Ухвала

від 04.03.2020 по справі 912/3515/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

04 березня 2020 рокуСправа № 912/3515/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Буніна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/3515/19

за позовом Канізької сільської ради, 26035, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Каніж, вул. Соборна, буд. 24,

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, 25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, буд. 26,

про визнання державних актів такими, що втратили чинність, встановлення факту належності земельних ділянок,

представники:

від позивача - Татаров Л.О., рішення Канізької сільської ради від 11.11.15 № 1;

від позивача - Пастух В.В., довіреність від 14.06.19 № б/н;

від відповідача - Ламанова А.І., довіреність від 20.12.2019 № 0-11-0.63-399/62-19; посадова інструкція, затверджена наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13.01.17 № 11;

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Канізької сільської ради, яка містить вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання Державного акту на право колективної власності на землю від 20.02.1995 року серії КР 000014, виданого Канізькою сільською Радою народних депутатів на підставі рішення Канізької сільської ради народних депутатів Новомиргородського району Кіровоградської області під 16.12.1994 року № 8, колективному сільськогосподарському підприємству "Хлібороб" таким, що втратив чинність; визнання Державного акту па право постійного користування на землю від 20.02.1995 року серії КР 000051, виданого Канізькою сільською Радою народних депутатів на підставі рішення Канізької сільської ради народних депутатів Новомиргородського району Кіровоградської області від 16.12.1994 року № 8, колективному сільськогосподарському підприємству "Хлібороб" таким, що втратив чинність; встановлення факту належності земельних ділянок, які не були виділені в натурі (на місцевості) членам зазначеного КСП "Хлібороб" та не підлягали паюванню в натурі відповідно до Схеми поділу земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" на земельні частки (паї), до земель комунальної форми власності сільськогосподарського призначення. Витрати пов`язані з розглядом справи, які складаються із судового збору, позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою від 06.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/3515/19; постановлено справу № 912/3515/19 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.12.2019 об 11:00; встановлено строки на подання заяв по суті справи.

Ухвалами від 27.12.2019 та від 22.01.2020 підготовче засідання відкладалось.

03.02.2020 господарський суд продовжив підготовче засідання у справі.

Ухвалою від 03.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 912/3515/19 на тридцять днів. Задоволено усне клопотання представника позивача Пастух В.В. про відкладення підготовчого засідання. Відкладено підготовче засідання у справі № 912/3515/19 до 17.02.2020 на 11:00 год.

11.02.2020 до господарського суду від Канізької сільської ради надійшла заява від 11.02.2020 № б/н про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить встановити факт належності земельної ділянки розміром 48,8 га, яка не була виділена в натурі (на місцевості) членам КСП "Хлібороб" на підставі державного акту на право колективної власності серії КР 000014 від 20.02.1995 та підлягала паюванню в натурі, до земель комунальної форми власності сільськогосподарського призначення. Всі інші позовні вимоги позивач залишає незмінними.

17.02.2020 господарський суд продовжив підготовче засідання у справі.

Ухвалою від 17.02.2020 постановлено прийняти заяву Канізької сільської ради від 11.02.2020 № б/н про зменшення розміру позовних вимог та здійснювати розгляд справи з урахуванням вказаної заяви; закрити підготовче провадження у справі № 912/3515/19; справу № 912/3515/19 призначити до судового розгляду по суті на 04.03.2020 на 14:30 год.

04.03.2020 господарський суд відкрив судове засідання.

У судовому засіданні брали участь представники сторін, які підтримали позиції, викладені в заявах по суті справи.

Однією із позовних вимог Канізької сільської ради є встановлення факту належності земельної ділянки розміром 48,8 га, яка не була виділена в натурі (на місцевості) членам КСП "Хлібороб" на підставі державного акту на право колективної власності серії КР 000014 від 20.02.1995 та підлягала паюванню в натурі, до земель комунальної форми власності сільськогосподарського призначення.

Представники позивача у підготовчому та судовому засіданні наполягали на захисті права позивача саме в зазначений спосіб.

За змістом статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначеного суб`єкта захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

В силу приписів частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 20 цього ж Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

За змістом положень вказаних норм правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позивач обґрунтовує позовну вимогу про встановлення факту належності земельної ділянки до земель комунальної форми власності сільськогосподарського призначення тим, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за відсутності будь-яких повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками, вчиняє дії що порушують законні права та інтереси Канізької сільської ради.

Вимога про встановлення факту належності земельної ділянки до земель комунальної форми власності не є способом захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), який передбачений положеннями Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.

Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).

Встановлення обставин належності земельної ділянки до земель комунальної форми власності може мати місце лише при розгляді іншого господарського або цивільного спору про право.

Крім того, офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно відбувається у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та підзаконними нормативно-правовими актами.

Пункт 21 Перехідних положень Земельного кодексу України установлює, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

З урахуванням викладеного вище суд зазначає, що вимога позивача у цій справі про встановлення факту належності земельної ділянки до земель комунальної форми власності не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством і, як наслідок, не приводить до поновлення порушеного права позивача.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість справи господарському суду (стаття 20 цього ж Кодексу).

Також господарський суд зазначає, що спір про встановлення факту належності земельної ділянки до земель комунальної форми власності не може бути розглянутий у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, для вирішення питання щодо повернення судового збору є необхідним подання відповідного клопотання позивачем.

Керуючись статтями 20, 231, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 912/3515/19 в частині позовної вимоги про встановлення факту належності земельної ділянки розміром 48,8 га, яка не була виділена в натурі (на місцевості) членам КСП "Хлібороб" на підставі державного акту на право колективної власності серії КР 000014 від 20.02.1995 та підлягала паюванню в натурі, до земель комунальної форми власності сільськогосподарського призначення на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Копії ухвали надіслати Канізькій сільській раді (26035, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Каніж, вул. Соборна, буд. 24); Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, буд. 26).

Повний текст ухвали складено та підписано 06.03.2020.

Суддя О.Л. Бестаченко