Рішення

від 27.02.2020 по справі 520/11007/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 лютого 2020 р. справа № 520/11007/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

представників позивача - Шевцова Ю.В., Мосіюк О.В.,

представника відповідача - Дубаневич О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульв. Дружби народів, 28, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 19.07.2019 року №2120 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області;

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 16.08.2019 року №2566 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області;

- зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити з офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, розташованого в мережі Інтернет за адресою http://nazk.gov.ua/: рішення НАЗК від 19.07.2019 року №2120 про результати здійснення повної перевірки декларації за 2015 рік; рішення НАЗК від 16.08.2019 року №2566 про результати здійснення повної перевірки декларації за 2016 рік.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції №112 від 21.01.2019 року "Про проведення повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", Рішення НАЗК від 22.03.2019 року, відповідачем проведена повна перевірки декларації позивача як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), за 2016 рік, поданої головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області. За наслідками перевірки прийняті рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 19.07.2019 року №2120 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 16.08.2019 року №2566 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області. На думку позивача, враховуючи строки, встановлені для проведення перевірки декларацій позивача, оскаржувані позивачем рішення були прийняті поза межами строку, встановленими для перевірки декларацій. Крім того, НАЗК не направляло запит декларанту щодо всіх зазначених в оскаржуваних рішеннях порушень і не врахувало пояснення декларанта як фізичної особи та інші відповіді, що надавались на запити НАЗК. З огляду на наведене, позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Через канцелярію суду 18.11.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що твердження позивача про протиправність рішень НАЗК спростовані із посиланням на відповідні норми матеріального права, а оскаржуване рішення не може бути скасоване, оскільки прийняте без порушення вимог чинного законодавства. З огляду на викладене представник відповідача вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що оскаржувані рішення НАЗК прийняті 19.07.2019 року та 16.08.2019 року, тобто лише на 179 та 207 день з дня прийняття рішення про проведення повної перевірки, відповідно відповідачем порушено строки проведення перевірки декларацій, передбачені Порядком № 56, а саме поза межами строку, встановленими для перевірки декларацій. Також представник позивача послався на невідповідність доказів, отриманих під час здійснення повної перевірки декларацій позивача.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на 2015 та 2016 роки займав посаду голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області.

Відповідно до частини першої статті 8, абзаців другого частини першої статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон), підпунктів 1, абзацу десятого пункту 2 розділу III Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.02.2017 року №56, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.02.2017 року за №201/30069 (далі - Порядок №56), Меморандуму про взаєморозуміння між Україною та Європейським союзом, ратифікованого Верховною Радою 08.11.2018 Національним агентством було прийняте рішення від 21.01.2019 року №112 Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування .

Зі змісту вищевказаного рішення вбачається, що доручено члену Національного агентства з питань запобігання корупції - заступнику Голови Патюку Станіславу Станіславовичу через уповноважених осіб Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя та Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції апарату Національного агентства з питань запобігання корупції провести повну перевірку декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно з додатком. Уповноваженим особам Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя: 1) провести повну перевірку декларацій, зазначених у пункті 1 цього рішення, в частині: з`ясування достовірності задекларованих відомостей в розділах 1, 2.1 (крім питань, віднесених до перевірки уповноважених осіб Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції), 3-6, 10-14 декларації суб`єкта декларування; з`ясування точності оцінки задекларованих активів (крім питань, віднесених до перевірки уповноважених осіб Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції); перевірки на наявність ознак незаконного збагачення; 2) підготувати проекти рішень Національного агентства з питань запобігання корупції про результати здійснення повної перевірки декларацій, зазначених у пункті 1 цього рішення. Уповноваженим особам Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції провести повну перевірку декларацій, зазначених у пункті 1 цього рішення, в частині: з`ясування достовірності задекларованих відомостей в розділах 2.1 (в частині перевірки місця роботи, категорії посади суб`єкта декларування, віднесення до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, відповідно до статті 50 Закону, до посади, пов`язаної з високим рівнем корупційних ризиків, згідно з переліком, затвердженим Національним агентством з питань запобігання корупції), 7-9, 15, 16 декларації суб`єкта декларування; з`ясування точності оцінки задекларованих відомостей в розділах 7 та 8 декларації суб`єкта декларування; перевірки на наявність конфлікту інтересів.

Абзацом другим частини першої статті 50 Закону визначено, що обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

22.03.2019 року рішенням Національного агентства №825 Про продовження строку повної перевірки декларацій осіб, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування строк перевірки декларацій продовжено на 30 календарних днів з 23 березня 2019 року.

Судом встановлено, що вказане рішення про продовження строку повної перевірки декларацій осіб, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування прийнято відповідачем саме на 60 день, що в повній мірі відповідає приписам законодавства та спростовує твердження позивача, викладені у адміністративному позові.

За результатами проведення повної перевірки Національне агентство прийняло рішення від 19.07.2019 року № 2120 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та рішення від 16.08.2019 року № 2566 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області , що оскаржуються позивачем.

Стосовно тверджень позивача про прийняття оскаржуваних рішень поза межами строку перевірки, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом України Про запобігання корупції від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №1700-VII).

Відповідно до ч.1, 4 ст.4 Закону №1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.

Згідно з положеннями ч.1 ст.45 Закону №1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а і в пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону №1700-VII повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Механізм проведення Національним агентством контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону № 1700-VII, визначає Порядок № 56 (у редакції з 15.01.2019 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з урахуванням Змін до Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджених Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 21 грудня 2018 року № 3206 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2019 р. за № 34/33005.

Повну перевірку декларацій відповідно до цього Порядку Національне агентство здійснює через уповноважених осіб Національного агентства - працівників структурних підрозділів його апарату, діяльність яких пов`язана зі здійсненням таких функцій (п.5 розділу І Порядку №56).

Згідно з положеннями п.2 розділу ІІІ Порядку №56, повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників Підрозділів. Рішення про проведення перевірки має містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), та визначену Законом підставу для повної перевірки, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Пунктами 3 та 4 розділу ІІІ Порядку №56 передбачено, що початком здійснення повної перевірки декларації є наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки робочий день. Про початок проведення повної перевірки уповноважена особа Національного агентства не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру. Національне агентство під час проведення повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, які підлягають декларуванню відповідно до статті 46 Закону.

Згідно з вимогами п.12 розділу ІІІ Порядку №56, повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до: 1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань; 2) суб`єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

Судом встановлено, що в межах повної перевірки декларацій позивача за 2015 та 2016 роки, зупинення перебігу строку повної перевірки декларації не мало місця.

Пунктом 1 розділу ІV Порядку №56 передбачено, що за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації (далі - Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації).

При цьому, пунктом 5 розділу ІІІ Порядку №56 визначено, що повна перевірка декларації передбачає такі дії: 1) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації; 2) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу; 3) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Порядку №56 в редакції чинній з 15.01.2019 року, на відміну від попередньої редакції пункту 6 розділу ІІІ Порядку №56, повна перевірка декларації не передбачає такі дії як прийняття Рішення про проведення перевірки та прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації. Тобто у відповідача відсутній обов`язок щодо прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації у строк, передбачений п.12 розділу ІІІ Порядку №56.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що саме протягом 60 днів, а у разі необхідності протягом 90 днів, уповноважені працівники Підрозділів проводять повну перевірку декларацій та готують проект рішення НАЗК про результати здійснення повної перевірки декларацій.

При цьому, Порядком №56 не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів та складення і прийняття рішення, не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів та складення і прийняття рішення.

Також, Порядком №56 не встановлено строк для прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто не передбачено, що рішення про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування повинно бути прийнято Національним агентством протягом 60 або 90 днів з моменту прийняття рішення про проведення перевірки суб`єкта.

Таким чином, системний аналіз положень Порядку №56 свідчить, що відповідний перелік дій лише визначає набір дій, які має вчинити Національне агентство для проведення повної перевірки декларації, але ніяким чином не визначає, що у строк, визначений для перевірки декларації, мають бути прийняті рішення про початок проведення перевірки та про затвердження її результатів.

Відповідно, твердження позивача стосовно порушення Національним агентством вимог Порядку №56 щодо строків проведення повної перевірки декларації Позивача за 2015 (виправленої) та 2016 є хибними, оскільки Національним агентством вимоги Закону та Порядку, на які посилається Позивач, порушені не були.

Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 5 Закону (у редакції, станом на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення), Національне агентство є колегіальним органом, до складу якого входить п`ять членів.

Частиною першою статті 8 Закону визначено, що основною формою роботи Національного агентства є засідання, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Порядок денний засідань затверджується Національним агентством.

Рішення Національного агентства приймаються більшістю голосів від його загального складу.

Регламент Національного агентства, а також розподіл функціональних обов`язків між заступником Голови та членами Національного агентства за відповідними напрямами щодо виконання покладених на нього функцій затверджуються рішенням Національного агентства, а також визначений у статті 5 Закону.

Відповідно до пункту 2.1 розділу II Регламенту Національного агентства з питань запобігання корупції, затвердженого рішенням Національного агентства від 12.04.2016 року №1 (у редакції рішення Національного агентства від 05.04.2018 року №611, яке було чинним на момент прийняття оскаржуваних рішень) (далі - Регламент), Національне агентство є колегіальним органом, до складу якого входить п`ять членів. Національне агентство є правомочним з моменту призначення більше половини його загального кількісного складу. Принцип колегіальності у роботі Національного агентства полягає у спільному (колективному) обговоренні та прийнятті рішення з питання, яке винесено у встановленому порядку на засідання Національного агентства.

Згідно із пунктом 7.1 розділу VII Регламенту, основною формою роботи Національного агентства як колегіального органу є засідання, які проводяться щоп`ятниці (чергові засідання).

Суд зазначає, що саме НАЗК, як колегіальний орган, уповноважений приймати рішення про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування на підставі отриманої, під час проведення повної перевірки декларації, інформації.

З огляду на значний об`єм інформації та документів, отриманих Національним агентством під час повної перевірки декларацій позивача, складання проектів рішень та їх прийняття на засіданні Національного агентства 19.07.2019 та 16.08.2019 здійснювалось протягом розумного строку.

Розумні строки є оціночним поняттями, встановленими адміністративним судом для вчинення процесуальних дій. У пункті 8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально- процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) вказано на оцінний характер юридичної категорії, тобто її визначення в кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин, включаючи обсяг і складність справи. У § 47 рішення у справі Бараона проти Португалії , § 18 рішення у справі Міласі проти Італії Європейський суд з прав людини встановив, що категорія розумність діє в ракурсі доцільності тривалості з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критерію комплексності справи (в аспекті оцінки її складності з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть юридичні наслідки), поведінки позивача та суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, твердження позивача щодо порушення процесуальних норм стосовно строків перевірки не ґрунтується на приписах законодавства, не спростовує факти встановлені під час перевірки та не є підставою для скасування спірних рішень.

Окремо суд зазначає, що посилання представників позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.11.2019 року у справі №640/1221/19, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки досліджені у межах вказаної справи правовідносини були урегульовані нормами Порядку №56 у редакції, чинній до 15.01.2019 року. Натомість, в межах даної справи повна перевірка декларацій позивача проведена відповідачем у відповідності до вимог Порядку №56, в редакції від 15.01.2019 року, яка має суттєві відмінності.

Судом встановлено, що за результатами повної перевірки декларації позивача за 2015 рік (виправленої) Національним агентством встановлено факти подання у деклараціях недостовірних відомостей, а саме:

2.1.1. У розділі 2.1. Інформація про суб`єкта декларування декларації. Суб`єкт декларування на запитання Чи належить ваша посада до посад, пов`язаних з високим рівнем корупційних ризиків, згідно з переліком, затвердженим Національним агентством з питань запобігання корупції? обрав позначку Так . Розпорядженням Президента України від 12.03.2015 № 257/2015-рп суб`єкта декларування призначено головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області. Згідно з рішенням Національного агентства від 17.06.2016 № 2 посада суб`єкта декларування не належить до посад з високим рівнем корупційних ризиків. Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 2.1. Інформація про суб`єкта декларування декларації відобразив недостовірні відомості стосовно своєї посади, чим не дотримав вимоги пункту 1 частини першої статті 46 Закону.

2.1.2. У розділі 2.2. Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування декларації. Позивач зазначив відомості про сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до статті 1 Закону члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), утому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Згідно з інформацією Міністерства юстиції України шлюб суб`єкта декларування та ОСОБА_2 розірвано на підставі рішення Дзержинського районного суду с. Харкова від 04.03.2015 у справі №638/21336/14-ц. У Єдиному державному реєстрі судових рішень розміщено рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.03.2016 у справі №638/8507/15-ц, у якому зазначено про те, що з часу розлучення дитина проживала з матір`ю. Позивач у поясненнях підтвердив, що на кінець звітного періоду син проживав окремо від нього зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 . Відомості про сина зазначені у декларації, оскільки здійснюються витрати на його утримання. За таких обставин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 31.12.2015 не являвся членом сім`ї суб`єкта декларування в розумінні статті 1 Закону. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 Закону у декларації серед іншого підлягають відображенню відомості про прізвище, ім`я, по батькові суб`єкта декларування та членів його сім`ї. Таким чином, позивач у розділі 2.2 Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування декларації зазначив недостовірні відомості про члена сім`ї (сина), чим не дотримав вимоги пункту 1 частини першої статті 46 Закону.

2.1.3. У розділі 3 Об`єкти нерухомості декларації позивач зазначив відомості про земельну ділянку загальною площею 1500,0 м2 кадастровий номер 6322057603:00:000:0334, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка з 20.08.2009 належить йому на праві власності. Відповідно до положень статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного земельного кадастру, право власності суб`єкта декларування на згадану земельну ділянку на підставі рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 20.08.2009 зареєстровано 03.02.2016. Тобто, станом на 31.12.2015 позивач не набув право власності на земельну ділянку 1500,0 м 2 кадастровий номер 6322057603:00:000:0334, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про своє право користування повинен був відобразити у полі Тип права графи Інформація щодо прав на об`єкт розділу 3 Об`єкти нерухомості декларації. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або перебувають у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають, зокрема, дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування. Таким чином, Позивач у розділі 3 Об`єкти нерухомості декларації зазначив недостовірні відомості про тип свого права на земельну ділянку, чим не дотримав вимоги пункту 2 частини першої статті 46 Закону.

2.1.4. У розділі 5 Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів) декларації позивач зазначив відомості про годинник марки Сhanel вартістю 108675,0 грн., який належить йому на праві власності з 11.03.2015. Пункту 3 частини першої статті 46 Закону визначено, що декларуванню підлягають відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Законом України Про Державний бюджет України на 2015 рік встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня на рівні 1218,00 гривень. Тобто, у розділі 5 Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів) декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 121800,00 гривень. За таких умов, відомості про те, що годинник марки Сhanel є цінним рухомим майном для цілей декларування, є недостовірними. Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 5 Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів) декларації зазначив недостовірні відомості про цінне рухоме майно, яке належить йому на праві власності, чим не дотримав вимоги пункту 3 частини першої статті 46 Закону.

2.1.5. У розділі б Цінне рухоме майно - транспортні засоби декларації позивач зазначив відомості про автомобіль марки LEXUS модель LХ 570 (2010 року випуску), власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР (код ЄДРПОУ 30357250), та який з 26.10.2010 належить йому на праві користування на підставі попереднього договору купівлі-продажу. Згідно з інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР , між підприємством та позивачем 10.03.2015 укладений попередній договір купівлі-продажу автомобіля марки LEXUS модель LХ 570 (2010 року випуску), надана його копія. Факт передачі суб`єкту декларування цього транспортного засобу у користування на підставі інших договорів не підтверджено. Тобто, право користування цим транспортним засобом на підставі попереднього договору купівлі-продажу у суб`єкта декларування виникло 10.03.2015. Відповідно до підпункту б пункту 3 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про: транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми, а також щодо їх марок та моделей, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості. Таким чином, позивач у розділі 6 Цінне рухоме майно - транспортні засоби декларації зазначив недостовірні відомості про дату набуття права користування на транспортний засіб, чим не дотримав вимоги підпункту б пункту 3 частини першої статті 46 Закону.

2.1.6. У розділі 7 Цінні папери декларації

2.1.6.1. позивач зазначив відомості про 147174 акції Приватного акціонерного товариства ХАРМ (код ЄДРПОУ 30655196), номінальною вартістю 36793,50 грн., які належать йому на праві власності з 23.12.1999. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про цінні папери, у тому числі акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, із відображенням відомостей стосовно виду цінного папера, його емітента, дати набуття цінних паперів у власність, кількості та номінальної вартості цінних паперів. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Номінальна вартість - це вартість, яку номінально має один пай статутного фонду акціонерного товариства. Виходячи з визначення номінальної вартості цінних паперів, у декларації має відображатися кількість цінних паперів та номінальна вартість одного цінного паперу. Відповідно до статуту ПрАТ ХАРМ (код ЄДРПОУ 30655196), наданого Дергачівською районною державною адміністрацією, та пояснень суб`єкта декларування, номінальна вартість акцій підприємства становить 0,25 гривень.

2.1.6.2. Позивач зазначив відомості про 100 інвестиційних сертифікатів Пайового венчурного інвестиційного фонду ТАУ недиверсифікованого виду закритого типу КУА Національний резерв номінальною вартістю 100,00 грн., які належать йому на праві власності з 03.08.2011. Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах на 31.12.2015 суб`єкт декларування є власником 100 інвестиційних сертифікатів Пайового венчурного інвестиційного фонду ТАУ недиверсифікованого виду закритого типу КУА Національний резерв номінальною вартістю - 1,00 грн., загальною номінальною вартістю - 100,00 гривень. Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 7 Цінні папери зазначив недостовірні відомості про номінальну вартість цінних паперів, чим не дотримав вимоги пункту 4 частини першої статті 46 Закону.

2.1.7 У розділі 10 Нематеріальні активи декларації позивач зазначив відомості про промислові зразки, право на які виникло у нього у 2016 році, через що відомості про них не підлягали відображенню у декларації звітного періоду (2015 рік), зокрема на: графічне зображення для етикетки, патент 31397 - право власності зареєстровано 10.02.2016; мило, патенти 31993, 31994, 31995 -25.04.2016; графічне зображення для етикетки, патент 32637 - 25.07.2016; малюнок для етикетки, патент 32819-25.08.2016; малюнок для упаковки, патент 32820 - 25.08.2016; малюнок для етикетки, патент 32916 - 12.09.2016; флакон, патенти 32964, 32980 - 12.09.2016; етикетка, патент 32965 - 12.09.2016; малюнок для упаковки, патенти 33042, 33043, 33046 - 26.09.2016; піктограма, патент 33044 - 26.09.2016; малюнок для етикетки, патент 33045 - 26.09.2016. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 46 Закону у декларації відображаються відомості про нематеріальні активи, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, у тому числі об`єкти інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті. До відомостей щодо нематеріальних активів включаються дані про вид та характеристики таких активів, вартість активів на момент виникнення права власності, а також про дату виникнення права на них. Таким чином Позивач у розділі 10 Нематеріальні активи декларації зазначив недостовірні відомості про нематеріальні активи, які належали йому на праві власності, чим не дотримав вимоги пункту 6 частини першої статті 46 Закону.

2.1.8 У розділі 12 Грошові активи декларації позивач зазначив відомості про кошти, позичені третім особам, у розмірі 1300000,00 доларів США, себе вказавши особою, якій їх позичено. Позивач пояснив, що у даному розділі неможливо відобразити відомості про фізичну особу, якій позичено кошти, не повідомив відомості про таку особу. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про наявні грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 12 Грошові активи декларації зазначив недостовірні відомості про особу, якій позичено кошти, чим не дотримав вимоги пункту 8 частини першої статті 46 Закону.

2.1.9 У розділі 13 Фінансові зобов 'язання декларації

2.1.9.1. позивач не зазначив відомості про свої фінансові зобов`язання у розмірі 120000,00 доларів США, які виникли перед ОСОБА_2 . В ухвалі апеляційного суду Харківської області від 10.11.2016 у справі №638/9496/16-ц, розміщеній у Єдиному державному реєстрі судових рішень, зазначено, що у липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до суб`єкта декларування про стягнення грошових коштів на придання житла у розмірі еквівалентному 120000,00 доларів США, обґрунтовуючи свої вимоги пунктом 6 шлюбного договору від 03.06.2005, укладеного з суб`єктом декларування. В ухвалі наведено зміст цього пункту шлюбного договору, згідно з яким, у разі розірвання шлюбу за ініціативою суб`єкта декларування, останній за умови працездатності за віком та станом здоров`я, зобов`язаний забезпечити ОСОБА_3 окремою двокімнатною квартирою з необхідним умеблюванням, автомобілем, або сплатити протягом шести місяців від дати розірвання шлюбу грошову суму еквівалентну 120000,00 доларів США . Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.03.2015 у справі №638/21336/14-ц залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03.06.2015, розірвано шлюб суб`єкта декларування та ОСОБА_2 . Виходячи із умов пункту 6 шлюбного договору суб`єкт декларування у строк не пізніше 03.12.2015 зобов`язаний був забезпечити ОСОБА_3 окремою двокімнатною квартирою з необхідним умеблюванням, автомобілем, або сплатити протягом шести місяців від дати розірвання шлюбу грошову суму еквівалентну 120000,00 доларів США. Про невиконання цих умов договору свідчить рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.06.2016 про стягнення з суб`єкта декларування на користь позивача грошових коштів на придбання житла у розмірі 2640000,00 грн., що еквівалентно 120000,00 доларам США. Надаючи оцінку законності укладеного шлюбного договору, суд визнав факт невиконання суб`єктом декларування його пункту 6 аж до дня прийняття рішення у справі, тобто і станом на кінець звітного періоду. Під час розгляду апеляційної скарги суб`єкта декларування на вказане рішення, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10.11.2016 у справі № 638/9496/16-ц було визнано мирову угоду між сторонами від 25.10.2016. Це підтверджує факт визнання суб`єктом декларування своїх зобов`язань за шлюбним договором. Позивач пояснив, що не зазначив відомості про ці фінансові зобов`язання, оскільки вважає, що вони не виникли автоматично внаслідок розірвання шлюбу, а були предметом судового розгляду. Ці пояснення не взято до уваги з таких підстав. Відповідно до положень частини першої статті 93 Сімейного кодексу України шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки. Статтями 102, 103 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбний договір може бути розірвано або визнано недійсним в судовому порядку. Шлюбний договір від 03.06.2005 у встановленому законом порядку не визнавався недійсним, не розривався. Відповідно до положень, передбачених статтями 626, 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, який є обов`язковим для виконання. Сторони, підписуючи шлюбний договір від 03.06.2005, визнали дійсність його умов. Оскільки розмір коштів, який підлягав сплаті у разі незабезпечення ОСОБА_2 житлом, був визначений у пункті 6 договору, а не встановлювався під час судового розгляду справи, обов`язок виконання цих умов виник у суб`єкта декларування не на підставі рішення суду, а внаслідок умов пункту 6 договору в строки, визначені ним, тобто з дати розірвання шлюбу. Частиною другою статті 114 Сімейного кодексу України моментом припинення шлюбу у разі його розірвання судом є день набрання чинності рішення суду. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.03.2015 у справі №638/21336/14-ц про розірвання шлюбу набрало законної сили ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03.06.2015, в силу положень, визначених статтю 273 Цивільного процесуального кодексу України. Тобто, у суб`єкта декларування 03.06.2015 виникло фінансове зобов`язання перед ОСОБА_2 у розмірі еквівалентному 120000,00 доларів США, що становить 2528498,16 грн. з урахуванням курсу Національного банку України станом на 03.06.2015 (вартість 100 доларів США - 2107,0818 гривень). Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 2528498,16 гривень.

2.1.9.2. Позивач зазначив відомості про свої фінансові зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР (код ЄДРПОУ 30357250) у розмірах 11800000,00 грн., 30220000,00 грн. та 5845313,00 грн., які виникли за договорами фінансової поруки 10.10.2014, 12.06.2015 та 29.05.2015 відповідно. Згідно з інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР (код ЄДРПОУ 30357250) суб`єкт декларування виступав майновим поручителем виконання підприємством зобов`язань за кредитним договором. В силу положень, передбачених статтями 553-555 Цивільного кодексу України, фінансове зобов`язання у поручителя виникає у разі невиконання зобов`язання боржником та одержання відповідної вимоги кредитора. Фінансові зобов`язання перед кредитором у суб`єкта декларування не виникли, що підтверджується інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР (код ЄДРПОУ 30357250). За таких умов, зазначені у розділі 13 Фінансові зобов`язання декларації відомості про наявність у суб`єкта декларування фінансових зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР (код ЄДРПОУ 30357250) за договорами фінансової поруки у розмірах 11800000,00 грн., 30220000,00 грн. та 5845313,00 грн. є недостовірними. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 46 Закону, у декларації зазначаються відомості про фінансові зобов`язання, у тому числі отримані кредити, позики, зобов`язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів в рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредиту), зобов`язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення, позичені іншим особам кошти. Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 13 Фінансові зобов`язання декларації зазначив недостовірні відомості про свої фінансові зобов`язання, які відрізняються від достовірних на суму 2528498,16 грн. (підпункт 8.1), чим не дотримав вимоги пункту 9 частини першої статті 46 Закону.

2.1.10. У розділі 14 Видатки та правочини суб`єкта декларування декларації

2.1.10.1. Позивач не зазначив відомості про правочин, на підставі якого припинилося його право на частку у загальному статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР (код ЄДРПОУ 30357250). Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.02.3015 частка суб`єкта декларування у загальному статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР (код ЄДРПОУ 30357250) становила 27227693,00 грн. або 90 %. Статутом підприємства (у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства 03.02.2015 (протокол № 03/02-2015)) змінено склад засновників, частка суб`єкта декларування зменшилася до 16639145,75 грн. або до 55%. Згідно з інформацією підприємства позивач 03.02.2015 відступив свою частку у розмірі 10588547,30 грн., що становить 35% від загального статутного капіталу підприємства, ОСОБА_4 . ОСОБА_4 повідомив, що у 2015 придбав у позивача частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР (код ЄДРПОУ 30357250) у розмірі 10588547,30 грн., що становить 35% від загального статутного капіталу підприємства, оплату не здійснив, суму заборгованості не повідомив. Тобто, суб`єкт декларування не зазначив відомості про правочин, на підставі якого припинилося його право на частку у загальному статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР (код ЄДРПОУ 30357250) у розмірі 10588547,30 гривень.

