Рішення

від 02.03.2020 по справі 826/1081/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року м. Київ №826/1081/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., за участі: представника позивача - Буши А.В., представника відповідача - Пінчук Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова Група "Партнери" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень № 0003712250 та №0003722250 від 23.10.2012, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 березня 2020 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова Група "Партнери" (03148, м. Київ, вул. Василя Верховинця, буд. 10-А, приміщення 437, код ЄДРПОУ 32308446) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києві з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 9) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 23.10.2012 №№ 0003712250, 0003722250, якими товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 19 036,75 грн.. та з податку на додану вартість на 15 206,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014, позов ТОВ "Консалтингова група Партнери" задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення від 23.10.2012 №№ 0003712250, 0003722250.

05 лютого 2019 року постановою Верховного суду скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2019 визначено суддю Вєкуа Н.Г. для розгляду адміністративної справи № 826/1081/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2019 адміністративну справу №826/1081/13-а прийнято до свого провадження суддею Вєкуа Н.Г. та визначено, що справа буде розглядатись суддею Вєкуа Н.Г. за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовано тим, що господарські операції позивача зі своїми контрагентами були реально здійснені та фактично виконані. Позивач зазначає, що всі податкові накладні були належно оформлені продавцями, які на момент здійснення господарських операцій знаходились в Єдиному державному реєстрі, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а відповідачу було надано акти виконаних робіт, рахунки фактури та банківські виписки. Таким чином. На переконання позивача, висновки, зроблені контролюючим органом про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

В додаткових поясненнях по суті спору представником позивача зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених у використанні у його господарській діяльності. Також, позивачем наголошено, що ані вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної республіки Крим від 10.04.2013 по справі №123/3318/13-к, ані іншими судами не встановлено будь-яких злочинних дій під час здійснення фінансово-господарських операцій позивача із контрагентами, факти нікчемності правочинів між позивачем та контрагентами, а також факти обізнаності позивача щодо незаконної поведінки контрагентів - відсутні.

Відповідач надав письмові пояснення з приводу спірних правовідносин, в яких наголосив, що Верховний Суд у своїй постанові від 05.02.2019 в даній справі вказав, що під час нового судового розгляду необхідно надати належну оцінку доводам податкового органу щодо фіктивності контрагентів позивача. Так, відповідачем наголошено, що на адресу ГУ ДФС у м. Києві листом Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України від 17.05.2019 №15679/7/99-99-23-01-17 (вх. від 21.05.2019 №7369/8) надійшов вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2013 у справі №123/3318/13-к (к/п № 1-к/п/123/147/2013), яким ОСОБА_1 визнано винною за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28. ч. 2 ст. 205 КК України, стосовно створення та придбання з метою прикриття незаконної діяльності ряду суб`єктів господарювання, в тому числі БВП Строитель Плюс (код 31263808), ПП Кримспецтехнолоджи (код 36693441), КП Альянс (код 32468182). Таким чином, інформація, щодо контрагентів БВП Строитель Плюс , ПП Кримспецтехнолоджи та КП Альянс , свідчить про неможливість вчинення господарських операцій з ТОВ Консалтингова група Партнери у перевіряємому періоді та те, що виписані первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам частини другої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки за змістом вироку Київського районного суду м. Сімферополя, встановлено, що ОСОБА_1 , з метою прикриття незаконної діяльності здійснила реєстрацію (придбання) БВП Строитель Плюс , ПП Кримспецтехнолоджи та КП Альянс . Відповідачем також наголошено, що надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської діяльності з контрагентами підписані саме ОСОБА_1 ..

Протокольною ухвалою суду від 22.07.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач також надав суду додаткові пояснення, в яких наголосив, що оскільки контрагенти позивача не ліквідовані та не перебувають у стані ліквідації, а також відсутня інформація про недобросовісність контрагентів, ці обставини є підтвердженням того, що незаконна діяльність, зазначена у вироку Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2013 у справі №123/3318/13-к стосується лише вказаних у вироку осіб, а не всієї діяльності цих контрагентів. Натомість господарські операції між позивачем та контрагентами є реальними та мають реальні наслідки.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових поясненнях, наголошуючи на тому, що наданими позивачем документами не підтверджується реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, діяльність між позивачем та контрагентами відбувалась з метою мінімізації податкових зобов`язань.

Протокольною ухвалою суду від 28.10.2019 задоволено клопотання відповідача про заміну його на правонаступника та визначено відповідачем по справі - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

В судовому засіданні 02 березня 2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02 березня 2020 року проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні 02 березня 2020 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Працівниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова група Партнери з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з БВП Строитель Плюс , ПП Кримспецтехнолоджи , КП Альянс , за період з 01.01.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 05.10.2012 за №305/22-50/32308446 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення пп. 7.2.3 п. 7.2 п.7.4.5 п.7.4, п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до заниження зобов`язань з податку на додану вартість на суму 12 165,00грн. та порушень п. 5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 15 956,00грн.

У зв`язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0003712250 від 23.10.2012, яким позивачу збільшено суму зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 19 036,75грн., в тому числі: за основним платежем в сумі 15 956,00грн. та штрафні санкції у розмірі 3 080,75грн.

№ 0003722250 від 23.10.2012, яким за позивачем визначено суму зобов`язання з ПДВ в сумі 15 206,25 грн. в тому числі: за основним платежем 12 165,00 грн. та штрафні фінансові санкції в розмірі 3 041,25грн.

Позивач не погоджуючись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та надуманим, звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Суд звертає увагу, що розгляд справи здійснено з врахуванням частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, у постанові від 05.02.2019 Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій всупереч вимогам частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду справи) обмежилися лише наявністю у позивача податкових накладних, рахунків та актів виконаних робіт, доводи контролюючого органу щодо фіктивності контрагентів позивача судом не досліджувалися та обставинам, що були встановлені у кримінальних провадженнях, в рамках яких проводилися зустрічні звірки контрагентів, суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду справи) не дали належної оцінки, тоді такі обставини входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на формування податкового кредиту за документами, які виписані від імені цих юридичних осіб.

Отже, вирішуючи дану справу по суті, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у вказаній постанові.

Порядок формування платником податку на прибуток підприємств витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту у період, охоплений перевіркою, був врегульований нормами статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (втратив чинність з 01.01.2011 у зв`язку з набранням чинності Податкового кодексу України; далі - Закон № 168/97-ВР), статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (втратив чинність з 01.04.2011, за виключенням деяких статей, у зв`язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), статтями 138, 139, 198 ПК України (у редакціях, чинних на відповідні періоди).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цієї статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті).

За змістом наведених норм витрати платника податків, які мають значення для податкового обліку, повинні мати зв`язок з його господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами, які оформлені належним чином уповноваженою особою.

Аналогічні підстави, за яких у платника податків виникає право на податковий кредит та валові витрати, підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту та суми витрат, що відповідає витратам з придбання товарів (послуг) у їх постачальників, встановлено у статтях 138, 198 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Аналіз наведених норм свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Консалтингова Група "Партнери" та його контрагентами: БВП Строитель Плюс (код 31263808), ПП Кримспецтехнолоджи (код 36693441), КП Альянс (код 32468182).

Відповідно до акту перевірки та пояснень відповідача, підставою для збільшення позивачу зобов`язань як з податку на додану вартість так і з прибутку підприємств слугували висновки щодо нікчемності правочину укладеного з БВП "Строитель Плюс", ПП "Кримспецтехнолоджи" та КП "Альянс". На переконання відповідача, угоди, укладені між ТОВ "Консалтингова Група "Партнери" та його контрагентами: БВП Строитель Плюс , ПП Кримспецтехнолоджи , КП Альянс не спричинили реального настання правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Консалтингова Група "Партнери" (замовник) та КП "Альянс" (підрядник) було укладено договір на проектування від 10.12.2009 №1825, за умовами якого підрядник бере на себе обов`язок своїми силами та засобами виконати проектування базових станцій (далі БС ) мобільного зв`язку: KR0815; KR0817; KR0825; KR0826; KR0827.

На підтвердження виконання умов даного Договору, руху активів в процесі здійснення господарської діяльності, передбаченої договором, позивачем надано суду копії: договору від 10.12.2009 №1825, податкових накладних, акта приймання виконаних робіт, рахунку - фактури, виписки по особовому рахунку, ліцензії.

Також, матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Консалтингова Група "Партнери" (замовник) та БВП "Строитель Плюс" (підрядник) було укладено договір на виконання підрядних робіт від 23.11.2010 №1305, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати встановлення металевої опори для монтажу лінії електропередачі в : АР Крим, с. Новоіванівка, Чорноморський р-н, далі по тексту - роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказані вище роботи на умовах даного Договору.

На підтвердження виконання умов даного Договору, руху активів в процесі здійснення господарської діяльності, передбаченої договором, позивачем надано суду копії: договору від 23.11.2010 №1305, податкової накладної, акта приймання виконаних робіт, виписки по особовому рахунку, ліцензії.

Окрім того, на підтвердження здійснення господарської діяльності між ТОВ "Консалтингова Група "Партнери" та ПП Кримспецтехнолоджи позивачем надано суду копії: податкових накладних, рахунків-фактур, актів приймання-передачі робіт.

Разом з тим, копію договору, відповідно до умов якого здійснювалась господарська діяльність між ПП Кримспецтехнолоджи та позивачем, останнім суду не надано.

Суд зазначає, що під час нового розгляду адміністративної справи №826/1081/13- відповідачем надано суду копію вироку Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 по справі №123/3318/13-к, яким встановлено наступне.

В продовж 2009 року - 2010 року, ОСОБА_1 , за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб.

З цією метою, ОСОБА_1 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність , здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб), засновником яких вона була особисто, а саме: БВП Строитель плюс (31263808), КП Альянс (32468182) , ПП Севелітстрой (35096833), ПП Кримторг (32271261) та ПП Кримспецтехнолоджи (36693441) .

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст. 28, ч. 2 ст.205 КК України, як фіктивне підприємництво , тобто створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинене повторно.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину визнала повністю та просила суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між нею та прокурором.

З наведеного вбачається, що вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 по справі №123/3318/13-к фактично встановлено фіктивність контрагентів позивача: БВП Строитель плюс (31263808), КП Альянс (32468182), та ПП Кримспецтехнолоджи (36693441).

Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №826/16865/14 викладено правову позицію, згідно якої статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), а також у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 (№826/15034/14), від 14.03.2017 у справі №21-1513а16.

Тобто згідно вказаних рішень вирок по ст. 205 Кримінального кодексу України (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та період господарських відносин між позивачем та контрагентами, який перевірявся - з 01.01.2009 по 30.06.2012) щодо однієї особи - фіктивного суб`єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій.

Встановлені обставини, на переконання суду свідчать про неможливість вчинення господарських операцій вказаних вище підприємств з ТОВ Консалтингова група Партнери у перевіряємому періоді та те, що виписані первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам частини другої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки за змістом вироку Київського районного суду м. Сімферополя, встановлено, що ОСОБА_1 , з метою прикриття незаконної діяльності здійснила реєстрацію (придбання) БВП Строитель Плюс , ПП Кримспецтехнолоджи та КП Альянс .

Окремо суд звертає увагу, що надані позивачем документи стосовно фінансово-господарських взаємовідносин з КП Альянс (договір від 10.12.2009 № 1825, акт прийому-передачі проектної продукції до договору № 1825 № 10.12.2009, акт передачі - прийому ремонтних робіт до договору № 4212 від 10.11.2009 рахунок фактура від 10.10.2009 № СФ-4212, податкова накладна від 23.12.2010 № 4824) підписані ОСОБА_1 , тобто особою, що визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Суд бере до уваги правову позицію Верховну суду, викладену у постанові від 16.01.2018 №2а-7-75/12/2670 а саме, Верховний Суд дійшов висновку, що всі первинні документи контрагента є неналежними, якщо вони підписані особою, яка значилась як засновник та директор товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не мала, фінансово-господарською діяльністю не займалася, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконувала.

Отже, первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентами, не можуть в даному випадку вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відтак, надані позивачем первинні документи не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких ним сформовані дані свого податкового обліку.

На переконання суду, наведене в сукупності свідчить про неправомірні намагання позивача мінімізувати податкове навантаження, шляхом документального оформлення здійснення господарських операції з його контрагентами: БВП Строитель Плюс , ПП Кримспецтехнолоджи та КП Альянс , без реального руху активів.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції позивача БВП Строитель Плюс , ПП Кримспецтехнолоджи та КП Альянс , без реального руху активів фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова Група "Партнери" (03148, м. Київ, вул. Василя Верховинця, буд. 10-А, приміщення 437, код ЄДРПОУ 32308446) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05 березня 2020 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа