Постанова

від 26.02.2020 по справі 296/8723/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 296/8723/18

провадження № 61-8753св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма Рушничок ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватна юридична фірма Центр юридичної допомоги Дігест , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю., від 27 березня 2019 року .

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма Рушничок (далі - ТОВ Рушничок ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватна юридична фірма Центр юридичної допомоги Дігест , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 серпня 2017 року між приватною юридичною фірмою Центр юридичної допомоги Дігест (далі - ПЮФ ЦЮД Дігест ) та ТОВ Рушничок було укладено договір про правову допомогу, захист прав щодо сприяння у здійсненні продажу спірного нерухомого майна. ПЮФ ЦЮД Дігест здійснила пошук покупця, провела з ним переговори та 10 серпня 2017 року, за погодженням з ТОВ Рушничок , уклала договір із ОСОБА_2 , передала ТОВ Рушничок проекти майбутніх договорів купівлі-продажу, перелік документів, які необхідно підготувати для здійснення продажу. Проте у строк, достатній для підготовки необхідних документів, ТОВ Рушничок документи не надало, покупець відмовився купувати спірне майно, заявив претензію

до ПЮФ ЦЮД Дігест про сплату 5 470 000 грн збитків. 15 грудня

2017 року між ПЮФ ЦЮД Дігест та ТОВ Рушничок підписано акт звірки взаєморозрахунків, за яким останнє визнало свою заборгованість перед ПЮФ ЦЮД Дігест в сумі 5 470 000 грн, зобов`язалось сплатити її протягом двох днів, проте не виконало взяті на себе зобов`язання.

Пунктом 15 договору від 02 серпня 2017 року сторони договору визначили, що в рахунок погашення заборгованості ТОВ Рушничок перед ПЮФ ЦЮД Дігест або перед особою, якій буде передано відповідне право вимоги, можливо звернути стягнення на предмет, що забезпечує виконання зобов`язання. 19 грудня 2017 року та 25 червня 2018 року між ПЮФ ЦЮД Дігест та ОСОБА_2 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були укладені договори відступлення права вимоги до ТОВ Рушничок суми у розмірі 5 470 000 грн. Позивач зазначала, що до неї як нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати за нею право власності на приміщення, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 , площею 134 кв. м; АДРЕСА_2 , площею 90,9 кв. м; АДРЕСА_3 , площею 70,9 кв. м, а також на земельну ділянку, кадастровий номер 1810136600:03:009:0017, на майдані АДРЕСА_3 , площею 0,0079 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира, у складі судді Сингаївського О. П., від 18 грудня 2018 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості ТОВ Рушничок перед ОСОБА_1 за договором про правову допомогу та захист прав від 02 серпня 2017 року визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення по АДРЕСА_1 , площею 134 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1097248918101), приміщення по

АДРЕСА_2 , площею 90,9 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099901618101), приміщення павільйону на АДРЕСА_4

АДРЕСА_3 , площею 70,9 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 262791918101), земельну ділянку, кадастровий номер 1810136600:03:009:0017, на майдані АДРЕСА_3 , площею 0,0079 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 248712418101). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок укладання договору про надання правової допомоги між ПЮФ ЦЮД Дігест та ТОВ Рушничок по підготовці до продажу нерухомого майна, належного останньому, та укладених у послідуючому договорів про уступку права вимоги, у позивача виникло право на погашення заборгованості зі сплати вартості виконаних робіт ПЮФ ЦЮД Дігест шляхом визнання права власності на зазначені об`єкти нерухомості. Правочини, внаслідок яких право власності на об`єкти нерухомості ТОВ Рушничок повинно перейти до ОСОБА_1 , не порушують прав третьої особи ОСОБА_3 , оскільки вона не довела наявності у неї прав учасника ТОВ Рушничок .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що будь-які договори, укладені від імені ТОВ Рушничок в особі його директора

ОСОБА_4 , у тому числі правочин між ПЮФ ЦЮД Дігест та ТОВ Рушничок про надання правової допомоги з підготовки до продажу нерухомого майна цього товариства, є нікчемними і такими що не потребують визнання їх незаконними у судовому порядку. На думку суду апеляційної інстанції наявність у договорі про надання правової допомоги ТОВ Рушничок умов про вчинення ПЮФ ЦЮД Дігест дій, спрямованих на підготовку до продажу нерухомого майна, та умов, які одночасно надають ПЮФ ЦЮД Дігест право на звернення стягнення на це ж майно у вигляді компенсації оплати виконаної роботи, свідчить про наперед спланований механізм заволодіння цим майном, всупереч інтересам самого товариства та процедури, визначеної законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за апеляційною скаргою особи, права якого оскарженим рішенням суду першої інстанції не порушено, оскільки Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 906/976/17 встановив, що ОСОБА_3 не довела, що вона є власником частки статутного капіталу ТОВ Рушничок . Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. Заявник також вказує, що будь-який учасник позбавлений права оскарження господарської діяльності товариства, а також судових рішень, ухвалених за наслідками такої діяльності. Доводи апеляційної скарги стосуються управління ТОВ Рушничок , тому такі доводи не можуть розглядатись у порядку цивільного судочинства у межах спору про визнання права власності на підставі цивільно-правової угоди. Суд апеляційної інстанції не навів норми права, на підставі яких договір, укладений між ПЮФ ЦЮД Дігест та ТОВ Рушничок , є нікчемним.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

До Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про долучення до матеріалів справи постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 14 серпня 2019 року у справі № 9206/976/17 та постанови Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 296/3730/17, якими, на думку заявника, підтверджено факт протиправного заволодіння ОСОБА_1 нерухомим майном ТОВ Рушничок .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 серпня 2017 року між ПЮФ ЦЮД Дігест (захисник) та ТОВ Рушничок (замовник) в особі директора Салімонович С. А. укладений договір про правову допомогу та захист прав, згідно з пунктом 2 якого захисник надає замовнику правову допомогу при вирішенні наступного питання (наступної справи): будь-які питання, справи, що потребують правової допомоги, сприяння у здійсненні продажу приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 , площею 134 кв. м, за ціною, не нижче 2 300 000 грн; приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , площею 90,9 кв. м, за ціною, не нижче 1 600 000 грн; приміщення павільйону за адресою: АДРЕСА_3 , площею 70,9 кв. м за ціною, не нижче 1 200 000 грн, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0079 га за ціною, не нижче 70 тис. грн, а замовник приймає зазначену правову допомогу та оплачує її відповідно до умов цього договору.

На виконання вищевказаної умови договору ПЮФ ЦЮД Дігест здійснив пошук покупця вищевказаного майна, провів з ним переговори, уклав, за погодженням з ТОВ Рушничок , з ОСОБА_2 договір від 10 серпня

2017 року, відповідно до якого останній погодився купити вищевказане нерухоме майно.

10 серпня 2017 року ПЮФ ЦЮД Дігест передав ТОВ Рушничок проекти майбутніх договорів купівлі-продажу та перелік документів, які необхідно підготувати для здійснення продажу майна.

ТОВ Рушничок протягом більше ніж трьох місяців з моменту отримання вищевказаних документів не надало ПЮФ ЦЮД Дігест документи, які були необхідні для укладення договорів купівлі-продажу вищевказаного майна.

ОСОБА_2 , враховуючи те, що в розумний термін документи, на підставі яких можливо було укласти договори купівлі-продажу вищевказаного майна, не були надані, відмовився купувати майно та заявив 12 грудня

2017 року претензію ПЮФ ЦЮД Дігест про сплату 5 470 000 грн у зв`язку з невиконанням умов договору від 02 серпня 2017 року.

15 грудня 2017 року між ПЮФ ЦЮД Дігест та ТОВ Рушничок складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким відповідач визнав свою заборгованість перед ПЮФ ЦЮД Дігест в сумі 5 470 000 грн - збитки, які зазнала ПЮФ ЦЮД Дігест у зв`язку з невиконанням відповідачем

пункту 3 договору від 02 серпня 2017 року в частині своєчасного надання документів, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу вищевказаного майна. У акті зазначено, що гроші мали бути сплачені протягом двох днів.

ТОВ Рушничок не сплатило ПЮФ ЦЮД Дігест 5 470 000грн.

Згідно з пунктом 3 договору від 02 серпня 2017 року замовник зобов`язаний оплатити роботу захисника, виплачувати компенсації в порядку, який передбачений цим договором.

Відповідно до пункту 5 договору від 02 серпня 2017 року сторони визначили, що компенсацією, яку замовник зобов`язаний сплатити захиснику, є будь-які витрати, будь-яка шкода захисника, які виникли в зв`язку з укладенням, виконанням договорів з третіми особами, що спрямовані на виконання цього договору чи будь-яка відповідальність захисника перед вказаними третіми особами. Замовник оплачує роботу захисника відповідно до договірних цін, що вказані в акті приймання-передачі виконаних робіт.

Підставою для оплати роботи захисника, виплати компенсацій є рахунок та акт приймання-передачі виконаних робіт, що пред`явлений (наданий) замовнику захисником, який замовник зобов`язаний підписати та оплатити на протязі двох днів з моменту його отримання (надання).

Згідно з пунктом 15 договору від 02 серпня 2017 року сторони договору визначили, що способом захисту права захисника на отримання від замовника передбаченої цим договором винагороди, компенсації є наступне: В рахунок погашення заборгованості ТОВ Рушничок перед ПЮФ ЦЮД Дігест або перед особою, якій буде передано відповідне право вимоги за договором про правову допомогу та захист прав від 02 серпня 2017 року, в сумі, що буде визначена рішенням суду або вказана в акті звірки взаєморозрахунків, який складений та підписаний ТОВ Рушничок та ПЮФ ЦЮД Дігест , звернути стягнення на предмет, що забезпечує виконання зобов`язання - приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 134 кв. м, приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , площею 90,9 кв. м, приміщення павільйону за адресою: АДРЕСА_3 , площею 70,9 кв. м, земельної ділянки по АДРЕСА_3 , площею 0,0079 га, шляхом набуття (визнання права власності) ПЮФ ЦЮД Дігест або особою, якій буде передано відповідне право вимоги, на підставі рішення суду права власності на нерухоме майно, яке вказане в пункту 15 цього договору,

у випадку, якщо сума заборгованості ТОВ Рушничок перед ПЮФ ЦЮД Дігест буде дорівнювати або перевищувати вартість нерухомого майна, яке вказане в пункті 15 цього договору, що визначена суб`єктом оціночної діяльності.

Суб`єкт оціночної діяльності визначив, що вартість вищевказаного майна складає 5 334 199 грн.

19 грудня 2017 року між ПЮФ ЦЮД Дігест та ОСОБА_2 укладений договір про відступлення права вимоги на суму 5 470 000 грн до

ТОВ Рушничок .

25 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір про відступлення права вимоги на суму 5 470 000 грн до

ТОВ Рушничок .

Встановлено, що між ОСОБА_3 та іншими учасниками ТОВ Рушничок існує довготривалий спір щодо корпоративних прав та участі у товаристві.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 липня 2017 року та 19 серпня 2017 року ОСОБА_3 є одним із засновників (учасників) ТОВ Рушничок .

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За правилами статті 392 Цивільного кодексу Українипозов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Статтею 328 ЦК Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, при застосуванні цієї норми необхідно установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Частиною першою статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтею 16 ЦК України , звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта правовідносин, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

За змістом статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частинами першою-другою статті 577 ЦК України передбачено, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.

Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Також підлягає нотаріальному посвідченню і договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Частиною першою статті 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16 квітня 2018 року у справі № 906/976/17, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 14 серпня 2019 року, визнано недійсними рішення, прийняті позачерговими загальними зборами

ТОВ Рушничок , оформлені протоколом від 28 липня 2017 року. Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року зазначені судові рішення залишено без змін.

Під час розгляду справи № 906/976/17 встановлено, що ОСОБА_3 станом на 28 липня 2017 року і на момент вирішення спору в господарському суді є учасником ТОВ Рушничок . Отже позачергові загальні збори учасників ТОВ Рушничок , рішення яких оформлене протоколом від 28 липня 2017 року № 1, зокрема щодо обрання головою загальних зборів ОСОБА_1 та секретарем загальних зборів Салімонович С. А., призначення на посаду директора ТОВ Рушничок ОСОБА_4 з 31 липня 2017 року, перехід всієї частки, яка належала ПП Оксамит та ОСОБА_5 , до ОСОБА_1 , включення до числа учасників ТОВ Рушничок Паламарчук М. С., є незаконними, оскільки загальні збори скликані та проведені особами, які не є ні учасниками товариства, ні його посадовими особами. Тобто загальні збори учасників ТОВ Рушничок визнані неповноважними, оскільки проведені з порушенням вимог норм чинного законодавства України.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу особи, прав якої стосується рішення суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові ОСОБА_1 , оскільки останньою не доведено, що нею правомірно було набуто право власності на спірне нерухоме майно, а її правомірно набуте право не визнається чи оспорюється іншою особою.

Апеляційним судом взято до уваги, що судовими рішеннями у справі № 906/976/17, які набрали законної сили, були визнано недійсними рішення, прийняті позачерговими загальними зборами ТОВ Рушничок , оформлені протоколом від 28 липня 2017 року, зокрема щодо призначення на посаду директора ТОВ Рушничок Салімонович С. А. з 31 липня 2017 року, отже первісний договір, укладений 02 серпня 2017 року між ТОВ Рушничок та ПЮФ ЦЮД Дігест , є таким, що укладений з недотриманням нотаріальної форми, та підписаний особою, яка не мала відповідних повноважень, про що не могла не знати позивач.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції. Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 27 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович