Постанова
від 06.10.2020 по справі 906/551/19
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року Справа № 906/551/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участі представників сторін

позивача - Циба Р.А.

відповідача - Хаупшева Л.М., Алхімова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 у справі № 906/551/19

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 3 615 347,15 грн

У червні 2019 Дочірнє підприємство Державної компанії Укрспецекспорт - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство Спецтехноекспорт звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод , у якому просило стягнути 3 615 347,15 грн, у тому числі основний борг в сумі 2 332 097,62 грн, пеня в сумі 174 972,96 грн, 3 % річних в сумі 201 557,02 грн, інфляційні втрати в сумі 906 719,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору комісії щодо організації участі у ІХ Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь DEFEXPO INDIA-2016 № STE-13-25-ДК-16 від 16.03.2016 в частині оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач просив стягнути на свою користь, а також просив стягнути пеню за порушення строків виконання грошового зобов`язання, нараховану відповідно до пункту 8.2 Договору за період з 14.07.2016 по 14.01.2017, 3 % річних за період з 14.07.2016 по 31.05.2019 та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України /т.1 а.с. 4-13/.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 у справі № 906/551/19, в позові Дочірнього підприємства Державної компанії Укрспецекспорт - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство Спецтехноекспорт до Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод про стягнення 3 615 347,15 грн - відмовлено.

Судове рішення мотивовано відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми заборгованості за договором, оскільки позивачем не дотримано умов укладеного між сторонами договору комісії від 16.03.2016 в частині попереднього погодження із відповідачем витрат та надання оригіналів документів на підтвердження цих витрат, що виключає обов`язок відповідача з оплати наданих позивачем послуг / т. 2 а.с. 55-60/.

Позивач ДП ДГЗП Спецтехноекспорт , не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 у справі № 906/551/19 скасувати та постановити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає:

- позивачем (Комісіонером) були виконанні зобов`язання за Договором комісії належним чином, а відповідач (Комітент), відповідно, спожиті послуги за цим Договором в повній мірі і жодні зауваження щодо їх якості чи повноти не висловлювались;

- у результаті коригування, як то передбачено умовами Договору комісії, ціна послуг за Договором склала 2 131 238,59 грн. З урахуванням ціни послуг була сформована і Комісійна винагорода Комісіонера за Договором в сумі 200 859,03 грн, що загалом, включаючи ПДВ, становить 2 332 097,62 грн і було відображено у звіті Комісіонера;

- всупереч умовам Договору комісії (п. 5.4.), закону (ст. 1024 Цивільного кодексу України) та усним домовленостям сторін, Комітент не лише не компенсував Комісіонеру фактично понесені витрати, але й не забезпечив Комісіонера коштами в тій сумі, що була передбачена п. 2.1 Договору комісії, у зв`язку з чим ДП ДГЗП Спецтехноекспорт було змушене звернутися до Господарського суду Житомирської області за захистом своїх прав та майнових інтересів;

- Комітент не попередив Комісіонера завчасно про включення Модуля до переліку Експонатів, а транспортування і страхування експонатів, відправка яких на Виставку була запланована заздалегідь, згідно укладеного Договору комісії передбачали значно менші витрати. В стислі строки, які залишались до відправки експонатів на Виставку було неможливо переглянути ціну послуг в Договорі комісії (Договір комісії датований 16.03.2016, а вже 17.03.2016 експонати пройшли митний контроль, про що свідчать копії митної декларації та авіатранспортних накладних), оскільки ціноутворення таких послуг як експедирування вантажу за кордоном потребувало узгодження з іноземними контрагентами і потребувало декілька днів;

- Комісіонер, діючи в інтересах Комітента, вчиняв всі можливі дії за для уникнення зриву участі останнього у Виставці, організацію якої було покладено на Позивача відповідно до наказу Концерну від 29.02.2016 № 60;

- сторонами Договору комісії в рамках усних домовленостей було узгоджено збільшення ціни послуг за цим Договором шляхом підписання додаткової угоди, проте відповідач, діючи в супереч таким засадам цивільного законодавства як справедливість та добросовісність (п.6 ст. 3 ЦК України), відмовився підписувати вказану додаткову угоду і погоджувати звіт Комісіонера;

- порушуючи умови Договору комісії (п. 5.4), закону (ст. 1024 ЦК України) та усні домовленості сторін, відповідач не лише не компенсував позивачу фактично понесені витрати, але й не забезпечив позивача коштами в тій сумі, що була передбачена п. 2.1 Договору комісії, хоча ч.1 ст. 1016 ЦК України передбачено, що комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою;

- Комітент, незважаючи на відмову оплатити витрати Комісіонера за Договором комісії, тим не менш успішно отримав всі надані йому послуги, прийняв участь у виставкових заходах, як тих, що були заплановані заздалегідь ( ВеЈЕхро-2016 в м. Квітол, Південний Гоа, Індія та В8А-2016 в м. Куала-Лумпур, Малайзія), так і додаткових виставкових заходах ( БОБЕХ 2016 в місті Амман, Йорданія) і жодних претензій щодо їх повноти чи якості на адресу Комісіонера не висловлював;

- одним із доказів, який в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами, підтверджує не лише понесені позивачем витрати за Договором комісії, але й факт визнання відповідачем боргу перед позивачем за цим Договором є доданий самим же відповідачем до відзиву на позовну заяву лист від 29.07.2016 № 2868, адресований відповідачем Концерну. Хоча сам по собі цей лист і не може бути підставою для зміни суми фактично понесених витрат, проте зазначене в ньому явно свідчить про визнання відповідачем заборгованості перед позивачем за Договором комісії і, при цьому, в сумі значно вищій за ціну послуг, погоджену сторонами в цьому Договорі;

- всі витрати, понесені позивачем за Договором комісії, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема платіжними дорученнями, контрактами з іноземними контрагентами, договорами, авіатранспортними накладними тощо. При цьому, відповідач, зі своєї сторони, не обґрунтував власні заперечення щодо суми витрат жодними альтернативними розрахунками вартості отриманих ним послуг;

- відхилення судом першої інстанції клопотання позивача про долучення доказів від 05.09.2019 стало неочікуваною новиною для позивача після ознайомлення з повним текстом оскаржуваного рішення, адже в підготовчому судовому засіданні 26.09.2019 суд, вивчаючи зазначене клопотання, не відхилив, а прийняв його, долучивши до матеріалів справи, про що свідчить звукозапис та протокол судового засідання;

- при вивченні листів відповідача адресованих позивачу в рамках Договору комісії вбачається, що в жодному з них відповідач не висловлював зауважень щодо комплектності документів, які підтверджують витрати. Відповідач завжди зауважував виключно про свою незгоду із сумою витрат. До того ж, із першого абзацу листа відповідача № 2116 від 26.05.2016, на який посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, встановлюється факт отримання відповідачем проекту Додаткової угоди № 1 від 28.04.2016 до Договору комісії та звіту Комісіонера з документами, що підтверджують витрати;

- відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;

- сам факт направлення позивачем відповідачу документів на підтвердження понесених ним витрат, а також рахунку на оплату послуг, вважався позивачем безспірним, у зв`язку з чим, з урахуванням принципу вірогідності доказів, не було необхідності подання суду додаткових доказів направлення відповідачу звіту Комісіонера, документів, що підтверджують витрати та рахунку на оплату разом з позовом;

- після отримання позову, відповідач змінив тактику обґрунтування своїх заперечень і у відзиві на позовну заяву вперше висловив зауваження про те, що позивачем нібито не надсилались відповідачу оригінали документів, що підтверджують понесені витрати. Така поведінка відповідача також протирічить доктрині non concedit venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності. Зважаючи на вказані зауваження, позивач 27.08.2019 (лист № 31.8/147/6673-19) в черговий раз направив на адресу відповідача оригінали первинних платіжних документів (платіжних доручень), що підтверджують витрати Комісіонера. Проте, подальша поведінка відповідача показала, що істинна причина у несплаті отриманих послуг полягає не в комплектності документів, що підтверджують витрати, а в недобросовісності його намірів;

- відхилення судом першої інстанції клопотання від 05.09.2019 є необґрунтованою відмовою у прийнятті доказів, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного вирішення справи через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України).

Таким чином, скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду від 19.11.2019 у справі № 906/551/19 прийнято із неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до приписів ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню /т.2 а.с. 74-84/.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 рішення Господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 у справі № 906/551/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 623 648,70 грн скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ДП Житомирський бронетанковий завод на користь ДП ДГЗП Спецтехноекспорт 623 648,70 грн. У решті позову відмовлено.

Апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, що охоплює вартість наданих позивачем послуг, перелік яких визначено у пункті 2.1 Договору, а саме: за оренду виставкової площі, забудову виставкової площі, тимчасове вивезення експонатів, у тому числі оформлення дозвільних документів, транспортних послуг, страхування експонатів. Щодо вимог про стягнення 1 708 448,92 грн основного боргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки між сторонами не було підписано додаткової угоди, як це передбачено умовами договору, щодо коригування (збільшення) вартості послуг комісіонера. Також суд визнав безпідставними вимоги про стягнення пені, 3 % та інфляційних втрат, оскільки відповідно до листа від 06.07.2016, направленого на адресу відповідача, позивач вимагав оплатити лише суми основного боргу без нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат /т.2 а.с. 133-140/.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2020, касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії Укрспецекспорт - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства Спецтехноекспорт задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 906/551/19 скасовано. Справу № 906/551/19 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 906/551/19 вмотивована наступним:

- звіт комісіонера від 29.04.2016 до Договору комісії від 16.03.2016 і Додаткову угоду від 28.04.2016 № 1 до Договору комісії від 16.03.2016 для погодження та підписання ДП ДГЗП Спецтехноекспорт направило на адресу ДП Житомирський бронетанковий завод . У проекті додаткової угоди було запропоновано змінити ціну послуг, які було погоджено у пункті 2.1 Договору, та визначено, що загальна сума погоджена комітентом становить 79 748,60 доларів США, та запропоновано змінити пункти 2.2 та 6.1 Договору в частині розміру комісійної плати, яка відповідно до умов додаткової угоди становить 7 974,86 доларів США. Також до листа було додано копії документів, що підтверджують витрати;

- судом апеляційної інстанції установлено неналежне виконання ДП Житомирський бронетанковий завод зобов`язань за договором комісії від 16.03.2016 у частині оплати послуг, щодо яких позивачем було вчинено правочини за цим договором, однак виключно у межах сум, визначених пунктом 2.1 зазначеного Договору комісії;

- на підтвердження здійснення відповідних витрат на виконання Договору комісії від 16.03.2016 позивачем було надано договори (контракти), укладені ним з іншими суб`єктами господарювання, щодо надання незабудованої виставкової площі, надання послуг в ході підготовки і проведення виставки щодо стенду, добровільного страхування вантажів, транспортно-експедиційного обслуговування, а також рахунки, акти, платіжні доручення, копії яких наявні у матеріалах справи;

- при цьому, за твердженнями позивача, при порівнянні сум витрат, які зазначені у пункті 2.1 Договору комісії, з витратами які фактично поніс комісіонер, є очевидним, що збільшення витрат виникло лише в частині транспортно-експедиційних послуг та страхування, збільшення яких, зокрема, було обумовлено пізнім (безпосередньо перед відправкою) включенням відповідачем до переліку експонатів бойового модуля КБА.105ТБ, витрати на авіаперевезення і транспортно-експедиційне обслуговування якого, не було включено до загальної суми витрат за Договором;

- вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на обов`язок відповідача сплатити позивачу лише суму послуг, обумовлену у пункті 2.1 Договору комісії, не надав належної правової оцінки наведеним умовам Договору комісії від 16.03.2016, у тому числі умовам, за якими вартість послуг не є остаточною і підлягає коригуванню; умовам, передбаченим пунктом 6.1 Договору щодо виплати комісіонеру комісійної плати, що узгоджується з положеннями ст. 1013 ЦК; доводам позивача та наданим на їх підтвердження доказам стосовно того, що збільшення витрат відбулося за фактичним погодженням з відповідачем і зумовлено виконанням комісіонером зобов`язання на умовах, найбільш вигідних для комітента, що узгоджується з умовами договору та положеннями ст. 1014 ЦК; доводам і поясненням відповідача, викладеним у відзиві до якого додано копії листів, у яких відповідач не заперечував свій обов`язок сплатити відповідачу вартість послуг та комісійну плату, що передбачено пунктами 2.2 та 6.1 Договору комісії; обставинам відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів наявності застережень (вказівок) відповідача щодо виконання комісіонером умов договору, у тому числі щодо обмежень на зміну вартості послуг як під час укладення договору, так і під час його виконання позивачем;

- поза увагою суду апеляційної інстанції залишилася та обставина, що сторони договору комісії не встановили в ньому будь-яких обмежень щодо переліку та/або граничних сум витрат комісіонера, які мають бути понесені ним у зв`язку з виконанням цього договору та які підлягають відшкодуванню комітентом, тому посилання суду апеляційної інстанції, що відшкодуванню підлягає виключно послуги, перелік та вартість яких наведено у пункті 2.1 договору, є помилковим і зробленим без належного з`ясування усіх обставин справи та поданих сторонами доказів у їх сукупності;

- суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат з огляду на лист позивача від 06.07.2016 спрямований відповідачу, який містить вимогу щодо оплати лише основної суму боргу без штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат, за встановлених обставин невиконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг, взагалі не взяв до уваги підстави та порядок нарахування, заявлених позивачем до стягнення сум відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, не обґрунтував такі свої висновки посиланням на норми права, які обмежують кредитора у праві вимагати у судовому порядку сплати боржником боргу з урахуванням пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання, передбаченої умовами договору, а також застосовувати до боржника відповідальності, передбаченої положеннями ст. 625 ЦК, за простроченням виконання грошового зобов`язання;

- разом із тим судом апеляційної інстанції не було належним чином визначено розмір заборгованості відповідача, на який мають бути нараховані заявлені позивачем до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, не було досліджено подані сторонами докази, зокрема зроблений позивачем розрахунок заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, не перевірено їх та не оцінено у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, не надано належної правової оцінки як наявній у відповідача перед позивачем заборгованості, так і періоду, потягом якого мало місце невиконання відповідачем грошового зобов`язання. При цьому судом апеляційної інстанції не було враховано, що в разі незгоди повністю або частково з наданими позивачем розрахунками, суд має зазначити у судовому рішенні правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18);

- належним чином не дослідивши зібрані у справі докази, не встановивши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заявлених позивачем сум основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання /т.2 а.с. 226-242/.

21.07.2020 справа № 906/551/19 надійшла до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2020 (Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Коломис В.В., Дужич С.П.) розгляд справи № 906/551/19 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Державної компанії Укрспецекспорт - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство Спецтехноекспорт на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 призначено на 18.08.2020 об 11:00 год /т.2 а.с. 246-247/.

11.08.2020 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від ДП ДГЗП Спецтехноекспорт надійшли письмові пояснення (вих№ 31.35/1136/4991-20 від 05.08.2020) з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.06.2020, у яких позивач просить постановити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнути з відповідача на його користь основний борг в сумі 2 332 097,62 грн, пеню в сумі 174 972,96 грн, 3% річних від простроченої суми в розмірі 201 557,02 грн, інфляційні втрати в сумі 906 719,55 грн, а також суму 3% річних та інфляційних втрат розраховану за період після подачі позовної заяви (з 01.06.2019) і до дня ухвалення судового рішення у цій справі. Крім того, також просить стягнути з відповідача судові витрати у виді судового збору за подачу позовної заяви в сумі 54 478,01 грн, апеляційної скарги в сумі 81 717,01 грн, та касаційної скарги в сумі 108 956,02 грн /т.3 а.с. 1-10/.

14.08.2020 ДП Житомирський бронетанковий завод до суду апеляційної інстанції подало письмові пояснення (вих№ 02-01/2078 від 13.08.2020), у яких відповідач з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.06.2020, просить апеляційну скаргу ДП ДГЗП Спецтехноекспорт залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 у справі № 906/551/19 - без змін.

У поданих до суду поясненнях, відповідач звертає, що погодженою суму коштів за послуги згідно укладеного між сторонами Договору, щодо яких вчиняються правочини Комісіонером, є сума, визначена у п.2.1, 2.2 Договору. Однак, при виконанні зобов`язань у Договорі комісії позивач не повідомляв відповідача про відступлення від вказівок Комітента. Таким чином, хоча п. 2.2 визначає, що сума не є остаточною і підлягає корегуванню підписанню шляхом укладення додаткової угоди, однак позивачем будь-які заходи на виконання п. 5.4, 5.6 Договору щодо попереднього погодження з Комітентом витрат не вжито.

Звертає увагу, що Верховним Судом взято до уваги лише частину пункту 2.2 Договору комісії, що сума підлягає коригуванню, та не враховано, що даний пункт також визначає порядок коригування даної суми, а саме що між сторонами відсутня підписана додаткова угода з відкоригованою сумою, яку позивач намагається стягнути у судовому порядку /т.3 а.с. 16-23/.

На підставі розпорядження від 17.08.2020 № 01-04/441 керівника апарату суду у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів-членів колегії по справі Дужича С.П. у період з 03.08.2020 по 01.09.2020 включно, Коломис В.В. у період з 03.08.2020 по 28.08.2020 включно проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 906/551/19 між суддями, протокол від 17.08.2020, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Юрчук М.І., Тимошенко О.М.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2020, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії Укрспецекспорт - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство Спецтехноекспорт на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 у справі № 906/551/19, яка призначена до розгляду на 18.08.2020, прийнято до провадження колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Юрчук М.І., Тимошенко О.М.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 у справі № 906/551/19, розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.10.2020 об 11:30 год.; зобов`язано ДП ДГЗП Спецтехноекспорт подати до суду уточнений розрахунок заявлених з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат /т.3 а.с. 38-40/.

27.08.2020 на електронну адресу суду від ДП ДГЗП Спецтехноекспорт надійшов уточнений розрахунок заявлених до стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання з 20.07.2016 по 20.01.2017 та 3 % річних з 20.07.2016 по 06.10.2020 (кінцева дата ймовірного ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі) /т.3 а.с. 44-49/.

В судовому засіданні 06.10.2020 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції від 19.11.2019 скасувати, а позов ДП ДГЗП Спецтехноекспорт задоволити повністю.

Представники Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві (письмових поясненнях) на неї, ураховуючи висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.06.2020, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 19.11.2019 у справі № 906/551/19 залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, судом враховується, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч.1 ст. 316 ГПК України).

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Державного концерну Укроборонпром від 29.02.2016 № 60 затверджено перелік виставок на 2016 рік, щодо яких заплановано участь об`єднаної експозиції концерну і, зокрема, ДП ДГЗП Спецтехноекспорт визначено організатором і координатором процесу забезпечення участі підприємств-учасників концерну у IX Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь DEFEXPO INDІА-2016 .

16.03.2016 між ДП Житомирський бронетанковий завод (комітент) і ДП ДГЗП Спецтехноекспорт (комісіонер) укладено Договір комісії щодо організації участі у ІХ Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь DEFEXPO INDІА-2016 № STE-13-25-ДК-16, за умовами якого комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, щодо замовлень, передбачених у пункті 2.1 цього договору, послуг для участі комітента у зазначені виставці, що відбудеться в період з 28 по 31.03.2016 у м. Квітол, Південний ГОА, Республіка Індія (пункт 1.1 Договору).

Комітент визнає, що контракт на виставкову площу між комісіонером і Defence Exhibition Organization of Ministry of Defence, Government of India (організація виставки продукції військового призначення Міністерства оборони Індії) укладений комісіонером за дорученням комітента, за рахунок комітента, відповідно до вказівок комітента. Комітент зобов`язався забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання вказаного контракту (у частині послуг, передбачених у пункті 2.1 цього договору) (пункт 1.2 Договору).

За умовами пункту 1.3 Договору, комітент доручає комісіонеру від свого імені за рахунок комітента здійснити правочини з організації надання послуг щодо тимчасового вивезення зразків продукції (експонати) згідно з переліком у додатку № 1 до цього договору для експонування на виставці.

У пункті 2.1 Договору визначено послуги, щодо яких вчиняються правочини за цим договором, а саме: оренда виставкової площі - погоджена комітентом ціна послуг становить 6 137,00 доларів США, забудова виставкової площі - 4 250,00 доларів США, тимчасове вивезення експонатів (в т.ч. оформлення дозвільних документів, транспортних послуг, страхування експонатів) - 15 041,28 доларів США, бейдж учасника виставки - 180,00 доларів США, загальна сума погоджена комітентом становить 25 617,00 доларів США.

За змістом пункту 2.2 Договору, погоджена комітентом ціна послуг у доларах США, визначена в пункті 2.1, що становить 25 617,00 доларів США. Сторони погоджуються, що вартість послуг, які надаються комісіонером, не є остаточною та підлягає коригуванню шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору, після повернення експонатів та отримання відповідних рахунків за перевезення, митні послуги, забудову виставкової площі тощо.

У пункті 3.1 Договору визначено обов`язки комісіонера, за умовами якого останній зобов`язався, зокрема, здійснити необхідну маркетингову роботу, виконати переддоговірну роботу та укласти відповідний договір (контракт) або декілька договорів відповідно до предмета цього договору (підпункт 3.1.1 Договору); передбачити у вчинених ним договорах (контрактах) можливість надання комітенту комплексу послуг відповідно до пункту 2.1 цього Договору (підпункт 3.1.2 Договору); розглянути та погодити з комітентом можливість укладення додаткових договорів стосовно переліку додаткових послуг, розміщення додаткових експонатів та обладнання на стенді та ін. При необхідності надання додаткових послуг за взаємною згодою, сторони оформлюють додаткову угоду до цього договору (підпункт 3.1.3 Договору); вжити заходи щодо отримання відповідного дозволу Державної служби експортного контролю України для тимчасового вивезення експонатів згідно з додатком № 1 до цього договору, за рахунок комітента здійснити митне оформлення та страхування експонатів під час транспортування і проведення виставки, забезпечити транспортування до Республіки Індія, повернення експонатів за рахунок комітента у термін згідно з пунктом 3.2.6 цього договору (підпункт 3.1.4 Договору); провести з нерезидентами за рахунок комітента розрахунки за правочинами, вчиненими на виконання наданого комітентом доручення тощо (підпункт 3.1.5 Договору).

У пункті 3.2 Договору визначено обов`язки комітента, зокрема, підготувати експонат для показу на виставці шляхом налагодження, перевірки систем та обладнання, а також передати експонати комітенту у належному для транспортування стані не пізніше 17.03.2016 (підпункт 3.2.2 Договору); забезпечити комісіонера коштами згідно з умовами, викладеними в розділі 5 цього договору, сплатити комісійну плату (підпункт 3.2.11 Договору).

