Постанова

від 26.05.2020 по справі 922/3447/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. Справа № 922/3447/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А. , суддя Ільїн О.В. , суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

та за участю представників сторін:

від позивача - не з`явилися;

від відповідача - не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Решетняк Олени Василівни, смт Кегичівка, Харківська область (вх. №938 Х/1),

на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 (повний текст складено та підписано 05.03.2020), ухвалене о 10:57 годині у складі судді Погорелової О.В., у справі №922/3447/19,

за позовом Приватного підприємства "Торгівельні ряди", смт Кегичівка, Харківська область,

до відповідача Фізичної особи-підприємця Решетняк Олени Василівни, смт Кегичівка, Харківська область,

про стягнення 32900,00 грн,

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Решетняк Олени Василівни, смт. Кегичівка, Харківська область,

до відповідача Приватного підприємства "Торгівельні ряди", смт Кегичівка, Харківська область,

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Торгівельні ряди" (далі ПП "Торгівельні ряди"), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Решетняк Олени Василівни (ФОП Решетняк О.В.), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 32900,00 грн неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, за період з 20.11.2016 по 22.10.2019. Позов обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору найму (оренди) від 15.06.2015 та чинного законодавства щодо повернення орендованого майна. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

ФОП Решетняк Олена Василівна звернулася до суду першої інстанції із зустрічним позовом до ПП "Торгівельні ряди" про визнання недійсним договору найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" №25 від 15.06.2015, укладеного між ФОП Решетняк О.В. та ПП "Торгівельні ряди". В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач вказує на те, що сукупний аналіз п.п. 1.1, 1.2, 2.2. спірного договору та ст. 79 ЗК України свідчить про те, що фактично предметом найму за спірним договором є земельна ділянка площею 7 кв м, яка знаходиться у тимчасовому користуванні позивача за первісним позовом на умовах договору оренди від 01.09.1998 укладеного з Кегичівською селищною радою. Оскільки відповідач за зустрічним позовом є орендарем земельної ділянки, частину якої за спірним договором передав позивачу за зустрічним позовом, правовідносини за спірним договором мають регулюватися в тому числі і Законом України "Про оренду землі". Право на укладання договору суборенди відповідач за зустрічним позовом мав лише за згодою орендодавця, як того вимагають й приписи ст. 8 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 у справі №922/3447/19 первісний позов задоволено повністю; стягнуто з ФОП Решетняк О.В. на користь ПП "Торгівельні ряди" - 32900,00 грн неустойки за період грудень 2016 - жовтень 2019 року та 1921,00 грн судового збору; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Судом встановлено, що обставини порушення відповідачем по первісному позову умов спірного договору щодо повернення майна встановлені судом у справі №922/3843/16 та є преюдиційними в силу частини 4 статті 75 ГПК України при вирішенні цього спору.

Також судом зазначено, що об`єктом найму за спірним договором є саме ділянка з твердим покриттям, а не земельна ділянка. Порушення свого права позивач за зустрічним позовом не пов`язує з майновими правами на об`єкт оренди - торгівельне місце на ринку, а з відсутністю права ПП "Торгівельні ряди" передавати земельну ділянку в суборенду. При цьому, своїх прав щодо земельної ділянки позивач за зустрічним позовом не доводить. Отже, позивач за зустрічним позовом не доводить ні своїх майнових прав на об`єкт оренди, ні своїх прав на земельну ділянку.

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України первісний позов підлягає задоволенню. А в задоволенні зустрічного позову суд відмовив як такого, що необґрунтований, не підтверджений доданими до матеріалів справи доказами.

Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та уточненою апеляційною скаргою звернулась ФОП Решетняк О.В., яка просить (з урахуванням уточнень) скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 у справі №922/3447/19 та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову ПП "Торгівельні ряди" до ФОП Решетняк О.В. відмовити у повному обсязі; зустрічний позов задовольнити, визнати недійсним договір найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" №25 від 15.06.2015, укладений між ПП "Торгівельні ряди" та ФОП Решетняк О.В..

