Рішення

від 02.03.2020 по справі 914/2698/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 березня 2020 року м. ТернопільСправа № 914/2698/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайзервальд", вул. Промислова, 45, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд", пр. С.Бандери, 38, м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Промислова база ТОВ "Тернопільбуд", вул. Промислова, 30, м. Тернопіль

про стягнення 152206,33 грн, в тому числі: 121 160,00 грн заборгованості з оплати поставленого товару, 27664,40 грн пені, 3381,93 грн відсотків за користування грошовими коштами

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з`явилися

Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Суть справи: 21.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кайзервальд", м.Львів, звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд", м.Тернопіль, про стягнення 121 160,00 грн заборгованості з оплати поставленого товару, 27664,40 грн пені та 3381,93 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Підставою звернення із даним позовом зазначено неналежне виконання підрозділом - Промислова база ТОВ "Тернопільбуд" зобов`язань з оплати за поставлений товар.

Відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайзервальд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд", м. Тернопіль, про стягнення 152206,33 грн, в тому числі: 121 160,00 грн основний борг, 27664,40 грн пені, 3381,93 грн відсотків за користування грошовими коштами (справа №914/2698/19) - передано до Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Промислову базу ТОВ "Тернопільбуд", вул. Промислова, 30, м.Тернопіль; призначено перше судове засідання на 17.02.2020 на 10 год 00 хв.; встановлено відповідачу та третій особі строки для подання відзиву на позов та письмових пояснень щодо позову.

Також, 20.01.2020 судом відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайзервальд" від 20.12.2019 (вх.№360 від 17.01.2020) про забезпечення позову у справі №914/2698/19 шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в загальному розмірі 152206,33 грн, які знаходяться на всіх рахунках ТОВ "Тернопільбуд", інформація про які буде знайдена під час здійснення виконавчого провадження, про що постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 17.02.2020 розгляд справи відкладено на 02.03.2020 на 11:00 год, про що сторін та третю особу належним чином повідомлено.

Відповідно до ухвали від 18.02.2020 судом повернено без розгляду заяву ТОВ "Кайзервальд" (вх.№1154 від 17.02.2020) про уточнення позовних вимог у даній справі на підставі ч.5 ст.46 ГПК України.

28.02.2020 на адресу суду повторно надійшла заява ТОВ "Кайзервальд" про уточнення позовних вимог (вх.№1468 від 28.02.2020), відповідно до якої заявник в зв`язку із сплатою відповідачем основного боргу в сумі 121 160,00 грн, помилкою в обрахунках штрафних санкцій, а також з метою включення до суми позову судових витрат понесених позивачем, просив зменшити заявлену до стягнення суму та стягнути з відповідача: 21767,58 грн пені, 2478 грн 3% річних, 2476,76 грн втрат від інфляції та судові витрати в розмірі 7884 грн (в тому числі 2284,00 грн судовий збір та 5600,00 грн витрат на правову допомогу). До заяви також додано Акт виконання виконання-приймання робіт (надання правової допомоги) за період з 20.12.2019 по 21.12.2019.

Вказану заяву про уточнення позовних вимог в частині зменшення заявленої до стягнення суми основного боргу, пені та 3% річних, а також в частині заявлення додаткової вимоги про стягнення 2476,76 грн втрат від інфляції судом залишено без розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу від 02.03.2020 року. В частині зазначення розміру понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, вказану заяву прийнято до розгляду.

В судове засідання 02.03.2020 представники сторін та третьої особи не з`явились, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв`язку із зайнятістю керівника та представника товариства, а також значною відстанню до Господарського суду Тернопільської області.

Відповідач та третя особа своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов та письмових пояснень щодо позову не скористалися.

Враховуючи, що: - дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, особливістю якого є те, що суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також додатково заслуховує їх усні пояснення; - сторін про дату, час та місце проведення судового засідання 02.03.2020 судом належним чином та своєчасно повідомлено шляхом направлення відповідної ухвали від 17.02.2020; - участь представників сторін та третьої особи в судовому засіданні 02.03.2020 обов`язковою не визнавалась, а доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, виходячи із початково заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Положеннями ч.1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вказує позивач, 11 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайзервальд" (як Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд" в особі його відокремленого підрозділу Промислова база ТОВ "Тернопільбуд" (як Покупцем), було досягнуто домовленість на постачання піддонів, відповідно до умов якої Продавець зобов`язувався відповідно до замовлень Покупця передати у власність останнього піддони (Товар), а Покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар на підставі видаткових накладних та/або рахунків-фактур на кожну окрему партію товару - не пізніше дня поставки та підписання відповідної видаткової накладної.

З матеріалів справи слідує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайзервальд" поставлено Промисловій базі ТОВ "Тернопільбуд" товар на загальну суму 236640,00 грн згідно видаткових накладних:

- №543 від 11.12.2018 на суму 75 480 грн;

- №55 від 05.03.2019 на суму 81 600 грн;

- №148 від 24.04.2019 на суму 79 560 грн.

Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін без заперечень та скріплені відтисками їх печаток.

Факт поставки підтверджується також долученими копіями товарно-транспортних накладних №Р543 від 11.12.2018, №Р55 від 05.03.2019, №Р148 від 24.04.2019, і відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Між сторонами у справі виникли зобов`язання за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, згідно якого та в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказує позивач, відповідач своєчасно за отриманий товар не розрахувався, здійснивши частково оплату вартості товару в сумі 115 480,00 грн, а саме: 28.12.2018 на суму 50480,00 грн, 11.02.2019 на суму 25000,00 грн, 08.07.2019 на суму 10000,00 грн, 31.07.2019 на суму 10000,00 грн, 20.09.2019 на суму 20000,00 грн. Направлена на адресу відповідача та третьої особи претензія від 10.12.2019 щодо погашення заборгованості з оплати поставленого товару в сумі 121160,00 грн та нарахованих санкцій, відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 31046,33 грн, станом на 18.12.2019 залишена без відповіді та задоволення. У зв`язку з чим стверджує, що станом на дату звернення з даною позовною заявою за ТОВ "Тернопільбуд" рахувалася заборгованість перед позивачем в сумі 121 160,00 грн (236 640,00 грн - 115 480,00 грн).

Поряд із цим, представлені відповідачем докази згідно клопотання вх.№455 від 20.01.2020 вказують на те, що відповідачем станом на дату звернення із даним позовом (21.12.2019) частково було сплачено заявлену до стягнення основну заборгованість в сумі 21160,00 грн (копія платіжного доручення №3229 від 17.12.2019 знаходиться в матеріалах справи). У зв`язку із наведеним, в задоволенні позову в частині стягнення 21160,00 грн основного боргу слід відмовити як необґрунтовано заявленій.

Після звернення із даною позовною заявою, відповідачем сплачено 100 000,00 грн, в (копія платіжного доручення №3294 від 26.12.2019 на суму 100 000,00 грн знаходиться в матеріалах справи), у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що провадження у даній справі в частині стягнення 100 000,00 грн основного боргу слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Слід також зазначити, що про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу вказувалось позивачем при поданні заяв про уточнення позовних вимог.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У п.п.1.4, 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", роз`яснено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Враховуючи порушення відповідачем строку проведення розрахунку за товар, отриманий за вищезазначеними видатковими накладними, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення 3381,93 грн 3% річних, в тому числі:

- 1877,92 грн - по накладній №55 від 05.03.2019 на суму 81600 грн за період з 06.03.2019 по 10.12.2019;

- 1504,01 грн - по накладній №148 від 24.04.2019 на суму 79560,00 грн за період з 25.04.2019 по 10.12.2019.

Перевіривши за допомогою програми "ЛІГА:ЗАКОН" надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення 3% річних, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 3009,59 грн 3% річних, а саме:

- по видатковій накладній №55 від 05.03.2019 на суму 81600 грн (з урахуванням часткового погашення 08.07.2019 на суму 10000,00 грн, 31.07.2019 на суму 10000,00 грн, 20.09.2019 на суму 20000,00 грн ) правомірним є нарахування в розмірі 1505,58 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 81600 06.03.2019 - 07.07.2019 124 3 % 831.65 71600 08.07.2019 - 30.07.2019 23 3 % 135.35 61600 31.07.2019 - 19.09.2019 51 3 % 258.21 41600 20.09.2019 - 10.12.2019 82 3 % 280.37

- по видатковій накладній №148 від 24.04.2019 на суму 79560 грн - правомірним є нарахування в розмірі 1504,01 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 79560 25.04.2019 - 10.12.2019 230 3 % 1504.01

Отже, позов в частині стягнення з відповідача 3009,59 грн 3% річних є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

В частині стягнення 372,34 грн 3% річних слід відмовити як необгрунтовано заявлених, оскільки нарахування вказаної суми здійснено без врахування проведеної відповідачем часткової сплати боргу, про що вказується позивачем у долученому акті звірки взаєморозрахунків.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ч.2 ст.217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини першої статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін , при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Частиною 6 статті 231 ГК України, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили в умовах договору за порушення строків виконання зобов`язань можливість сплати пені та не визначали її розмір, відсутні підстави для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом (відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18).

Враховуючи, що між сторонами у справі виникли зобов`язання за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб, умовами договору не погоджено можливість застосування пені та не визначено її розмір, в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені в розмірі 27664,40 грн (нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки по видатковій накладній №55 від 05.03.2019 за період з 06.03.2019 по 10.12.2019 та по видатковій накладній №184 від 24.04.2019 за період з 25.04.2019 по 10.12.2019) слід відмовити як необгрунтовано заявленої.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, частиною 9 ст.129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, виходячи із розміру задоволених позовних вимог - 3009,59 грн, судовий збір в сумі 45,14 грн покладається на відповідача. Крім того, оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача - несвоєчасного виконання ним свого обов`язку по проведенню своєчасної оплати за отриманий товар, судовий збір в розмірі 1500,00 грн (виходячи із позовних вимог щодо стягнення 100 000 грн основного боргу, провадження у якій закрито) також покладається на відповідача на підставі ч.9 ст.129 ГПК України.

В решті - судовий збір покладається на позивача.

Щодо відшкодування ТОВ "Кайзервальд" 5600 грн витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Частиною 4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1-3 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) . Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду , за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву . У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В даному випадку, позивачем при зверненні з даною позовною заявою, не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зазначивши лише, що сума правової допомоги буде підтверджена окремими доказами.

У поданій суду заяві про уточнення позовних вимог (вх.№1468 від 28.02.2020) позивачем зазначено про відшкодування 5600 грн витрат на правову допомогу, в підтвердження понесення яких до заяви додано Акт виконання-приймання робіт (надання правової допомоги) за період з 20.12.2019 по 21.12.2019, складений між Замовником - ТОВ "Кайзервальд" та Виконавцем - адвокатом Козак О.В., односторонньо підписаний представником ТОВ "Кайзервальд".

Вказаний доказ поданий у відповідності до вимог ч.8 ст.129 ГПК України до закінчення розгляду справи, при чому про неможливість подання інших доказів чи щодо подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду позивачем не заявлялось.

Згідно ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката , в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (відповідна правова позиція відображена, зокрема у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Поряд з цим, позивачем не надано договору про надання правничої допомоги з адвокатом Козак О.В., а долучений лише Акт виконання-приймання робіт (надання правової допомоги) за період з 20.12.2019 по 21.12.2019, складений між Замовником - ТОВ "Кайзервальд" та Виконавцем - адвокатом Козак О.В., односторонньо підписаний представником ТОВ "Кайзервальд", у зв`язку з чим не може вважатися належним доказом в підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у зазначеному розмірі.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені положення процесуального законодавства, відсутність належних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, обгрунтованих підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в розмірі 5600 грн суд не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 124, 126, 129, 231- 233, 236-238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільбуд" (пр. С.Бандери, 38, м. Тернопіль, код 01268934) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайзервальд" (вул. Промислова, 45, м. Львів, код 38582775) - 3009 грн 59 коп 3% річних та 1545 грн 14 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 21160,00 грн основного боргу, 27664,40 грн пені та 372,34 грн 3% річних - в позові відмовити.

5. У відшкодуванні позивачу витрат на правову допомогу в розмірі 5600 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 березня 2020 року .

Суддя С.Г. Стопник