Рішення

від 23.12.2020 по справі 173/3139/18

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/3139/18

Провадження №2/173/22/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

У складі: головуючого - судді Петрюк Т.М

При секретареві - Рудовій Л.В.

За участю: представника позивача - Лаудіна Б.К

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства Іванково про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,-

ВСТАНОВИВ:

19.12.2018 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом про визнання недійсними договорів оренди до відповідача СФГ Іванаково .

20.12.2018 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області подана позовна заява залишена без руху в зв`язку з виявленими недоліками

09.01.2019 року позивачем усунені виявлені недоліки

10.01.2019 ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 28.02.2019 року.

28.02.2019 року справа не розглядалась в зв`язку з надходженням 27.02.2019 року від відповідача апеляційної скарги на ухвалу про відкриття провадження у справі.

15.05.2019 року справа повернулась до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з постановою апеляційного суду, якою апеляційна скарга залишена без задоволення.

Справа призначена до розгляду на 13.08.2019 року

13.08.2019 року проведене підготовче судове засідання та справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 03.10.2019 року

03.10.2019 року справа не розглядалась в зв`язку з оскарженням відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі в частині підсудності справи в касаційному порядку.

06.04.2020 року справа надійшла до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з Верховного суду України. Справа призначена до розгляду на 09.06.2020 року.

09.06.2020 року в судовому засіданні оголошена перерва до 13.08.2020 року.

13.08.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву

13.08.2020 року в судовому засіданні оголошена перерва до 30.09.2020 року за клопотанням представника позивача.

30.09.2020 року справа не розглядалась в зв`язку з хворобою судді. Справа призначена до розгляду на 16.11.2020 року.

16.11.2020 року в судовому засіданні оголошена перерва до 23.12.2020 року

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

23.12.2020 року в судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно позовних вимог позивач просить: визнати недійсним договір оренди землі від 14.05.2012 року, яка належить йому на праві приватної власності, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.10.2014 року № 28251834, зареєстрованого відділом Держкомзему у Верхньодніпровському районі.

Зобов`язати відповідача повернути йому земельну ділянку площею 6.5100 га.. розташовану на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, зареєстрованої Верхньодніпровським ДРФ ДП ЦДЗК, дата державної реєстрації земельної ділянки 19.11.2003 року, кадастровий номер 1221086600:01:100:0003

Визнати недійсним договір оренди землі, яка належить йому на праві приватної власності згідно Державного акта про право власності на земельну ділянку серії ДП № 115513, зареєстрованого Дніпропетровською обласною філією Комунального підприємства Центр державної реєстрації Садківської сільської ради 01.11.2018 року.

Зобов`язати відповідача повернути йому земельну ділянку площею 6.5100 га.. розташовану на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, зареєстрованої Верхньодніпровським відділом у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, дата державної реєстрації земельної ділянки 19.11.2003 року, кадастровий номер 1221086600:01:100:0004, яка належить йому на праві приватної власності.

Стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000 грн., та понесені судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: згідно із Державним актом на право власності не земельну ділянку серії ДП № 115514 від 19.11.2003 року, підписаного Головою Верхньодніпровської райдержадміністрації Дніпропетровської області, начальником Верхньодніпровського районного відділу земельних ресурсів Дніпропетровської області, зареєстрованого в книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, ОСОБА_2 була власником земельної ділянки загальною площею 6.5100 га на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221086600:01:100:0003. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Він успадкував належну ОСОБА_2 , земельну ділянку отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом вищезазначеної земельної ділянки від 17.10.2014 року та на сьогоднішній день є власником зазначеної земельної ділянки.

14.05.2012 року його дружина уклала договір оренди земельної ділянки з СФГ Іваноков строком на 5-ть років.

По закінченню строку договору оренди земельної ділянки, він, як власник земельної ділянки, усно звернувся до керівництва СФГ Іванково , що в подальшому не має наміру продовжувати строк договору, Так як земельна ділянка була засіяна та строк збору урожаю затягнеться до липня 2017 року, то на прохання відповідача вони продовжили оренду до двох місяців.

Але після закінчення двох місяців земля йому так і не була повернута.

Також з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку йому стало відомо, що його земля знаходиться у користуванні у СФГ Іванково , але договір укладений між його дружиною, з однієї сторони , і СФГ Іванково з іншої сторони, строком на 25 років. Копія договору оренди земельної ділянки відповідачем йому не була надана.

Оскільки істотна умова договору: строк договору не погоджений із власником земельної ділянки. вважає , що є підстави для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації.

Згідно з Державним актом на право влансості на земельну ділянку серії ДП № 115513 від 19.11.2003 року він є власником земельної ділянки, загальною площею 6.5100 га на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221086600:01:100:0004. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Дана земельна ділянка перебуває у користування ФГ Роднік , керівником якого є він.

Але в листопаді 2018 року він дізнався, що належна йому земельна ділянка перебуває у користуванні в відповідача. Проте ніякого договору з СФГ Іванково він як фізична особа та як фізична особа підприємець, не підписував. Строк дії даного договору зазначений 49 років.

На його звернення відповідач відмовив йому у видачі копії договору оренди земельної ділянки та будь-які пояснення надавати відмовляється.

Вважає даний договір недійсним, оскільки на сьогоднішній день ФГ Роднік не є у процесі припинення та не є банкрутом.

Дана земельна ділянка використовується ним та в оренду не здавалась і на яких підставах відповідач користується належною йому земельною ділянкою йому невідомо. Він не надавав згоди на оренду землі, яка належить йому на праві приватної власності. Та перебуває у користуванні ФГ Роднік , тобто не здійснював свого волевиявлення, як учасник правочину.

Внаслідок дій відповідача йому спричинена моральна шкода, так як з порушенням його прав у нього змінився нормальний образ життя. Порушився режим сну, він зазнає значних душевних страждань, які є триваючими. Спричинену йому моральну шкоду він оцінює в 50000.00 грн., та просить стягнути з відповідача на його користь.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, давши пояснення фактично викладені в матеріалах справи, а також пояснив, що позивач є людиною похилого віку, має поганий зір і відповідач обманним шляхом створив вказані договори. Позивач не міг підписати дані договори, оскільки він не погоджується із строками оренди земельних ділянок. Договори підписані без згоди ОСОБА_1 , який не бачив ні договорів, ні документів, на підставі яких підписувались договори. До 2017 року ОСОБА_1 , сам обробляв земельні ділянки і нікому їх не здавав в оренду

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач оскаржує два договори оренди земельних ділянок. Проте в травні 2012 року відповідач та ОСОБА_2 , вели переговори відносно укладення договору оренди землі. ОСОБА_2 , було надано примірник договору оренди землі для ознайомлення можливо припустити, що він був датований 14.05.2012 року. Пізніше домовившись про всі істотні умови договору земельної ділянки між відповідачем та ОСОБА_2 ,. було укладено договір оренди земельної ділянки № 25 від 16.05.2012 року строком на 25 років. І будь-які підстави для визнання даного договору недійсним відсутні, оскільки дійшовши згоди сторони своїми підписами скріпили даний договір, що свідчить про вільне волевиявлення особи на вчинення правочину та про його дійсність.

10.07.2018 року був укладений договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем строком на 49 років. У вказаному договорі сторони дійшли згоди щодо всіх істотних у мов договору. Скріпили його своїми підписами, що свідчить про вільне волевиявлення особи на вчинення договору. За обома договорами позивач, як власник земельних ділянок отримує орендну плату, що підтверджується відповідними відомостями. Тами чином відповідач вводить в оману суд щодо фактичних обставин справи. Тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач є власником двох земельних ділянок:

- Земельної ділянки загальною площею 6.5100 га на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221086600:01:100:0003 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.12.2014 року. Раніше зазначена земельна ділянка перебувала у власності дружини позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ДП № 115514, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину.

-Земельної ділянки площею 6.5100 га на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221086600:01:100:0004 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії ДП 115513, що підтверджується копією державного акту про право власності на землю.

Зазначені земельні ділянки перебувають в оренді СФГ Іванково на підставі договорів оренди земельних ділянок:

-Договору оренди земельної ділянки від 16.05.2012 року, кладеного між ОСОБА_2 та селянським (фермерським) господарством Іванково , який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 12210004002292 від 05.12.2012 року.

-Договору оренди земельної ділянки від 10.07.2018 року укладеним між ОСОБА_1 і та селянським (фермерським) господарством Іванково

За вимогами ч.1 ст. 13 ЦПК України- Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст.13 Закону України Про оренду землі - визначено поняття договору оренди землі: Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З вищевикладеного судом встановлено, що між сторонами існують правовідносини, що виникають із договорів оренди земельних ділянок.

Прохаючи визнати вищевказані договори оренди земельних ділянок недійсними позивач посилається на те, що зазначені договори укладені з порушенням волі та волевиявлення орендодавців, оскільки строки оренди земельної ділянки, зазначені в договорах сторонами не погоджувались, а в дійсності договори укладались на значно менші строки.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ст. 203 ЦК України передбачені умови дійсності правочину, а саме Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Ст. 204 ЦК України передбачено, що Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто укладений правочин є дійсним якщо він не визнаний недійсним судом, або його недійсність не встановлена законом.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.

Згідно з вимогами частини першої цієї статті Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач посилається на те, що договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 ,. та відповідачем укладався на п`ять років, а потім йому стало відомо, що даний договір укладений аж на 25 років.

Позивачем надано копію договору оренди земельної ділянки датовану 14.05.2012 року, згідно якого в розділі строк дії договору зазначено, що договір укладається на 5-ть років, але з наданого примірника договору чітко вбачається, що у написанні цифрою і прописом строку дії договору є виправлення. Крім того на даному примірнику договору відсутні відомості про його державну реєстрацію, яка була необхідною на час його укладення.

В свою чергу відповідачем наданий примірник договору оренди земельної ділянки, між ОСОБА_2 , і СФГ Іванково , датований 16 травня 2012 року, в якому в розділі строк договору чітко зазначено що договір укладений на 25 років, без будь-який виправлень та підчисток. Договір підписаний сторонами та зареєстрований у відділі Держкомзему у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 12210004002292 від 05.12.2012 року. Тобто договір оформлений відповідно до чинного на час його укладення законодавства. Даний договір містить підпис орендодавця ОСОБА_2 , Справжність підпису ОСОБА_2 посвідчена виконавчим комітетом Малоолександрівської сільської Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Будь-яких доказів на спростування факту підписання зазначеного договору ОСОБА_2 , ні позивач ні його представник не надали, хоч судом роз`яснялось сторонам, що справжність підпису може бути підтверджено або спростовано висновком судової почеркознавчої експертизи, але клопотань про її проведення позивачем не заявлено.

Доводи того, що існують розбіжності між строком оренди землі вказаним в договорі і в акті прийому-передачі земельної ділянки не є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки.

Крім того позивач просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 і СФГ Іванокве від 14 травня 2012 року, коли в дійсності договір оренди земельної ділянки ОСОБА_2 і СФГ Іванокве був укладений 05.12.2012 року (датований 16.05.2012 року), тобто за датою його реєстрації і позивач позовні вимоги в цій частині не спростував. На час укладення спірного договору та його державної реєстрації ОСОБА_2 була живою і за свого життя не оспорювала укладений з нею договір. На підставі чого суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання даного договору оренди земельної ділянки недійсним та повернення земельної ділянки позивачеві.

Щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.07.2018 року. укладеного між ОСОБА_1 , і СФГ Іванково , позивач посилається на те, що він даний договір не укладав, оскільки дана земельна ділянка перебуває у його користуванні як голови ФГ Роднік , яке не припинене та не визнане банкрутом.

Так, позивачем наданий Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, згідно якого вбачається, що позивач є засновником ФГ Роднік . Дата реєстрації 29.07.1992 року.

Проте з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 6.5100 га., розташовану на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221086600:01:100:0004 вбачається, що її власником зазначений ОСОБА_1 , і дана земельна ділянка перебуває в оренді СФГ Іванково . Тому будь-яких доказів про те, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні ФГ Роднік суду не надано.

Суд критично оцінює надані позивачем фінансові звіти та іншу документацію ФГ Роднік за 2017 -2018 року, оскілкьи вона ніким іншим, крім позивача не підписана, а в деяких випадках навіть не містить підпису і позивача. Доказів того, що дана документація надавалась органам статистики чи фіскальним органам суду не надано.

В свою чергу оспорюваний договір містить підпис позивача ОСОБА_1 , і доказів того, що даний договір підписаний не ОСОБА_1 ,, а іншою особою суду не надано.

Доводи представника позивача з цього питання є суперечливими, оскільки представник позивача то заперечує підпис ОСОБА_1 ,, на спірному договорі, то зазначає, що між сторонами була домовленість про укладення договору на інший строк, то про те, що в силу захворювань зору позивач не міг підписати такий договір, тощо. Таким чином представник позивача зазначає взаємовиключні обставини: підписання договору не позивачем, і підписання договору позивачем, але на інших умовах.

Проте доказів того, що між сторонами існували інші домовленості суду не надані.

Наявність захворювань зору не свідчать про неможливість підписання договору позивачем, ОСОБА_1 . Крім того позивачем надані фінансові документи з підписом ОСОБА_1 ,. за 2018 рік., на яких не заперечується підпис ОСОБА_1 ,. як і на відомостях про отримання орендної плати, що свідчить про те, що при наявності захворювань зору позивач може підписувати документи самостійно.

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 , не повинен був сам підписувати оспорюваний договір, а повинен був підписати його у присутності своїх представників (опікунів) є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 , не визнаний недієздатним чи обмежено дієздатним і наділений правом укладати будь-які правочини без дозволу чи заборони інших осіб.

Посилання представника позивача щодо відповідачем наданий паспорт зовсім іншої особи, і дані про цей паспорт, як про паспорт позивача, зазначені у спірному договорі, також не свідчать про відсутність волевиявлення позивача на укладення спірного договору. Оскільки відповідачем зазначений в договорі і додана до договору копія паспорту ОСОБА_1 , а не зовсім іншої особи. Той факт, що в 2015 році позивач отримав інший паспорт, не свідчить про те що паспорт , який був виданий позивачеві раніше є недійсним і виявивши дану обставину позивач мав можливість не підписувати спірний договір або повідомити відповідача про наявність у нього паспорта. виданого пізніше.

В свою чергу, як зазначалось вище позивачем не надано доказів того, що спірний договір підписаний не позивачем, при роз`ясненні представникові позивача можливість доведення даного факту шляхом призначення і проведення судово-почеркознавчої експертизи. Але представник позивача даного клопотання не заявив, посилаючись на те, що на його достатньо інших підстав для визнання недійсним спірного договору оренди землі.

При цьому з наданих суду відомостей про виплату орендної плати вбачається, що позивач отримував орендну плату як в 2018 році так і раніше. Тобто позивач знав про наявність договірних відносин з відповідачем і погоджувався з ними.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 10.07.2018 року між ОСОБА_1 ,, і СФГ Іванково задоволенню не підлягають.

В свою чергу, якщо позивач не згоден із строком , на який укладений договір позивач має можливість ставити вимоги щодо внесення змін до укладеного договору, в тому числі і в судовому порядку.

Оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними спірних договорів оренди землі. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від первісних. Крім того позивачем не доведено факт спричинення йому моральної шкоди, оскільки за укладеними договорами в 2018 році позивач отримав орендну плату в значній сумі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, та приймаючи до уваги, що позивачем були понесені судові витрати на сплату судового збору, та що в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та не стягуються з відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до селянського фермерського господарства Іванково (юридична адреса: вул.. 40 років Перемоги , 3 с. Теплівка Криничанського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 21901641) про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок: від 14.05.2012 року, яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності, згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.10.2014 року № 28251834, зареєстрованого відділом Держкомзему у Верхньодніпровському районі 05.12.2012 року і договору оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ДП № 115513, зареєстрованого Дніпропетровською обласною філією Комунального підприємства Центр державної реєстрації Садківської сільської ради 01 листопада 2018 року та зобов`язати селянське фермерське господарство Іванково (юридична адреса: вул.. 40 років Перемоги , 3 с. Теплівка Криничанського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 21901641) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 6.5100 га, кадастровий номер 1221086600:01:100:0003, та земельну ділянку площею 6.5100 га.. кадастровий номер 1221086600:01:100:0004, які розташовані на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та стягненні моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2819.20 грн., покласти на ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 29.12.2020 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР 29.12.2020 року

Дата набрання законної сили:29.01.2021 року