Постанова

від 05.03.2020 по справі 178/786/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/388/20 Справа № 178/786/17 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Союз» ,

на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Союз» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2017 року до Криничанського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Союз» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Союз» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задоволено.

Визнано недійсним договір оренди №11 від 01 грудня 2015 року земельної ділянки, площею 4,5369 га, кадастровий номер 1222055700:01:001:0097, яка розташована на території Божедарівської (Щорської) селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області, належної ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого Криничанською райдержадміністрацією 21 травня 2008 року, який укладений від імені ОСОБА_1 з селянським (фермерським) господарством Союз .

Зобов`язано селянське (фермерське) господарство Союз в особі ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку загальною площею 4,5369 га, кадастровий номер 1222055700:01:001:0097, яка розташована на території Божедарівської (Щорської) селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Стягнуто з селянського (фермерського) господарства Союз (код ЄДРПОУ 21896354) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 - 640 грн. судового збору, витрати на правову допомогу - 5000 (п`ять тисяч) грн., витрати на проведення експертизи - 6864 (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн.

В апеляційній скарзі Селянське (фермерське) господарство «Союз» просить скасувати рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року по справі №178/786/17 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Союз» на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року просить рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вважає що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого Криничанською райдержадміністрацією 21 травня 2008 року ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови РДА №359-р-04 від 24.05.2004 року належить земельна ділянка, площею 4,5369 га, кадастровий номер 1222055700:01:001:0097, яка розташована на території Божедарвської (Щорської) селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області (а.с. 8 т.1).

У 2004 році між сторонами було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на три роки, тобто до 2007 року, після цього договір оренди не подовжувався.

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з проханням (а.с.19, 20 т.1) повернути належну земельну ділянку, оскільки договір оренди припинений.

Однак, відповідач відмовив, посилаючись на те, що позивачка уклала договір оренди земельної ділянки строком на 15 років, проте надати його копію відмовився.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №56356261 від 31 березня 2016 року виданої Криничанським районним управлінням юстиції в Дніпропетровській області вбачається, що 01 грудня 2015 року СФГ Союз уклав з позивачкою договір оренди земельної ділянки серія та номер 11 строком на 15 років.

За результатами проведення почеркознавчої експертизи №913-18 від 09 липня 2018 року, призначеної за ухвалою суду від 25 січня 2018 року, підпис на договорі оренди №11 від 01 грудня 2015 року земельної ділянки, який укладений між ОСОБА_1 та СФГ Союз виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.109-113 т.1).

Отже, підстави для припинення договору оренди землі передбачені ст. 31 Закону України Про оренду землі .

Положеннями ст.32 Закону України Про оренду землі регулюються питання припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пунктом 5 вищезазначеної Постанови передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України власник має витребувати майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 р. № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав встановлено, що відповідно до статті 387 ЦК України, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача (п. 23 вказаної Постанови). Застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Відповідно до вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, тому суд вважає також обґрунтованою вимогу позивачки про витребування земельної ділянки з незаконного володіння СФГ Союз .

З аналізу ст. 1 Першого протоколу Конвенції вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що наявні підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення позивачу.

Посилання товариства в апеляційній скарзі на те, що висновки суду першої інстанції про недійсність договору зроблені помилково та ґрунтуються згідно висновку почеркознавчої експертизи №913-18 від 09.07.2018 року,яка проведена з порушенням Інструкції №53/5, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки проведення судової експертизи було доручено завідувачці сектором лабораторії технічних досліджень Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Здор ОСОБА_3 .М., яка має вищу технічну освіту, стаж експертної роботи з 1992 року, третій кваліфікаційний клас судового експерта за спеціальністю 1.1. «Дослідження почерку і підписів» , свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №93, видане експертно-кваліфікаційною комісією Дніпропетровського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України 09.10.2013 року, строк дії до 09.10.2018 року.

А тому, експертне дослідження проведене відповідно до Закону України Про судову експертизу кваліфікованим судовим експертом, який має відповідну кваліфікацію.

Також, судовий експерт Здор В.М. була попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.

Висновок експерта №913-18 від 09.07.2018 року за результатами проведення судово почеркознавчої експертизи містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених питань.

Окрім того, надані експерту документи та матеріали цивільної справи досліджувалися та були враховані експертом при проведенні первинної експертизи.

Жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість висновку експерта, або суперечливість його іншим матеріалам справи, або таких, які б викликали сумніви в його правильності, відповідачем не наведено.

Між тим, СФГ «Союз» не заявлялось клопотання про виклик судового експерта у судове засідання для надання пояснень та належних обґрунтувань, стосовно того, що існують додаткові (виключні) підстави для проведення повторної експертизи у даній справі не наведено.

Доводи апелянта про те, що результатів почеркознавчої експертизи №913-18 від 09.07.2018 року не достатньо для встановлення всіх обставин справи, колегія суддів ставиться критично, оскільки при вирішення даної справи суд надає оцінку всім представленим у справі доказам, у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надав належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановив, що договір оренди земельної ділянки площею 4,5369 га, що знаходиться на території Божедарівської (Щорської) сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, датований 01.12.2015 року, сторонами якого є ОСОБА_1 та СФГ «Союз» , не підписувався особисто ОСОБА_1 , що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи; встановлено, що суду не представлені належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення ОСОБА_1 та відповідачем оспорюваного договору.

Твердження апелянта, що судом першої інстанції не встановлені та не допитані у якості свідків працівники Криничанського районного управління юстиції, що реєстрували договір оренди №11 від 01.12.2015 року та які б могли дати свідчення щодо обставин підробки підпису позивача та реєстрації вказаного договору, є безпідставними, оскільки виключне право на підписання договору оренди землі належить лише власнику землі або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі, а підписання договору іншою, не уповноваженою власником землі особою свідчить про порушення законних прав орендодавця під час укладення та підписання договору оренди.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Союз» - залишити без задоволення.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича