Постанова

від 03.03.2020 по справі 906/739/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року Справа № 906/739/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Дужич С.П. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Полюхович І.Г.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКО ДІДЖІТАЛ» на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 17.12.19р. суддею Лозинською І.В. об 11:00 год. у м.Житомирі, повний текст складено 24.12.19р. у справі № 906/739/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" (м. Київ)

про зобов`язання повернути орендоване нерухоме майно та стягнення 1328,80 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред`явлено позов до господарського суду Житомирської області про зобов`язання ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" повернути ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" орендоване нерухоме майно, а саме: майданчик площею 3,2 м за адресою: Житомирська область, Коростенський район, Купищенська сільрада, село Жабче, станція Пост Обвідний, у смузі полоси відводу залізниці у відповідності до п.10.7-10.10 договору оренди від 30.09.2014 №1572; стягнути з відповідача на користь позивача 1328,80 грн. неустойки.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що договір оренди №1572 від 30.09.2014 закінчив свою дію 31.03.2018, однак відповідач орендоване майно не повернув.

Рішенням господарського суду від 11.12.2018 у задоволенні позову відмовлено .

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 рішення господарського суду від 11.12.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 08.07.2019 касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця задоволено частково, рішення господарського суду Житомирської області від 11.12.2018 та постанову Північно - Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у справі № 906/739/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 17 грудня 2019 року позов задоволено. Ухвалено Товариству з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В кім. 807, код ЄДРПОУ 37819980) повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5 код ЄДРПОУ 40075815) орендоване нерухоме майно, передане в оренду за договором оренди від 30.09.2014 № 1572 нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: майданчик площею 3,2 м.кв., що знаходиться за адресою: Житомирська область, Короcтенський район, Купищенська сільська рада, село Жабче, станція Пост Обвідний, у смузі полоси відводу залізниці. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" (01042, м.Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В, кім. 807, код ЄДРПОУ 37819980) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5 код ЄДРПОУ 40075815): 1328,80 грн. неустойки; 3524,00 грн. судового збору.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 17.12.2019 у справі №906/739/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКО ДІДЖІТАЛ» в повному обсязі.

Вважає, що судом першої інстанції не враховано наявні в матеріалах справи докази (додаткові договори), якими продовжувався договір оренди №1572, а саме: позивач майже постійно з кожним наступним продовженням спірного договору змінював строк його дії.

Зазначає, що господарський суд Житомирської області не прийняв до уваги та не врахував наявні в матеріалах справи докази (які мають суттєве значення для прийняття рішення) щодо причини не підписаних з боку відповідача додаткових договорів.

Скаржник звертає увагу суду на те, що він неодноразово звертався до позивача з листами щодо питання продовження договору оренди нерухомого майна від 30.09.2016 №1572.

Однак, тільки 08.11.2017 відповідачем отриманий конверт без супровідного листа (відправник регіональна філія «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ) з Додатковим договором до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 №1572 в новій редакції, яка суттєво порушувала його права. По перше: у отриманому Додатковому договорі вказаний термін його дії до 31.08.2017, в той час як сам договір отримано лише 08.11.2017 (тобто після його закінчення), і будь-яких дій з боку орендодавця з питання подальшого продовження договірних відносин між підприємствами не було. По друге: в новій редакції Додаткового договору до Договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 №1570 в п. 1 вбачається одностороння зміна умов договору оренди з боку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» , а саме можливості його дострокового розірвання.

На думку скаржника, вказане, суттєво порушує права, відповідача як орендаря, порівняно з умовами основного Договору оренди №1572, та є формою зловживання орендодавцем своїми правами в розумінні ч.3 ст.13 ЦК України.

Скаржник зазначає, що оскільки позивачем не дотримано вимоги пункту 10.3 договору оренди та вимог чинного законодавства, то дія договору оренди нерухомого майна №1572 від 30.09.2014 про оренду нерухомого майна - майданчик площею 3,2 кв.м. (реєстровий номер 04713033.35.БКТЦВК060), який знаходиться за адресою: Коростенський район, Купищанська сільрада, с. Жабче, станція Пост Обвідний, у смузі полоси відводу залізниці, не припинена.

Позивачем не надано жодного надісланого відповідачу письмового повідомлення про його намір використовувати зазначене майно для власних потреб, згідно приписів ч.3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

Звертає увагу, що на сьогоднішній день відповідачем належним чином виконуються умови спірного договору оренди, вчасно, кожного місяця на рахунок позивача перераховуються кошти за оренду до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 р. №1572. Заборгованості з орендної плати по договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 № 1572 не має.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Просить залишити рішення господарського суду Житомирської області від 17.12.2019 року у справі № 906/739/18 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Сторони не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином, про, що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 100-102, т. 4).

Отже, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, за наявними у справі доказами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" (відповідач, орендар, ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ") та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1572 (т.1 а.с.14).

Згідно акту приймання-передачі Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно-майданчик площею 3,2 кв.м. (реєстровий №04713033.35. БКТЦВК060), що знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростенський район, Копищанська сільрада, село Жабче, станція Пост Обвідний у смузі полоси відводу залізниці. Майно передане в оренду для встановлення металевої щогли на залізобетонній опорі з метою надання послуг з доступу до Інтернету (п.1.2. Договору).

Договір було укладено на 7 місяців - з 30.09.2014 до 01.04.2015 включно (п.10.1 договору).

Згідно п.10.4 договору оренди №1572 від 30.09.2014 сторонами було передбачено, що продовження цього Договору здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

Додатковим договором №1 від 01.04.2015 року до Договору Сторони продовжили дію договору оренди нерухомого майна до 01.08.2015 року включно (т.1 а.с.18).

Додатковим договором №2 від 17.07.2015 року до Договору Сторони продовжили дію договору оренди нерухомого майна до 31.12.2015 року включно (т.1 а.с.18, зворот).

18 серпня 2015 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області втратило право виступати орендодавцем щодо нерухомого майна переданого за Договором оренди від 30.09.2014 року №1572 згідно Постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця.

ПАТ Укрзалізниця набуло статусу Орендодавця, про що 04.03.2016 року укладено відповідний додатковий договір (т.1 а.с.19), яким внесені наступні зміни до договору оренди:

- орендодавцем майна за договором оренди від 30.09.2014 №1572 є ПАТ Укрзалізниця. Найменування балансоутримувача змінено на структурний підрозділ виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Південно-Західна залізниця;

- орендна плата за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року - становить 132,63грн.;

- орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця. Одержувач коштів - Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії Південно-Західна Залізниця ПАТ Укрзалізниця;

-термін дії договору з 01 грудня 2015 року по 31 березня 2016 року включно;

-даний додатковий договір в частині терміну дії та розрахунків діє з 01.12.2015. Інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишені без змін. Передача майна в оренду від Позивача до Відповідача зафіксована в акті приймання-передачі від 04.03.2016 року (т.1 а.с.21).

11 квітня 2016 року між ПАТ Укрзалізниця та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" укладено додатковий договір, яким пункт 10.1 викладено в наступній редакції Цей Договір діє до 30.06.2016 року включно (т.1 а.с.22).

27 липня 2016 року між ПАТ Укрзалізниця та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" укладено додатковий договір, яким пункт 10.1 викладено в наступній редакції Цей Договір діє з 01.07.2016 до 31.07.2016 включно (т.1 а.с.22 зворотній бік).

21 вересня 2016 року між ПАТ Укрзалізниця та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" укладено додатковий договір №6, яким пункт 10.1 викладено в наступній редакції: Цей Договір діє з 01.08.2016 до 31.10.2016 включно (т.1 а.с.23).

13 грудня 2016 року між ПАТ Укрзалізниця та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" укладено додатковий договір, яким пункт 10.1 викладено в наступній редакції: Цей Договір діє з 01.11.2016 до 31.03.2017 включно (т.1 а.с.25).

27 квітня 2017 року між ПАТ Укрзалізниця та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" укладено додатковий договір, яким пункт 10.1 викладено в наступній редакції: Цей Договір діє з 01.04.2017 до 30.06.2017 включно (т.1 а.с.26).

Вищевказаний договір, додаткові договори та акти приймання-передання підписані та скріплені печатками сторін.

Листом від 05 грудня 2017 року за №ДН-4/01-4/1491 Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця", посилаючись на закінчення строку дії договорів, у тому числі договору №1572 від 30 вересня 2014 року та непідписання додаткових угод, вимагало негайно повернути майно згідно зазначених договорів, за участю балансоутримувача - Коростенської дирекції залізничних перевезень (т.1, а.с.138).

20.03.2018 Публічне акціонерне товариство Укрзалізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця листом №НЗР-5/277 повідомила Відповідача про закінчення 31.03.2018 договору оренди №1572 від 30.09.2014 на підставі частини 2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та вимагала повернення орендованого майна у відповідності п.10.9, 10.10 договору оренди. Зазначений лист було відправлено на адресу Відповідача (поштове повідомлення про відправку від 21.03.2018) та отримано ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" 23.03.2018 року (поштове повідомлення про вручення; відстеження поштового відправлення на веб-сайті Укрпошти) (т.1 а.с.26,27)

23.03.2018 виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця звернулася до Відповідача з листом №ДН-4/01-4/456 про повернення майна на протязі 3-х робочих днів після закінчення договору оренди 31.03.2018 року і запропоновано Орендарю підписати акти прийому - передачі майна. Зазначений лист було відправлено на адресу Відповідача із зворотнім повідомленням (поштове повідомлення про відправку від 23.03.2018) та отримано ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" 27.03.2018 року (поштове повідомлення про вручення; відстеження поштового відправлення на веб-сайті Укрпошти)(т.1 а.с.28,29).

10.07.2018 виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця звернулася до Відповідача з листом №ДН-4/01-4/108 про повернення майна. Вказаний лист відповідач отримав 12.07.18 (т.1 а.с.32,33).

Відповідач відповіді на вищевказані листи не надав, викладені в них вимоги не виконав, майно не повернув.

Посилаючись на закінчення строку дії договору оренди 31 березня 2018 року та те, що відповідачем не повернуто нерухоме майно, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом в якому просить суд зобов`язати відповідача повернути орендоване нерухоме майно та стягнути неустойку за час безпідставного користування ним у сумі 1328,80 грн.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 11.12.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 рішення господарського суду від 11.12.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 08.07.2019 касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця ПАТ Укрзалізниця задоволено частково, рішення Господарського суду Житомирської області від 11.12.2018 та постанову Північно - Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 у справі № 906/739/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Верховний Суд у своїй постанові вказав, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що листи, направлені відповідачу від 05.12.2017, 20.03.2018, 23.03.2018, 10.07.2018, не можуть бути належними та допустимими доказами висловлення позивачем заперечень щодо продовження дії договору в порядку статті 764 ЦК України та частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору заперечення відповідачу не направлялися. Тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Договір оренди продовжував свою дію на кожні наступні 3 місяці без укладення додаткових договорів, і його дія не була припинена. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що вважає передчасними такі висновки судів попередніх інстанції, оскільки частина друга статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку встановленого законом. Сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.

Разом з тим, Верховний Суд прийшов до висновку, що помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про необхідність направлення позивачем відповідних листів про припинення дії договору лише протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. Натомість істотне значення для цієї справи має зміст листів позивача, направлених відповідачу 05.12.2017, 20.03.2018, 23.03.2018, 10.07.2018 та їх оцінка у сукупності з іншими обставинами справи. Звернув увагу, що на порушення положень статті 86 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не надано належної правової оцінки змісту листів позивача від 05.12.2017, 20.03.2018, 23.03.2018, 10.07.2018 як окремо так і у їх сукупності. А саме, не було належним чином досліджено та проаналізовано їх зміст на предмет визначення позивачем правової підстави для розірвання укладеного з відповідачем договору. Оскільки листом від 05.12.2017 вказано про вимогу негайного повернення майна у зв`язку з закінченням строку дії договору, лист від 20.03.2018 містить лише твердження про припинення дії договору з 01.04.2018, тоді як у листах від 23.03.2018 та 10.07.2018 зафіксовано, що причиною розірвання договору є необхідність використання орендованого майна для потреб залізниці. Суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не проаналізували змісту зазначених листів у співвідношенні із строком дії договору та подальшими діями сторін. Проте згідно з приписами частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій зазначених обставин не врахували. Неправильне тлумачення та застосування статті 764 ЦК України та статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» стало наслідком передчасних висновків судів щодо пролонгації спірного договору оренди. Також, зазначив, що у зв`язку з цим передчасним є й висновок про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 328,80 грн неустойки за користування майном на підставі частини другої статті 785 ЦК України. Окрім того, суд касаційної інстанції звернув увагу, що необґрунтованими є посилання судів на договір від 29.09.2011 № 210/2011-ЦЮ про Співробітництво, оскільки за своєю правовою природою такий договір не породжує правовідносин з оренди, а протилежного судами також встановлено не було. Також помилковими є висновки судів про продовження дії договору у зв`язку з подальшою сплатою орендних платежів, адже сама по собі така сплата не є безумовною підставою для продовження дії договору оренди. Такі дії слід враховувати у сукупності з іншими діями сторін.

Під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 17 грудня 2019 року позов задоволено. Ухвалено Товариству з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В кім. 807, код ЄДРПОУ 37819980) повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5 код ЄДРПОУ 40075815) орендоване нерухоме майно, передане в оренду за договором оренди від 30.09.2014 № 1572 нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме:майданчик площею 3,2 м.кв., що знаходиться за адресою: Житомирська область, Короcтенський район, Купищенська сільська рада, село Жабче, станція Пост Обвідний, у смузі полоси відводу залізниці. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" (01042, м.Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В, кім. 807, код ЄДРПОУ 37819980) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5 код ЄДРПОУ 40075815): 1328,80 грн. неустойки; 3524,00 грн. судового збору.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на таке.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України і ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 № 1572 та додаткових договорів до нього.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Факт приймання-передачі майна в оренду підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі орендованого нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 цього Кодексу передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Тобто, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк про припинення або зміну умов договору.

Отже, Закон визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

В свою чергу, чинне законодавство не містить заборони на повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення договірних відносин після визначеного строку дії договору ще під час його дії.

Поряд з цим, приписи ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не встановлюють форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку, встановленого законом.

Отже, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019р. у справі №906/742/18, від 22.10.2019р. у справі №910/3705/19, від 31.10.2019р. у справі №905/2018/18.

Відповідно до пункту 10.6 договору оренди №1572 від 30.09.2014р., його чинність припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- загибелі орендованого майна;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;

- ліквідації орендаря (юридичної особи);

- банкрутства орендаря.

Згідно п.10.3 договору, зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Продовження цього договору здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору (п.10.4 договору).

Згідно із п. 10.1. договору сторони домовились, що договір укладено до 01.04.2015 включно.

Надалі між сторонами укладались додаткові договори, якими вносились зміни у п. 10.1 договору розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору".

В подальшому термін договору сторонами продовжувався.

Так, відповідно до п.1 додаткового договору від 11.04.2016 (а. с. 22 у т. 1) продовжено дію договору до 30.06.2016 включно.

Згідно з п. 1 додаткового договору від 27.07.2016 (а. с. 22 на звороті у т. 1) зазначено, що цей договір діє з 01.07.2016 до 31.07.2016 включно.

Згідно з п. 1 додаткового договору від 21.09.2016 (а. с. 23 у т. 1) встановлено, що цей договір діє з 01.08.2016 до 31.10.2016 включно.

Пунктом 1 додаткового договору від 13.12.2016 (а. с. 25 у т. 1) погоджено, що цей договір діє з 01.11.2016 до 31.03.2017 включно.

Пунктом 1 додаткового договору від 27.04.2017 (а. с. 27 у т.1) погоджено, що цей договір діє з 01.04.2017 до 30.06.2017 включно.

Тобто, дія договору оренди за відсутності заперечень орендодавця на підставі ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" автоматично пролонговувалась на період з 01.07.2017 по 30.09.2017, з 01.10.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 31.03.2018 без підписання додаткових договорів.

Водночас, договірні відносини між сторонами не припинилися і після отримання відповідачем листа ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" від 05.12.2017р. за №ДН-4/01-4/1491, в якому, посилаючись на закінчення строку дії договорів, у тому числі договору №1572 від 30.09.2014р. та не підписання додаткових угод, позивач вимагав негайно, відповідно до п. 10.11. договору, повернути майно. Крім того, вказано, що у випадку неповернення майна вони залишають за собою право звернутися із позовом про спонукання до повернення майна з оренди та стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном (а.с.138, т.1). Відповідач продовжував користуватися орендованим майном, сплачуючи орендні платежі за таке користування, в свою чергу, позивачем орендна плата приймалася та у подальшому продовження дії договору на новий тримісячний строк підтверджено.

При цьому, судом встановлено, що направлення позивачем листа №НЗР-5/277 від 20.03.2018р. з вимогою про повернення майна після закінчення договору оренди, вказавши при цьому про те, що договір оренди №1572 є таким, що припиняє свою дію (розірваним) з 01.04.2018р., свідчить про повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення відносин після визначеного строку дії договору. Вказаний лист було отримано відповідачем 23.03.2018 року, про підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.26-27, т.1).

За вказаних обставин та враховуючи направлення позивачем 20.03.2018р. (в межах строку дії договору оренди) відповідачу листа №НЗР-5/277 на підставі ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з повідомленням про припинення дії договору оренди, колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди нерухомого майна №1572 від 30.09.2014р. припинив свою дію 31.03.2018р. у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту припинення договірних відносин між сторонами за цим договором.

При цьому, направлення відповідачу листів від 20.03.2018р., від 23.03.2018р., від 10.07.2018р. є підтвердженням факту відсутності наміру зі сторони орендодавця продовжувати договір оренди нерухомого майна №1572 від 30.09.2014р. після закінчення його дії.

Водночас, у листах №ДН-4/01-4/456 від 23.03.2018р. та №ДН-4/01-4/1085 від 10.07.2018р. позивач вимагав повернути майно передане за договором оренди №1572 та підписати акт приймання-передавання (повернення) майна. У вказаних листах також зазначено, що повернуте майно планується використовувати для потреб залізниці.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 291 ГК України.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до п.10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю за участю балансоутримувача. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Пунктом 10.10 договору сторони узгодили, що майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання при поверненні майна покладається на орендаря.

Відповідачем не надано суду доказів виконання своїх зобов`язань за договором з повернення орендованого майна орендодавцю та/або балансоутримувачу та не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги і свідчили про продовження строку дії договору.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем балансоутримувачу за актом приймання-передачі орендованого за договором оренди майна в порядку пунктів 10.9,10.10 договору.

За вказаних обставин вимога позивача про повернення орендованого нерухомого майна - майданчик площею 3,2 м за адресою: Житомирська область, Коростенський район, Купищенська сільрада, село Жабче, станція Пост Обвідний, у смузі полоси відводу залізниці є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 1328,80 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном з посиланням на п. 10.11. договору оренди та ч. 2 ст. 785 ЦК України слід вказати таке.

За приписами ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі.

У разі не виконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі.

Крім того, пунктом 10.11 договору сторони встановили, якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Отже, враховуючи неповернення відповідачем орендованого майна за актом приймання-передачі, позивач обґрунтовано нарахував відповідачу неустойку, встановлену нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України.

З розрахунку позивача, наведеному у позовній заяві (а. с. 2 - 9 у т. 1) вбачається нарахування неустойки за період з 01.04.2018 по 31.07.2018, яка становить 1328,80 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд апеляційної інстанції вважає його правомірним та арифметично вірним.

За вказаних обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 1328,80 грн.

Також, судом не беруться до уваги доводи відповідача стосовно договору про співробітництво від 30.09.2011 210/2011-ЦЮ, оскільки за своєю правовою природою такий договір не породжує правовідносин з оренди.

Щодо відсутності підстав для стягнення неустойки, оскільки згідно з актом звірки розрахунків від 01.05.2018, підписаного між Регіональною філією "Південно-Західна залізниця" виробничим підрозділом Коростенська дирекція залізничних перевезень ПАТ "Українська залізниця" та відповідачем, сальдо станом на 01.05.2018 становить 8661,90 грн. переплати, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що наявність переплати у відповідача з орендних платежів не є підставою для відмови у стягненні неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.

За наведеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 17.12.2019р. у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОКО ДІДЖІТАЛ» на рішення господарського суду Житомирської області від 17.12.19р. у справі №906/739/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 17.12.19р. у справі №906/739/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №906/739/18 повернути до господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "04" березня 2020 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.