Рішення

від 05.03.2020 по справі 300/6/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2020 р. справа № 300/6/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Могили А.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Копанківською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області вулицю Івасюка в с.Копанки не облаштовано згідно норм ДБН та генерального плану села протяжністю до земельної ділянки ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником земельної ділянки площею 0,0575 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Івасюка в с АДРЕСА_2 . Згідно генерального плану села Копанки, який розроблений у 2015році Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М.Білоконя, затвердженого рішенням сесії Копанківської сільської ради у 2016 році по вул. Івасюка передбачена дорога до її кінцевої точки, яка повинна бути облаштована як дорога загального користування згідно норм ДБН з встановленням/визначенням проїжджої частини та тротуарів. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням облаштування вулиці Івасюка в с.Копанки згідно норм ДБН та генерального плану села до його земельної ділянки, проте отримував формальні відповіді, а жодних дій відповідачем не вчинялося.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надходило.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0575 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.05.2013, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.05.2013 та витягом з Державного земельного кадастру №НВ-2602094662016 від 05.12.2016 про земельну ділянку, кадастровий номер 2622883601:01:001:0341 (а.с. 10 - 12).

Рішенням Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 25.07.2016 №239 затверджено генеральний план с. Копанки із зміною меж населеного пункту. Згідно Генерального плану с. Копанки та проектного плану червоних ліній, орієнтовані розміри ряду житлових вулиць села, в т.ч. АДРЕСА_2 складає 6м - ширина проїжджої частини (2 смуги по 3 м) та тротуари по 1.5 м та 2.5м (а.с.22, 27, 28).

Копанківською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області, згідно рішення 08.07.2017 № 426, надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення детального плану території земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд загальною площею 0, 0575 га (кадастровий номер 2622883601:01:001:0341) (а.с. 20).

Позивачем розроблено детальний план території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , в складі якого є графічні матеріали, які підтверджують наявність дороги по АДРЕСА_2 , яка належить до земель загального користування і веде до його земельної ділянки, проходячи між земельними ділянками інших осіб (а.с. 18).

Сектором містобудування та архітектури Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області видано позивачу будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку та господарської будівлі по АДРЕСА_2 реєстраційний №130/28-11.17 від 28.11.2017 (а.с. 15).

В складі документації будівельного паспорту, наявність і розташування дороги по АДРЕСА_1 . Івасюка підтверджується ескізом намірів забудови, схемою забудови земельної ділянки в яких вказано її ширину - проїжджа частина 6 м, тротуар з лівого боку - 2,5 м, тротуар з правого боку - 1,5м. Дана дорога веде до земельної ділянки позивача (а.с. 16, 17).

Отже, вказаними документами передбачено проїзд до житлового будинку позивача, а тому дорога по АДРЕСА_2 має бути облаштована відповідно до норм чинного законодавства.

Як зазначає позивач громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є суміжними землекористувачами створювали перешкоди у користуванні дорогою по АДРЕСА_2 .

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.11.2018 по справі №345/1112/18, залишеного без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31.01.2019, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою, площею 0,00575 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2622883601:01:001:0341 забравши з дороги по АДРЕСА_2 будівельні матеріали, серед яких в тому числі щебінь, пісок, гравій, які знаходяться на дорозі по АДРЕСА_1 . Івасюка між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 32 - 39, 40 - 43).

На даний час, як зазначає позивач, він позбавлений можливості проїзду до своєї земельної ділянки по АДРЕСА_2 для здійснення будівництва індивідуального житлового будинку, оскільки вищезгадана дорога не відповідає нормам ДБН та громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надалі створюють у перешкоди у користуванні проїздом, мотивуючи це відсутністю такої дороги.

З цього приводу позивач звернувся із заявою від 10.05.2019 до Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про облаштування в натурі (відновити конструктиви дорожнього полотна та тротуарів ) вул. Івасюка в с. Копанки на відрізку від початку земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до його земельної ділянки відповідно до вимог Генерального плану с. Копанки та ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» . Просив вжити заходів для виготовлення проектно - кошторисної документації з виділенням коштів з сільського бюджету для реалізації проекту будівництва (реконструкції) вказаного відрізку дороги по АДРЕСА_2 , а також включити дане питання в порядок денний наступної сесії Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області для його вирішення та прийняти відповідне рішення (а.с. 51 - 53).

Повторно з заявою про облаштування вулиці Івасюка в с. Копанки позивач звернувся до відповідача 01.08.2019 (а.с. 66)

Відповідачем надано відповіді позивачу 19.08.2019, 27.08.2019, за змістом яких вбачається, що на відновлення конструктиви дорожнього полотна та тротуарів по АДРЕСА_3 Івасюка на відрізку дороги від початку земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до земельної ділянки ОСОБА_1 , виготовлення проектно-кошторисної документації для реалізації проекту будівництва та реконструкції вказаного відрізку дороги вулиці Івасюка не закладено коштів у бюджеті Копанківської сільської ради на 2019 рік. На даний час (19.08.2019) сесія Копанківської сільської ради ще не відбулася. (а.с. 67 - 69)

Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» , Законом України «Про дорожній рух» , Законом України «Про автомобільні дороги» .

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання регулює Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII.

Згідно ст. 3 вказаного Закону державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції сільських, селищних рад, їх виконавчих органів у сфері дорожнього руху серед іншого належить: забезпечення виконання вимог законодавства та рішень центральних органів виконавчої влади з питань дорожнього руху і його безпеки; розробка, затвердження та виконання місцевих програм безпеки дорожнього руху; створення позабюджетних фондів для додаткового фінансування заходів щодо безпеки дорожнього руху; організація та контроль за діяльністю підприємств з питань дорожнього руху і його безпеки; сприяння діяльності по утриманню у безпечному для дорожнього руху стані автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та їх облаштуванню об`єктами сервісу.

Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг регулює Закон України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV.

Згідно з ч. 1 ст. 16 вказаного Закону вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (ст. 17 Закону України "Про автомобільні дороги").

Статтею 19 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: 1) забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; 2) організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами; 3) видача дозволів на прокладання нових та ремонт існуючих мереж у межах "червоних ліній" вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 4) завчасне оповіщення учасників руху і мешканців міст та інших населених пунктів про строки та порядок тимчасового обмеження або припинення руху транспортних засобів; 5) здійснення статистичного обліку та паспортизації вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 6) забезпечення дотримання норм природоохоронного законодавства у процесі будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 7) видача в установленому порядку дозволів на тимчасове припинення руху.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про автомобільні дороги" органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування, згідно ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно пп.1 п. "а" ст.30 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, щодо управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Крім цього, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах) (пп.1 п. "а" ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, на орган місцевого самоврядування покладено обов`язок щодо забезпечення організації будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів (ч.ч. 1, 2 вказаної статті).

Згідно ч.ч.1, 4 ст.19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Стаття 39 Земельного кодексу України передбачає, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Тобто, сільська рада за результатами розгляду заяв та звернень, відповідно до положень вказаних вище норм та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» має право на прийняття рішення по суті порушеного перед нею питання.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо облаштування в натурі АДРЕСА_1 . Івасюка в с. Копанки відповідно до вимог Генерального плану с. Копанки та ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» , в обґрунтування якої позивач наголошує, що неодноразово звертався до відповідача із відповідними заявами, проте отримував фактично формальні відповіді і жодних дій вчинено суб`єктом владних повноважень не було, суд зазначає наступне.

Для реалізації детального плану щодо будівництва дороги по вул. Івасюка, с. Копанки, Калуського району, Івано-Франківської області є виготовлення проектно-кошторисної документації з послідовністю виділення коштів для реалізації проекту будівництва, відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» , позаяк саме питання щодо затвердження містобудівної документації (а також будівництва доріг) відноситься до виключної компетенції відповідача.

Однак, як вбачається з досліджених судом відповідей відповідача на заяви позивача та запити його адвоката, єдиною підставою не облаштування дороги по АДРЕСА_2 , Івано-Франківської області є відсутність коштів в бюджеті на 2019 рік.

Дана обставина підтверджуються звітом про виконання плану доходів сільського бюджету по загальному фонду за 1 півріччя 2019 року та звітом про виконання плану доходів сільського бюджету по спеціальному фонду за 1- ше півріччя 2019 року, в яких видатки на облаштування вищевказаної дороги відсутні (а.с. 86 - 88).

Суд зазначає, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Таким чином, суд зазначає, що Копанківською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області не було допущено бездіяльності щодо облаштування в натурі дороги по АДРЕСА_2 . Копанки на відрізку від початку земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до земельної ділянки позивача, а тому позов в цій частині до задоволення не підлягає.

При цьому, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Суд також зазначає, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, суд вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов`язку щодо зобов`язання облаштувати дорогу по вул. Івасюка, с. Копанки, Калуського району, Івано-Франківської області вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки вчинення певних дій суб`єктом владних повноважень чітко визначені законодавством України, а тому позов у частині зобов`язання відповідача облаштувати дорогу по АДРЕСА_1 . Івасюка, с. Копанки, Калуського району, Івано-Франківської області до задоволення не підлягає.

Однак, суд зазначає, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути на наступній сесії Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області питання щодо можливості облаштування запроектованого проїзду дороги до земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 Копанки та вжити відповідні заходи, в межах визначених повноважень суб`єкта владних повноважень та з урахуванням наданої у рішенні правової оцінки суду, для облаштування запроектованого проїзду дороги до земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 с. Копанки згідно норм ДБН та генерального плану с. Копанки.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи дане положення, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 420,40 грн. сплачених судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Копанківську сільську раду Калуського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04356567, вул. Івасюка,13, с. Копанки, Калуський район, Івано-Франківська область) розглянути на наступній сесії питання щодо можливості облаштування запроектованого проїзду дороги по АДРЕСА_2 до земельної ділянки ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та вжити, в межах визначених повноважень суб`єкта владних повноважень та з урахуванням наданої у рішенні правової оцінки суду, відповідні заходи для облаштування запроектованого проїзду дороги до земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 . Копанки згідно норм ДБН та генерального плану с. Копанки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04356567, вул. Івасюка, 13, с. Копанки, Калуський район, Івано-Франківська область) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 420, 40 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.