Рішення

від 02.03.2020 по справі 922/2469/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2469/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників:

позивача - Дунаєва О.О., довіреність № 2 від 02 січня 2020 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛГ № 000123 від 27 квітня 2018 року;

першого відповідача - не з`явився;

другого відповідача - не з`явився;

третя особа - не з`явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", м. Київ

до першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг", м. Чугуїв,

другого відповідача - Міжрайонний ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Чугуїв

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні першого відповідача - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", м. Київ,

про визнання права власності та зняття арешту з коштів,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/2469/19.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до першого відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг", та другого відповідача, міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про визнання права власності на грошові кошти у розмірі 430 675,92 грн., що знаходяться на рахунку першого відповідача (ТОВ "ЄФГ Трейдинг") № № НОМЕР_1 в АТ "Альфа-Банк" та про зняття арешту з вищевказаних грошових коштів.

08 cерпня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" - залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - до 19 серпня 2019 року. 16 серпня 2019 року, на виконання вимог ухвали суду, позивачем надано заяву про усунення недоліків (вх. № 19767). 19 серпня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/2469/19 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 16 вересня 2019 року. 10 вересня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відмовлено першому відповідачу у прийнятті визнання позову (заява вх. № 21013 від 04 вересня 2019 року). 12 вересня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, долучено до матеріалів справи № 922/2469/19 відзив першого відповідача на позовну заяву (вх. № 21495 від 10 вересня 2019 року) та залишено його (відзив) без розгляду. 10 жовтня 2019 року на адресу суду від позивача надійшла заява (за вх. № 24355) про зміну предмета позову в якій останній просить суд визнати за позивачем право власності на грошові кошти в розмірі 430 675,92 грн., що знаходяться на рахунку ТОВ ЄФГ Трейдинг № НОМЕР_1 в АТ Альфа-Банк ; зняти арешт з грошових коштів у розмірі 430 675,92 грн., що знаходяться на рахунку ТОВ ЄФГ Трейдинг № НОМЕР_1 в АТ Альфа-Банк ; стягнути з ТОВ ЄФГ Трейдинг на корсть позивача 430 675,92 грн. помилково перерахованих грошових коштів. 15 жовтня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, заяву акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" про зміну предмета позову від 10 жовтня 2019 року за вх. №24355 - залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - до 22 жовтня 2019 року. 25 жовтня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, повернуто Акціонерному товариству "Український будівельно-інвестиційний банк" заяву про зміну предмета позову від 10 жовтня 2019 року за вх. № 24355 та додані до неї документи. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/2469/19 на тридцять днів - до 16 листопада 2019 року. Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 листопада 2019 року зупинено провадження у справі до перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2019 у справі в порядку апеляційного провадження. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2019 року задоволено частково; ухвалу Господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2019 року в частині повернення заяви про зміну предмету позову скасовано, а матеріали справи № 922/2469/19 направлено до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду справи по суті. 22 січня 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 03 лютого 2020 року. Присутній в судовому засіданні 03 лютого 2020 року представник позивача зазначила, що в повному обсязі підтримує заяву про зміну предмета позову, просить суд розглядати дану справу в межах позовних вимог, заявлених в зазначеній заяві та надала суду відповідну заяву в оригіналі, про, що судом постановлена протокольна ухвала суду про долучення вказаної заяви до матеріалів справи від 03 лютого 2020 року. 03 лютого 2020 року, ухвалою господарського суду Харківської області, повернуто позивачу заяву про зміну предмета позову (вх. № 24355 від 10 жовтня 2019 року). Протокольною ухвалою суду від 03 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті 04 лютого 2020 року. 04 лютого 2020 року суд розпочав розгляд справи по суті та протокольною ухвалою відклав судове засідання по розгляду справи по суті на 17 лютого 2020 року через визнання поважною причини першої неявки представника позивача. Протокольною ухвалою 17 лютого 2020 року судом оголошувалась перерва в засіданні суду до 02 березня 2020 року.

Присутній в судовому засіданні 02 березня 2020 року представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Перший відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі його представника. Відзиву на позовну заяву не надав. Другий відповідач в судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи наявний лист за змістом якого останій просив суд розглядати справу за відсутності його представника. Від третьої особи до судового засідання представник не прибув, пояснень щодо позову до суду не надходило, поштова кореспонденція суду регулярно отримувалась представником Акціонерного товариства Альфа Банк , у зв`язку з чим суд вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Пунктами 4, 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок учасників справи подавати всі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Відповідно до частини 3 статті 203 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. Беручи до уваги, що відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачами відзивів у встановлений судом строк без поважних причин та відсутність пояснень третьої особи щодо позову, згідно частини 9 статті 165 ГПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

02 березня 2020 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

01 липня 2019 року ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) подав до Одеського відділення № 1 Акціонерного товариства Укрбудінвестбанк платіжне доручення № 23983193, за яким повинна була здійснена операція з переказу грошових коштів у сумі 430 675,92 грн. з рахунку ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) № НОМЕР_3 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Трейд Ойл № НОМЕР_4 в Акціонерне товариство "Альфа-Банк" з призначенням платежу - надання безпроцентної фінансової позики, згідно Договору № 27-06/19ФП від 27 червня 2019 року.

У зв`язку з допущеною помилкою працівником Одеського відділення № 1 Акціонерного товариства Укрбудінвестбанк 01 липня 2019 року грошові кошти в розмірі 430 675,92 грн. помилково перераховані на підставі платіжного доручення від 01 липня 2019 року № 23983193 з рахунку ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) на рахунок № НОМЕР_1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг" в Акціонерному товаристві "Альфа-Банк", що підтверджується первинною бухгалтерською документацією - платіжним дорученням від 01 липня 2019 року № 23983193 та випискою по особовому рахунку № НОМЕР_3 .

03 липня 2019 року ОСОБА_1 Огли (код НОМЕР_2 ) звернувся до Акціонерного товариства Укрбудінвестбанк із заявою та просив повернути йому помилково перераховані грошові кошти за платіжним дорученням № 23983193 від 01 липня 2019 року в сумі 430 675,92 грн., а платіжне доручення залишити без виконання.

03 липня 2019 року Акціонерне товариство Укрбудінвестбанк, керуючись пунктом 2.35, 2.36, 2.37 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, на підставі заяви ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ) повернуло останньому грошові кошти в розмірі 430 675,92 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 24073715 від 03 липня 2019 року.

03 липня 2019 року Акціонерне товариство Укрбудінвестбанк направло неналежному отримувачу через Банк, що його обслуговує, електронне повідомлення про помилковий переказ (вих. № 946 від 03 липня 2019 року) із проханням протягом трьох днів від дати одержання цього повідомлення повернути суму 430 675,92 грн. Акціонерному товариству Укрбудінвестбанк .

08 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг" виставило платіжне доручення № 4920 на повернення помилково перерахованих коштів.

09 липня 2019 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг" про накладений на грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг", арешт та відсутність можливості виконати платіжне доручення № 4920 від 08 липня 2019 року на суму 430 675,92 грн.

За твердженням позивача, 10 квітня 2019 року старшим державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області Погрібною Т.С. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 58815163, якою накладено арешт на грошові кошти, які містяться на рахунках боржника (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг"), в тому числі на рахунок № НОМЕР_1 в Акціонерне товариство "Альфа-Банк".

Звертаючись з даним позовом до суду та посилаючись на норми статті 59, 60 Закону України "Про виконавче провадження" позивач просить суд визнати за ним право власності на грошові кошти у розмірі 430 675,92 грн., що знаходяться на рахунку першого відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг") № № НОМЕР_1 в АТ "Альфа-Банк" та про зняття арешту з вищевказаних грошових коштів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За твердженням позивача, перерахування грошових коштів за платіжними дорученням № 23983193 від 01 липня 2019 року на загальну суму 430 675,92 грн. було здійснено помилково, оскільки договірних відносин з першим відповідачем ОСОБА_1 і позивач не мали; на рахунок, на який було здійснено помилкове перерахування коштів в означеній сумі, накладено арешт постановою державного виконавця від 10 квітня 2018 року; 03 липня 2019 року позивачем повернуто Мамедову кошти у зв`язку з чим позивач просить визнати за ним право власності на вказані грошові кошти та зняти арешт з грошових коштів розмірі 430 675,92 грн., які знаходяться на банківському рахунку в Акціонерному товаристві "Альфа-Банк".

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При розгляді справ національні суди України застосовують положення Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права, що передбачено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно зі статтями 13 та 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, в Україні відносини, пов`язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються Цивільним і Господарським кодексами України.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. До регламентованих ЦК України способів захисту права власності належать: - визнання права власності (стаття 392); - витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (статті 387, 388); - усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391); - заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386); - визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393); - зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213) та інші.

За змістом статті 134 ГК України правовий режим власності та правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Вказана норма встановлює право особи звернутися за захистом свого майнового права (права власності), коли таке право порушується або не визнається органом/особою, який/яка здійснює заходи примусового виконання, встановлені Законом України "Про виконавче провадження". Разом з тим, застосування вказаної норми можливе лише в тому разі, коли порушення права здійснюється органом примусового виконання.

В даному випадку, другий відповідач, виконуючи сукупність дій, визначених у Законі України Про виконавче провадження , що спрямовані на примусове виконання постанови № 29 від 26 листопада 2018 року Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатський області, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, виніс 10 квітня 2019 року постанову про арешт коштів боржника ВП № 58815163, за якою накладено арешт на грошові кошти, які містяться на рахунках боржника (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг"), в тому числі на рахунок № НОМЕР_1 в Акціонерне товариство "Альфа-Банк".

Позивачем до матеріалів справи не представлено доказів звернення до відповідних органів зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби щодо винесення вище вказаної постанови Міжрайонного ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Докази скасування або визнання незаконної постанови від 10 квітня 2019 року у виконавчому проваджені ВП № 58815163 також в матеріалах справи вістуні.

Зміст і поняття речей і майна, визначені в главі 13 ЦК України; зокрема, передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190). Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

При цьому, поняття грошей (грошових коштів) визначено у ст. 192 ЦК України, відповідно до якої законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судом встановлено, що позивач просить визнати право власності на грошові кошти та зняти арешт з рахунку першого відповідача в розмірі спірної суми.

Позовні вимоги в частині визнання права власності на грошові кошти підлягають дослідженню з огляду на те, що грошові кошти не визначені родовими ознаками, суд має дослідити чи спосіб захисту майнового права та інтересу відповідає статті 16 Цивільного кодексу України.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право вимоги майна у особи, яка набула його безпідставно, належить саме власнику такого майна за умови наявності у зобов`язаної особи такого майна.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між позивачем, першим відповідачем та третьою особою у даній справі відсутні договірні стосунки.

Відповідно до статті 392 ЦК України, на яку посилається позивач, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить по-перше, підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Тобто, у даній нормі йдеться про визнання права власності, яка не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує право власності.

Матеріалами справи встановлено, що перший відповідач визнає та не оспорює право власності позивача на його кошти, що були перераховані на його рахунок на підставі платіжного доручення, помилково оформленого позивачем на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг".

Так, 10 липня 2019 року за вих. № 10-07/1 першим відповідачем сформовано на адресу позивача лист за змістом якого вбачається, що 08 липня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг" виставлене платіжне доручення на повернення № 4920 від 08 липня 2019 року у сумі 430 675,92 грн.

Крім того, на адресу суду від першого відповідача надійшла зава про визнання позову (вх. № 21013 від 04 вересня 2019 року) у відповідності до якої останній повністю визнає заявлені у справі № 922/2469/19 позовні вимоги.

Однак, повернення вказаних коштів неможливе, оскільки рахунок, на який надійшли кошти, є арештованим на підставі постанови про арешт коштів боржника від 10 квітня 2019 року, прийнятої старшим державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області Погрібною Т.С. при примусовому виконання постанови № 29 від 26 листопада 2018 року, виданої Головним управлінням Держпродспоживслужби в Закарпатський області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг" на користь держави штрафу у сумі 1 501 965,50 грн.

Як зазначено судом вище, обґрунтовуючи поданий позов, позивач посилався на те, що грошові кошти в сумі 430 675,92 грн. грн. є власністю позивача, однак безпідставно набуті Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг" та перебувають під арештом, накладеним в межах виконавчого провадження, боржником за яким є саме перший відповідач.

З зазначених вище підстав позивач заявляє також вимоги і до другого відповідача - Міжрайонного ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

При цьому, позивачем не надано належних доказів та не доведено, яким чином діями Міжрайонного ВДВС по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуєву Головного територіального управління юстиції у Харківській області порушено право позивача та підставність посилання позивача на статтю 59 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає звільнення майна, а не грошових коштів з-під арешту.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що посилання позивача у позовній заяві на норми цивільного законодавства щодо захисту права власності не заслуговують на увагу, оскільки заявлений позивачем речовий спосіб захисту - визнання права власності за своєю правовою природою спрямований на відновлення порушеного (оспорюваного) права стосовно майна, якому властиві ознаки індивідуально визначеної речі. Натомість грошові кошти на рахунку особи (безготівкові гроші), право власності на які просить визнати позивач, за своєю природою не наділені родовими ознаками, а отже застосування такого способу захисту, як визнання права власності, в даному випадку є неприпустимим.

При цьому, позивач не обґрунтував правомірність застосування заявленого способу захисту та його ефективність (можливість реального відновлення порушеного права), а саме досягнення кінцевої правової мети звернення з даним позовом до суду - реальне (фактичне) повернення коштів позивачу, оскільки заявлені в позові вимоги не пов`язані з настанням таких наслідків.

За змістом позовної заяви вбачається, що позивач, обґрунтовуючи підставу позову, послався на статтю 1212 ЦК України, однак предмет позову, який визначений позивачем (визнання права власності на грошові кошти у розмірі 430 675,92 грн. та зняття арешту з вищевказаних грошових коштів) не має жодного відношення до регулювання спірних відносин на підставі глави 83 ЦК України, оскільки положення статті 59, 60 Закону України Про виконавче провадження не врегульовують відносини, пов`язані з набуттям майна без достатньої правової підстави.

Виходячи з аксіоми цивільного судочинства jura novit curia - "суд знає закон", при розгляді справи суд дійсно повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, яка проте не може бути застосована судом для вирішення спору по суті за відсутності відповідних позовних вимог позивача у справі, оскільки інший підхід суду порушив би принцип диспозитивності судового процесу та правомірні очікування як позивача (який звертається саме з певним чином обґрунтованою в правовому аспекті вимогою) так і відповідача (який заперечуючи проти позову наводить доводи саме щодо тих підстав та обґрунтувань, які наводяться позивачем у справі).

В даному випадку, позивач сформував позовні вимоги чітко та якісно, а саме: визнання права власності на грошові кошти у розмірі 430 675,92 грн. та зняття арешту з вищевказаних грошових коштів, а суд в силу імперативних приписів процесуального законодавства не має права втручатись у права та обов`язки позивача, визначаючи замість останнього належний та ефективний спосіб захисту.

Заява позивача про зміну предмета позову, яка була подана в межах розгляду справи у суді першої інстанції, містила у собі прохання про розгляд судом нової позовної вимоги, яка фактично є іншим позовом, що не узгоджується із імперативними приписами статті 46 ГПК України, а тому суд не знайшов правових підстав для прийняття вище вказаної заяви позивача до розгляду.

З моменту постановлення ухвали господарського суду Харківської області від 03 лютого 2020 року, розгляд справи здійснювався виключно в межах вимог, викладених у позовній заяві, без урахування заяви за вх. № 24355 від 10 жовтня 2019 року про зміну предмета позову.

Тобто, суд розглядає позовні вимоги позивача про визнання права власності на грошові кошти у розмірі 430 675,92 грн., що знаходяться на рахунку першого відповідача (ТОВ "ЄФГ Трейдинг") № НОМЕР_1 в АТ "Альфа-Банк", та про зняття арешту з вищевказаних грошових коштів.

Шляхом моніторингу офіційного веб-порталу Єдиний державний реєстр судових рішень, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄФГ ТРЕЙДИНГ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд: визнати протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області з відбору зразків продукції, призначення та проведення експертизи (випробування) відібраних зразків продукції під час проведення планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЄФГ ТРЕЙДИНГ; визнати протиправним рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області № 000016 від 17 вересня 2018 року про відбір взірців продукції для проведення експертизи; визнати протиправним та скасувати винесений Головним управлінням Держпродспоживслужби в Закарпатській області припис про припинення порушення законодавства про захист прав споживачів № 155 від 22 жовтня 2018 року; визнати протиправною та скасувати Постанову № 29 від 26 листопада 2018 року Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України Про захист прав споживачів про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄФГ ТРЕЙДИНГ штрафу в розмірі 1 501 965, 5 грн.; визнати протиправною та скасувати Постанову № 30 від 26 листопада 2018 року Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України Про захист прав споживачів про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄФГ ТРЕЙДИНГ штрафу у розмірі 340 гривень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/3681/19 від 28 серпня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФГ ТРЕЙДИНГ" до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення і постанов задовольно у повному обсязі.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/3681/19 від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року по справі № 520/3681/19 залишено без змін.

Отже, на момент розгляду справи у суді першої інстанції, першим відповідачем були здійснені активні дії, направлені на оскарження постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області № 29 від 26 листопада 2018 року, на підставі якої старшим державним виконавцем державної виконавчої служби винесено постанову про арешт коштів боржника від 10 квітня 2019 року у виконавчому проваджені ВП № 58815163.

З огляду на вищенаведене, помилково перераховані кошти можуть бути повернуті на рахунок позивача після закінчення/закриття виконавчого провадження ВП № 58815163, а отже накладення арешту, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунку Акціонерного товариства Альфа Банк , є тимчасовим обмеженням можливості їх повернення.

Посилання скаржника на судову практику, зокрема постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2016 року у справі № 922/583/16, Північного апеляційного господарського суду від 04 квітня 2019 року у справі № 910/1611/18, постанову Вищого господарського суду У країни від 22 квітня 2014 року № 910/18754/13, є недоречним, оскільки фактичні обставини у цих справах не є аналогічними з даною справою.

Суд звертає увагу позивача, що частина 5 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів унормовує, що лише висновки викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Приймаючи рішення у даній справі, суд звернувся до сучасної судової практики, яка викладена у Постанові Верховного суду у справі № 904/51/19 від 02 жовтня 2019 року, № 910/1806/19 від 25 листопада 2019 року.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача є безпідставними та не обґрунтованими, а тому суд відмовляє у їх задоволені у повному обсязі.

Також, додатково, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що постанова другого відповідача ВП № 58815163 про арешт коштів боржника була винесена 10 квітня 2019 року, за якою накладено арешт на грошові кошти, які містяться на рахунках першого відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄФГ Трейдинг" (в тому числі рахунок № НОМЕР_1 в Акціонерне товариство "Альфа-Банк"), проти 01 липня 2019 року (дата перерахування коштів першому відповідачу).

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194 - 196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "04" березня 2020 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/2469/19