Рішення

від 25.02.2020 по справі 160/10964/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Справа № 160/10964/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Козарь Ю.І., представників відповідача - Панковської Е.П., Гламаздіна О.О., Ткаченко Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, з врахуванням уточненої позовної заяви позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006464607 від 02.08.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на 40 142 951,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 071 475,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ ТРАНС-КОМ-ІНВЕСТ за період листопад-грудень 2017 року, січень-вересень 2018 року з їх відображенням у деклараціях з податку на додану вартість за період листопад-грудень 2017 року, січень-вересень 2018 року або в наступних податкових періодах (місяцях) та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за період 2017 рік, І квартал 2018 року - ІІІ квартали 2018 року або наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку, за результатами якої складено акт перевірки, на підставі висновків акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0006464607 від 02.08.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на 40 142 951,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 071 475,50 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення, є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийняте на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

08.11.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 08.11.2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

21.11.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

04.12.2019 року від відповідача надійшов на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення - рішення правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для його скасування відсутні.

05.12.2019 року у підготовчому судовому засіданні задоволено клопотання позивача про оголошення перерви для ознайомлення з відзивом та оголошено перерву у підготовчому провадженні.

17.12.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до яких вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.

17.12.2019 року у підготовчому судовому засіданні було задоволено клопотання відповідача про заміну сторони по справі та замінено відповідача Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на його правонаступника Офіс великих платників податків ДПС. Також, судом було витребувано у відповідача інформацію щодо стану кримінального провадження відкритого відносно посадових осіб контрагентів позивача та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.

28.12.2019 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідно до яких вказано, що перевіркою були встановлено факт невідповідності первинних документів наданих до перевірки, що позбавляє їх юридичної сили та доказовості також вказано про відсутність у підприємств-постачальників по ланцюгу постачання технічних та трудових ресурсів, недостовірної інформації в актах приймання металобрухту, відсутність інформації щодо джерел походження брухту чорних металів та наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача.

17.01.2020 року у підготовчому судовому засіданні було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків, повторно витребувано у відповідача інформацію щодо стану кримінального провадження, відкритого відносно посадових осіб контрагентів позивача, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

13.02.2020 року у судовому засіданні було визнано причини неявки позивача у судове засідання без поважних причин та відкладено судове засідання.

19.02.2020 року у судовому засіданні було оголошено перерву на стадії розгляду справи по суті, у зв`язку із необхідністю отримання вироків відносно посадових осіб контрагентів позивача.

25.02.2020 року позивачем надано до суду письмові пояснення, відповідно до яких вказано, що наявність вироків щодо учасників підприємств контрагентів не призводить автоматично до негативних наслідків для цілей оподаткування. Також вказано, що наявність або відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших вбачається, що фактичний рух активів чи зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків мали місце.

25.02.2020 року від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких вказано, що щодо контрагентів позивача наявні кримінальні провадження та позивачем жодним чином не було дотримано принципу належної обачності, не надано жодних доказів перевірки своїх контрагентів на предмет податкової добросовісності.

25.02.2020 року представник позивача під час розгляду справи по суті просив позовні вимоги задовольнити, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових поясненнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку акціонерного товариства ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ (код ЄДРПОУ 00191454) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ ТРАНС-КОМ-ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 41207027) за період листопад-грудень 2017 року, січень-вересень 2018 року з їх відображенням у деклараціях з податку на додану вартість за період листопад-грудень 2017 року, січень-вересень 2018 року або в наступних податкових періодах (місяцях) та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за період 2017 рік, І квартал 2018 року - ІІІ квартали 2018 року або наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку, за результатами якої складено акт перевірки №90/28-10-46-06-00191454 від 05.07.2019 року.

Згідно висновків акта №90/28-10-46-06-00191454 від 05.07.2019 року перевіркою було встановлено порушення:

- п.7 МСБО 18, що призвело до заниження фінансового результату (заниження доходу) так як наслідок до порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Кодексу з урахуванням положень пп.14.1.13, 14.1 ст.14 Кодексу, що призвело до заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 223 016 392 грн. в т.ч. по періодам: за 217 рік у розмірі 5 737 717 грн., за І квартал 2018 року у розмірі 68 306 544 грн., за І півріччя 2018 року у розмірі 172 975 481 грн. (в т.ч. ІІ квартал 2018 року - 104 668 937 грн.), за ІІІ квартали 2018 року у розмірі 217 278 675 грн. (в т.ч. ІІІ квартал 2018 року - 44 303 194 грн.). Та як наслідок занижено податок на прибуток на загальну суму 40 142 951 грн., в т.ч. по періодам: за 2017 рік - 1 032 789 грн., за І квартал 2018 рік - 12 295 178 грн., за І півріччя 2018 року - 31 135 587 грн. (в т.ч. ІІ квартал 2018 року 18 840 409 грн.), за ІІІ квартали 2018 року - 39 110 162 грн. (в т.ч. ІІІ квартал 2018 року 7 974 575 грн.).

На підставі висновків акта перевірки №90/28-10-46-06-00191454 від 05.07.2019 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0006464607 від 02.08.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на 40 142 951,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 071 475,50 грн.

15.08.2019 року позивач листом вих.№850 подав до ДФС України скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення.

17.10.2019 року рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №5822/6/95-00-08-05-02 вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджується із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів.

Щодо порушень встановлених під час перевірки, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав правовідносини з ТОВ ТРАНС-КОМ-ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 41207027).

Між ТОВ ТРАНС-КОМ-ІНВЕСТ (Постачальник) та АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ (Покупець) укладено договори поставки № 17/1949 АП від 01.12.2017, № 17/1747 від 14.11.2017, №17/1420 від 25.10.2017, № 17/1959КТ від 01.12.2017, № 17/1960 НИК від 01.12.2017, №17/2273 від 01.12.2017, № 17/2536 ДОН від 01.12.2017, № 18/0897 ПУГ від 27.06.2018, відповідно до яких постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити брухт і відходи чорних металів - метали чорні вторинні за видами та якістю, що передбачено ДСТУ 4121-2002, та вимогам, зазначеним цим Договором, специфікаціями чи додатками до цього Договору. Ціна Товару вказується в специфікаціях або в додаткових угодах, оформлених у вигляді Додатків до даного Договору, без Урахування ПДВ. Поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах, зазначених у специфікаціях до даного Договору, при цьому, зазначені у специфікаціях базисні умови поставок у відповідності до правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року. Усі ризики переходять від Постачальника до Покупця виключно з дати оформлення Акту приймання у місці приймання при усіх умовах постачання.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано наступні документи: копія договорів поставки №18/0897 від 27.06.2018 року, №17/1420 від 25.10.2017 року №17/1747 від 14.11.2017 року 14. Копія договору поставки №17/1949 АП від 01.12.2017 року, №17/1959 КТ від 01.12.2017 року, №17/1960НИК від 01.12.2017 року, №17/2273НИК від 01.12.2017 року, №17/2536ДОН від 01.12.2017 року з додатками; - копії платіжних доручень за грудень 2017 року, за січень 2018 року, за лютий 2018 року, за березень 2018 року, за квітень 2018 року, за травень 2018 року, за червень 2018 року, за липень 2018 року, за серпень 2018 року, за 10 вересня 2018 року, за 26 жовтня 2018 року; - копії податкових накладних за період з листопада 2017 року по жовтень 2018 року включно; - копії актів приймання металів чорних (вторинних), акти про джерело походження металів чорних (вторинних), посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність металів чорних (вторинних); - копії товарно-транспортних накладних.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з вказаною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Дослідивши надані позивачем первинні документи, що були підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, суд зазначає, що під час перевірки контролюючим органом не було зазначено, що надані під час перевірки первинні документи оформлені з порушенням ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Також, відповідачем при перевірці первинних документів, а саме товарно-транспортних накладних (далі ТТН), якими оформлено перевезення брухту автомобільним транспортом на адресу АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ , встановлено, що в товарно-транспортних накладних, в яких перевізником виступає TOB ТРАНС-КОМ- ІНВЕСТ зазначені прізвища водіїв які здійснювали перевезення брухту. За даними звітів Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за період охоплений перевіркою в ТОВ ТРАНС-КОМ-ІНВЕСТ серед виплат доходів за ознаками коду 101 (заробітна плата нарахована (виплачена)) та коду 157 (дохід, виплачений само зайнятій особі) відсутні водії, які зазначені в ТТН. Тобто, не можливо встановити, ким саме здійснювалось перевезення.

Також, під час перевірки відповідачем було встановлено, що частина брухту на адресу АТ Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ , яка була відвантажена залізничним транспортом, оформлена залізничними накладними. До залізничних накладних №№ 39201116, 43490226,32809386, 32726572, 43614726, 32716672, 32731895, 32756843, 43522226, 43459643, 43442680, 47779764, 43752690, 32330193, 51027001, 43356559, 32490351, 38655932, 44880102, 41649856, 41492778 додані листи від ТОВ МІТАЛ ТРАНС (код ЄДРПОУ 40332541) адресовані на АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ . Листами повідомлено, що отриманий брухт в вагонах №№ 67703140, 68745116, 67653907, 65356339, 65384851, 66592205, 65297616, 60920444, 68700848, 67897439, 65336547, 68605005, 60308400, 65384588, 68569516, 60317203, 60279056, 67849372, 60657756, 68745470, 67683482 слід вважати власністю ТОВ ТРАНС-Ком-Інвест . Проте, за даними ЄРПН ТОВ МІТАЛ ТРАНС не виписано та не задекларовано жодної податково-накладної на постачання металобрухту як на ТОВ ТРАНС-Ком-Інвест так і на будь-які інші підприємства. У випадку, коли ТОВ МІТАЛ ТРАНС (код ЄДРПОУ 40332541) відповідно до залізничних накладних був відправником брухту, в листах зазначено, що отриманий брухт в вагонах № 65285033, 66488974, 67700179, 65294373, 65385882, 67874040, 67174078, 67681486, 68685635, 68735067, 65947103, 67668426, 60663333, 67682849, 65303984, 65951634 слід вважати власністю ТОВ ТРАНС-Ком-Інвест . При цьому, причетність ТОВ МІТАЛ ТРАНС та ТОВ ТРАНС-Ком-Інвест до даної поставки брухту відсутня, всі документи додані до вказаних залізничних накладних, а саме посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність, сертифікати якості на брухт, акти походження брухту, протокол радіаційного контролю, складені та підписані представниками ТОВ "Компанія Вторресурс" (код ЄДРПОУ 41923345).

Судом встановлено, що згідно з укладеними договорами поставки №18/0897 від 27.06.2018 року з №17/1420 від 25.10.2017 року, №17/1747 від 14.11.2017 року, №17/1949 АП від 01.12.2017 року, №17/1959 КТ від 01.12.2017 року, №17/1960НИК від 01.12.2017 року, №17/2273НИК від 01.12.2017 року, №17/2536ДОН від 01.12.2017 року, TOB ТРАНС- КОМ-ІНВЕСТ (код за ЄДРПОУ 41207027 ) здійснювало АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ протягом 2017-2018 років поставку брухту автомобільним і залізничним транспортом. Умови поставки кожної партії товару вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Поставка брухту по вищевказаним договорам підтверджується наступними документами: 1) акти приймання металів чорних (вторинних); 2) акти походження брухту; 3) податкові накладні; 4) товарно-транспортні і залізничні накладні.

Посилання відповідача на те, що товарно-транспортні документи складені з порушенням вимог законодавства, оскільки в них неповно/неправильно заповнені всі реквізити, не вірно вказано прізвища водіїв та наявність відмінності виду брухту є неприйнятними, оскільки між позивачем та його контрагентом укладено не договори перевезення, а договори поставки, і саме щодо господарських операцій по вказаним договорам відповідачем зроблені висновки в акті перевірки. Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18).

Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, відповідачем не заперечується факт отримання товару з боку контрагента за період, що перевірявся, здійснення позивачем оплати за нього та використання вказаного товару позивачем у його діяльності, що також підтверджується наявними матеріалами справи.

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Також, судом встановлено, що в акті перевірки контролюючим органом зроблені висновки про безтоварність господарських операцій із контрагентом, у зв`язку з неможливістю встановлення ланцюга постачання, з огляду на дані Єдиного реєстру податкових накладних та наявну податкову інформацію стосовно попередніх постачальників контрагента позивача.

Вказані висновки контролюючого органу були зроблені на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІС Податковий блок , Архів електронної звітності (ЄРПН) та інше).

Щодо вищевказаного твердження відповідача, суд зазначає, що розглянувши матеріали Акту судом встановлено, що викладені в акті доводи податкового органу про вчинення платником податків порушення закону стосуються діяльності контрагента платника, тобто третьої особи та допущених ним правопорушень у сфері податкового, цивільного чи іншого законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення позивачем витрат з виконання зобов`язань на підставі інформаційних баз, які жодним чином не є доказом, що підтверджує податковий кредит.

Використана відповідачем податкова інформація стосовно контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, і як, наслідок, порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти та правильності ведення ними податкового обліку, сплати податків за окремою операцією придбання товарів (надання послуг), відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За визначенням, наведеним в п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Також, суд вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та податкового законодавства, а тому не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел.

Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.

Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі №2040/5325/18 (провадження №К/9901/20071/19), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Порушення контрагентом позивача правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог закону щодо формування податкового кредиту. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - позивача, будь-які порушення його контрагентами податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів. Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

На підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилався на протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 05.10.2018 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №320181001110000081 від 25.09.2018 року, який пояснив, що господарську діяльність в ТОВ ТРАС-КОМ-ІНВЕСТ не здійснював та зареєстрував його за винагороду та на протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 26.09.2018 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №320181001110000081 від 25.09.2018 року, яка пояснила що господарську діяльність в ТОВ Укрбрухт не здійснювала та зареєструвала його за винагороду.

Також, судом встановлено, що в межах кримінальних проваджень №32019100110000038 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК Українита 32018100110000081 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.27, ч.1 ст.205 КК України щодо придбання та перереєстрації ТОВ Трас-Ком-Інвест з метою прикриття незаконної діяльності та здійснення фіктивного підприємництва.

Так, відповідно до вироку Солом`янського районного суду м.Києва від 21.05.2019 року у справі №760/8572/19 затверджено угоду про визнання винуватості, що укладена у кримінальному провадженні №32019100110000038 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 (директором ТОВ Транс-Ком-Інвест ), визнано ОСОБА_3 винним за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_3 в жовтні 2017 року (точну дату, місце та час слідством не встановлено), не маючи наміру займатися підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди, усвідомлюючи відсутність навиків і досвіду для виконання ним обов`язків директора, засновника підприємства і зайняття підприємницькою діяльністю, погодився на пропозицію ОСОБА_4 стати формальним директором, засновником суб`єкта господарювання. При цьому, ОСОБА_4 зазначив, що для отримання грошової винагороди гр. ОСОБА_3 необхідно буде надати його особисті анкетні дані, а саме: копію облікової картки платника податків та копію паспорту громадянина України та в дальшому необхідно буде підписати ряд статутних та інших установчих документів по придбанню товариства із назвою ТОВ Транс-Ком-Інвест , та зазначив, що він не буде здійснювати ніякої фінансово-господарської діяльності та виконувати обов`язки директора, засновника, а лише формально рахуватиметься на даній посаді.

Відповідно до вироку Солом`янського районного суду м.Києва від 24.06.2019 року у справі №760/8569/18 затверджено угоду про визнання винуватості, що укладена у кримінальному провадженні №32018100110000081 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , визнано ОСОБА_4 винним за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3 , переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди, без наміру здійснення статутної діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності організував фіктивне підприємництво, шляхом перереєстрації в органі державної влади - Солом`янській районній в м.Києві державної адміністрації на ім`я ОСОБА_3 придбання фіктивного підприємництва - суб`єкту підприємницької діяльності - Товариство з обмеженою відповідальністю Транс-Ком-Інвест . Так, приблизно на початку жовтня 2017 року ОСОБА_4 (точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено), реалізуючи свою частину плану злочинних дій, шляхом умовлянь та підкупу у вигляді обіцянки грошової винагороди, запропонував своєму знайомому ОСОБА_3 вчинити фіктивне підприємництво, для чого перереєструвати в органах державної влади на його паспортні дані суб`єкт господарювання ТОВ Транс-Ком-Інвест , з метою його подальшого використання для прикриття незаконної діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності особи щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та вчинене воно цією особою.

З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов`язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків.

Так, обставини, встановлені вказаними вироками, а також свідчення свідків зафіксовані у вищевказаних протоколах допиту не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності ТОВ Транс-Ком-Інвест та АТ Інтерпайп Дніпропетровський Втормет , а отже, не мають преюдиційного значення для цієї справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №809/1139/17.

Також, судом враховується, що положення статті 472 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення тощо.

Таким чином, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, дійсно не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, проте підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №826/6986/14.

Також, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена і в інших постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/1 та від 26 червня 2018 року у справі №826/24815/15.

Суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку сформовані за наслідками господарських відносин з вказаним контрагентом відповідають вимогам закону щодо своєї форми та змісту, та підтверджують право позивача на формування витрат за рахунок господарських операцій та їх врахування при визначенні об`єкта оподаткування.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Акціонерного товариства ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ (49124, м.Дніпро, вул.Липова, буд.1, код ЄДРПОУ 001911454) до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС №0006464607 від 02.08.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на 40 142 951,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 071 475,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 06.03.2020 року.

Суддя М.В. Дєєв