2.1.10.2. Позивач не зазначив відомості про правочин, на підставі якого припинилося його право на 792992 інвестиційні сертифікати Пайового венчурного інвестиційного фонду ТАУ недиверсифікованого виду закритого типу, які було відчужено ОСОБА_4 . Позивач пояснив, що у вересня 2015 року ним було продано ОСОБА_4 792992 інвестиційні сертифікати Пайового венчурного інвестиційного фонду ТАУ недиверсифікованого виду закритого типу за 250,0 грн, відомості про отриманий дохід відображено у розділі 11 Доходи, у тому числі подарунки декларації. Відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах номінальна вартість інвестиційного сертифікату Пайового венчурного інвестиційного фонду ТАУ недиверсифікованого виду закритого типу становить 1,00 гривню. Тобто, внаслідок укладеного з ОСОБА_4 , правочину, припинилося право позивача на актив у вигляді 792992 інвестиційних сертифікатів Пайового венчурного інвестиційного фонду ТАУ недиверсифікованого виду закритого типу загальної номінальною вартістю - 792992,00 гривень.

2.1.10.3. Позивач не зазначив відомості про правочин - шлюбний договір від 03.06.2005, на підставі якого у нього виникло фінансове зобов`язання перед ОСОБА_2 , про яке зазначено у підпункті 8.1 пункту 8 рішення.

2.1.10.4. Позивач не зазначив відомості про правочин - попередній договір купівлі-продажу автомобіля від 10.03.2015, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР (код ЄДРПОУ 30357250), на підставі якого у нього 10.03.2015 виникло право користування автомобілем марки LEXUS модель LХ 570 (2010 року випуску), про що зазначено у пункті 5 рішення.

2.1.10.5. Позивач зазначив відомості про два правочини - договори фінансової поруки, на підставі яких у нього виникли фінансові зобов`язання. Під час перевірки встановлено, що у позивача на кінець звітного періоду не виникло фінансових зобов`язань за договорами фінансової поруки, про що зазначено у підпункті 8.2 пункту 8 рішення. Згідно з вимогами пункту 10 частини першої статті 46 Закону у декларації відображаються відомості про видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб`єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов`язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини першої цієї статті. Таким чином, Позивач у розділі 14 Видатки та правочини суб`єкта декларування декларації зазначив недостовірні відомості про вчинені ним правочини, чим не дотримав вимоги пункту 10 частини першої статті 46 Закону.

2.1.11. У розділі 15 Робота за сумісництвом декларації позивач не відобразив відомості про Приватне акціонерне товариство ХАРМ (код ЄДРПОУ 30655196), в якому у період з 28.03.2011 по 30.04.2015 був Головою наглядової ради та виконував роботу за сумісництвом, що підтверджується відомостями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, протоколом загальних зборів та статутом ПрАТ ХАРМ від 28.03.2011, затвердженим рішенням чергових загальних зборів акціонерів підприємства, чинним станом на 31.12.2015. Відомості про дохід, отриманий від Приватного акціонерного товариства ХАРМ (код ЄДРПОУ 30655196) у вигляді заробітної плати, отриманої за сумісництвом, суб`єкт декларування зазначив у розділі 11 Доходи, у тому числі подарунки . Позивач пояснив, що після 12.03.2015 не працював у Приватному акціонерному товаристві ХАРМ (код ЄДРПОУ 30655196), тому не зазначив відомості у розділі 15 Робота за сумісництвом декларації. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про посаду чи роботу, що виконується або виконувалася за сумісництвом: дані про займану посаду чи роботу (оплачувану чи ні), що виконується за договором (контрактом), найменування юридичної чи фізичної особи, в якій (яких) особа працює або працювала за сумісництвом, із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи із зазначенням її реєстраційного номера облікової картки платника податків. Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 15 Робота за сумісництвом декларації зазначив недостовірні відомості про відсутність об`єктів декларування, чим порушив вимоги пункту 11 частини першої статті 46 Закону.

Також, під час проведення повної перевірки декларації позивача за 2016 рік Національним агентством встановлено факти подання у деклараціях недостовірних відомостей, а саме:

2.2.1. У розділі 2.1. Інформація про суб`єкта декларування декларації позивач на запитання Чи належить ваша посада до посад, пов`язаних з високим рівнем корупційних ризиків, згідно з переліком, затвердженим Національним агентством з питань запобігання корупції? обрав позначку Так . Розпорядженням Президента України від 12.03.2015 № 257/2015-рп суб`єкта декларування призначено головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області. Згідно з рішенням Національного агентства від 17.06.2016 №2 посада суб`єкта декларування не належить до посад з високим рівнем корупційних ризиків. Таким чином, Позивач у розділі 2.1. Інформація про суб`єкта декларування декларації відобразив недостовірні відомості стосовно своєї посади, чим не дотримав вимоги пункту 1 частини першої статті 46 Закону.

2.2.2. У розділі 2.2. Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування декларації суб`єкт декларування зазначив відомості про сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до статті 1 Закону члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), утому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 2.2 Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування декларації зазначив недостовірні відомості про члена сім`ї (сина), чим не дотримав вимоги пункту 1 частини першої статті 46 Закону.

2.2.3. У розділі 3 Об`єкти нерухомості декларації позивач зазначив відомості про земельну ділянку загальною площею 1500,0 м2, кадастровий номер 6322057603:00:000:0334, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка з 20.08.2009 належить йому на праві власності. Відповідно до положень статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності суб`єкта декларування на зазначену земельну ділянку на підставі рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 20.08.2009 зареєстровано 03.02.2016. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або перебувають у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають, зокрема, дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування. Таким чином, у розділі 3 Об`єкти нерухомості декларації, позивач зазначив недостовірні відомості про дату набуття права на земельну ділянку, чим не дотримав вимоги пункту 2 частини першої статті 46 Закону.

2.2.4. У розділі 7 Цінні папери декларації позивач зазначив відомості про 147174 акції Приватного акціонерного товариства ХАРМ (код ЄДРПОУ 30655196), номінальною вартістю 36793,50 грн., які належать йому на праві власності з 23.12.1999. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про цінні папери, у тому числі акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, із відображенням відомостей стосовно виду цінного папера, його емітента, дати набуття цінних паперів у власність, кількості та номінальної вартості цінних паперів. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Номінальна вартість - це вартість, яку номінально має один пай статутного фонду акціонерного товариства. Виходячи з визначення номінальної вартості цінних паперів, у декларації має відображатися кількість цінних паперів та номінальна вартість одного цінного паперу. Відповідно до статуту ПрАТ ХАРМ (код ЄДРПОУ 30655196), наданого Дергачівською районною державною адміністрацією, та пояснень суб`єкта декларування, номінальна вартість акцій підприємства становить 0,25 гривень. Таким чином, позивач у розділі 7 Цінні папери зазначив недостовірні відомості про номінальну вартість цінних паперів, чим не дотримав вимоги пункту 4 частини першої статті 46 Закону.

2.2.5. У розділі 9 Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї декларації. Позивач не зазначив відомості щодо входження до переліку кінцевих бенефіціарних власників ТОВ ХІМІМПЕКС (код ЄДРПОУ 30501175). Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач входив до переліку засновників та володів часткою статутного капіталу розміром 3700,00 грн., що становить 50% від загального статутного капіталу ТОВ ХІМІМПЕКС (код ЄДРПОУ 30501175). Відповідно до пункту 20 частини першої статті 1 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі. У своїх поясненнях позивач підтвердив про факт володіння частки статутного капіталу розміром 50% ТОВ ХІМІМПЕКС (код ЄДРПОУ 30501175) та повідомив про наявність судового рішення щодо припинення зазначеної юридичної особи, однак станом на 31.12.2016 державну реєстрацію припинення юридичної особи не здійснено. Відповідно до частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно з пунктом 51 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї. Таким чином, у розділі 9 Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї декларації, позивач зазначив недостовірні відомості про входження до переліку кінцевих бенефіціарних власників, чим не дотримав вимоги пункту 51 частини першої статті 46 Закону.

2.2.7. У розділі 12 Грошові активи декларації позивач зазначив відомості про кошти, позичені третім особам, у розмірі 1300000,00 доларів США, 380000,00 доларів США, 19800000,00 грн. себе вказавши особою, якій їх позичено. Позивач пояснив, що у даному розділі неможливо відобразити відомості про фізичних осіб, яким позичені кошти, не повідомив відомості про таких осіб. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про наявні грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Таким чином, Позивач у розділі 12 Грошові активи декларації зазначив недостовірні відомості про особу, якій позичено кошти, чим не дотримав вимоги пункту 8 частини першої статті 46 Закону.

2.2.8. У розділі 13 Фінансові зобов`язання декларації

2.2.8.1. Позивач не зазначив відомості про свої фінансові зобов`язання у розмірі 243,60 грн., які виникли перед ОСОБА_2 . Згідно з відомостями, наданими Міністерством юстиції України, на виконанні у Дзержинському відділі державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області з 03.10.2016 перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.04.2016 № 638/7129/15ц, 2/638/3996/15 про стягнення з суб`єкта декларування на користь ОСОБА_2 судового збору розміром 243,60 грн. Судове провадження завершено 23.02.2017 з підстав передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження . Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 243,60 гривень.

2.2.8.2. Позивач зазначив відомості про свої фінансові зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР (код ЄДРПОУ 30357250) розміром 32220000,00 грн., які виникли за договором фінансової поруки 12.06.2015. Згідно з Інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР (код ЄДРПОУ 30357250) суб`єкт декларування виступав майновим поручителем виконання підприємством зобов`язань за кредитним договором. В силу положень, передбачених статтями 553-555 Цивільного кодексу України, фінансове зобов`язання у поручителя виникає у разі невиконання зобов`язання боржником та одержання відповідної вимоги кредитора. Фінансові зобов`язання перед кредитором у позивача не виникли, що підтверджується інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР (код ЄДРПОУ 30357250). За таких умов, зазначені у розділі 13 Фінансові зобов`язання декларації відомості про наявність у суб`єкта декларування фінансових зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю СЛОБОЖАНСЬКИЙ МИЛОВАР (код ЄДРПОУ 30357250) за договором фінансової поруки розміром 32220000,00 грн. є недостовірними. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 46 Закону, у декларації зазначаються відомості про фінансові зобов`язання, у тому числі отримані кредити, позики, зобов`язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів в рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредиту), зобов`язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення, позичені іншим особам кошти. Таким чином, суб`єкт декларування у розділі 13 Фінансові зобов`язання декларації зазначив недостовірні відомості про свої фінансові зобов`язання, які відрізняються від достовірних на суму 243,60 грн. (підпункт 8.1), чим не дотримав вимоги пункту 9 частини першої статті 46 Закону.

Таким чином, вказані висновки, зазначені у рішенні від 19.07.2019 року № 2120 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та рішенні від 16.08.2019 року № 2566 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області не були спростовані позивачем під час судового розгляду справи та в сукупності свідчать, що:

- за 2015 рік суб`єкт декларування відобразив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на загальну суму 2528498,16 грн., що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, точність оцінки задекларованих активів не відповідає даним, отриманим з наявних джерел, в частині визначення номінальної вартості цінних паперів, які належать суб`єкту декларування на праві власності, зазначив недостовірні відомості стосовно своєї посади, а також про члена сім`ї (сина), тип свого права на земельну ділянку, цінне рухоме майно, яке належить йому на праві приватної власності, номінальну вартість цінних паперів, нематеріальні активи, які належали йому на праві власності на кінець звітного періоду, особу, якій позичено кошти, свої фінансові зобов`язання, вчинені ним правочини, не вказавши відомості про підприємство, на якому здійснював роботу за сумісництвом, чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 8, 9, 10, 11 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції"

- за 2016 рік зазначив недостовірні відомості стосовно своєї посади, а також про члена сім`ї (сина), дату набуття права на земельну ділянку, номінальну вартість цінних паперів, входження до переліку кінцевих бенефіціарних власників, особу, якій позичено кошти, свої фінансові зобов`язання, чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, 4, 5-1, 8, 9 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону, до повноважень Національного агентства належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої розділу IV Порядку №56, за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації (далі - Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації). Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації складається з таких частин: 1) вступна частина із зазначенням дати, номера та місця складання, назви Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації; 2) описова частина із зазначенням прізвища, імені, по батькові суб`єкта декларування, назви посади та органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або юридичної особи публічного права, правових підстав проведення повної перевірки декларації, переліку інформації, яка використовувалася під час здійснення повної перевірки декларації, складових предмета перевірки; 3) мотивувальна частина із зазначенням встановлених Національним агентством обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, якими Національне агентство керувалося при прийнятті Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, і положення закону, яким воно керувалося; 4) резолютивна частина із зазначенням висновку, якого Національне агентство дійшло за результатами здійснення повної перевірки декларації, можливості оскарження цього рішення в судовому порядку.

Згідно з приписами п.2 розділу IV Порядку №56, під час проведення повної перевірки декларації та прийняття Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації використовується лише інформація, отримана у законний спосіб. Про закінчення проведення повної перевірки декларації Національне агентство письмово повідомляє суб`єкта декларування та надсилає Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації для ознайомлення. Зазначені дії можуть вчинятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобів поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Якщо в результаті повної перевірки декларації було встановлено відображення у декларації недостовірних відомостей, або неточну оцінку задекларованих активів, або наявність конфлікту інтересів, або ознаки незаконного збагачення, Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації надсилається суб`єкту декларування за допомогою засобів поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення та програмних засобів Реєстру. Рішення про проведення повної перевірки декларації розміщується протягом трьох робочих днів з моменту його прийняття на веб-сайті Національного агентства, за винятком відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 Закону. Рішення про проведення повної перевірки декларації може бути оскаржено суб`єктом декларування в судовому порядку.

Судом встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що НАЗК у відповідності до приписів наведеної норми Порядку №56, на адресу позивача були направлені відповідні повідомлення та копії оскаржуваних рішень. Окрім цього, у відповідно до наведених приписів Рішення про проведення повної перевірки декларації розміщені на веб-сайті Національного агентства.

Пунктом 3 розділу IV Порядку №56 передбачено, що у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції. Інформування спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції про подання у декларації завідомо недостовірних відомостей здійснюється з урахуванням положень статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, при проведенні перевірки декларацій суб`єктів декларування Національне агентство встановлює ознаки іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, а в рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації вказуються встановлені на підставі інформації, отриманої в межах проведеної перевірки, фактичні дані.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону у разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, оскільки Національне агентство не є органом, до повноважень якого належить встановлення наявності умислу чи вини в діях суб`єкта декларування при заповненні декларації чи наданні або ненаданні пояснень.

Встановлені судом обставини справи підтверджують, що відповідачем було дотримано порядок та строки проведення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправлена) та 2016 рік, поданих ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, підстави для визнання протиправними та скасування рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 19.07.2019 року №2120 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 16.08.2019 року №2566 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , головою Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області - відсутні.

Також суд зазначає, що позовна вимога зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції видалити з офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, розташованого в мережі Інтернет за адресою http://nazk.gov.ua/: рішення НАЗК від 19.07.2019 року №2120 про результати здійснення повної перевірки декларації за 2015 рік; рішення НАЗК від 16.08.2019 року №2566 про результати здійснення повної перевірки декларації за 2016 рік, є похідною та також не підлягає задоволенню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Суд зазначає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульв. Дружби народів, 28, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 04.03.2020 року.

Суддя Біленський О.О.