Постанова

від 23.02.2020 по справі 906/551/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року Справа №906/551/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Павлюк І.Ю.

при секретарі судового засідання - Єфімчук А.І.

за участю представників:

позивача - Циба Р.А. (довіреність №Д-87/2019 від 12.08.2019 року)

відповідача - Алхімова Д.О. (довіреність №02/47 від 26.11.2019 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 р. у справі №906/551/19 (суддя Маріщенко Л.О., повний текст рішення складено 29.11.2019 р.)

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 3 615 347,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 р. відмовлено в задоволенні позову Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 3 615 347,15 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до наказу Державного концерну "Укроборонпром" від 29.02.2016 №60 на дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" була покладена організація та координація участі підприємств - учасників Концерну у IX Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь "DEFEXPO INDIA-2016" (надалі - Виставка).

Для виконання вище зазначеного наказу, 16 березня 2016 року між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (надалі - ДП "Житомирський БТЗ", Комітент) та Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" (надалі - ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт", Комісіонер) був укладений Договір комісії №STE-13-25-ДК-16 (надалі - Договір комісії) щодо організації участі у IX Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь "DEFEXPO INDIA- 2016", згідно з п. 1.1. якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок Комітента, щодо замовлень передбачених у п. 2.1 цього Договору послуг (надалі - Послуги) для участі Комітента у Виставці.

Пунктами 5.2, 5.5 та 6.1 Договору комісії передбачено, що Комітент зобов`язаний сплатити комісійну плату у розмірі встановленому Договором та інші витрати, передбачені пунктами 5,5, 5.6 цього Договору. Так, відповідно до п. 2.2. Договору комісії, погоджена Комітентом ціна послуг у доларів США визначена п. 2.1. та становить 25 617,00 доларів США. Сторони погодилися, що вартість послуг, які надаються Комісіонером не є остаточною та підлягає коригуванню шляхом підписання відповідної додаткової угоди до Договору, після повернення Експонатів та отримання відповідних рахунків за перевезення, митні послуги, забудову виставкової площі, тощо.

На виконання вищевказаного наказу Концерну щодо організації участі у IX Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь "DEFEXPO INDIA-2016" Позивачем був направлений на адресу Відповідача лист від 29.10.2015 (вих.№31.5/132/7818) з пропозицією, у випадку позитивного рішення щодо участі у Виставці, надіслати перелік виставкових моделей військової техніки, які демонструватимуться на стенді, та їхні характеристики (з метою подальшого визначення необхідної для забудови площі).

Листом від 12.11.2015 вих.№3528 Відповідач надав перелік виставкових моделей військової техніки у виді макетів, що планувалася до демонстрації на стенді, в кількості 4 експонатів (БМП-1 УМ, санітарна машина БТР-ЗС, БРЕМ БТР-ЗБР, броньований автомобіль "Отаман").

Бойовий модуль КБА.105ТБ (надалі - Модуль) у виді натурного зразка був включений у перелік експонатів згідно з Додатком №1 Договору комісії безпосередньо перед відправкою, у зв`язку з чим в ході організаційних заходів по підготовці до Виставки, заздалегідь визначена вартість транспортно-експедиційного обслуговування, яка в послідуючому була внесена в Договір комісії (п. 2.1), не включала витрати з урахуванням Модуля і його масогабаритних характеристик.

Договір комісії, зі сторони Відповідача, був підписаний із затримкою і його другий примірник направлений Позивачу вже після відправки Експонатів на Виставку. За таких обставин було просто неможливо внести будь-які зміни в Договір комісії і Позивач, як Комісіонер за цим Договором, несучи ризик взагалі не підписання договору іншою стороною, діяв виключно в інтересах Комітента таким чином, щоб за жодних обставин не допустити зриву його участі у Виставці. До того ж, умовами Договору комісії сторони погодили, що вартість послуг, які надаються Комісіонером не є остаточною та підлягає коригуванню шляхом підписання відповідної додаткової угоди до Договору, після повернення Експонатів та отримання відповідних рахунків за перевезення, митні послуги, забудову виставкової площі, тощо (п.2.2). Під час відправки Експонатів на виставку між керівниками Позивача і Відповідача були усні домовленості про перегляд суми витрат, у зв`язку з їх потенційним збільшенням, та погодження їх в додатковій угоді.

Комісіонером були виконанні зобов`язання за Договором комісії належним чином, а Комітентом, відповідно, спожиті Послуги за цим Договором в повній мірі І жодні зауваження щодо їх якості чи повноти не висловлювались.

У результаті корегування, відповідно до умов Договору комісії, ціна послуг за Договором склала 2 131 238,59 грн.

З урахуванням ціни послуг була сформована і Комісійна винагорода Комісіонера за Договором в сумі 200 859,03 грн., що загалом, включаючи ПДВ, становить 2 332 097,62 грн. і було відображено у звіті Комісіонера.

Крім того, якщо порівняти суми витрат, які зазначені в п. 2.1 Договору комісії з витратами які фактично поніс Комісіонер, то стає видно, що збільшення витрат виникло лише в частині транспортно-експедиційних послуг та страхування, що пояснюється включенням до переліку Експонатів Модуля, який за своїми масогабаритними показниками і заставною вартістю значно перевищував масогабарити і заставну вартість інших експонатів (макетів), відправлення яких на Виставку планувалося завчасно. Фактичні витрати на оренду і забудову виставкової площі були навіть дещо зменшені.