За умовами прийому-передачі експонату, визначеними у пунктах 4.1, 4.2 Договору, комітент передає експонати комісіонеру в термін згідно з пунктом 3.2.2 цього договору в а/п Бориспіль, про що буде підписано акт прийому-передачі експонатів (зразок наведено у додатку 2 цього договору). Комісіонер передає експонат комітенту не пізніше терміну, вказаного в пункті 3.2.6 цього договору в а/п Бориспіль, відповідно до акта прийому-передачі експонатів (зразок наведено у додатку 2 до цього договору).

Сторони домовились, що забезпечення комітентом комісіонера коштами у сумі, вказаній у пункті 2.1 цього договору, здійснюється у гривневому еквіваленті, виходячи з встановленого НБУ офіційного валютного обмінного курсу на дату перерахування коштів на рахунок комісіонера. Права власності на зазначені кошти у комісіонера не виникає (пункт 5.1 Договору).

За умовами пункту 5.2 Договору, комітент зобов`язався перерахувати кошти, враховуючи комісійну плату, в розмірі 100 % від вартості послуг згідно з пунктом 2.1 цього договору протягом 5 банківських днів з дати підписання договору та виставлення рахунку комісіонером для покриття витрат у повному обсязі.

Відмова або неможлива участь комітента, його представників у виставці, або не споживання комітентом окремих послуг з будь-яких причин не звільняє його від оплати послуг згідно з п. 2.1 цього договору (пункт 5.3 Договору).

Згідно з пунктами 5.4, 5.5 Договору, комітент зобов`язався відшкодувати комісіонеру погоджені з комітентом витрати, понесені комісіонером на виконання цього договору. Витрати комісіонера, зокрема, пов`язані з придбанням валюти на міжбанківському валютному ринку України, відшкодовуються комітентом на підставі звіту комісіонера та в строки, що не перевищують 5 банківських днів від дати його підписання.

Відповідно до пункту 5.6 Договору, усі витрати комісіонера відображаються в його звіті, який складається та подається комітенту в письмовій формі разом з актом наданих послуг у місячний строк з дня виконання доручення та з оригіналами підтверджуючих підзвітних документів. Витрати, передбачені пунктами 5.4, 5.5 Договору, які будуть понесені під час виконання обов`язків за договором, повинні бути попередньо погоджені комітентом та у подальшому документально підтверджені. У випадку ненадання оригіналів підтверджуючих документів щодо понесених витрат, звіт не підлягає погодженню та повертається без відповідної оплати.

У пункті 6.1 Договору сторони передбачили, що за виконання доручення за цим договором комісіонер отримує комісійну плату у гривнях (що включає в себе ПДВ), в розмірі 10 % від загальної суми наданих послуг, визначених у пункті 2.1. цього договору, що становить 2 561,70 доларів США, з яких ПДВ 20 %. Комісійна плата розраховується за курсом НБУ на дату зарахування коштів на рахунок комісіонера.

За умовами п. 8.2 Договору, за порушення строків виконання грошового зобов`язання за цим договором комітент зобов`язаний сплатити комісіонерові пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми боргу за весь період прострочення.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1 Договору).

Згідно з п. 9.4 Договору, зміни та доповнення до договору мають юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі і підписані обома сторонами /т.1 а.с. 25-31/.

До договору сторонами складено Додаток 1 Перелік Експонатів, що передаються для експонування на виставці , а також підписано акт прийому-передачі експонатів від 17.03.2016 /т.1 а.с. 32-33/.

Відповідно до звіту комісіонера від 29.04.2016 до Договору комісії від 16.03.2016 №STE-13-25-ДК-16, на виконання зазначеного договору у період з 28 по 31.03.2016 комісіонером від свого імені, але за рахунок комітента, було вчинено наступні юридичні дії (послуги) щодо участі комітента у ІХ Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь DEFEXPO INDIA-2016 у м. Квітол, Республіка Індія: оренда виставкової площі на суму 158 760,41 грн, забудова виставкової площі на суму 101 163,95 грн, страхування вантажу на суму 40 104,21 грн, оформлення дозвільних документів та транспортні послуги на суму 1 831 210,02 грн, всього на суму 2 131 238,59 грн.

У звіті зазначено, що загальна вартість послуг, стосовно яких вчинено правочини щодо замовлення передбачених договором для участі представників комітента у виставці, складає 2 131 238,59 грн; плата комісіонерові за виконання доручення, передбаченого договором комісії, становить 200 589,03 грн; заборгованість комітента перед комісіонером складає 2 332 097,62 грн /т.1 а.с. 36-37/.

Позивачем у матеріали справи на підтвердження здійснених ним за договором витрат на оренду площі надано копію Контракту №STE-13-15-к-16 від 21.01.2016, укладеного між позивачем (замовник) та Організацією виставки продукції воєнного призначення Міністерства оборони Індії (виконавець), об`єктом якого є надання незабудованої виставкової площі загальною площею 132 м.кв. на Міжнародній виставці сухопутних і військово-морських озброєнь DEFEXPO INDIA-2016 ; копію платіжного доручення в іноземній валюті №37 від 02.02.2016 на суму 95 218,20 доларів США, сплачених позивачем відповідно до зазначеного контракту; копію акта приймання-передачі наданих послуг до зазначеного контракту від 31.03.2016 на суму 95 218,20 доларів США.

На підтвердження витрат на забудову площі позивачем надано копію Контракту №STE-13-51-к-16 від 04.03.2016, укладеного між позивачем (замовник) та JMD DESIGN DESKPVTLTD (підрядник), предметом якого є надання підрядником послуг замовнику в ході підготовки та проведення Міжнародної виставки DEFEXPO-2016 у частині створення дизайн-проекту виставкового стенду в інтересах замовника; забезпечення монтажу стенду; обладнання стенду необхідною фурнітурою згідно з дизайн-проектом; забезпечення технічної підтримки роботи виставкового стенду замовника; забезпечення демонтажу стенду; оренди кімнати для конференцій на території виставки; підключення стенду та його елементів до електромережі на період монтажу, функціонування та демонтажу стенду; забезпечення функціонування wi-fi на території стенду; акредитації забудовника стенду в організаторів виставки; забезпечення замовника додатковими бейджами для відвідування виставки та інші; копію додатку до зазначеного контракту №2 від 04.03.2016, відповідно до якого вартість перелічених у ньому робіт та послуг складає 45 000 доларів США, а також 14,5% сервісний податок, що в сумі складає 51 525 доларів США; копію додатку до зазначеного Контракту №3 від 21.03.2016, відповідно до якого загальна вартість послуг за додатком 3 складає 9 871 доларів США, а також 5% плата за послуги виконавцю та 14,5% сервісний податок, що в сумі складає 11 867,41 доларів США; копію акта приймання-здачі наданих послуг до додатку 2 та додатку 3 до зазначеного Контракту від 31.03.2016 на суму 63 392,41 доларів США; копії платіжних доручень в іноземній валюті №77 від 11.03.2016 на суму 51 525 доларів США та №93 від 29.03.2016 на суму 11 867,41 доларів США, сплачених позивачем відповідно до зазначеного вище контракту.

Також на підтвердження витрат на страхування надано копію Договору добровільного страхування вантажів № А467292 від 14.03.2016, укладеного між позивачем (страхувальник) та акціонерним приватним товариством Страхова група ТАС (страховик), предметом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим вантажем: виставкові експонати, та яким визначений розмір страхової премії в сумі 55 866,86 грн; копію страхового сертифікату від 14.03.2016; копію платіжного доручення №1020 від 21.03.2016 про сплату позивачем 55 866,86 грн страхового платежу за вищезазначеним договором.

На підтвердження витрат на транспортування та митне оформлення позивачем у матеріали справи надано копію Договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування № CLS-12-02-ТЕО-08/STE-5-348-Д-08 від 09.12.2008, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Центрлогістиксервіс (експедитор) та позивачем (замовник), який регулює та визначає порядок взаємовідносин експедитора та замовника, які пов`язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування по організації перевезень експортно-імпортних вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним та морським транспортом, з наданням інших послуг, узгоджених в додаткових угодах до даного договору, і які є невід`ємною частиною договору; копії Додаткових угод до вказаного договору-доручення від 25.12.2012, 10.04.2014, 31.12.2015, якими продовжено термін дії Договору відповідно до 31.12.2014, 31.12.2015, 31.12.2017; копію Договору-доручення на декларування вантажів та митно-брокерське обслуговування № CLS-03-04-ТБО-09/STE-5-32-ДІД-09 від 10.02.2009, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю Центрлогістиксервіс (повірений) та позивачем (довіритель), за яким повірений зобов`язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя, відповідно до вимог чинного законодавства України здійснити декларування товарів, транспортних засобів та інших предметів довірителя та виконувати необхідні митні процедури та копії додаткових угод до вказаного договору; копії заявок на оплату від 30.03.2016; копії рахунків на оплату та копії платіжних доручень №1151 від 31.03.2016 на суму 2 400,00 грн, № 1171 від 31.03.2016 на суму 308 900,00 грн, № 1159 від 31.03.2019 на суму 30 140,01 грн, № 1326 від 12.04.2016 на суму 2 400,00 грн, № 1333 від 12.04.2016 на суму 1 047 800,00 грн,№ 1334 від 12.04.2016 на суму 439 570,01 грн; копію рахунку та пакувального листа №31.11/27/30 від 16.03.2016 та № 31.11/27/39 від 16.03.2016 /т.1 а.с. 47-133/.

Звіт комісіонера від 29.04.2016 до Договору комісії від 16.03.2016 і Додаткову угоду від 28.04.2016 № 1 до договору комісії від 16.03.2016 для погодження та підписання ДП ДГЗП Спецтехноекспорт направило на адресу ДП Житомирський бронетанковий завод . У проекті додаткової угоди було запропоновано змінити ціну послуг, які було погоджено у пункті 2.1 Договору, та визначено, що загальна сума погоджена комітентом становить 79 748,60 доларів США, та запропоновано змінити пункти 2.2 та 6.1 Договору в частині розміру комісійної плати, яка відповідно до умов додаткової угоди становить 7 974,86 доларів США /т.1 а.с. 34-35/. Також до листа було додано копії документів, що підтверджують витрати /т.1 а.с. 231-245/.

У листі від 26.05.2016 № 2116 ДП Житомирський бронетанковий завод повідомило ДП ДГЗП Спецтехноекспорт про те, що зазначена додаткова угода не підлягає підписанню, а звіт комісіонера - прийняттю та відшкодуванню зазначених у ньому коштів, оскільки такі витрати підлягають оплаті лише за умови наявності попереднього погодження цих витрат з комітентом відповідно до пунктів 5.4, 5.6 Договору комісії від 16.03.2016. Водночас відповідач погодився оплатити звіт комісіонера на суму, визначену у пунктах 2.2 і 6.1 Договору, що було погоджено сторонами /т.1 а.с. 158-159/.

ДП ДГЗП Спецтехноекспорт у відповіді від 01.06.2016 № 31.13/93/4135 проінформувало ДП Житомирський бронетанковий завод , що за умовами Договору комісії від 16.03.2016 вартість послуг, які надаються комісіонером, не є остаточними та підлягають коригуванню шляхом підписання додаткової угоди до договору після повернення експонатів та отримання відповідних рахунків на перевезення, митні послуги, забудову виставкової площі тощо. Разом із тим, позивач у своєму листі зазначив, що враховуючи терміновість виконання послуг, що пов`язане з запізнім постачанням експонатів, які мали бути розміщені до початку виставки, позивач, ураховуючи інтереси відповідача зробив все можливе, у тому числі за рахунок витрачання власних коштів щодо своєчасного виконання договору комісії. Також відповідачу було повідомлено, що для забезпечення своїх вимог за договором комісії від 16.03.2016 і виконання відповідачем обов`язків з оплати заборгованості, експонати будуть притримані позивачем до моменту укладання між сторонами Додаткової угоди № 1 до договору. При цьому вартість надання послуг зі зберігання експонатів становить 1 461,60 грн за добу, а одноразовий платіж за обробку та розміщення вантажу 1 880,40 грн /т.1 а.с. 160-162/.

У листі від 01.06.2016 № 2195 ДП Житомирський бронетанковий завод повідомило ДП ДГЗП Спецтехноекспорт про незаконність його дій з притримання належного відповідачу майна, що потягло за собою зайві транспорті витраті та витрати, пов`язані зі зберігання майна на митному терміналі аеропорту Бориспіль , у зв`язку із чим відповідач просив вжити заходів до негайного повернення майна, а решту питань вирішити відповідно до умов договору та вимог законодавства /т.1 а.с. 163-165/.

06.07.2016 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 31.8/138/5009-16 щодо оплати послуг за Договором комісії у розмірі 2 332 097,62 грн та 73 963,15 грн за послуги зі зберігання вантажу. Цю вимогу відповідач отримав 12.07.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, однак у своїй відповіді на зазначену вимогу відповідач послався на її необґрунтованість з огляду на непогодження таких витрат між сторонами /т.1 а.с. 38-40/.

У своїй відповіді № 2588 від 08.07.2016 на вимогу позивача № 31.8/138/5009-16 від 06.07.2016, відповідач вважає її не обґрунтованою, оскільки вказані витрати між сторонами не погоджувались /т.1 а.с. 169/.

В подальшому позивачем направлялась відповідачу претензія про оплату заборгованості на загальну суму 2 332 097,62 грн, яка отримана відповідачем 25.08.2016 /т.1 а.с. 42-45/.

У відповіді № 3412 від 23.09.2016 на претензію позивача, відповідач вказав, що наведені вимоги про відшкодування вартості понесених витрат при виконанні договірних зобов`язань за договором комісії у розмірі 2 332 097,62 грн є безпідставними. Також відповідачем зазначено, що оскільки дії щодо притримання майна ДП ЖБТЗ вчинені з порушенням вимог законодавства, вимоги про відшкодування вартості зберігання є безпідставними /т.1 а.с. 166-168/.

Також відповідачем направлявся позивачу лист від 15.03.2017 з пропозицією розгляду питання щодо укладання договору купівлі-продажу бойового модуля, який утримується позивачем з 31.05.2016 та не повернутий до ДП ЖБТЗ /т.1 а.с. 174-175/.

Таким чином, між сторонами велося листування щодо належного виконання умов Договору комісії від 16.03.2016, проте сторони згоди з цього питання не дійшли, що і стало підставою для звернення ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" до суду з відповідним позовом.

Оскільки ДП Житомирський бронетанковий завод не виконало умови договору Комісії від 16.03.2016 в частині оплати наданих послуг, ДП ДГЗП Спецтехноекспорт просило стягнути на свою користь 3 615 347,15 грн, у тому числі основний борг в сумі 2 332 097,62 грн, пеня в сумі 174 972,96 грн, нарахована відповідно до пункту 8.2 Договору за період з 14.07.2016 по 14.01.2017, 3 % річних в сумі 201 557,02 грн за період з 14.07.2016 по 31.05.2019 та інфляційні втрати в сумі 906 719,55 грн відповідно до ст. 625 ЦК.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За умовами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме: майново-господарських зобов`язань.

Стаття 627 ЦК України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами укладений загальний Договір комісії щодо організації участі у ІХ Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь DEFEXPO INDIA-2016 №STE-13-25-ДК-16 від 16.03.2016.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

У п. 1.1 Договору сторони погодили, що позивач зобов`язується за дорученням відповідача за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок відповідача, щодо замовлень передбачених у п. 2.1 цього договору послуг для участі комітента у IX Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь DEFEXPO INDIA-2016 (виставка), що відбудеться в період з 28 по 31 березня 2016 року у м. Квітол, Південний ГОА, Республіка Індія.

Частиною 1 ст. 1014 ЦК України врегульовано, що комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Так, договором на позивача було покладено обов`язки, зокрема, здійснити необхідну маркетингову роботу, виконати переддоговірну роботу та укласти відповідний договір (контракт) або декілька договорів у відповідності до предмету цього договору; вжити заходи щодо отримання відповідного дозволу Державної служби експортного контролю України для тимчасового вивезення експонатів згідно додатку № 1 цього договору, за рахунок комітента здійснити митне оформлення та страхування експонатів під час транспортування і проведення виставки, забезпечити транспортування, повернення експонатів за рахунок комітента у термін згідно п. 3.2.6 цього Договору; провести з нерезидентами за рахунок комітента розрахунки за правочинами, вчиненими на виконання наданого комітентом доручення тощо (п. 3.1.5 Договору).

При цьому у п. 2.1 Договору сторони визначили послуги, щодо яких вчиняються правочини за цим договором, а саме: оренда виставкової площі - погоджена комітентом ціна послуг становить 6 137,00 доларів США, забудова виставкової площі - 4 250,00 доларів США, тимчасове вивезення експонатів, оформлення дозвільних документів, транспортних послуг, страхування експонатів - 15 041,28 доларів США, бейджи учасника виставки - 180 доларів США, загальна сума, погоджена комітентом (відповідачем) - 25 617,00 доларів США.

У п. 6.1 Договору сторони погодили, що за виконання доручення за цим договором комісіонер отримує комісійну плату у гривнях (що включає в себе ПДВ), в розмірі 10% від загальної суми наданих послуг визначених у п. 2.1. цього договору, що складає 2 561,70 дол. США, з яких ПДВ 20%. Комісійна плата розраховується по курсу НБУ на дату зарахування коштів на рахунок комісіонера.

Сторони договору домовились, що забезпечення комітентом комісіонера коштами у сумі, вказаній у п. 2.1 цього договору, здійснюється у гривневому еквіваленті, виходячи з встановленого НБУ офіційного валютного обмінного курсу на дату перерахування коштів на рахунок комісіонера. Права власності на зазначені кошти у комісіонера не виникає (п. 5.1 договору).

За умовами п. 5.2 Договору комітент зобов`язується перерахувати кошти, враховуючи комісійну плату, в розмірі 100% від вартості послуг згідно з п. 2.1 цього договору на підставі виставлення рахунку комісіонером для покриття витрат у повному обсязі.

У підтвердження виконання передбачених договором обов`язків позивачем надано наведені вище договори (контракти), укладені ним з іншими суб`єктами господарювання, щодо надання незабудованої виставкової площі, надання послуг в ході підготовки і проведення виставки щодо стенду, добровільного страхування вантажів, транспортно-експедиційного обслуговування, а також рахунки, акти, платіжні доручення.

За умовами п. 5.6 Договору сторони узгодили, що усі витрати комісіонера відображаються в його звіті, який складається та подається комітенту в письмовій формі разом з актом наданих послуг у місячний строк з дня виконання доручення.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем відповідачу направлено (накладною поштового оператора UPS від 10.08.216) звіт комісіонера від 27.04.2016 до Договору, в якому зазначено, що на виконання Договору комісії №STE-13-25-ДК-16 від 16.03.2016 у період з 28 по 31.03.2016 позивачем від свого імені, але за рахунок відповідача, було вчинено юридичні дії (послуги) щодо участі комітента у ІХ Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь DEFEXPO INDIA-2016 у м. Квітол, Республіка Індія: оренда виставкової площі на суму 158 760,41 грн, забудова виставкової площі на суму 101 163,95 грн, страхування вантажу на суму 40 104,21 грн, оформлення дозвільних документів та транспортні послуги на суму 1 831 210,02 грн, всього на суму 2 131 238,59 грн, та зазначено, що плата комісіонерові за виконання доручення, передбаченого договором комісії, становить 200 589,03 грн, заборгованість складає 2 332 097,62 грн. Також одночасно було направлено і рахунок-фактуру № СФ-0000029 від 09.08.2016 на суму 2 332 097,62 грн. з ПДВ (послуги по організації участі у виставці на суму 2 074 883,25 грн без ПДВ, комісійна плата в розмірі 167 382,52 грн без ПДВ) разом із актом про надання послуг за Договором комісії від 29.04.2016 /т.1 а.с. 233/.

Статтею 1022 ЦК України передбачено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Як вбачається з умов договору сторони визначили суму послуг, щодо яких вчиняються правочини (п. 2.1), погодили, що вартість послуг, які надаються позивачем, не є остаточною, підлягає коригуванню (п. 2.2), передбачили обов`язок комітента відшкодувати погоджені комітентом витрати, понесені комісіонером на виконання цього договору (п. п. 5.4, 5.5), та те, що витрати комісіонера відображаються у його звіті (п. 5.6).

Згідно з ч. 1 ст. 1016 ЦК України, комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою.

Статтею 1024 ЦК України передбачено право комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням договору комісії. Так, комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема, у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

З огляду на зазначене, зокрема, фактичне понесення позивачем витрат на виконання договору в більшому розмірі, ніж зафіксовано у п. 2.1 Договору, наявність у договорі умови про те, що вартість послуг не є остаточною, направлення позивачем звіту комісіонера та відсутність заперечень відповідача щодо цього звіту, а також передбачений законодавством (ст. 1024 ЦК України) та договором обов`язок комітента відшкодувати понесені комісіонером витрати (п. 5.2, 5.4, 5.5), судова колегія дійшла висновку, що обґрунтованими є витрати позивача в сумі 2 332 097,62 грн згідно зі звітом комісіонера від 29.04.2016.

Зважаючи, що умови Договору містять три різні варіанти відшкодування комітентом витрат комісіонера та комісійної плати (п.5.2, п. 5.5, п.6.1 Договору комісії), а також те, що комітент ухилився від підписання звіту комісіонера, Додаткової угоди та акту наданих послуг, при тому, що послуги надані та спожиті, судова колегія вважає, що чітко визначений строк виконання зобов`язання з оплати понесених позивачем витрат за укладеним Договором відсутній.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поскільки сторонами у договорі не обумовлено чіткого строку здійснення остаточного розрахунку понесених позивачем витрат та сплати комісійної плати та беручи до уваги пред`явлену позивачем вимогу від 06.07.2016, у відповідача виник обов`язок здійснити остаточний розрахунок за витрати та послуги у розмірі 2 332 097,62 грн у строк до 19.07.2016 (12.07.2016 - дата отримання вимоги + 7 пільгових днів згідно з вимогою по част.2 ст.530 ЦК України).

Однак доказів, які би підтверджували сплату відповідачем 2 332 097,62 грн заборгованості згідно зі звітом комісіонера від 29.04.2016 у зазначений строк, в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази на спростування зазначеного розміру витрат позивача та комісійної винагороди, а тому вимога про стягнення основної заборгованості в розмірі 2 332 097,62 грн є правомірною та підлягає до задоволення.

Разом з тим, колегія суддів вважає неправомірними доводи суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не було надано доказів надіслання відповідачу оригіналів документів на підтвердження понесених ним витрат відповідно до п.5.6 договору комісії, а також ненадання суду доказів виставлення відповідачу рахунку для покриття витрат згідно умов договору (п.5.2 цього договору), з огляду на таке.

Так, не приймаючи до розгляду клопотання позивача від 05.09.2019 про долучення до матеріалів справи доказів /т.1 а.с. 219-221/, а саме, копії листів позивача, адресованих відповідачу, копії рахунку-фактури № СФ-0000029 від 09.08.2016, копії акту про надання послуг за договором комісії від 16.03.2016, копії авіатранспортних накладних №№ 235-0340 3164, 235-0340 3175, 910 1017 4861, 235-0713-5940, витяг з електронного реєстру вихідної кореспонденції позивача, копію накладної поштового оператора UPS та копії платіжних доручень, якими позивач фактично доводив понесені ним витрати перед відповідачем на оплату послуг за договором комісії, із здійсненням відправки останньому оригіналів первинних платіжних документів, місцевий господарський суд керуючись положенням ст. 80 ГПК України послався на пропущення позивачем встановленого строку їх подання до суду.

Згідно із ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Тобто вирішення питання поновлення процесуального строку на подання доказів у справі повинно передувати дії про прийняття (долучення) судом таких доказів до матеріалів справи і відповідно їх розгляду.

Так, Господарським судом Житомирської області ухвалою від 13.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 906/551/19 до 30.09.2019, повідомлено сторін, що наступне підготовче засідання відбудеться 26.09.2019 /т.1 а.с. 216/.

Слід зазначити, що клопотання позивача від 05.09.2016 (вих.№ 31.8/147/6950-19) про долучення до матеріалів справи вищевказаних доказів на підтвердження понесених витрат ДП ДГЗП Спецтехноекспорт по Договору комісії № STE -13-25-ДК-16 від 16.03.2016 до місцевого господарського суду надійшло 10.09.2019.

Згідно з протоколом судового засідання від 26.09.2019, у судовому засіданні 26.09.2019 за участі представників позивача та відповідача судом розпочато розгляд клопотання об 12:44 год, яке надійшло від позивача про долучення доказів до матеріалів справи, головуючим суддею оголошено зміст клопотання, представником відповідача надавались пояснення та заперечувалось проти долучення зазначених доказів позивача, тоді як за результатом розгляду даного клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, суд вирішив об 13:17 год долучити до матеріалів справи клопотання позивача про долучення доказів у справу.

Таким чином, місцевий господарський суд даною протокольною ухвалою від 26.09.2019 фактично відновив строк на подання доказів у справі позивачем, згідно з поданим ним клопотанням та долучив їх до матеріалів справи, після чого у судовому засіданні 19.11.2019 за участю представника позивача ДП ДГЗП Спецтехноекспорт дійшов висновку про залишення їх без розгляду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що місцевий господарський суд залишивши без розгляду клопотання позивача від 05.09.2019 про долучення доказів у справі, яким позивач спростовував твердження відповідача про неотримання ним первинних документів оплати послуг, фактично позбавив ДП ДГЗП Спецтехноекспорт права на всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин викладених позивачем у позовній заяві.

Окрім цього, в силу приписів ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно зі ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд, окрім іншого, може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання.

У той же час, як вже встановлено судом апеляційної інстанції 13.08.2019 строк підготовчого засідання продовжено до 30.09.2019. Тобто, на момент подання 10.09.2019 позивачем клопотання про долучення доказів у справі, останнє було подано у межах підготовчого провадження, саме на спростування доводів відповідача про неотримання ним від позивача пакету первинних документів за Договором комісії на підтвердження понесених витрат, а тому, місцевий господарський суд у повній та об`єктивній мірі мав можливість всебічно встановити обставини для розгляду справи по суті, чого здійснено ним не було.

Варто також зазначити, що у листі за № 2116 від 26.05.2016, адресованому ДП ДГЗП Спецтехноекспорт /т.1 а.с. 158-159/ з приводу погодження проекту Додаткової угоди № 1 від 28.04.2016 до Договору комісії №STE-13-25-ДК-16 від 16.03.2016, відповідач зазначив, що ним було опрацьовано вказаний проект додаткової угоди, звіт позивача разом з документами, що підтверджують витрати комісіонера (позивача). Таким чином, вказаний лист відповідача підтверджує належне здійснення позивачем умов Договору в частині направлення пакету документів відповідачу для здійснення оплати послуг за Договором, на що місцевим судом не було звернуто уваги.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з позицією апелянта, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у розгляді долучених доказів ДП ДГЗП Спецтехноекспорт щодо понесених ним витрат за Договором комісії та направлення їх оригіналів відповідачу, тим самим безпідставно дійшов висновку про недотримання позивачем умов (п.5.2, 5.6) укладеного між сторонами Договору.

Окрім цього, варто зазначити, що зі змісту Договору комісії від 16.03.2016, сторони погодили умови, відповідно до яких вартість послуг, які надаються позивачем, не є остаточною та підлягає коригуванню після повернення експонатів та отримання відповідних рахунків за перевезення, митні послуги, забудову виставкової площі тощо (пункт 2.2).

Заперечуючи проти позову, ДП Житомирський бронетанковий завод фактично обґрунтувало такі заперечення виключно посиланням на не підписання між сторонами додаткової угоди щодо погодження збільшення вартості послуг за договором комісії, однак не заперечувало самого факту надання таких послуг та їх фактичне прийняття під час участі у ІХ Міжнародній виставці сухопутних та військово-морських озброєнь DEFEXPO INDІА-2016 .

Разом з тим, при порівнянні сум витрат, які зазначені у пункті 2.1 Договору комісії, з витратами які фактично поніс комісіонер, є очевидним, що збільшення витрат виникло лише в частині транспортно-експедиційних послуг та страхування, збільшення яких, зокрема, було обумовлено пізнім (безпосередньо перед відправкою) включенням відповідачем до переліку експонатів бойового модуля КБА.105ТБ, витрати на авіаперевезення і транспортно-експедиційне обслуговування якого, не було включено до загальної суми витрат за договором.

З огляду на викладене, судова колегія не може погодитись із висновками місцевого господарського суду, що за відсутності попереднього погодження позивачем витрат із відповідачем, ДП ДГЗП Спецтехноекспорт не дотримано відповідних умов Договору комісії, тоді як судом першої інстанції не було надано оцінці тій умові Договору, за якою вартість послуг не є остаточною та підлягає коригуванню, на що акцентовано увагу Верховним Судом при прийнятті постанови від 10.06.2020 у даній справі.

Таким чином, висновки місцевого господарського суду, що за відсутності попереднього погодження позивачем витрат із ДП Житомирський бронетанковий завод , у останнього відсутній обов`язок оплати наданих послуги є хибним та протирічить положенням укладеного між сторонами Договору комісії.

Підсумовуючи викладене колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що Господарським судом Житомирської області неправильно застосовано положення ст. 80 ГПК України, в розрізі долучених сторонами доказів до матеріалів справи, крім того, не надано належної правової оцінки умовам укладеного між сторонами Договору комісії та всім доказами в їх сукупності, що спричинило неправильне вирішення спору в частині безпідставної відмови суду у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2 332 097,62 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 174 972,96 грн, нарахованої за період з 14.07.2016 по 14.01.2017.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 Договору комісії сторони погодили, що за порушення строків виконання грошового зобов`язання за цим договором комітент зобов`язаний сплатити комісіонерові пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми боргу за весь період прострочення.

З доданого до позовної заяви розрахунку позивача /т.1 а.с. 21/ вбачається, що пеню заявлено за період прострочення з 14.07.2016 по 14.01.2017.

Перевіривши правильність нарахування пені, апеляційним судом встановлено, що пеня позивачем обрахована невірно, оскільки позивачем не враховано, що відповідач в порушення ч.2 ст. 530 ЦК України понесені витрати та комісійну винагороду за Договором у розмірі 2 332 097,62 грн у 7-денний термін від дня отримання 12.07.2016 вимоги, тобто до 19.07.2016 (включно) не сплатив, а тому з урахуванням ст. 530 ЦК України, ДП Житомирський бронетанковий завод є таким, що прострочило виконання зобов`язання по оплаті боргу, починаючи з 20.07.2016.

За розрахунком апеляційного суду (додається до матеріалів справи) за період прострочення з 20.07.2016 по 14.01.2017 пеня на суму боргу 2 332 097,62 грн складає 167 607,85 грн.

Отже, заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими на суму 167 607,85 грн, тоді як у стягненні 7 365,11 грн пені слід відмовити, як безпідставно нарахованих.

Разом з тим, заперечуючи проти заявлених позивачем вимог про стягнення пені, в процесі судового розгляду даної справи відповідачем у поданих до суду запереченнях /т.2 а.с. 5-9/ заявлено про застосування строку позовної давності, адже на строк звернення до суду із вимогами про стягнення пені на думку ДП Житомирський бронетанковий завод сплинув.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч.1, п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.3, 4 ст. 267 ЦК України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині 1 ст. 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину (правова позиція відображена у постанові КГС ВС від 14.05.2019 у справі № 910/7394/17).

Таким чином, строк позовної давності для звернення позивача з позовом про стягнення пені за Договором комісії № STE-13-25-ДК-16 від 16.03.2016 починає свій перебіг 20.07.2016, з моменту прострочення зобов`язання по оплаті основного боргу, та закінчується - 19.07.2017.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ДП ДГЗП Спецтехноекспорт подана до суду через засоби поштового зв`язку 31.05.2019, тобто із пропуском річного строку позовної давності за вимогами про стягнення пені (до 19.07.2017).

Таким чином, виходячи з положень ч.1 ст.261 ЦК України, якою визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, встановивши пропущення строку на звернення із позовом про стягнення пені у даній справі, судова колегія керуючись положеннями ст. 267 ЦК України відмовляє у стягненні 167 607,85 грн пені за спливом позовної давності.

Щодо вимог про стягнення 201 557,02 грн - 3 % річних та 906 719,55 грн - інфляційних втрат за період прострочення з 14.07.2016 по 31.05.2019.

Відповідно до част. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з 20.07.2016, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, апеляційний суд вважає, що вірним є нарахування 3% річних на суму боргу у розмір 200 410,08 грн, а відтак у стягненні 1 146,94 грн. 3% річних слід відмовити.

За розрахунком суду сума інфляційного збільшення боргу складає 916 560,40 грн, разом з тим, суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а тому підставною сумою до стягнення інфляційних втрат є та, що заявлена позивачем у розмірі 906 719,545 грн (Розрахунок апеляційного суду пені, 3 % річних та інфляційних за період прострочення з 20.07.2016 по 31.05.2019 додається до матеріалів справи).

Щодо вимог скаржника ДП ДГЗП Спецтехноекспорт викладених ним у письмових поясненнях (вих№ 31.35/1136/4991-20 від 05.08.2020), які надійшли до апеляційного суду 11.08.2020, про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат за період після подачі позовної заяви (з 01.06.2019) і до дня ухвалення судового рішення у цій справі, з урахуванням уточненого розрахунку від 27.08.2020 /т.3 а.с. 45-49/.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з част. 5 ст. 46 ГПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

У відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (част. 5 ст. 269 ГПК України).

З огляду на наведені приписи ГПК України, судова колегія зазначає, що вимоги про стягнення з відповідача суми 3 % річних та інфляційних втрат за період після подачі позовної заяви (з 01.06.2019) і до дня ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції у цій справі не заявлялися та не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому не приймаються та не підлягають розгляду в суді апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч.5 ст.269 ГПК України.

Відповідно до част.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Враховуючи викладене, даний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Коли ж приймається нове судове рішення судом апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанцій, який прийняв нове рішення.

Разом з тим, у відповідності до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума заявлених позовних вимог - 3 615 347,15 грн.

Загальна сума задоволених позовних вимог - 3 439 227,25 грн.

Відношення задоволених позовних вимог до заявлених - 0,9513.

Відтак, зважаючи на результати перегляду справи в апеляційному та касаційному порядку, керуючись положенням ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл понесених позивачем судових витрат у зв`язку з оплатою судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, наступним чином:

- за подання позовної заяви на відповідача покладається 51 589,20 грн сплаченого судового збору (3 615 347,15 грн. х 1,5 % х 0,9513);

- за подання апеляційної скарги на відповідача покладається 77 383,80 грн сплаченого судового збору (3 615 347,15 грн. х 1,5 % х 150 % х 0,9513);

- за подання касаційної скарги на відповідача покладається 103 178,40 грн сплаченого судового збору (3 615 347,15 грн. х 1,5 % х 200 % х 0,9513).

Суд звертає увагу, що при поданні позовної заяви ДП ДГЗП Спецтехноекспорт сплатило судовий збір 54 478,01 грн згідно з меморіальним ордером № 1501 від 09.04.2019, тоді як відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір підлягало до сплати 54 230,21 грн, за подання апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір у розмірі 81 717,01 грн згідно з платіжним дорученням № 5147 від 10.12.2019, тоді як з урахуванням п.4 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір підлягало до сплати 81 345,32 грн, за подання касаційної скарги ДП ДГЗП Спецтехноекспорт сплатило судовий збір 108 956,02 грн згідно з платіжним дорученням № 890 від 13 03.2020, тоді як з урахуванням п.5 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір підлягало до сплати 108 460,42 грн.

Тобто з урахуванням ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , згідно з якою у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, ДП ДГЗП Спецтехноекспорт може звернутися до суду з клопотанням про повернення переплачених сум судового збору.

Керуючись ст. 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 у справі № 906/551/19 задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 19.11.2019 у справі № 906/551/19 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт Новогуйвинське, вул. Дружби народів, буд. 1, Ідентифікаційний код 07620094) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 7, Ідентифікаційний код 30019335) 2 332 097,62 грн основного боргу, 200 410,08 грн 3 % річних, 906 719,55 грн інфляційних втрат, 51 589,20 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову.

В позові про стягнення 174972,96 грн пені та 1 146,94 грн 3 % річних - відмовити .

4. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441,Житомирська область, Житомирський район, смт Новогуйвинське, вул. Дружби народів, буд. 1, Ідентифікаційний код 07620094) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 7, Ідентифікаційний код 30019335) 77 383,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441,Житомирська область, Житомирський район, смт Новогуйвинське, вул. Дружби народів, буд. 1, Ідентифікаційний код 07620094) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 7, Ідентифікаційний код 30019335) 103 178,40 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Житомирської області видати накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

8. Справу № 906/551/19 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "12" жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

СудПівнічно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення06.10.2020
Оприлюднено16.10.2020
Номер документу92191726
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —906/551/19

Ухвала від 26.10.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Машевська О.П.

Ухвала від 18.10.2023

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Прядко О.В.

Постанова від 06.10.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Ухвала від 18.08.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Ухвала від 18.08.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Ухвала від 23.07.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Постанова від 10.06.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 12.05.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 14.04.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Постанова від 24.02.2020

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Демидюк О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні