Постанова

від 02.03.2020 по справі 527/321/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/321/19 Номер провадження 22-ц/814/606/20Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретаря: Кальник А.М.,

за участі: представників-адвокатів :позивача - ОСОБА_1 , відповідача- ОСОБА_2 ,

розглянувши в режимі відеоконференції з Глобинським районним судом в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2019 року, прийнятого під головуванням судді Олефір А.О. в м. Глобине, із складанням повного тексту рішення 26 листопада 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_3 , поданого представником ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями як частку у спільній власності колишнього подружжя та про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями за набувальною давністю та

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок, -

В С Т А Н О В И В:

У лютого 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом.

Зазначала, що з 22 січня 1972р. по 15 лютого 1985р. перебувала в шлюбі з відповідачем. У травні 1973р. чоловіку Глобинською селищною радою був даний дозвіл на будівництво будинку, який було збудовано у 1975р. Після розлучення відповідач виїхав з будинку та жодних витрат по його утриманню не несе. Проте, вона з 3 січня 1989р. зареєстрована в будинку по АДРЕСА_1 , несе всі витрати з його утримання та обслуговування.

У 2016р. під час розгляду іншої справи позивач довідалась, що ОСОБА_5 15 грудня 2014р. зареєстрував на себе право власності на вказаний будинок. Також їй стало відомо, що за договором дарування від 21.11.2015р. відповідач подарував спірний будинок сину, який 11 серпня 2016р. продав його ОСОБА_6 .

За її позовом рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2018 року:

- визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_5 на жит ловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,

- визнано недійсним договір дарування цього будинку та земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 від 21.11.2015р.,

-витребувано з незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зазначений житловий будинок з господарськими будів лями та земельну ділянку, площею 0,08 га, та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житловий будинок і земельну ділянку.

Позивач вважає, що, як подружжя, має право на Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , однак відповідач не визнає її права, а тому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями як частку у спільній сумісній власності колишнього подружжя.

Крім того, позивач вважає, що має право на іншу 1/2 частину спірного будинку за набувальною давністю, оскільки після розірвання шлюбу 15 лютого 1985 року відповідач виїхав з будинку та до сьогоднішнього дня у ньому не проживає, жодних витрат на утримання та обслуговування його не несе.

Просила визнати за нею ( позивачем) право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як частку у спільній сумісній власності подружжя та на 1/2 частину зазначеного будинку за набувальною давністю.

У березні 2019 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 як цілу частку.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2019 року позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 та за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 по 1/2 частині за кожним, як частку у спільній сумісній власності подружжя.

В інший частині позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення оскаржила ОСОБА_3 , яка в апеляційній скарзі посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення у справі, на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити ОСОБА_5 у визнанні за ним права власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , як частку у спільній сумісній власності подружжя.

Вказує, що після рішення суду їй стало відомо, що спірний будинок на час розірвання шлюбу з відповідачем відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір, в тому вважає, що при вирішенні справи підлягають застосуванню норми,які регулювали ці правовідносини.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 вважає рішення районного суду вірним та просить залишити його без змін.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 22 січня 1972 року по 15 лютого 1985 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ч перебували в зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Глобинської селищної ради депутатів трудящих Полтавської області від 23 травня 1973 року ОСОБА_9 було надано дозвіл на будівництво будинку за адресою АДРЕСА_2 .

У 1975 році в період перебування в зареєстрованому шлюбі сторонами за спільні кошти було збудовано житловий буди нок за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту прийому в експлуатацію закінченого будівництвом житлового та господарських будівель забудовника по АДРЕСА_1 від 20.08.1988 року, вказаний будинок прийнято в експлуатацію.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2018 року, визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_5 на жит ловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , видане Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 15.12.2014 року та скасовано державну реєстрацію права власності на нього, номер запису про право власності: 8077141 від 15.12.2014 року.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5320610100:50:005:2223, видане Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 15.12.2014 року та скасовано державну реєстрацію права власності на неї, номер запису про право власності: 8069068 від 15.12.2014 року.

Визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 жит лового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу Полтавської області Джусь C.B. 21.11.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 630 та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на нього, номер запису про право власності: 12155651 від 21.11.2015 року.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , земе льної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,08 га, кадастровий номер 5320610100:50:005:2223, посвідчений приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу Полтавської області Джусь C.B. 21.11.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 631 та скасовано державну реєстрацію права власності на неї, номер запису про право власності: 12155651 від 21.11.2015 року.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_8 житловий будинок з господарськими будів лями та земельну ділянку, площею 0,08 га, кадастровий номер 5320610100:50:005:2223, розташовані за адресою АДРЕСА_1 та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житловий будинок, номер запису про право власності:15852844 від 11.08.2016 року та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, номер запису про право власності:15852887 від 11.08.2016 року.

Задовольняючи часткового позовні вимоги як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_5 , районний суд своє рішення мотивував тим, що спірний житловий будинок побудований сторонами в період зареєстрованого шлюбу, тому він є спільною сумісною власністю подружжя.

Колегія суддів погоджується з даним висновком.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - адвокат Ульянов Р.А. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, обгрунтовуючи свої доводи щодо визнання за позивачем права власності на іншу Ѕ частину будинку по АДРЕСА_1 за набувальною давністю, стверджуючи про тривале, безперервне, відкрите та добросовісне володіння ОСОБА_3 спірним будинком.

Аналідуючи наведені доводи, колегія суддів виходить з того, що умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі ст.344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

За змістом частини першої цієї ж статті добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Як роз`яснено в п.9 постанови Пленуму Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

По справі встановлено, що спірний будинок набутий подружжям ОСОБА_10 за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Між тим, позивач не надала належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним нерухомим майном, а відповідно й наявності у неї добросовісності такого володіння.

Отже, при вирішенні спору судом першої інстанції були вірно враховані положення законодавства щодо режиму спільної сумісної власності подружжя та обгрунтованості визнання за кожним права власності на Ѕ частину будинку.

Намагання ОСОБА_3 в заявлений нею спосіб позбавити ОСОБА_5 права власності на його частку у спільному майні подружжя свідчить про відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння нею спірним майном, що звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені ст.344 ЦК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги щодо статусу спірного будинку, як колгоспного двору, оскільки виходять за межі заявлених ОСОБА_3 позовних вимог, які грунтувались на положеннях ст. 22 КпШтС України та ст.344 ЦК України.

З ОСОБА_3 підлягає стягненню 2196,36 грн. судового збору, сплата якого відстрочена до ухвалення рішення у справі за її клопотанням ухвалою апеляційного суду при відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 2196грн. 36 коп. судового збору, сплата якого була відстрочена.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя О. В. Прядкіна

Судді: С. Б. Бутенко

О. І. Обідіна

Повний текст постанови складено 03.03.2020 р.