Рішення

від 03.03.2020 по справі 640/7239/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 року м. Київ № 640/7239/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві податкові повідомлення-рішення:

- від 12 березня 2019 року №0016754202 про донарахування ОСОБА_1 1195866,00 грн. з доходів фізичних осіб та 298966,50 грн. штрафу;

- від 12 березня 2019 року про донарахування ОСОБА_1 99655,00 військового збору та 24913,88 грн. штрафу;

- від 12 березня 2019 року про донарахування ОСОБА_1 510,00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки від 15 лютого 2019 року №335/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 висновки щодо виявлених порушень, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так, за підсумками 2017 року розглядалось питання щодо рішення засновників Приватного підприємства Агро-Олімп 2006 з нарахування та перерахування дивідендів в сумі 6543700,00 грн., але після річного звіту засновник вирішив збільшити статутний капітал шляхом перерахування дивідендів та грошових коштів у розмірі 13356300,00 грн. Висновки ж відповідача щодо зменшення відповідних сум дивідендів та, як наслідок, зменшення розміру ПДФО і ВЗ, ґрунтуються виключно на формальному підході та без урахування фактичних обставин. Так, надані до перевірки рішення по своїй суті не є фактичним нарахуванням та виплатою відповідних сум дивідендів. Внаслідок помилкового визначення відповідачем правильності обчислення, повноти і своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб податковим органом неправомірно визначені належні до сплати суми військового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, отже не підлягає скасуванню, а тому у задоволенні позову просить відмовити повністю з огляду на наступне.

Під час проведення позапланової невиїзної документальної перевірки за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року з`ясовано, що позивачем у податковому розрахунку (форма №1ДФ) відображено за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року дохід за ознакою 112 - дивіденди, які зазначені в підпунктах 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 ПК України, що не обкладаються податком на доходи фізичних осіб.

За результатами вищевказаної перевірки встановлено порушення підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 168.2.1 пункту 2, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом №71-ІІІ Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року), з чого випливає, що позивачем не утримано в повному обсязі та не перераховано до бюджету військового збору на загальну суму 99655,50 грн з нарахованих дивідендів фізичним особам - засновникам, не задекларовано дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 6643700,00 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 1195866,00 грн. У зв`язку з виявленим порушенням, прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 124569,38,00 грн та податкове повідомлення-рішення, яким визначено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1494832,50 грн.

В обґрунтування правомірності оскаржуваного повідомлення-рішення відповідач зазначає, що відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України дивіденди, зазначені у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 ПК України не звільняються від оподаткування військовим збором.

У зв`язку з викладеним позивач, як податковий агент, відповідно до вимог підпункту 1.2, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та на підставі пункту 162.1 статті 162, підпункту 164.2.8 пункту 164.2 статті 164, підпункту 165.1.18 пункту 165.1 статті 165, підпункту 170.5.2 пункту 170.5 статті 170 ПК України зобов`язаний був здійснити утримання та перерахування військового збору з суми нарахованих його засновникам дивідендів у 2017-2018 роках.

Заперечуючи проти позову відповідач також звертав увагу суду на те, що виключення яке міститься у підпункту 170.5.1 пункту 170.5 статті 170 ПК України не поширюється на порядок визначення та сплати військового збору, оскільки військовий збір не залежить від порядку виплати дивідендів, а тому, відповідно до вимог пункту 176.2 статті 176 ПК України, позивач зобов`язаний був своєчасно та повністю нарахувати, утримати та сплатити до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за його рахунок.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Учасниками Приватного підприємства Агро-Олімп 2006 (код ЄДРПОУ 34398002, надалі у тексті - ПП Агро-Олімп 2006 , копія Статуту у редакції від 14 грудня 2009 року додається) ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 у період з 07 жовтня 2009 по 30 листопада 2009 року через касу ПП Агро-Олімп 2006 були внесені грошові кошти у якості поворотної фінансової позики у розмірі 75 000,00 грн та 25 000,00 грн відповідно. Внесення коштів (копії відповідних аркушів касової книги були надані до перевірки), що підтверджується Актом перевірки.

На підставі протоколу зборів учасників ПП Агро-Олімп 2006 №1/12 від 21 грудня 2009 року, які одночасно є також позикодавцями, прийнято рішення про зарахування наданих в позику коштів в рахунок оплати внесків до статутного капіталу підприємства.

Отже, зобов`язання ПП Агро-Олімп 2006 щодо повернення коштів учасникам припинені, а також виконаний обов`язок учасників щодо формування статутного капіталу приватного підприємства розміром 100 000,00 грн.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі підприємства від 03 лютого 2017 року (зареєстрованим приватним нотаріусом Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області Білошицькою М.В. за № 107) позивачем придбано частку гр. ОСОБА_3 у статутному капіталі ПП Агро-Олімп 2006 номінальною вартістю 25 000,00 грн, що становить 25% розміру статутного капіталу підприємства, за ціною 25 000,00 грн.

Враховуючи викладене, станом на 03 лютого 2017 року від`ємний фінансовий результат за інвестиційними активами (корпоративними правами ПП Агро-Олімп 2006 ) позивача становив (-) 100 000,00 грн (з урахуванням перенесення попереднього від`ємного загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за 2009 рік).

Позивачем, як власником 100% статутного капіталу ПП Агро-Олімп 2006 , 27 лютого 2017 року прийнято рішення № 2017/2 (копія додається) про збільшення статутного капіталу підприємства на 19 900 000,00 грн за рахунок додаткового грошового вкладу у розмірі 13356300,00 грн (сума внесена 09 березня 2017 року та 10 березня 2017 року) та за рахунок нарахованих дивідендів у розмірі 6543700,00 грн, які учаснику не виплачуються, а вносяться для збільшення статутного капіталу.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі наказу №763 від 21 січня 2019 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку (доходу) від операцій з інвестиційними активами за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складений акт №335/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 від 15 лютого 2019 року.

У ході податкової перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- підпункту а пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, надалі у тексті - ПК України (не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу);

- підпункту 164.2.9 пункту 164.2, підпункту 168.1.3 пункту 168.1, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункту 170.2.6 пункту 170.2 ПК України (не задекларовано дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 6643700,00 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 1195866,00 грн з отриманого доходу);

- підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України (не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 99 655,50 грн з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку).

Позивач, не погодившись з викладеними в Акті перевірки висновками, 28 лютого 2019 року направив відповідачу заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду якого листом від 11 березня 2019 року №31195/К/26-15-42-02-27 висновки Акту перевірки залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

В подальшому відповідачем складені податкові повідомлення-рішення:

- №0016754202 від 12 березня 2019 року (форма Р ), яким позивачу донараховано 1195 866,00 грн податку з доходів фізичних осіб та 298 966,50 грн штрафу;

- б/н від 12 березня 2019 року (форма Р ), яким донараховано 99 655,00 грн військового збору та 24 913,88 грн штрафу;

- б/н від 12 березня 2019 року (форма ПС ), яким донараховано 510,00 грн штрафу.

Позивачем 29 березня 2019 року подано скаргу на вказані ППР до ДФС України, однак ДФС України рішенням від 17 квітня 2019 року №18081/6199-99-11-05-01-25 скарга залишена без розгляду.

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

За приписами підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою - резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, що таке нарахування жодним чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів (підпункт 165.1.18 пункт 165.1 статті 165 ПК України).

У підпункті 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України зазначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, пасивні доходи (крім зазначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), доходи у вигляді виграшів, призів.

Водночас, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. (п.п.1.3. п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Згідно з підпунктом 1.1. пункту 16-1 розділу 10 ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункту 1.2 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Згідно з підпунктом 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу.

У пункті 168.1 статті 168 ПК України визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Так, у вказаних нормах зазначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1).

Відповідно до підпункті 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 ПК України дивіденди оподатковуються остаточно під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.

Згідно вказаних пунктів ставки збору встановлюються у відсотках до бази оподаткування.

Суд звертає увагу сторін, що згідно податкового законодавства для нарахування збору необхідна наявність як мінімум двох складових: 1) щоб доходи підпадали під визначення об`єкту оподаткування; 2) щоб законом була чітко визначена база оподаткування, від якої має нараховуватися збір.

Так, база оподаткування визначена статтею 164 ПК України.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

При цьому, вичерпний перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу визначено у пункті 164.2 статті 164 ПК України.

Водночас, жодним з підпунктів 164.2.1-164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України база оподаткування для доходів, визначених пункту 165.1.18 ПК України не передбачена. Так само не передбачена вона і пунктами 164.3-164.6 статті 164 ПК України.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що хоча підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України законодавець виключив доходи, передбачені пунктом 165.1.18 із переліку доходів, які звільненні від оподаткування - нарахування збору на вказані реінвестиції є неможливим у зв`язку з відсутністю встановленої бази оподаткування.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Як зазначено у пункті 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Таким чином, зазначення у первинних протоколах сум 6543700,00 грн не є тією подією, що передбачена пунктом 170.5 статті 170 Кодексу, а саме остаточним оподаткуванням податковим агентом доходів під час їх нарахування платнику податку.

За встановлених обставин суд вважає неправомірним ігнорування податковим органом під час перевірки фактичних обставин, які засновані на даних бухгалтерського та податкового обліку, та надання переваги наданим на запит копіям первинних протоколів, які самі по собі не можуть вважатися єдиною підставою для визначення нарахованих дивідендів у відповідних періодах.

З 03 серпня 2014 року набрав чинності Закон України від 31 липня 2014 року №1621 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів , яким, зокрема, встановлено військовий збір.

Військовий збір встановлюється тимчасово, до 1 січня 2015 року (п. 16 прим. 1 підр. 10 р. XX ПКУ від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями).

Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування (підпункту 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами і доповненнями).

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VIII 28 грудня 2014 року підпункт 1.2 викладено в редакції: 1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу , тобто з 01 січня 2015 року об`єкт оподаткування військовим збором змінений.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Пунктом 170.5.1 статті 170 ПК України встановлено, що податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Отже позивач, будучи емітентом корпоративних прав не є податковим агентом. Відтак, оскільки ні пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ні жодна інша норма ПК України не визначає позивача податковим агентом, то суд вважає, що чинне законодавство не покладає на таку особу обов`язку нарахування та сплату військового збору.

В той же час, встановлені під час перевірки порушення законодавства при нарахуванні (виплаті) фізичним особам доходів від дивідендів податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік, відповідачем не доведена обґрунтованість донарахування ПДФО у сумі 6643700,00 грн. Будь-які документальні докази, на підставі яких можливо було встановити обґрунтованість висновку про заниження ПДФО на цю суму відповідачем не надані.

Поряд із тим, означені вище обставини у своїй сукупності роблять неможливим виокремлення протиправних частин оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому останні підлягають скасуванню в повному обсязі. При цьому скасування зазначених податкових повідомлень-рішень повністю, в даній ситуації, надасть податковому органу можливість визначити в установленому законодавством порядку правильну суму, зокрема, через прийняття нових рішень.

Застосування податкового законодавства у такий спосіб захисту права особи, що звернулася до суду, неодноразово находило місце у практиці Вищого адміністративного суду України (справа № 815/2132/13).

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено змістовних заперечень проти адміністративного позову та не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень. У відзиві фактично відсутні заслуговуючі на увагу відповіді на доречні та важливі аргументи позивача, однак при цьому стверджується про правомірність спірних рішень та відсутність підстав для задоволення позову, що не узгоджується із процесуальним обов`язком відповідача, встановленим частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з викладеного, наявні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як протиправних та задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві податкові повідомлення-рішення:

- від 12 березня 2019 року №0016754202 про донарахування ОСОБА_1 1195866,00 грн. з доходів фізичних осіб та 298966,50 грн. штрафу;

- від 12 березня 2019 року про донарахування ОСОБА_1 99655,00 військового збору та 24913,88 грн. штрафу;

- від 12 березня 2019 року про донарахування ОСОБА_1 510,00 грн. штрафу.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04119, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 9605,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко