрупинського міжрайонного управління водного господарства на Олешківське міжрайонне управління водного господарства.

2.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем в обґрунтування та підтвердження наявності певних обмежень у директора Кооперативу на відчуження майна відповідних доказів не надано, а саме не надано самого тексту Статуту Кооперативу, а тому не доведено обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину.

2.6. Суд апеляційної інстанції долучив до матеріалів справи та надав оцінку Статуту Приватно-орендного кооперативу "Зоря".

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що пунктом 4.1 Статуту передбачено, що Кооператив має право відповідно до законодавства України придбати, відчужувати, здавати або брати в оренду рухоме та нерухоме майно, необхідне для його діяльності.

Відповідно до пункту 11.2 Статуту вищим органом управління кооперативу є збори уповноважених.

Згідно з пунктом 7.3 Статуту продаж або передача власності Кооперативу місцевим органам влади, громадянам, юридичним особам може здійснюватись за рішенням ради Кооперативу із затвердженням на зборах уповноважених.

У пункті 11.2 Статуту закріплено, що уповноваженими є голова Кооперативу, члени ради, колегії, голова профспілкового комітету, рада ветеранів.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції також встановив, що матеріали справи не містять доказів прийняття рішення зборами уповноважених Кооперативу про безоплатне відчуження сталевих та чавунних трубопроводів, та надання повноважень на відчуження Голові Кооперативу ОСОБА_1

Водночас, у договорі дарування № 191 від 09.09.2013 зазначено, що Голова Кооперативу ОСОБА_1 діє на підставі Статуту та рішення ради кооперативу від 30.04.2013 протоколу №6.

При цьому, як встановив суд апеляційної інстанції, матеріали справи також не містять протоколу №6 рішення ради кооперативу від 30.04.2013.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що з пояснень представника апелянта вбачається, що такого протоколу не існує та рішення про безоплатне відчуження майна за договором зборами Кооперативу не приймалось.

З пояснень представника відповідача, що підтверджується протоколом та аудіозаписом судового засідання від 15.10.2019 в Господарському суді Херсонської області, суд апеляційної інстанції встановив, що даний об`єкт відповідач у дарування по акту не приймав, фактично майно у нього не знаходиться, та ним не використовується.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлені обставини справи свідчать про відсутність повноважень Голови Кооперативу ОСОБА_1. на відчуження майна за договором дарування, що в свою чергу, вказує на невідповідність спірного договору вимогами статей 92, 203, 215, 237 - 239, 241 Цивільного кодексу України, тому позовні вимоги є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню, а зазначений договір дарування № 191 від 09.09.2013 підлягає визнанню недійсним.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019, Олешківське міжрайонне управління водного господарства подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Зоря Моторного".

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-відсутність рішення ради кооперативу від 30.05.2013, оформленого протоколом № 6, не може бути аргументом для визнання недійсним оспорюваного договору. Отримане за договором майно, відповідачем було поставлено на баланс управління. Посадові особи позивача знали та усвідомлювали передачу магістральних труб з балансу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Моторного" на баланс Цюрюпинського міжрайонного управління водного господарства, але увесь цей час питання про повернення переданого майна не ставилось;

-позивачем не було заявлено клопотання про поновлення пропущеної позовної давності, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції;

-апеляційна скарга була подана з порушенням вимог частини 3 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Статут Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Моторного" був доданий лише до апеляційної скарги.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Моторного" до Олешківського міжрайонного управління водного господарства про визнання недійсним договору дарування № 191 від 09.09.2013 на підставі частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки він укладений не уповноваженою на те особою.

4.3. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин першої та другої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Главою 17 Цивільного кодексу України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 ЦК України) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17).

Частина третя статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 Цивільного кодексу України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Великої Палати Верховного суду від 27.06.2018 по справі № 668/13907/13-ц.

Отже, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно.

При цьому, тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа, в даному випадку позивач по справі.

По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Як встановив суд апеляційної інстанції, у договорі дарування № 191 від 09.09.2013 зазначено, що Голова Кооперативу ОСОБА_1 діє на підставі Статуту та рішення ради кооперативу від 30.04.2013 протокол №6.

Отже, при підписанні договору Цюрупинське міжрайонне управління водного господарства повинно було пересвідчитись в тому, що Статут та протокол №6 рішення Ради Кооперативу від 30.04.2013 не містять обмежень повноважень ОСОБА_1 на укладення правочину щодо безоплатного відчуження майна.

Оскільки спірний договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту товариства, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента, в даному випадку відповідачу по справі.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 та від 26.02.2019 у справі№ 925/1453/16).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач у справі не міг не знати та повинен був, проявивши принаймні розумну обачність, знати про обмеження повноважень Голови Кооперативу ОСОБА_1 на вчинення спірного правочину, а саме договору дарування № 191 від 09.09.2013.

За змістом статті 13 Цивільного кодексу України, особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

З огляду на положення статті 13 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що укладаючи спірний договір від імені Приватно-орендного кооперативу "Зоря", ОСОБА_1 вчинив правочин, який фактично зумовив позбавлення позивача права власності на майно, безпосередньо задіяне у його господарській діяльності, враховуючи, що згідно Статуту одним із видів діяльності кооперативу є вирощування насіння зернових, овочевих та кормових культур, тобто обробка землі. Тобто, в даному випадку, укладаючи спірний договір, голова кооперативу діяв не в інтересах кооперативу, безоплатно відчуживши належне йому майно.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував пояснення позивача, що кооператив продовжує фактично використовувати зрошувальну систему, яка була подарована за договором дарування. Також, як зазначив суд апеляційної інстанції, і представник відповідача в судовому засіданні в Господарському суді Херсонської області 15.10.2019 підтвердив, що даний об`єкт вони у дарування по акту не приймали, хоча і підписували акт, фактично майно у відповідача не знаходиться, та ним не використовується.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про невідповідність оспорюваного договору вимогами статей 92, 203, 215, 237 - 239, 241 Цивільного кодексу України, та як наслідок, наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання недійсним договору дарування № 191 від 09.09.2013.

4.4. Щодо доводів касаційної скарги в частині позовної давності, то колегія суддів зазначає, що частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. При цьому посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою. Крім того, суд апеляційної інстанції не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційна скарга була подана з порушенням норм процесуального права, оскільки Статут Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря Моторного" був доданий лише до апеляційної скарги, колегією суддів відхиляються, з врахуванням того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку наведеним обставинам та відповідно до вимог частин 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено достатні правові підстави для долучення до матеріалів справи Статуту товариства.

4.5. Інші доводи касаційної скарги колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що вони в цілому зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, і перегляду вже здійсненої господарськими судами оцінки доказів, зібраних у справі, тоді як суд касаційної інстанції в силу положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційних скарг, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Олешківського міжрайонного управління водного господарства залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 923/555/19 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко