Постанова

від 27.02.2020 по справі 173/3139/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 173/3139/18

провадження № 61-14302св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство Іванково ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюСелянського (фермерського) господарства Іванково на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від

10 січня 2019 року у складі судді Петрюк Т. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у складі суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства Іванково (далі - СФГ Іванково ) , в якому просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 14 травня 2012 року; зобов`язати відповідача повернути йому земельну ділянку, загальною площею 6,5100 га, розташовану на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (кадастровий № 1221086600:01:100:0003), яка належить йому на праві приватної власності; витребувати у відповідача оригінал договору оренди земельної ділянки від 14 травня 2012 року укладеним між ОСОБА_2 та СФГ Іванково та акт прийому-передачі земельної ділянки; визнати недійсним договір оренди землі, яка належить йому на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП в„– 115513 , зареєстрованого Дніпропетровською обласною філією Комунального підприємства Центр державної реєстрації Садківської сільської ради 01 листопада 2018 року; зобов`язати СФГ Іванково повернути йому земельну ділянку, загальною площею 6,5100 га, розташовану на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, яка належить йому на праві приватної власності; витребувати у СФГ Іванково оригінал договору оренди земельної ділянки укладений між сторонами, який зареєстровано Дніпропетровською обласною філією Комунального підприємства Центр державної реєстрації Садківської сільської ради 01 листопада 2018 року, та акт прийому-передачі земельної ділянки; стягнути з СФГ Іванково на його користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від

10 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, прийнято позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі.

Призначено проведення підготовчого судового засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін на 28 лютого 2019 року о 09.00 в приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Судові рішення мотивовано тим, щопозов пред`явлено з приводу нерухомого майна - земельних ділянок за кадастровими номерами № 1221086600:01:100:0003 та

№ 1221086600:01:100:0004, розташованих на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, тому дана справа підсудна Верхньодніпровському районному суду Дніпропетровської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року СФГ Іванково подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для вирішення питання щодо підсудності до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, порушив правила підсудності встановлені статтею

27 ЦПК України, оскільки в даному випадку спір виник з підстав можливої недійсності договорів оренди земельної ділянки, тому даний спір не відноситься до територіальної підсудності Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, а повинен розглядатися за місцезнаходженням відповідача, а саме у Криничанському районному суді Дніпропетровської області.

З огляду на те, що спір виник не з приводу нерухомого майна, а з приводу недійсності договорів, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області повинен був з`ясувати цю обставину та застосувати положення статті 31, частини дев`ятої статті 187 ЦПК України, тобто передати справу за підсудністю до Криничанського районного суду Дніпропетровської області для розгляду справи за місцезнаходженням відповідача.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга СФГ Іванково на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.

У вересні 2019 року справу № 173/3139/18 передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СФГ Іванково , в якому просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 14 травня 2012 року; зобов`язати відповідача повернути йому земельну ділянку, загальною площею 6,5100 га, розташовану на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (кадастровий

№ 1221086600:01:100:0003), яка належить йому на праві приватної власності; витребувати у відповідача оригінал договору оренди земельної ділянки від 14 травня 2012 року укладеним між ОСОБА_2 та СФГ Іванково та акт прийому-передачі земельної ділянки; визнати недійсним договір оренди землі, яка належить йому на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП в„– 115513 , зареєстрованого Дніпропетровською обласною філією Комунального підприємства Центр державної реєстрації Садківської сільської ради 01 листопада 2018 року; зобов`язати СФГ Іванково повернути йому земельну ділянку, загальною площею 6,5100 га, розташовану на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, яка належить йому на праві приватної власності; витребувати у СФГ Іванково оригінал договору оренди земельної ділянки укладений між сторонами, який зареєстровано Дніпропетровською обласною філією Комунального підприємства Центр державної реєстрації Садківської сільської ради 01 листопада 2018 року, та акт прийому-передачі земельної ділянки; стягнути з СФГ Іванково на його користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року

№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Разом з тим, правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо). Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Отже, спори, що пов`язані з визнанням недійсними правочинів щодо нерухомого майна та його повернення, пред`являються до суду за місцезнаходженням майна.

Аналогічні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 461/6956/17 (провадження № 61-11196св18) та від 13 листопада

2019 року у справі № 368/351/18-ц (провадження № 61-39711св18).

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позов пред`явлено з приводу нерухомого майна - земельних ділянок за кадастровими номерами № 1221086600:01:100:0003 та № 1221086600:01:100:0004, розташованих на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, дійшли обґрунтованого висновку, що позов у цій справі має пред`являтися за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна за правилами виключної підсудності.

Доводи касаційної скарги про те, що спір виник не з приводу нерухомого майна, а з приводу недійсності договорів, колегія суддів відхиляє, оскільки спір пов`язаний з правом позивача, зокрема, на нерухоме майно, тому правила загальної підсудності в даному випадку не застосовуються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Іванково залишити без задоволення.

Ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик