Рішення

від 25.02.2020 по справі 922/3447/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3447/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Торгівельні ряди", смт. Кегичівка до ФОП Решетняк Олени Василівни, смт. Кегичівка про та за зустрічним позовом до про стягнення 32900,00 грн. ФОП Решетняк Олени Василівни, смт. Кегичівка Приватного підприємства "Торгівельні ряди", смт. Кегичівка визнання договору недійсним за участю представників учасників справи:

позивача по первісному позову (відповідач за зустрічним позовом) - Ріпка В.О.

відповідача по первісному позову (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 .В., Решетняк О.В. ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Торгівельні ряди", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ФОП Решетняк Олени Василівни, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 32900,00 грн. неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 758 ЦК України, за період з 20.11.2016 по 22.10.2019. Позов обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору найму (оренди) від 15.06.2015 та чинного законодавства щодо повернення орендованого майна. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 28.10.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 19.11.2019 о 10:30.

12.11.2019 до суду від ФОП Решетняк Олени Василівни надійшов зустрічний позов до ПП "Торгівельні ряди" про визнання недійсним договору найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському рину ПП "Торгівельні ряди" №25 від 15.06.2015, укладеного між ФОП Решетняк О.В. та ПП "Торгівельні ряди". В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач вказує на те, що сукупний аналіз п.п. 1.1, 1.2, 2.2. спірного договору та ст. 79 ЗК України свідчить про те, що фактично предметом найму за спірним договором є земельна ділянка площею 7 кв.м., яка знаходиться у тимчасовому користуванні позивача за первісним позовом на умовах договору оренди від 01.09.1998 укладеного з Кегичівською селищною радою. Оскільки відповідач за зустрічним позовом є орендарем земельної ділянки, частину якої за спірним договором передав позивачу за зустрічним позовом, правовідносини за спірним договором мають регулюватися в тому числі і Законом України "Про оренду землі". Право на укладання договору суборенди відповідач за зустрічним позовом мав лише за згодою орендодавця, як того вимагають й приписи ст. 8 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою суду від 18.11.2019 зустрічний позов ФОП Решетняк О.В. був прийнятий судом до розгляду та об`єднаний в одне провадження з первісним позовом; ухвалено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; підготовче засідання призначено на 19.11.2019 о 10:30.

Ухвалою суду від 19.11.2019, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання було відкладене на 12.12.2019 о 10:00.

09.12.2019 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом вказує на безпідставність та необґрунтованість зустрічного позову та просить суд відмовити в його задоволенні.

09.12.2019 до суду від відповідача за зустрічним позовом надійшла заява про застосування до зустрічних позовних вимог строку позовної давності.

12.12.2019 від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про поновлення строку позовної давності.

Ухвалою суду від 12.12.2019, занесеною до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження у справі був продовжений до 16.02.2020 включно та підготовче засідання було відкладене до 02.01.2020 о 10:00.

Ухвалою суду від 02.01.2020, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче засідання було відкладено на 11.02.2020 о 10:15.

Ухвалою суду від 11.02.2020, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі було закрите та справа призначена до судового розгляду по суті на 13.02.2020 об 10:15.

Ухвалою суду від 13.02.2020, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання було відкладене на 25.02.2020 о 10:15.

У судовому засіданні 25.02.2020 представник позивача по первісному позову первісний позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні 25.02.2020 представник відповідача по первісному позову проти первісного позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, наполягав на задоволенні зустрічного позову.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, не заперечувалось сторонами та підтверджується матеріалами справи 15.06.2015 року між Приватним підприємством "Торгівельні ряди" та ФОП Решетняк Оленою Василівною був укладений договір найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" №25.

Відповідно до умов договору, наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування торговельне місце (об`єкт найму), яке розташовано на ринку ПП "Торгівельні ряди" за адресою: 64003, вул. Миру, 30, смт. Кегичівка, Харківської області. Загальна площа об`єкта найму становить 7 кв.м. ділянки з твердим покриттям. Торгівельне місце передається у тимчасове платне користування для торгівлі товарами на розсуд наймача з дотриманням вимог чинного законодавства України (п.п. 1.1. - 1.3. договору).

Згідно п. 2.1 договору, вступ наймача у користування об`єктом найму настає одночасно з підписанням сторонами договору.

Пунктом 2.4. договору, сторони погодили зокрема, що об`єкт найму вважається поверненим наймодавцю з часу підписання сторонами акта приймання-передачі про фактичне повернення майна з оренди.

Розмір плати за користування об`єктом найму становить 470,00 грн. щомісячно. Плата за користування об`єктом найму сплачується у готівковій формі у якості передоплати наперед до 20 числа щомісячно (пункти 3.1., 3.4. договору).

Пунктом 5.1.6. договору, сторони визначили, що при затримці повернення майна з вини наймача торгівельного місця після припинення дії цього договору, наймач сплачує плату за користування об`єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі об`єкта найму за актом приймання-передачі.

Відповідно до пункту 6.1. договору, сторони погодили, що договір діє з 15.06.2015 по 05.01.2016 (але не більше одного року).

За твердженнями позивача, відповідач в порушення умов договору, після його закінчення 05.01.2016, не повернув об`єкт оренди за актом приймання-передачі, додаткової угоди про його продовження не заключив та продовжує користуватися об`єктом оренди без укладання договору, що порушує законні права позивача як наймодавця, у зв`язку із чим позивач просить стягнути із відповідача суму неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 785 ЦК України за період з 20.11.2016 по 22.10.2019 у розмірі 32900,00 грн.

При цьому позивач по первісному позову вказує на те, що у рішенні господарського суду Харківської області від 24 січня 2017 по справі № 922/3843/16 встановлені обставини, що позивач обґрунтовано заявив вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, який фактично складає з 20.02.2016 по 23.11.2016 повних 9 місяців. Вказаним рішенням господарського суду Харківської області від 24 січня 2017 року по справі №922/3843/16 позовні вимоги ПП "Торгівельні ряди" задоволені частково та стягнуто з ФОП Решетняк Олени Василівни на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" суму неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 785 ЦК України за період з 20.02.2016 по 23.11.2016 у розмірі 8460,00 грн. та судовий збір у розмірі 710,85 грн. Рішення суду набрало законної сили 16.02.2017.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України).

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Як зазначалося вище, спірний договір оренди припинив свою дію 05.01.2016. Проте, торгове місце за актом після закінчення строку дії договору повернуто не було.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Встановлені судом у справі №922/3843/16 обставини порушення відповідачем по первісному позову умов спірного договору щодо повернення майна є преюдиційними в силу частини 4 статті 75 ГПК України при вирішенні цього спору.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач по первісному позову) просить суд визнати недійсним договір найму (оренди) торгівельного місця на Кегічівському ринку ПП "Торгівельні ряди" № 25 від 15.06.2015 з тієї підстави, що сукупний аналіз п.п. 1.1, 1.2, 2.2. спірного договору та ст. 79 ЗК України свідчить про те, що фактично предметом найму за спірним договором є земельна ділянка площею 7 кв.м., яка знаходиться у тимчасовому користуванні позивача за первісним позовом на умовах договору оренди від 01.09.1998 укладеного з Кегичівською селищною радою. Оскільки відповідач за зустрічним позовом є орендарем земельної ділянки, частину якої за спірним договором передав позивачу за зустрічним позовом, правовідносини за спірним договором мають регулюватися в тому числі і Законом України "Про оренду землі". Право на укладання договору суборенди відповідач за зустрічним позовом мав лише за згодою орендодавця, як того вимагають й приписи ст. 8 Закону України "Про оренду землі".

Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідно до умов спірного договору, наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування торговельне місце (об`єкт найму), яке розташовано на ринку ПП "Торгівельні ряди" за адресою: 64003, вул. Миру, 30, смт. Кегичівка, Харківської області. Загальна площа об`єкта найму становить 7 кв.м. ділянки з твердим покриттям. Торгівельне місце передається у тимчасове платне користування для торгівлі товарами на розсуд наймача з дотриманням вимог чинного законодавства України (п.п. 1.1. - 1.3. договору).

Відповідно до п. 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації,метрології та сертифікації України 26.02.02 № 57/188/84/105, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 за №288/6576, торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Згідно п. 20 Правил, адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що об`єктом найму за спірним договором є саме ділянка з твердим покриттям, а не земельна ділянка, відтак посилання позивача за зустрічним позовом на те, що правовідосини, які виникли між сторонами є земельними, суд вважає необґрунтованим, оскільки торгівельне місце на ринку, що надається для розміщення необхідного для здійснення підприємницької діяльності тимчасового спорудження (павільйону) не є земельною ділянкою у розумінні Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» , тому що між власником землі (землекористувачем) та користувачем торговельного місця на ринку не виникають правовідносини з землекористування, оскільки ринки надають послуги з передачі в користування саме торговельних місць на своїй території (замощення, площадки, покриття, тощо), відтак, зайняття відповідачем по первісному позову торговельного місця на ринку не є тотожним з зайняттям земельної ділянки.

Використання торгівельного місця не є тотожним використанню земельної ділянки, і хоч і передбачає таке використання, правовідносини ПП "Торгівельні ряди" та Кегичівської селищної ради щодо земельної ділянки не впливають на предмет доказування даного провадження та не мають правового значення для даного спору.

Частиною першою ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наведені норми дають підстави для висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства.

Таким чином на позивача за зустрічним позовом покладається обов`язок довести які його права чи законні інтереси як орендаря торгівельного місця порушені оспорюваним договором.

Разом з тим, порушення свого права позивач за зустрічним позовом не пов`язує з майновими правами на об`єкт оренди - торгівельне місце на ринку, а з відсутністю права ПП "Торгівельні ряди" передавати земельну ділянку в суборенду. При цьому, своїх прав щодо земельної ділянки позивач за зустрічним позовом не доводить. Отже, позивач за зустрічним позовом не доводить ні своїх майнових прав на об`єкт оренди, ні своїх прав на земельну ділянку.

Як зазначалося вище, стаття 785 ЦК України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. (ч.2 ст. 785 ЦК України).

При цьому, за правовою позицією Верховного Суду України, зокрема у постанові від 20.03.2012 у справі № 40/117, до вказаної неустойки не підлягає застосуванню встановлений положеннями статті 258 ЦК України спеціальний річний строк позовної давності, враховуючи її самостійний, відмінний від передбаченої у статті 549 ЦК України, статус майнової відповідальності наймача у правовідносинах оренди. Зазначений особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов`язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, передбаченому статтею 785 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 11.05.2018 по справі № 915/1030/16.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених первісних позовних вимог та відповідно їх задоволення. В задоволенні зустрічного позову суд відмовляє як такого, що необґрунтований, не підтверджений доданими до матеріалів доказами та спростований відповідачем по первісному позову.

Позивачем по первісному позову заявлено про застосування до зустрічного позову строку позовної давності. Позивачем за зустрічним позовом заявлено про поновлення пропущеного строку позовної давності.

З цього приводу суд зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 із змінами та доповненнями).

Отже, враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні зустрічного позову з підстав його необґрунтованості, позовна давність до зустрічних позовних вимог не застосовується.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» , рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору по первісному позову покладаються на відповідача по первісному позову; витрати по оплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Решетняк Олени Василівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Миру, 57, код ЄДРПОУ 30193473) - 32900,00 грн. неустойки за період грудень 2016 - жовтень 2019 року та 1921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач по первісному позову (відповідач за зустрічним позовом) - Приватне підприємство "Торгівельні ряди" (64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Миру, 57, код ЄДРПОУ 30193473).

Відповідач по первісному позову (позивач за зустрічним позовом) - ФОП Решетняк Олена Василівна ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Повне рішення підписане 05 березня 2020 року.

Суддя О.В. Погорелова