Апелянт зазначає, що рішення суду у справі №922/3843/16, на яке посилається суд першої інстанції, свідчить лише про те що, позивачем було обґрунтовано заявлену вимогу про стягнення неустойки за період прострочення з 20.02.2016 по 23.11.2016.

Вважає, що судом першої інстанції не було досліджено обставин вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди, проігноровано відсутність доказів того, що відповідач не чинив перепони орендодавцю у доступі та використанні об`єкта оренди у спірний період. Зазначає, що відсутність у відповідача акту прийому-передачі майна із оренди не може бути підставою для застосування неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Разом з тим, вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, не надав правової оцінки обставинам, які свідчать, що сторони договору в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору, що унеможливило в належний спосіб припинити існуючі правовідносини. Зазначає, що фактично предметом найму є земельна ділянка площею 7 кв м, а відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов та порушення вимог ст. 4-6, 11, 17, 19 Закону України "Про оренду землі" є підставою для визнання договору недійсним.

На думку апелянта, зі змісту рішення не вбачається жодного обґрунтування підстав відмови у стягненні неустойки за період з 20.11.2016 по 30.11.2016 та задоволення позовних вимог про стягнення неустойки за період з 01.10.2019 по 30.10.2019, в той час як позивачем було заявлено вимогу про стягнення неустойки за період до 22.10.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Решетняк О.В. на рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 у справі №922/3447/19; встановлено позивачу строк протягом 15 днів з дати вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, але не менше, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Призначено справу до розгляду на 26.05.2020 об 11:00 годині.

21.05.2020 до Східного апеляційного господарського суду від ПП "Торгівельні ряди" надійшов відзив, у якому позивач за первісним позовом заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та таким, що відповідає судовій практиці. Зазначив, що відповідач ухиляється від повернення орендованого торговельного місця позивачу, залишив на цьому торгівельному місці торгівельне обладнання у вигляді кіоску/МАФ, який використовує для зберігання товару та торгівлі, що створило орендодавцю перешкоди в доступі до торговельного місця.

Разом з відзивом позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - копію апеляційної скарги у справі №922/227/19.

25.05.2020 до апеляційного суду від ФОП Решетняк О.В. надійшло клопотання, в якому апелянт просить відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на запровадження карантинних заходів та тимчасове припинення транспорту міжміського сполучення.

Представники сторін до судового засідання 26.05.2020 не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду учасники справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення (т. 1 а.с. 241-243).

Розглянувши клопотання ФОП Решетняк О.В. про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до частин 11-12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала апеляційного суду від 27.04.2020 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на 26.05.2020 була надіслана апелянту на адресу: вул. Садова, 40, смт Кегичівка, Харківська область, 64003, та представнику апелянта адвокату Жидких О.В. на адресу: вул. Володимирська, 3, оф. 9, м. Рубіжне, Луганська область, 93010.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення копія ухвали апеляційного суду від 27.04.2020 отримана апелянтом 07.05.2020, представником апелянта - 04.05.2020.

Враховуючи викладене, відповідач та його представник були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

У клопотанні про відкладення розгляду справи апелянт посилається на запровадження в Україні карантинних заходів та тимчасове припинення транспорту міжміського сполучення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 " Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Крім того, зазначеною постановою у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється зокрема з 22 травня регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Тобто на дату розгляду справи 26.05.2020 пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному було відновлено.

Разом з тим, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, в силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України усі доводи і вимоги апелянт має викласти в апеляційній скарзі, і у клопотанні апелянт не наводить суду доводів, які унеможливлюють суду апеляційної інстанції розглянути апеляційну скаргу за відсутності апелянта.

Крім того, апелянт та його представник, добросовісно користуючись своїми правами, могли звернутись до суду з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, самостійно обравши зручне для себе територіальне розташування суду або поза його межами, чого апелянтом та його представником здійснено не було. Відтак, навіть за наявності обмежень у курсуванні міжміського транспорту, апелянт не був позбавлений права і можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Натомість, апелянт не вчинивши залежних від нього і можливих дій для забезпечення його участі у судовому засіданні, звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.

При цьому, жодних відомостей щодо неможливості з`явитися у судове засідання представника апелянта до суду ні від ФОП Решетняк О.В., ні від її адвоката не надходило.

Суду не відомі причини неявки представника скаржника у судове засідання апеляційної інстанції.

Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів відмовляє апелянту у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки не визнає повідомлені апелянтом причини неявки в судове засідання поважними, з огляду на те, що апелянт та його представник мали можливість прибути у судове засідання до Східного апеляційного господарського суду або взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, і вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Розглянувши клопотання ПП "Торгівельні ряди" про долучення додаткових доказів, колегія суддів встановила наступне.

Позивач зазначає, що подібні до цієї справи розглядалися судом багаторазово, укладені позивачем договори найму торгівельного місця від 15.06.2015 за своїм змістом однакові та відрізняються лише особою наймача, номером договору, номером торгівельного місця, площею торгівельного місця та розміром щомісячної орендної плати. З метою врахування висновків викладених у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №922/227/19, ПП "Торгівельні ряди" просить долучити до матеріалів справи копію апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2019 у справі №922/227/19.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи зазначені докази не надавалися до господарського суду першої інстанції та не були предметом його розгляду. При цьому, апелянтом не наведено жодних причин неможливості надати такі докази до суду першої інстанції, та необґрунтовано надання таких документів лише під час розгляду справи апеляційним судом.

Крім того, копія апеляційної скарги у іншій справі не стосується предмета спору у даній справі, не спростовує та не підтверджує обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для врахування зазначених доказів під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи, між Кегичівською селищною радою, як орендодавцем та ПП "Кегичівський ринок", як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки та майна від 01.09.1998, відповідно до умов якого рада надає, а орендар приймає в оренду індивідуально визначену земельну ділянку площею 4949 м кв /план земельної ділянки додається до договору/ для організації селищного постійно діючого ринку реалізації своєї статутної діяльності, а також індивідуально визначене майно /перелік майна додається до договору/ строком на 25 років (п.п. 2.1.-2.3. договору).

Згідно з п.п. 3.3.1.- 3.3.2. договору орендар зобов`язується використовувати земельну ділянку і майно за призначенням, та здійснювати свою діяльність згідно правил торгівлі на ринках /наказ Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України № 157 від 12.03.1996/.

Пунктом 3.3.5 договору передбачено, що будівництво і розміщення об`єктів торгівлі проводиться згідно генерального плану ринку.

Будівлі і майно, побудовані та придбані за рахунок прибутків орендаря є його власністю. (п. 5.1 договору).

Даний договір містить вказівку про те, що його зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею.

Згідно зі статутом ПП "Торгівельні ряди", останнє створене шляхом реорганізації Приватного підприємства "Кегичівський ринок", та є правонаступником всіх його прав та обов`язків, що витікають з договору оренди земельної ділянки та майна від 01.09.1998, укладеному з Кегичівською селищною радою (зазначені обставини встановлені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі №922/1148/19).

Як встановлено місцевим господарським судом, 15.06.2015 між ПП "Торгівельні ряди" та ФОП Решетняк О.В. був укладений договір найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" №25.

Відповідно до умов договору, наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування торговельне місце (об`єкт найму), яке розташовано на ринку ПП "Торгівельні ряди" за адресою: АДРЕСА_4. Загальна площа об`єкта найму становить 7 кв м ділянки з твердим покриттям. Торгівельне місце передається у тимчасове платне користування для торгівлі товарами на розсуд наймача з дотриманням вимог чинного законодавства України (п.п. 1.1. - 1.3. договору).

Згідно п. 2.1 договору, вступ наймача у користування об`єктом найму настає одночасно з підписанням сторонами договору.

Отже, умовами договору не передбачено передачі об`єкту найму наймачу за актом приймання-передачі, а факт передачі в найм торговельного місця прив`язаний лише до підписання сторонами договору.

Пунктом 2.4. договору, сторони погодили зокрема, що об`єкт найму вважається поверненим наймодавцю з часу підписання сторонами акта приймання-передачі про фактичне повернення майна з оренди.

Відповідно до п. 3.1. договору, розмір плати за користування об`єктом найму становить 470,00 грн щомісячно.

Плата за користування об`єктом найму сплачується у готівковій формі у якості передоплати наперед до 20 числа щомісячно (пункт 3.4. договору).

За умовами п. 4.4.3. договорів, позивач має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його дострокового розірвання у випадку несвоєчасної сплати плати за користування об`єктом найму або використання об`єкта найму на цілі, не обумовлені договором, недосягнення згоди про збільшення розміру плати за користування об`єктом найму, тощо.

Пунктом 5.1.6. договору, сторони визначили, що при затримці повернення майна з вини наймача торгівельного місця після припинення дії цього договору, наймач сплачує плату за користування об`єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі об`єкта найму за актом приймання-передачі.

Відповідно до пункту 6.1. договору, сторони погодили, що договір діє з 15.06.2015 по 05.01.2016 (але не більше одного року).

Згідно п. 6.4. договору, дія договору припиняється внаслідок: закінчення строку його дії; загибелі об`єкта найму; продажу об`єкта найму; дострокового його розірвання на вимогу наймодавця або наймача; банкрутства та/або ліквідації наймача або наймодавця; несплати наймачем плати за користування об`єктом найму більше 3-х місяців; неузгодження з наймодавцем проведення капітального ремонту, реконструкції, переобладнання; інших підстав, передбачених законодавством.

У пункті 6.6. договору сторони визначили, що у випадку відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді.

Факт передачі об`єкта найму в оренду згідно з умовами вказаного договору сторонами не заперечується.

Як зазначає ПП "Торгівельні ряди" в первісному позові, оскільки згідно з п. 6.1. договору, цей договір було укладено до 05.01.2016, з лютого 2016 ФОП Решетняк О.В. продовжила користуватися орендованим майном та не виконала обов`язку щодо повернення предмета найму, що змусило ПП "Торгівельні ряди" звернутися до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом про стягнення неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 2 ст. 785 ЦК України за період з 20.02.2016 по 23.11.2016 в розмірі 9400,00 грн та плати за фактичне користування майном в розмірі 7000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.01.2017 по справі №922/3843/16 позов задоволено частково; стягнуто з ФОП Решетняк О.В. на користь ПП "Торгівельні ряди" 8460,00 грн неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 758 Цивільного кодексу України, 710,85 грн судового збору. В іншій частині позову про стягнення 940,00 грн неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 758 Цивільного кодексу України, та 7000,00 грн коштів за фактичне користування майном відмовлено.

Так, Господарським судом Харківської області у рішенні від 24.01.2017 у справі №922/3843/16 було встановлено, що останнім днем строку дії договору є 05.01.2016, після закінчення передбаченого пунктом 6.1 договору строку його дії (05.01.2016) відповідач не повернув позивачу об`єкт оренди за актом приймання-передачі, продовжуючи його використання. Додаткова угода про продовження строку дії договору сторонами укладена не була. Згідно наявного в матеріалах справи реєстру вручення додаткових угод від 07.02.2016 позивач вручив відповідачу для підписання проект додаткової угоди до договору, який відповідачем підписаний не був. Позивач направляв відповідачу претензії від 16.02.2016, 22.02.2016, 02.07.2016, в яких повідомляв про припинення дії договору, необхідності сплати орендних платежів та повернення орендованого майна. Крім того, під час розгляду зазначеної справи судом було встановлено, що відповідач вважав договір продовженим на той самий строк та на тих, же самих умовах.

Рішення суду набрало законної сили 16.02.2017.

Як свідчать матеріали справи, 19.01.2017 та 19.02.2017 ПП "Торгівельні ряди" звернулося до ФОП Решетняк О.В. з листами, в яких вказало про наявні в нього заперечення щодо продовження договору оренди найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" № 25 від 15.06.2015, та вимагало прибрати з торгівельного місця малу архітектурну форму та після цього скласти і підписати з ПП "Торгівельні ряди" акт приймання-передачі про фактичне повернення майна (торгівельного місця) з оренди.

Оскільки ФОП Решетняк О.В. не повернула предмет Договору найму і після рішення суду у справі №922/3843/16, ПП "Торгівельні ряди" звернулося із позовом (первісний позов) про стягнення із ФОП Решетняк О.В. неустойки за період з 20.11.2016 по 22.10.2019, що становить повних 35 місяців у розмірі 32900,00 грн.

Разом з тим, ФОП Решетняк О.В. при зверненні до суду з зустрічним позовом вважає, що договір найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку Приватного підприємства "Торгівельні ряди" № 25 від 15.06.2015 має бути визнано недійсним у зв`язку з його невідповідністю вимогам чинного законодавства України. Зокрема, на думку відповідача за первісним позовом, предметом вказаного договору є оренда земельної ділянки, тоді як договір оренди землі від 01.09.1998, за яким право попередник ПП "Торгівельні ряди" попередньо орендував земельну ділянку, не передбачає права на передачу земельної ділянки в суборенду, як того вимагає Закон України "Про оренду землі". Крім того, ФОП Решетняк О.В. також вказує, що договір найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" №25 від 15.06.2015 не містить істотних умов договору оренди земельної ділянки, в ньому відсутні кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки (межі розмежування), а предмет договору є невизначеним.

Обставини щодо визнання недійсним договору найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку Приватного підприємства "Торгівельні ряди" № 25 від 15.06.2015 стали підставами для звернення ФОП Решетняк О.В. з зустрічним позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Правовідносини між сторонами у даній справі виникли у зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору щодо неповернення позивачу торговельного місця та користування відповідачем торговельним місцем з 20.11.2016 по 22.10.2019 після закінчення строку дії Договору.

За приписами частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 4 до ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Статтями 759-760 ЦК України зокрема передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 8 Закону України "Про оренду землі" (станом на 15.06.2015) також передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Укладений між Кегичівською селищною радою, та Приватним підприємством "Кегичівський ринок" договір оренди земельної ділянки та майна від 01.09.1998 дійсно не передбачає право орендаря на передачу земельної ділянки в суборенду. Доказів надання Кегичівською селищною радою дозволу на передачу земельної ділянки, отриманої за договором, в суборенду матеріали справи також не містять.

Однак, системний аналіз укладеного між ПП "Торгівельні ряди" та ФОП Решетняк О.В. договору найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" №25 від 15.06.2015 свідчить що його предметом є торгівельне місце, а не безпосередньо земельна ділянка в розумінні відповідних положень ЗК України та Закону України "Про оренду землі", тобто вказаний договір не є договором оренди землі в розумінні Закону України "Про оренду землі" як про це помилково зазначає ФОП Решетняк О.В. в зустрічній позовній заяві.

В даному випадку правове регулювання відносин, пов`язаних із здійсненням діяльності по продажу товарів (виконанню робіт, наданню послуг) на ринку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002, Правил торгівлі на ринках смт. Кегичівка, затверджених рішенням Кегичівської селищної ради ХХ скликання від 09.12.2011 № 388.

Відповідно до пункту 13 Правил торгівлі на ринках, торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.

Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

На торговельному місці продавця (юридичної особи) установлюється табличка із зазначенням назви, місцезнаходження і номера телефону суб`єкта підприємницької діяльності, що організував торгівлю, прізвища, імені та по батькові продавця та розміщується копія ліцензії у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (пункт 16 Правил).

Згідно з пунктом 20 Правил, адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Відповідно до п. п. 3.3 п. 3.4 Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.2009 №638/109 оренда торговельного місця - строкове платне користування торговельним місцем для здійснення продажу товарів (надання послуг). Торговельне місце на ринку - торговельна площа встановлених розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг згідно з планом території ринку окремим суб`єктом господарювання чи фізичною особою.

Виходячи із системного аналізу Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 договори, укладені між адміністрацією ринку і суб`єктами підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю, є за своєю правовою природою договорами оренди (найму) торгових площ (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 3-113гс11).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи" затверджено Примірний договір оренди торговельного місця.