Всупереч умовам Договору комісії (5.4.), закону (стаття 1024 Цивільного кодексу України) та усним домовленостям сторін, Комітент не лише не компенсував Комісіонеру фактично понесені витрати, але й не забезпечив Комісіонера коштами в тій сумі, що була передбачена п. 2.1 Договору комісії, у зв`язку з чим ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" було змушене звернутися до господарського суду Житомирської області за захистом своїх прав та майнових інтересів.

Апелянт вважає, що хоча Договором комісії була передбачена ціна послуг у меншій сумі, ніж та, яка була фактично понесена ним у зв`язку з виконанням цього Договору, такий відступ Комісіонера від ціни послуг є обґрунтованим з огляду на те, що Комітент не попередив Комісіонера завчасно про включення Модуля до переліку Експонатів, а транспортування і страхування експонатів, відправка яких на Виставку була запланована заздалегідь, передбачали значно менші витрати.

В стислі строки, які залишались до відправки експонатів на Виставку було неможливо переглянути ціну послуг в Договорі комісії (Договір комісії датований 16.03.2016, а вже 17.03.2016 експонати пройшли митний контроль, про що свідчать копії митної декларації та авіатранспортних накладних), оскільки ціноутворення таких послуг як експедирування вантажу за кордоном потребувало узгодження з іноземними контрагентами і потребувало декілька днів. Крім того, підписаний зі сторони Комісіонера, Договір комісії був направлений Комітенту, який затягував з його підписанням і повернув другий примірник Комісіонеру значно пізніше дати підписання і дати відправки експонатів на Виставку.

Комісіонер, діючи в інтересах Комітента, вчиняв всі можливі дії за для уникнення зриву участі останнього у Виставці, організацію якої було покладено на Позивача відповідно до наказу Концерну від 29.02.2016 №60.

Зазначені обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи доказами зокрема, листом Позивача від 29.10.2015 (вих. №31.5/132/7818) на адресу Відповідача, листом Відповідача від 12.11.2015 вих. №3528 на адресу Позивача, показаннями свідка, викладеними у заяві, а також копіями наказів Концерну від 01.02.2016 №32 з Додатком №1 та від 04.03.2016 №70 з Додатком №1, з яких вбачається, що станом на 04.03.2016 за поданою ДП "Житомирський БТЗ" до Концерну інформацією про перелік запланованих до відправки на Виставку експонатів, Модуль до вказаного переліку включений не був.

Сторонами Договору комісії в рамках усних домовленостей було узгоджено збільшення ціни послуг за цим Договором шляхом підписання додаткової угоди, проте Відповідач, діючи всупереч таким засадам цивільного законодавства як справедливість та добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), відмовився підписувати вказану додаткову угоду і погоджувати звіт Комісіонера.

Більш того, порушуючи умови Договору комісії (п. 5.4), закону (стаття 1024 Цивільного кодексу України) та усні домовленості сторін, Відповідач не лише не компенсував Позивачу фактично понесені витрати, але й не забезпечив Позивача коштами в тій сумі, що була передбачена п. 2.1 Договору комісії, хоча частиною першою статті 1016 Цивільного кодексу України передбачено, що Комітент зобов`язаний забезпечити Комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою.

Комітент, незважаючи на відмову оплатити витрати Комісіонера за Договором комісії, тим не менш успішно отримав всі надані йому Послуги, прийняв участь у виставкових заходах, як тих, що були заплановані заздалегідь ("DefЕхро-2016" в м. Квітол, Південний Гоа, Індія та "В8А-2016" в м. Куала-Лумпур, Малайзія), так і додаткових виставкових заходах ("SОFЕХ 2016" в місті Амман, Йорданія) і жодних претензій щодо їх повноти чи якості на адресу Комісіонера не висловлював.

Одним із доказів, який в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами підтверджує не лише понесені Позивачем витрати за Договором комісії, але й факт визнання Відповідачем боргу перед Позивачем за цим Договором є доданий самим же Відповідачем до відзиву на позовну заяву лист від 29.07.2016 №2868, адресований Відповідачем Концерну.

У вище зазначеному листі Відповідач зазначає, зокрема, про те, що за результатами обговорення прийнято рішення про зменшення вартості послуг, наданих ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" ДП "ЖБТЗ" за участь у виставці "DefЕхро-INDІА" з 2,3 млн. грн. до 1,5 млн. грн.

Хоча сам по собі цей лист і не може бути підставою для зміни суми фактично понесених витрат, проте зазначене в ньому явно свідчить про визнання Відповідачем заборгованості перед Позивачем за Договором комісії і, при цьому, в сумі значно вищій за ціну послуг, погоджену сторонами в цьому Договорі. З цього очевидно вбачається усвідомлення Відповідачем об`єктивного збільшення ціни отриманих ним послуг, що в сукупності з вищевказаними обставинами пояснює обґрунтоване збільшення витрат, понесених Позивачем та завчасна обізнаність з цим Відповідача. До того ж, слід зауважити, що Відповідач і в судовому засіданні не заперечував факт отримання ним Послуг за Договором комісії.

Частиною першою статті 1024 Цивільного кодексу України передбачено, що комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Всі витрати, понесені Позивачем за Договором комісії, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема платіжними дорученнями, контрактами з іноземними контрагентами, договорами, авіатранспортними накладними тощо. При цьому, Відповідач, зі своєї сторони, не обґрунтував власні заперечення щодо суми витрат жодними альтернативними розрахунками вартості отриманих ним Послуг.

Апелянт вважає, що вищевикладене вказує на неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, адже до правовідносин сторін Договору комісії судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання від 05.09.2019 про долучення доказів, що підтверджують направлення Відповідачу листа від 27.08.2019 з додатками, а також доказів направлення йому звіту Комісіонера, документів, що підтверджують витрати та рахунку ще в 2016 році (супровідного листа ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" на адресу ДП "Житомирський бронетанковий завод" від 09.08.2016 №31.13/93/5976-16 з додатками та інші докази).

Окрім того, відхиляючи клопотання Позивача від 05.09.2019, суд першої інстанції не надав жодної оцінки іншим доказам, що зокрема були направлені суду з клопотанням 12.09.2019 на електронну адресу суду та 17.09.2019 поштовим зв`язком, а саме публікацій з мережі інтернет, а також показань свідка, викладених у заяві від 17.09.2019.

Враховуючи вище викладене, апелянт вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 р. у справі №906/551/19 прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньо торгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.19р. у справі №906/551/19 та призначено її до розгляду на 13 січня 2020 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.02.2020 року.

17.02.2020 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, у зв`язку з тим, що представник ДП "ЖБТЗ" Алхімова Д.О., що приймала участь у суді першої інстанції та у судовому засіданні 13.01.2020 в апеляційній інстанції не має фізичної можливості прибути 17.02.2020 до Північно-Західного апеляційного господарського суду, у зв`язку з участю у закритому судовому засіданні (матеріали справи містять документи з грифом обмеження доступу "Таємно") в Північному апеляційному господарському суді.

В судовому засіданні 17.02.2020 року оголошено перерву до 24.02.2020 року.

21.02.2020 року від Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньо торгівельного підприємства "Спецтехноекпорт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2019 року у справі №906/551/19 залишити без змін.

Після оголошеної перерви 24.02.2020 року, головуючим суддею оголошено судове засідання продовженим.

В судовому засіданні 24.02.2020 року представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з наведених у ній підстав.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, неодноразово заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекпорт" підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, згідно з наказом Державного концерну "Укроборонпром" від 29.02.2016 р. №60 затверджено перелік виставок на 2016 р., щодо яких заплановано участь об`єднаної експозиції концерну (т. 2 а.с. 85 - 89).

Відповідно до вказаного наказу на ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" була покладена організація та координація участі підприємств - учасників Концерну у IX Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь "DefЕхро-INDІА-2016".

16.03.2016 між Державним Підприємством Житомирський бронетанковий завод" (комітент) та Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторгівельним підприємством «Спецтехноекспорт» (комісіонер) укладено договір комісії щодо організації участі у ІХ Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь "DefЕхро-INDІА-2016» №STE-13-25-ДК-16 (т. 1 а.с. 25 - 31), відповідно до п. 1.1 якого за цим договором комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, щодо замовлень передбачених у п. 2.1 цього договору послуг для участі комітента у IX Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь "DefЕхро-INDІА-2016" (виставка), що відбудеться в період з 28 по 31 березня 2016 року у м. Квітол, Південний ГОА, Республіка Індія.

Комітент визнає, що контракт на виставкову площу між комісіонером і Defence Exhibition Organization of Ministry of Defence, Government of India (організація виставки продукції військового призначення Міністерства оборони Індії) укладений комісіонером за дорученням комітента, за рахунок комітента, відповідно до вказівок комітента. Комітент зобов`язується забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання вказаного контракту (у частині послуг, передбачених у п. 2.1 цього договору) (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору комітент доручає комісіонеру від свого імені за рахунок комітента здійснити правочини з організації надання послуг щодо тимчасового вивезення зразків продукції (експонати) згідно переліку у додатку №1 до цього договору, для експонування на виставці.

Комітент визнає і не заперечує, що комісіонер вчиняє спільні (єдині) правочини щодо організації надання послуг для участі у виставці також і для інших осіб (інших комітентів). Комітент зобов`язується не надавати вказівок, не вчиняти дій, що будуть розходитися з вказівками, діями інших комітентів, ускладнять чи унеможливлять вчинення комісіонером спільних (єдиних) правочинів (п. 1.4 договору).

У пункті 2.1 договору визначені послуги, щодо яких вчиняються правочини за цим договором, а саме: оренда виставкової площі - погоджена комітентом ціна послуг становить 6 137,00 доларів США, забудова виставкової площі - 4 250,00 доларів США, тимчасове вивезення експонатів (в т.ч. оформлення дозвільних документів, транспортних послуг, страхування експонатів) - 15 041,28 доларів США, бейдж учасника виставки - 180,00 доларів США, загальна сума погоджена комітентом - 25 617,00 доларів США.

Погоджена комітентом ціна послуг у дол. США визначена п. 2.1, що становить 25 617,00 доларів США. Сторони погоджуються, що вартість послуг, які надаються комісіонером не є остаточною та підлягає коригуванню шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору, після повернення експонатів та отримання відповідних рахунків за перевезення, митні послуги, забудову виставкової площі тощо (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що комісіонер у відповідності до цього договору зобов`язується, зокрема, здійснити необхідну маркетингову роботу, виконати переддоговірну роботу та укласти відповідний договір (контракт) або декілька договорів у відповідності до предмету цього договору (пп. 3.1.1); передбачити у вчинених ним договорах (контрактах) можливість надання комітенту комплексу послуг у відповідності з п. 2.1 цього договору (пп. 3.1.2); розглянути та погодити з комітентом можливість укладення додаткових договорів стосовно переліку додаткових послуг, розміщення додаткових експонатів та обладнання на стенді та ін. При необхідності надання додаткових послуг за взаємною згодою, сторони оформлюють додаткову угоду до цього договору (пп. 3.1.3); вжити заходи щодо отримання відповідного дозволу Державної служби експортного контролю України для тимчасового вивезення експонатів згідно додатку №1 цього договору, за рахунок комітента здійснити митне оформлення та страхування експонатів під час транспортування і проведення виставки, забезпечити транспортування до Республіки Індія, повернення експонатів за рахунок комітента у термін згідно п. 3.2.6 цього договору (пп. 3.1.4); провести з нерезидентами за рахунок комітента розрахунки за правочинами, вчиненими на виконання наданого комітентом доручення тощо (пп. 3.1.5).

У п. 3.2 договору визначено обов`язки комітента, зокрема, підготувати експонат для показу на виставці шляхом налагодження, перевірки систем та обладнання, а також передати експонати комітенту у належному для транспортування стані не пізніше 17.03.2016 р. (пп. 3.2.2); забезпечити комісіонера коштами згідно з умовами, викладеними в розділі 5 цього договору, сплатити комісійну плату (пп. 3.2.11).

Комітент передає експонати комісіонеру в термін згідно п. 3.2.2 цього договору в а/п Бориспіль, про що буде підписано акт прийому-передачі експонатів (зразок наведено у додатку 2 цього договору) (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору комісіонер передає експонат комітенту не пізніше терміну вказаного в п. 3.2.6 цього договору в а/п Бориспіль, відповідно до акту прийому-передачі експонатів (зразок наведено у додатку 2 цього договору).

Сторони домовились, що забезпечення комітентом комісіонера коштами у сумі, вказаній у п. 2.1 цього договору, здійснюється у гривневому еквіваленті, виходячи з встановленого НБУ офіційного валютного обмінного курсу на дату перерахування коштів на рахунок комісіонера. Права власності на зазначені кошти у комісіонера не виникає (п. 5.1 договору).

За умовами п. 5.2 договору комітент зобов`язується перерахувати кошти, враховуючи комісійну плату, в розмірі 100% від вартості послуг згідно з п. 2.1 цього договору протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання договору та виставлення рахунку комісіонером для покриття витрат у повному обсязі.

Відмова або неможлива участь комітента, його представників у виставці, або не споживання комітентом окремих послуг з будь-яких причин не звільняє його від оплати послуг згідно з п. 2.1 цього договору (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 5.4 договору комітент зобов`язаний відшкодувати комісіонеру погоджені з комітентом витрати, понесені комісіонером на виконання цього договору.

Витрати комісіонера, зокрема, пов`язані з придбанням валюти на міжбанківському валютному ринку України, відшкодовуються комітентом на підставі звіту комісіонера, та в строки, що не перевищують 5 банківських днів від дати його підписання (п. 5.5 договору).

Відповідно до п. 5.6 договору усі витрати комісіонера відображаються в його звіті, який складається та подається комітенту в письмовій формі разом з актом наданих послуг у місячний строк з дня виконання доручення та з оригіналами підтверджуючих підзвітних документів. Витрати , передбачені п. 5.4, 5.5 договору, які будуть понесені під час виконання обов`язків по договору, повинні бути попередньо погоджені комітентом та у подальшому документально підтверджені. У випадку ненадання оригіналів підтверджуючих документів, щодо понесених витрат, Звіт не підлягає погодженню та повертається без відповідної оплати.

У п. 6.1 договору сторони погодили, що за виконання доручення за цим договором комісіонер отримує комісійну плату у гривнях (що включає в себе ПДВ), в розмірі 10% від загальної суми наданих послуг визначених у п. 2.1. цього договору, що складає 2 561,70 доларів США, з яких ПДВ 20%. Комісійна плата розраховується по курсу НБУ на дату зарахування коштів на рахунок комісіонера.

За умовами п. 8.2 договору за порушення строків виконання грошового зобов`язання за цим договором комітент зобов`язаний сплатити комісіонерові пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми боргу за весь період прострочення.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 р., але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1 договору).

Згідно з п. 9.4 договору зміни та доповнення до договору мають юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі і підписані обома сторонами.

До договору сторонами складено додаток 1 "Перелік Експонатів, що передаються для експонування на виставці", а також підписано акт прийому-передачі експонатів від 17.03.2016 р. (т. 1 а.с. 32 - 33).

Відповідно до звіту комісіонера від 29.04.2016 р. до договору комісії від 16.03.2016 р. №STE-13-25-ДК-16 на виконання зазначеного договору у період з 28 по 31 березня 2016 р. комісіонером від свого імені, але за рахунок комітента, було вчинено наступні юридичні дії (послуги) щодо участі комітента у ІХ Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь "DEFEXPO INDIA-2016" у м. Квітол, Республіка Індія: оренда виставкової площі на суму 158 760,41 грн., забудова виставкової площі на суму 101 163,95 грн., страхування вантажу на суму 40 104,21 грн., оформлення дозвільних документів та транспортні послуги на суму 1 831 210,02 грн, всього на суму 2 131 238,59 грн.

У звіті зазначено, що загальна вартість послуг, стосовно яких вчинено правочини щодо замовлення передбачених договором для участі представників комітента у виставці, складає 2 131 238,59 грн; плата комісіонерові за виконання доручення, передбаченого договором комісії, становить 200 589,03 грн; заборгованість комітента перед комісіонером складає 2 332 097,62 грн. (т. 1 а.с. 36 - 37).

На підтвердження здійснених позивачем витрат за договором витрат на оренду площі надано копію контракту №STE-13-15-к-16 від 21.01.2016 р., укладеного між позивачем (замовник) та Організацією виставки продукції воєнного призначення Міністерства оборони Індії (виконавець), об`єктом якого є надання незабудованої виставкової площі загальною площею 132 м 2 . на Міжнародній виставці сухопутних і військово-морських озброєнь "DEFEXPO INDIA-2016"; копію платіжного доручення в іноземній валюті №37 від 02.02.2016 р. на суму 95 218,20 доларів США, сплачених позивачем відповідно до зазначеного контракту; копію Акту приймання-передачі наданих послуг до зазначеного контракту від 31.03.2016 р. на суму 95 218,20 доларів США (т. 1 а.с. 47 - 54).

Відповідно до наданого позивачем звіту, вартість послуг оренди площі для відповідача становить 6 131,48 доларів США.

На підтвердження витрат на забудову площі позивачем надано копію контракту №STE-13-51-к-16 від 04.03.2016 р., укладеного між позивачем (замовник) та JMD DESIGN DESKPVT LTD (підрядник), предметом якого є надання підрядником послуг замовнику в ході підготовки та проведення Міжнародної виставки "DEFEXPO-2016" у частині створення дизайн-проекту виставкового стенду в інтересах замовника; забезпечення монтажу стенду; обладнання стенду необхідною фурнітурою згідно з дизайн-проектом; забезпечення технічної підтримки роботи виставкового стенду замовника; забезпечення демонтажу стенду; оренди кімнати для конференцій на території виставки; підключення стенду та його елементів до електромережі на період монтажу, функціонування та демонтажу стенду; забезпечення функціонування wi-fi на території стенду; акредитації забудовника стенду в організаторів виставки; забезпечення замовника додатковими бейджами для відвідування виставки та інші; копію додатку до зазначеного контракту №2 від 04.03.2016 р., відповідно до якого вартість перелічених у ньому робіт та послуг складає 45 000 доларів США, а також 14,5% сервісний податок, що в сумі складає 51 525 доларів США; копію додатку до зазначеного контракту №3 від 21.03.2016 р., відповідно до якого загальна вартість послуг за додатком 3 складає 9 871 доларів США, а також 5% плата за послуги виконавцю та 14,5% сервісний податок, що в сумі складає 11 867,41 доларів США; копію Акту приймання-здачі наданих послуг до додатку 2 та додатку 3 до зазначеного контракту від 31.03.2016 на суму 63 392,41 доларів США; копії платіжних доручень в іноземній валюті №77 від 11.03.2016 р. на суму 51 525 доларів США та №93 від 29.03.2016 р. на суму 11 867,41 доларів США, сплачених позивачем відповідно до зазначеного вище контракту (т. 1 а.с. 55 - 84).

Відповідно до наданого позивачем звіту, вартість вищезазначених послуг для відповідача становить 3 964,23 доларів США.

Також на підтвердження витрат на страхування надано копію договору добровільного страхування вантажів №А467292 від 14.03.2016 р., укладеного між позивачем (страхувальник) та акціонерним приватним товариством "Страхова група ТАС" (страховик), предметом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим вантажем: виставкові експонати, та яким визначений розмір страхової премії в сумі 55 866,86 грн.; копію страхового сертифікату від 14.03.2016 р.; копію платіжного доручення №1020 від 21.03.2016 р. про сплату позивачем 55 866,86 грн. страхового платежу за вищезазначеним договором (т. 1 а.с. 85 - 96).

Відповідно до звіту позивача вартість послуг страхування вантажу для відповідача становить 40 104,21 грн.

На підтвердження витрат на транспортування та митне оформлення позивачем у матеріали справи надано копію договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування №CLS-12-02-ТЕО-08/STE-5-348-Д-08 від 09.12.2008 р. (т. а.с. 97 - 100), укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Центрлогістиксервіс" (експедитор) та позивачем (замовник), який регулює та визначає порядок взаємовідносин експедитора та замовника, які пов`язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування по організації перевезень експортно-імпортних вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним та морським транспортом, з наданням інших послуг, узгоджених в додаткових угодах до даного договору, і які є невід`ємною частиною договору; копії додаткових угод до вказаного договору-доручення від 25.12.2012 р., 10.04.2014 р., 31.12.2015 р., якими продовжено термін дії договору відповідно до 31.12.2014 р., 31.12.2015 р., 31.12.2017 р.; копію договору - доручення на декларування вантажів та митно-брокерське обслуговування №CLS-03-04-ТБО-09/STE-5-32-ДІД-09 від 10.02.2009 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Центрлогістиксервіс" (повірений) та позивачем (довіритель), за яким повірений зобов`язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя, відповідно до вимог чинного законодавства України здійснити декларування товарів, транспортних засобів та інших предметів довірителя та виконувати необхідні митні процедури та копії додаткових угод до вказаного договору; копії заявок на оплату від 30.03.2016; копії рахунків на оплату та копії платіжних доручень №1151 від 31.03.2016 р. на суму 2 400,00 грн., № 1171 від 31.03.2016 на суму 308 900,00 грн, №1159 від 31.03.2019 на суму 30 140,01 грн, № 1326 від 12.04.2016 на суму 2 400,00 грн, № 1333 від 12.04.2016 на суму 1 047 800,00 грн,№ 1334 від 12.04.2016 на суму 439 570,01 грн,; копію рахунку та пакувального листа №31.11/27/30 від 16.03.2016 р. та № 31.11/27/39 від 16.03.2016 (т. 1 а.с. 101 - 133).

Згідно зі звітом позивача вартість витрат на послуги з оформлення дозвільних документів та транспортні послуги для відповідача склала 1 831 210,02 грн.

Вартість витрат на послуги з оформлення дозвільних документів та транспортні послуги для відповідача склали 1 831 210,02 грн.

Вказаний вище звіт комісіонера від 29.04.2019 та додаткову угоду №1 від 28.04.2016 до договору комісії №STE-13-25-ДК-16 від 16.03.2016 для погодження та підписання позивачем було направлено на адресу відповідача.

Відповідно до п. 1 додаткової годи №1 змінена ціна послуг, які були погоджені у п. 2.1 договору, та визначено, що загальна сума погоджена комітентом становить 79 748,60 дол. США.

Також, додатковою угодою змінено п. 2.2 договору та п. 6.1 в частині розміру комісійної плати, яка відповідно до умов додаткової угоди складає 7 974,86 доларів США (т. 1 а.с. 34 - 35).

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач додаткову угоду №1 та звіт комісіонера отримав у травні 2016 (т. 1 а.с. 152 абз. 6).

Однак, у зв`язку з ненаданням позивачем разом зі звітом оригіналів підтверджуючих документів щодо понесених витрат, додаткова угода №1 та звіт комісіонера був повернутий відповідачем позивачу без підписання та погодження.

Відповідач направив на адресу позивача лист №2116 від 26.05.2016 (т. 1 а.с. 158), в якому зазначив, що додаткова угода №1 до договору комісії №STE-13-25-ДК-16 від 16.03.2016 не підлягає підписанню, а звіт комісіонера прийняттю та відшкодуванню зазначених у ньому коштів, оскільки такі витрати підлягають оплаті лише за умови наявності попереднього погодження вказаних витрат з комітентом відповідно до п. 5.4, п. 5.6 договору.

У відповіді №31.13/93/4135 від 01.06.2016 на лист відповідача позивач зазначив, що відповідно до п. 5.6 договору комісії, всі витрати були попередньо погоджені сторонами, оскільки п. 5.6 договору передбачає погодження саме форми витрат , а не суми витрат. Пунктом 2.2 договору комісії прямо передбачено, що вартість послуг, які надаються комісіонером не є остаточною та підлягає коригуванню шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору, після повернення експонатів та отримання відповідних рахунків за перевезення, митні послуги, забудову виставочної площі, тощо. Також, позивач у своєму листі зазначив, що враховуючи терміновість виконання послуг, що пов`язане з запізнілим постачанням експонатів, які мали бути розміщені на виставці, позивач враховуючи інтереси відповідача зробив все можливе, в тому числі за рахунок витрачання власних коштів, щодо своєчасного виконання договору комісії. Позивач повідомив відповідача, що для забезпечення своїх вимог за договором комісії № STE-13-25-ДК-16 і виконання відповідачем обов`язків по оплаті заборгованості, експонати будуть притримані позивачем до моменту укладання між сторонами додаткової угоди № 1 до договору. Вартість надання послуг по зберіганню експонатів складає 1 461,60 грн за добу, крім того єдиноразовий платіж за обробку та розміщення вантажу 1 880,40 грн. (т. 1 а.с. 160 - 162).

У своєму листі від 01.06.2016 №2195 адресованому позивачу, відповідач зазначає, що експонати представниками "Спецтехноекспорт" не повернуто, внаслідок чого ДП "ЖБТЗ" понесло транспортні витрати. На даний час виникають зайві витрати через зберігання експонатів на митному терміналі аеропорту Бориспіль. Таким чином, представниками "Спецтехноекспорт" вчиняються дії з притримання майна ДП "ЖБТЗ" з порушення вимог законодавства, у зв`язку з чим відповідач просить вжити заходи до негайного повернення притриманого майна, решта питань вирішити відповідно до умов договору та вимог законодавства (т. 1 а.с. 163 - 165).

Позивачем була направлена на адресу відповідача вимога щодо оплати послуг за договором комісії у розмірі 2 332 097,62 грн та 73 963,15 грн за послуги зі зберігання вантажу. Вказану вимогу відповідач отримав 12.07.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 38 - 41).

У своїй відповіді на вказану вимогу відповідач вважає ії не обґрунтованою, оскільки вказані витрати між сторонами не погоджувались.

В подальшому позивачем направлялась відповідачу претензія про оплату заборгованості на загальну суму 2 332 097,62 грн, яка отримана відповідачем 25.08.2016, що підтверджується долученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням (т. 1 а.с. 42 - 46).

У відповіді №3412 від 23.09.2016 на претензію позивача, відповідач вказав, що наведені вимоги про відшкодування вартості понесених витрат при виконанні договірних зобов`язань за договором комісії у розмірі 2 332 097,62 грн є безпідставними. Також відповідачем зазначено, що оскільки дії щодо притримання майна ДП "ЖБТЗ" вчинені з порушенням вимог законодавства, вимоги про відшкодування вартості зберігання є безпідставними (т. 1 а.с. 166 - 168).

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем направлявся позивачу лист від 15.03.2017 з пропозицією розгляду питання щодо укладання договору купівлі-продажу бойового модуля який утримується позивачем з 31.05.2016 та не повернутий до ДП "ЖБТЗ" (т. 1 а.с.174 - 175).

Оскільки претензія про оплату заборгованості на загальну суму 2 332 097,62 грн. була залишена Відповідачем без виконання Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 3 615 347,15 грн, з яких 2 332 097,62 грн основного боргу, 174 972,96 грн пені, 201 557,02 грн 3% річних, 906 719,55 грн інфляційні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору комісії щодо організації участі у IX Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь "DEFEXPO-INDIA-2016" №STE-13-25-ДК--16 від 16.03.2016 не оплатив надані позивачем послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка є предметом спору.

У зв`язку з тим, що відповідач не здійснив оплату витрат, понесених позивачем на виконання договору комісії щодо організації участі у ІХ Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь « DEFEXPO INDIA-2016» №STE-13-25-ДК-16 від 16.03.2016, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 2 332 097,62 грн суму боргу, 174 972,96 грн пені, 201 557,02 грн 3% річних, 906 719,55 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 906/551/19 за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши позовні вимоги господарський суд Житомирської області дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не дотримано умов укладеного між сторонами договору комісії №STE-13-25-ДК-16 в частині попереднього погодження із відповідачем витрат, надання оригіналів документів на підтвердження цих витрат, також позивачем не надано доказів які б підтверджували що відповідачу виставлявся відповідний рахунок для покриття витрат згідно умов договору.

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме: майново-господарських зобов`язань.

Стаття 627 ЦК України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2016 р. між Позивачем (Комісіонер) та Відповідачем (Комітентом) було укладено Договір комісії щодо організації участі у ІХ Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь « DEFEXPO INDIA-2016» №STE-13-25-ДК-16

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що позивач зобов`язується за дорученням відповідача за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок відповідача, щодо замовлень передбачених у п. 2.1 цього договору послуг для участі комітента у IX Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь "DEFEXPO INDIA-2016" (виставка), що відбудеться в період з 28 по 31 березня 2016 року у м. Квітол, Південний ГОА, Республіка Індія.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони визначили послуги, щодо яких вчиняються правочини за цим договором, а саме: оренда виставкової площі - погоджена комітентом ціна послуг становить 6 137 доларів США, забудова виставкової площі - 4 250 доларів США, тимчасове вивезення експонатів, в тому числі оформлення дозвільних документів, транспортних послуг, страхування експонатів становить 15 041,28 доларів США, бейдж учасника виставки - 180 доларів США, загальна сума, погоджена комітентом, - 25 617 доларів США.

За умовами п. 5.2 Договору комісії комітент зобов`язувався перерахувати кошти, враховуючи комісійну плату, в розмірі 100% від вартості послуг згідно з п. 2.1 цього договору на підставі виставлення рахунку комісіонером для покриття витрат у повному обсязі.

В матеріалах справи відсутні докази виконання сторонами пункту 5.2 Договору комісії.

Однак, як свідчать матеріали справи, Комісіонером були надані послуги для участі комітента у ІХ Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь « DEFEXPO INDIA-2016» №STE-13-25-ДК-16 з 28.03.2016 по 31.03.2016.

Позивачем укладалися договори (контракти), укладені ним з іншими суб`єктами господарювання, щодо надання незабудованої виставкової площі, надання послуг в ході підготовки і проведення виставки щодо стенду, добровільного страхування вантажів, транспортно-експедиційного обслуговування, а також рахунки, акти, платіжні доручення (т. 1 а.с. 101 - 133).

Факт отримання від Позивача вище зазначених послуг за Договором комісії №STE-13-25-ДК-16 від 16.03.2016 не заперечується відповідачем.

А тому, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані Позивачем послугі в межах ціни визначеної пунктом 2.1. Договору комісії.

Відповідно до п. 2.1. Договору сторони передбачили, що погоджена Комітентом ціна:

- за оренду виставкової площі становить 6 137 доларів США;

- за забудову виставкової площі становить 4 250 доларів США;

- за тимчасове вивезення експонатів, в тому числі оформлення дозвільних документів, транспортних послуг, страхування експонатів становить 15 041,28 доларів США;

- бейдж учасника виставки 180 доларів США, що в сумі становить 25 617 доларів США.

Колегією суддів враховано, що за Договором комісії №STE-13-25-ДК-16 від 16.03.2016 вартість витрат комісіонера за оренду виставкової площі для відповідача склала 6131,48 доларів США, вартість витрат комісіонера на забудову площі на виставці для відповідача становила 3964,23 доларів США.

Враховуючи, що ціна послуг за тимчасове вивезення експонатів, в тому числі оформлення дозвільних документів, транспортних послуг, страхування експонатів значно перевищує ціну вище зазначених послуг передбачену сторонами в п. 2.1. Договору, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в передбаченому та погодженому Комітентом в Договорі комісії розмірі - 15 041,28 доларів США.

Відповідно до п. 6.1. Договору комісії комісіонер отримує комісійну плату у гривнях, комісійна плата розраховується по курсу НБУ на дату зарахування коштів на рахунок комісіонера.

Відповідно до ст. 533 ЦК України та умов п. 6.1. Договору комісії №STE-13-25-ДК-16 від 16.03.2016 відшкодування витрат та комісійна плата розраховується в гривні по курсу НБУ.

Оскільки відповідач Звіт Комісіонера до Договору комісії не підписав, застосування строку виконання зобов`язань з відшкодування витрат визначеного п. 5.5 договору є неможливим.

Враховуючи вище зазначені обставини справи та умови договору, чітко визначений строк виконання зобов`язання з оплати понесених позивачем витрат, в даному випадку, відсутній.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з листом щодо оплати послуг за Договором комісії - 06.07.2016 року, який було отримано відповідачем 12.07.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення (т. 1 а.с. 38 - 41).

З урахуванням положень ст. 530 ЦК України відповідач зобов`язаний був здійснити оплату понесених позивачем витрат до 20.07..2016 р.

Оскільки офіційний курс гривні щодо долара США станом на 20.07.2016 року становив 24,81 грн. за 1 долар США, колегія суддів вважає, що ціна послуг за оренду виставкової площі становить 152 122,01 грн., за забудову виставкової площі становить 98 352,54 грн., за тимчасове вивезення експонатів, в тому числі оформлення дозвільних документів, транспортних послуг, страхування експонатів згідно п. 2.1. Договору, становить 373 174,15 грн., всього в сумі 623 648,70 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1 708 448,92 грн. основного боргу в зв`язку з тим, що Комітентом не підписано додаткову угоду до Договору комісії №STE-13-25-ДК-16 від 16.03.2016 на коригування більшої вартості послуг Комісіонера.

Також, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача 174 972 грн. нарахованої пені, 201 557,02 грн. - 3% річних, 906 719,55 грн. інфляційних втрат, оскільки відповідно до листа від 06.07.2016 року (т. 1 а.с. 38) позивач вимагав оплатити лише основну суму боргу без нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Посилання апелянта на те, що Відповідачем заздалегідь не планувалася відправка на Виставку Бойового модуля КБА.105 ТБ і він не був включений до переліку виставкових експонатів, які подавалися Відповідачем до Позивача, у зв`язку з чим ціна послуг за Договором комісії була сформована лише з урахуванням макетів бронетехніки і не включала витрати на авіаперевезення і транспортно-експедиційне обслуговування Бойового модуля КБА.105 ТБ, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з додатків №1, №2 до Договору комісії №STE-13-25-ДК-16 від 16.03.2016 вбачається, що Бойовий модуль КБА.105 ТБ був включений до переліку експонатів, що передавалися для експонування на виставці сухопутних та військово-морських озброєнь "DEFEXPO INDIA-2016", тобто перелік експонатів при підписанні сторонами договору був чітко визначений.

Інші доводи апелянта викладені ним в апеляційній скарзі, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами справи.

Колегія суддів не приймає до уваги долучені до апеляційної скарги документи, а саме: копії наказів Концерну №60 від 29.02.2016, №32 від 01.02.2016 з Додатком №1 та №70 від 04.03.2016 з Додатком №1, оскільки апелянтом не обґрунтовано належними та допустимими доказами неможливість їх подання до суду першої інстанції, зокрема, апелянтом не надано доказів знищення вище зазначених доказів у зв`язку із спливом 3-річного строку їх зберігання.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з аналізу зазначених норм процесуального права, обов`язок доказування тих обставин, на які посилаються учасники судового процесу, як на підставу своїх вимог або заперечень покладено на сторони. При цьому, суд позбавлений прав самостійно збирати докази, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи все викладене вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом не повно досліджено обставини справи, не надано належну оцінку умовам договору, в зв`язку з чим апеляційна скарга Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 р. у справі №906/551/19 - скасуванню в частині в частині відмови у стягненні 623 648,70 грн. основного боргу.

В решті, рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 р. у справі №906/551/19 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позову до господарського суду Житомирської області сплачено судовий збір у розмірі 54 478,01 грн., за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 р. у справі №906/551/19 сплачений судовий збір у розмірі 81 717,01 грн. в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції позов та апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" задоволено частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" за подання позову в сумі 9 354,73 грн., за подання апеляційної скарги в сумі 14 032,09 грн.

Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 р. у справі №906/551/19 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 р. у справі №906/551/19 скасувати в частині відмови у стягненні 623 648,70 грн.

3. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, селище міського типу Новогуйвинське, вул. Дружби народів, буд. 1, Ідентифікаційний код 07620094) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (04073, м. Київ, Проспект Степана Бандери, 7, Ідентифікаційний код 30019335) 623 648,70 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441,Житомирська область, Житомирський район, селище міського типу Новогуйвинське, вул. Дружби народів, буд. 1, Ідентифікаційний код 07620094) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (04073, м. Київ, Проспект Степана Бандери, 7, Ідентифікаційний код 30019335) 9 354,73 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову.

4. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441,Житомирська область, Житомирський район, селище міського типу Новогуйвинське, вул. Дружби народів, буд. 1, Ідентифікаційний код 07620094) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (04073, м. Київ, Проспект Степана Бандери, 7, Ідентифікаційний код 30019335) 14 032,09 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Житомирської області видати накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

7. Справу №906/551/19 повернути до господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "03" березня 2020 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І.Ю.