Рішення

від 04.03.2020 по справі 912/3515/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 рокуСправа № 912/3515/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Буніна О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3515/19

за позовом Канізької сільської ради, 26035, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Каніж, вул. Соборна, буд. 24,

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, 25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, буд. 26,

про визнання державних актів такими, що втратили чинність,

представники:

від позивача - Татаров Л.О., рішення Канізької сільської ради від 11.11.15 № 1;

від позивача - Пастух В.В., довіреність від 14.06.19 № б/н;

від відповідача - Ламанова А.І., довіреність від 20.12.2019 № 0-11-0.63-399/62-19; посадова інструкція, затверджена наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13.01.17 № 11.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Канізької сільської ради, яка містить вимоги до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про наступне:

- визнати Державний акт на право колективної власності на землю від 20.02.1995 року серії КР 000014, виданий Канізькою сільською Радою народних депутатів на підставі рішення Канізької сільської ради народних депутатів Новомиргородського району Кіровоградської області під 16.12.1994 року № 8, колективному сільськогосподарському підприємству "Хлібороб" таким, що втратив чинність;

- визнати Державний акт на право постійного користування на землю від 20.02.1995 року серії КР 000051, виданий Канізькою сільською Радою народних депутатів на підставі рішення Канізької сільської ради народних депутатів Новомиргородського району Кіровоградської області від 16.12.1994 року № 8, колективному сільськогосподарському підприємству "Хлібороб" таким, що втратив чинність;

- встановити факт належності земельних ділянок, які не були виділені в натурі (на місцевості) членам зазначеного КСП "Хлібороб" та не підлягали паюванню в натурі відповідно до Схеми поділу земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" на земельні частки (паї), до земель комунальної форми власності сільськогосподарського призначення.

Витрати пов`язані з розглядом справи, які складаються із судового збору, позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

На підставі рішення Канізьскої сільської ради від 16.12.1994 № 8 КСП "Хлібороб" було видано державні акти на право колективної власності серії КР 000014 та КР 000051, які зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 15 від 20.02.1995, на земельні ділянки площею 2626,3 га та 401,2 га відповідно для ведення сільськогосподарського виробництва.

У 1998 році КСП "Хлібороб" було реорганізовано в ТОВ "Хлібороб", яке визначено його правонаступником. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 31.10.2006 ТОВ "Хлібороб" як юридична особа ліквідована без визначення правонаступника.

Враховуючи положення Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999 № 1529/99, за твердженням позивача до ТОВ "Хлібороб" не перейшли права та обов`язки КСП "Хлібороб" в частині користування земельною ділянкою на підставі Державних актів на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 000014 та КР 000051.

Позивач також зазначає, що при ліквідації підприємства відповідна державна реєстрація державних актів на право колективної форми власності на землю не була скасована та на теперішній час відсутній законодавчий механізм передачі земель колективної форми власності до комунальної, вирішення питання щодо припинення права колективної власності КСП "Хлібороб" можливо лише у судовому порядку.

Крім того, Канізька сільська рада не має змоги у відповідному порядку зареєструвати право колективної власності на земельну ділянку загальною площею 48,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки відповідно даної земельної ділянки загальною площею 48,8 га, кадастровий номер 3523883200:03:000:2529 Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області проведено поділ (площею не більше 2,0000 га) видано накази від 22.12.2018 про надання дозволу 25 фізичним особам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

В той час, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за відсутності будь-яких повноважень, щодо розпорядження спірними земельними ділянками, вчиняє дії що порушують законні права та інтереси Канізької сільської ради, тому позивач звертається до господарського суду з даним позовом.

Ухвалою від 06.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/3515/19; постановлено справу № 912/3515/19 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.12.2019 об 11:00; встановлено строки на подання заяв по суті справи.

20.12.2019 до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 18.12.2019 № 9-11-0.62-11935/2-19, в якому відповідач заперечує проти позову, вказує, що відповідно до інформації Державного реєстру прав на нерухоме майно за громадянами зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки, які в подальшому відчужили права власності шляхом укладення договорів купівлі-продажу з Тарасовим С ОСОБА_1 . Головне управління вважає, що спір у цій справі не має ознак приватноправового характеру, а отже не може розглядатись за правилами господарського судочинства.

27.12.2019 до суду надійшло клопотання представника відповідача б/д № б/н про відкладення розгляду справи у зв`язку з великим навантаженням, а також перебуванням у відпустці головного спеціаліста Відділу представництва в судах та інших органах Юридичного управління Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, тому у Головного управління відсутня можливість забезпечити участь представника в підготовчому засіданні. До клопотання додано копію наказу від 27.11.2019 № 547-к "Про надання відпустки".

27.12.2019 господарський суд відкрив підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 27.12.2019 представником позивача Пастух В.В. заявлено усне клопотання про зобов`язання відповідача направити додатки до відзиву на адресу позивача, оскільки відзив надійшов до позивача без додатків.

Ухвалою від 27.12.2019 задоволено усне клопотання представника позивача Пастух В.В. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області направити додатки до відзиву на адресу позивача. Задоволено клопотання представника відповідача б/д № б/н про відкладення розгляду справи. Відкладено підготовче засідання у справі № 912/3515/19 до 22.01.2020 на 14:30 год.

16.01.2020 до господарського суду на виконання вимог ухвали від 27.12.2019, надійшов супровідний лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.01.2020 № 9-11-0.62-435/2-20, до якого додано докази направлення додатків до відзиву на адресу позивача.

21.01.2020 до господарського суду від Канізької сільської ради надійшла відповідь на відзив від 21.01.2020 № 26/20.

22.01.2020 до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання від 21.01.2020 № 27/20 про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру судових рішень копії ухвали Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28.08.2019 у справі № 395/890/19.

Ухвалою від 22.01.2020 задоволено усне клопотання представника позивача Пастух В.В. та продовжено строк на подання відповіді на відзив від 18.12.2019; долучено до матеріалів справи відповідь на відзив від 21.01.2020 № 26/20; задоволено клопотання представника позивача від 21.01.2020 № 27/20 та долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень копії ухвали Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28.08.2019 у справі № 395/890/19; відкладено підготовче засідання у справі № 912/3515/19 до 03.02.2020 на 10:00 год.

03.02.2020 господарський суд продовжив підготовче засідання у справі.

Представником позивача Пастух В.В. заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, з метою подання додаткових доказів по справі. Представник відповідача не заперечив проти задоволення усного клопотання позивача.

Ухвалою від 03.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 912/3515/19 на тридцять днів; задоволено усне клопотання представника позивача Пастух В.В. про відкладення підготовчого засідання; відкладено підготовче засідання у справі № 912/3515/19 до 17.02.2020 на 11:00 год.

11.02.2020 до господарського суду від Канізької сільської ради надійшла заява від 11.02.2020 № б/н про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить встановити факт належності земельної ділянки розміром 48,8 га, яка не була виділена в натурі (на місцевості) членам КСП "Хлібороб" на підставі державного акту на право колективної власності серії КР 000014 від 20.02.1995 та підлягала паюванню в натурі, до земель комунальної форми власності сільськогосподарського призначення. Всі інші позовні вимоги позивач залишає незмінними.

17.02.2020 господарський суд продовжив підготовче засідання у справі.

Ухвалою від 17.02.2020 постановлено прийняти заяву Канізької сільської ради від 11.02.2020 № б/н про зменшення розміру позовних вимог та здійснювати розгляд справи з урахуванням вказаної заяви; закрити підготовче провадження у справі № 912/3515/19; справу № 912/3515/19 призначити до судового розгляду по суті на 04.03.2020 на 14:30 год.

04.03.2020 господарський суд відкрив судове засідання.

У судовому засіданні брали участь представники сторін, які підтримали позиції, викладені в заявах по суті справи.

Ухвалою від 04.03.2020 господарський суд закрив провадження у справі № 912/3515/19 в частині позовної вимоги про встановлення факту належності земельної ділянки розміром 48,8 га, яка не була виділена в натурі (на місцевості) членам КСП "Хлібороб" на підставі державного акту на право колективної власності серії КР 000014 від 20.02.1995 та підлягала паюванню в натурі, до земель комунальної форми власності сільськогосподарського призначення на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

На підставі рішення Канізької сільської ради № 8 від 16 грудня 1994 року Колективному сільськогосподарському підприємству "Хлібороб" видано державний акт на право колективної власності серії КР 000014, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 15 від 20 лютого 1995 року на земельну ділянку загальною площею 2626.3 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та державний акт на право колективної власності серії КР 000051, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 15 від 20 лютого 1995 року, на земельну ділянку загальною площею 401,2 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 13-14).

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що у 1998 році Колективне сільськогосподарське підприємство "Хлібороб" реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (ідентифікаційний код 03757212).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, що підтверджується даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 31.10.2006 у справі № 9/130 ліквідовано юридичну особу - банкрута товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» , ідентифікаційний код ЄДРПОУ- 03757212.

22.12.2018 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надало дозвіл громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, в тому числі: 2,0000 га - рілля, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 16-40).

01.01.2019 набрав чинності пункт 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, який установлює, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

24.04.2019 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердило "Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення селянського господарства (код КВЦПЗ А.01.03) загальною площею 48,8000 га за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Канізька сільська рада, за межами населеного пункту" та надало земельні ділянки у власність громадянам (а.с. 41-61).

Позивач вказує, що не має змоги у відповідному порядку зареєструвати право колективної власності на земельну ділянку загальною площею 48,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки відносно даної земельної ділянки загальною площею 48.8 га, кадастровий номер 3523883200:03:000:2529 Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області проведено поділ (площею не більше 2,0000 га), видано накази віл 22 грудня 2018 року про надання дозволу 25 фізичним особам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Позивач вважає, що здійснивши протиправні дії щодо падання 25 фізичним особам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення нібито державної власності на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, проігнорувавши віднесення спірної земельної ділянки до земель колективної власності на підставі Державного акту серії КР 000014 та КР 000051 від 20.02.1995, виданого КСІІ "Хлібороб", Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області діяло з порушенням принципу "належного урядування".

Враховуючи наведене, та оскільки Відповідач за відсутності будь-яких повноважень, щодо розпорядження спірними земельними ділянками, вчиняє дії що порушують законні права та інтереси Позивача, останній вимушений захищати їх в судовому порядку.

На думку Позивача, визнання Державних актів на право колективної власності на землю серії КР 000014 та серії КР 000051 від 20.02.1995 такими, що втратили чинність є засобом усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів права державної та комунальної власності, що також надасть можливість ефективно використовувати земельні ділянки з метою наповнення місцевого бюджету.

Отже, предметом позову є визнання державних актів на право колективної власності на землю від 20.02.1995 року серії КР 000014 та на право постійного користування на землю від 20.02.1995 року серії КР 000051 такими, що втратили чинність.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в частині третій статті 152 Земельного кодексу України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України, або ж іншим способом, який передбачено законом.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, однією з яких є припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

З набранням чинності Законом України від 07 липня 2011 року № 3613-VІ "Про Державний земельний кадастр" та постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без оформлення державних актів.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів визначені у статті 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Зокрема, відповідно до частини другої цієї статті Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

Позивачами в силу приписів частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідачем є особа, яка, за твердженням позивача, є або порушником його прав, або необґрунтовано, на думку позивача, оспорює його права і на яку внаслідок цього може бути покладено обов`язки судовим рішенням.

При цьому позовні вимоги про визнання недійсними державних актів мають бути заявлені до осіб, на ім`я яких було зареєстровано право власності (постійного користування), оскільки предмет спору безпосередньо стосується їх прав та обов`язків.

Державний акт - це документ, що посвідчує право на земельну ділянку, із визнанням недійсним якого без внесення до державного реєстру відповідного запису щодо належного власника або землекористувача, спір про право може бути не вирішеним. У випадку коли позивач стверджує про порушення свого права власності земельної ділянки особою, яка володіє нею шляхом державної реєстрації за собою права власності (права користування) цієї земельної ділянки, право позивача може бути захищено шляхом подання позову про визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), витребування нерухомості з володіння, усунення перешкод у користуванні майном (статті 387, 388, 391, 396 Цивільного кодексу України) чи іншим способом відповідно до закону. При цьому, відповідачем в такому спорі має бути особа, за якою зареєстровано право власності, користування спірною земельною ділянкою.

У даній справі позивач вважає себе власником земельної ділянки розміром 48,8 га, яка не була виділена в натурі (на місцевості) членам КСП "Хлібороб" на підставі державного акту на право колективної власності серії КР 000014 від 20.02.1995 та підлягала паюванню в натурі. На думку позивача, відповідач незаконно надав дозвіл 25 фізичним особам на розроблення проекту землеустрою та в подальшому надав земельні ділянки у власність громадянам. При цьому, позивач обрав способом захисту своїх прав визнання державних актів на право колективної власності на землю від 20.02.1995 року серії КР 000014 та на право постійного користування на землю від 20.02.1995 року серії КР 000051, виданих Канізькою сільською радою Колективному сільськогосподарському підприємству "Хлібороб", такими, що втратили чинність.

Канізька сільська рада визначила відповідачем у цій справі Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, не зазначивши обставин порушення останнім її прав та не навівши нормативного обґрунтування протиправності дій (бездіяльності) відповідача щодо припинення права колективної власності чи права постійного користування КСП "Хлібороб" земельними ділянками або визнання такими, що втратили чинність державних актів, які посвідчують таке право, фактично оспорюючи при цьому правомірність дій Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області щодо видання ним наказів від 24.04.2019 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність".

В той же час, у провадженні Новомиргородського районного суду Кіровоградської області знаходиться справа № 395/890/19 за позовом Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 Олеговича ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсним договорів купівлі-продажу землі.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження звернення до відповідних органів з вимогою зареєструвати за Канізькою сільською радою право комунальної власності на земельні ділянки, які не були виділені в натурі (на місцевості) членам КСП "Хлібороб" та не підлягали паюванню в натурі відповідно до Схеми поділу земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" на земельні частки (паї) та відмови таких органів вчинити реєстраційні дії.

Таким чином, позивачем не доведено порушення його права за відповідними позовними вимогами відповідачем.

За змістом статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначеного суб`єкта захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши предмет позову та встановлені обставини справи, господарський суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Канізькій сільській раді (26035, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Каніж, вул. Соборна, буд. 24); Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, буд. 26).

Повне рішення складено 06.03.2020.

Суддя О.Л. Бестаченко