Частиною 4 ст. 184 ГК України встановлено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Укладений сторонами у справі Договір найму №25 від 15.06.2015 відповідає вимогам чинного законодавства України, Правилам, Постанові КМУ від 05.03.2009 №278, та містить всі істотні умови договору найму торгівельного місця.

Предметом даного Договору є передача в оренду торговельного місця, яке має номер, площу і конкретне місцезнаходження. Із договору найму, укладеного між сторонами вбачається, що торговельне місце №25 площею 7 кв м ділянки з твердим покриттям, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 визначене індивідуальними ознаками.

Тому безпідставними є доводи апелянта, що за спірним договором неможливо визначити предмет оренди, оскільки він є невизначеним.

Отже, у даному випадку сторонами не був укладений договір суборенди земельної ділянки, предметом Договору не є земельна ділянка із визначеним кадастровим номером (доказів виділення земельної ділянки під МАФом відповідача на момент виникнення спірних правовідносин матеріали справи не містять). Натомість, як встановлено апеляційним господарським судом, предметом Договору є найм (оренда) індивідуально визначеної неспоживної речі - торговельного місця №25 площею 7 кв м ділянки з твердим покриттям, розташованої на ринку ПП "Торгівельні ряди" за адресою: 64003, вул. Миру, 30, смт Кегичівка, Харківської області.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що об`єктом найму за спірним договором є саме ділянка з твердим покриттям, а не земельна ділянка, відтак посилання позивача за зустрічним позовом на те, що правовідосини, які виникли між сторонами є земельними, суд вважає необґрунтованим, оскільки торгівельне місце на ринку, що надається для розміщення необхідного для здійснення підприємницької діяльності тимчасового спорудження (павільйону) не є земельною ділянкою у розумінні Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", тому що між власником землі (землекористувачем) та користувачем торговельного місця на ринку не виникають правовідносини з землекористування, оскільки ринки надають послуги з передачі в користування саме торговельних місць на своїй території (замощення, площадки, покриття, тощо), відтак, зайняття відповідачем по первісному позову торговельного місця на ринку не є тотожним з зайняттям земельної ділянки.

І доводи апелянта про зворотне є вільним тлумаченням норм чинного законодавства на свою користь, оскільки апелянт прийняла цю річ у користування і сплачувала орендну плату, однак, з власної ініціативи вирішила визнати Договір недійсним вже після закінчення строку його дії і, не повертаючи торговельне місце №25 позивачу, продовжує ним користуватись для ведення своєї господарської діяльності.

Зазначене спростовує доводи ФОП Решетняк О.В. про необхідність згоди з боку Кегичівської селищної ради, як орендодавця згідно з договором оренди земельної ділянки та майна від 01.09.1998, на укладання ПП "Торгівельні ряди" договору найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" № 25 від 15.06.2015 в порядку, визначеному Законом України "Про оренду землі".

До того ж, зі змісту договору оренди земельної ділянки та майна від 01.09.1998 вбачається, що його укладено з метою організації орендарем селищного постійно діючого ринку, що в даному випадку і здійснювалося ПП "Торгівельні ряди".

Враховуючи викладене, посилання апелянта, що спірний договір повинен відповідати вимогам законодавства, які регулюють земельні відносини, зокрема вимогам ст. 15, 17 Закону України "Про оренду землі" є безпідставним.

Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх вимог посилався на той факт, що Договір оренди земельної ділянки та майна від 01.09.1998, укладений між Кегичівською селищною радою та Приватним підприємством "Кегичівський ринок" (правонаступником якого є ПП "Торгівельні ряди") розірвано рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2019 у справі №922/1148/19.

Апеляційним судом встановлено, що зазначеним рішенням, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, позовні вимоги Кегичівської селищної ради Харківської області задоволено повністю. Стягнуто з ПП "Торгівельні ряди" на користь Кегичівської селищної ради заборгованість за договором оренди земельної ділянки та майна від 01.09.1998 сумі 90967,02 грн, судовий збір в сумі 3842,00 грн. Розірвано договір оренди земельної ділянки та майна, укладений 01.09.1998 між Кегичівською селищною радою Харківської області та ПП "Торгівельні ряди", із змінами та доповненнями до нього, який зареєстровано у Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 01.09.1998 за №10.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частиною 2 ст. 241 ГПК України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Тобто на момент підписання між позивачем та відповідачем договору найму (оренди) торговельного місця №25 від 15.06.2015 та в період нарахування неустоки, договір оренди земельної ділянки та майна, укладений 01.09.1998 між Кегичівською селищною радою Харківської області та ПП "Торгівельні ряди" був чинним.

Крім того, розірвання договору оренди від 01.09.1998 жодним чином не спростовує обставин використання відповідачем об`єкту найму - торгівельного місця, як в період дії договору найму (оренди) торгівельного місця від 15.06.2015 №25, так і після припинення строку його дії, а також користування супутніми послугами, які надаються адміністрацією ринку наймачам.

Тому посилання апелянта на відсутність у ПП "Торгівельні ряди" права на укладення договору найму (оренди) торговельного місця є необґрунтованими.

Необґрунтованими є і посилання апелянта, що зазначений правочин є удаваним.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Як свідчать матеріали справи, даний договір укладено між ПП "Торгівельні ряди" та ФОП Решетняк О.В. на їх власний розсуд та на підставі вільного волевиявлення; при його укладанні сторони усвідомлювали як його предмет так і правові наслідки укладання цього договору; ФОП Решетняк О.В. після укладання договору зайняли надане їй в оренду торгівельне місце без будь-яких заперечень з цього приводу, та в подальшому оплачувала за таку оренду передбачені договором орендні платежі; Господарський суд Харківської області при винесенні рішення від 24.01.2017 по справі № 922/3843/16 встановив як факт користування ФОП Решетняк О.В. обумовленого договором торгівельного місця так і необхідність внесення оплати за таке користування в порядку та розмірі, визначеному умовами цього договору; ФОП Решетняк О.В. в процесі розгляду господарським судом справи № 922/3843/16 не тільки визнавала зазначені факти, а і вважала договір продовженим після спливу строку його дії.

В подальшому ж, вже після сплину строку дії договору, та вже в межах даної справи ФОП Решетняк О.В. просить суд визнати недійсним цей договір через його нібито невідповідність вимогам чинного законодавства яке регулює земельні відносини. Вказане не узгоджується з принципом добросовісності та недопустимості суперечливої поведінки, тобто поведінки, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у справі № 390/34/17 від 10.04.2019).

Натомість з встановлених судом обставин не вбачається, що орендарю не були надані послуги, отримання яких було метою укладення договору найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" № 25 від 15.06.2015. Порушенням прав і охоронюваних законом інтересів орендаря є неможливість одержання ним того, на що він розраховував при укладенні договору, або його виконання призведе (призводить) до звуження належного їй блага. Здійснення відповідачем діяльності з торгівлі на ринку без належного оформлення права користування земельною ділянкою, не є обставиною, з якою в даному випадку може бути пов`язане порушення права орендаря торгівельного місця.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За приписами частини 1 статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України).

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

У відповідності до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначалося, п. 5.1.6 договору передбачено, що при затримці повернення майна з вини наймача торгівельного місця після припинення дії цього договору, наймач сплачує плату за користування об`єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі об`єкта найму за актом приймання-передачі.

Господарським судом Харківської області у рішенні від 24.01.2017 у справі №922/3843/16 було встановлено, що останнім днем строку дії договору є 05.01.2016, після закінчення передбаченого пунктом 6.1 Договору строку його дії (05.01.2016) відповідач не повернув позивачу об`єкт оренди за актом приймання-передачі, продовжуючи його використання.

Отже, факт використання орендованого майна - торговельного місця, після закінчення строку дії договору, встановлений рішенням Господарського суду Харківської області від 24.01.2017 у справі №922/3843/16.

Позивач звертався до відповідача із заявами 19.01.2017 та 19.02.2017, в яких ПП "Торгівельні ряди" зазначило, що заперечує проти продовження дії договору та вимагає прибрати із торгівельного місця встановлену на ньому малу архітектурну форму та після цього скласти та підписати акт приймання-передачі про фактичне повернення торгівельного місця з оренди.

Матеріалами справи, а саме описами вкладень у листи зі штампом організації поштового зв`язку та номером для відстеження поштового відправлення, підтверджується факт надіслання позивачем зазначених вимог відповідачу.

Твердження апелянта про неотримання вимог повернути об`єкт найму, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом неустойки колегія суддів не приймає до уваги, оскільки матеріали справи містять докази направлення на адресу ФОП Решетняк О.В. таких вимог. А їх неотримання пов`язане з суб`єктивною поведінкою отримувача поштової кореспонденції та не звільняє наймача від обов`язку повернути орендоване майно після закінчення строку дії договору найму.

Крім того, обставини звернення ПП "Торгівельні ряди" до ФОП Решетняк О.В.16.02.2016, 22.02.2016, 02.07.2016 з вимогами про повернення орендованого майна встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 24.01.2017 у справі №922/3843/16.

Отже ФОП Решетняк О.В. була обізнана про небажання позивача продовжити дію договору найму торгівельного місця та про необхідність повернути предмет оренди.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач не повернула спірне майно та не підписала відповідний акт прийому-передачу із адміністрацією ринку.

Невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Зазначений особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов`язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі визначеному статтею 785 Цивільного кодексу України.

Тому важливим при здійсненні оцінки правомірності заявленої вимоги про стягнення неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України є урахування обставин невиконання зобов`язання орендарем щодо неповернення майна в контексті добросовісності поведінки останнього як контрагента за договором, її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України. Законодавцем у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Фактом припинення правовідносин з найму майна є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна від орендаря до орендодавця.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі оформлений між ПП "Торгівельні ряди" та ФОП Решетняк О.В. щодо повернення об`єкту найму у відповідності до п. 4.1.10 Договору.

Будь-яких доказів того, що ФОП Решетняк О.В. не використовує у своїй діяльності та повернула об`єкт оренди - торгівельне місце №25 до матеріалів справи відповідачем не надано.

Посилання скаржника на не дослідження судом першої інстанції обставин вчинення орендарем дій щодо повернення спірного майна не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки відповідачем не наведено жодних дій, які б ним вчинялися задля повернення об`єкту найму орендодавцю, та не надано жодних доказів на підтвердження вчинення будь-яких дій щодо звільнення та повернення торгівельного місця.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість стягнення із відповідача неустойки за користування торгівельним місцем після закінчення строку дії договору найму.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.01.2017 у справі №922/3843/16, із заявленого позивачем періоду прострочення - з 20.02.2016 по 23.11.2016, який фактично складає повних 9 місяців, стягнуто з відповідача на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойку в розмірі 8640,00 грн (470,00 грн х 2 х 9 місяців).

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Тобто судом першої інстанції у вказаній справі, як і передбачено умовами договору найму (оренди) торгівельного місця, неустойку було стягнуто саме за повні 9 місяців протиправного користування майном в межах зазначеного позивачем періоду, а не за календарні дні.

Як зазначалося, п. 5.1.6 договору передбачено, що при затримці повернення майна з вини наймача торгівельного місця після припинення дії цього договору, наймач сплачує плату за користування об`єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі об`єкта найму за актом приймання-передачі.

У даній справі ПП "Торгівельні ряди" просить стягнути неустойку за період з 20.11.2016 по 22.10.2019, що фактично складає 35 місяців.

З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 32900,00 грн (470,00 х 2 х 35 місяців) за період з 20.11.2016 по 22.10.2019.

Твердження апелянта, що судом першої інстанції в резолютивній частині рішення щодо періоду нарахування неустойки замість з 20.11.2016 по 22.10.2019 зазначено грудень 2016 - жовтень 2019, не спростовує тієї обставини, що ФОП Решетняк О.В. більше ніж повних 35 місяців продовжує використовувати спірне майно після припинення дії договору найму (оренди) та не впливає на правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Решетняк Олени Василівни задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 у справі №922/3447/19 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Решетняк Олени Василівни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.02.2020 у справі №922/3447/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя О.В. Ільїн

Суддя П.В. Тихий

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2020.