Постанова

від 19.02.2020 по справі 691/1101/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 691/1101/17

провадження № 61-42995св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області,

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року у складі судді Черненка В. О. та постанову Апеляційного суду Черкаської області

від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року керівник Смілянської місцевої прокуратури Черкаської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , Товариства

з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай (далі - ТОВ Науково-виробнича фірма Урожай ) про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації договорів оренди.

Позовна заява мотивована тим, що Смілянською місцевою прокуратурою Черкаської області встановлено, що наказами від 07 лютого 2014 року,

04 березня 2014 року, 14 березня 2014 року ОСОБА_1 надані земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в адміністративних межах Воронівської сільської ради Городищенського району, Петриківської сільської ради Городищенського району, Воронівської сільської ради Городищенського району за межами населених пунктів в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 10 років.

На підставі вказаних наказів між Головним управлінням Держземагентства

у Черкаській області та громадянином ОСОБА_1 07 лютого 2014 року, 21 лютого 2014 року, 04 березня 2014 року та 14 березня 2014 року, укладено договори оренди, відповідно до яких орендодавець надає,

а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства терміном на 10 років.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вищевказані земельні ділянки передані в суборенду ПАТ Науково-виробнича фірма Урожай .

Вказував, що розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому

в оренду земельної ділянки, Головне управління Держземагентства

у Черкаській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося

в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт укладення фермерського господарства Самієв Р. Е. договору суборенди із ПАТ НВФ Урожай з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, керівник Смілянської місцевої прокуратури просив суд:

- визнати незаконними і скасувати накази ГУ Держземагентства

у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою

та надання в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок: площею 17,5896 га

від 07 лютого 2014 року № ЧК/7120386000:02:001/00002036; площею

3,4169 га від 07 лютого 2014 року № ЧК/7120386000:02:001/00002019;

площею 43,9165 га від 14 березня 2014 року

№ ЧК/7120382000:02:001/00002640; площею 24,6068 га від 14 березня

2014 року № ЧК/7120382000:02:001/00002639; площею 1,7981 га

від 04 березня 2014 року № ЧК/7120382000:02:001/00002462;

площею 14,6655 га від 21 лютого 2014 року

№ ЧК/7120386000:02:001/00002187; площею 6,3775 га від 07 лютого

2014 року № ЧК/7120382000:02:001/00002035; площею 1,2000 га

від 07 лютого 2014 року № ЧК/7120382000:02:001/00002034; площею

14,4079 га від 04 березня 2014 року № ЧК/7120382000:02:001/00002461; площею 18,5167 га від 07 лютого 2014 року

№ ЧК/7120388000:02:001/00002033 (далі - оскаржувані накази);

- визнати недійсними договори оренди землі (далі - оспорювані договори оренди) та скасувати державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, а саме:

- договір оренди землі від 07 лютого 2014 року, укладений між

ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства в Черкаській області, про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7120386000:02:001:0638, площею 17,5896 га, що знаходиться

в адміністративних межах Петриківської сільської ради, для ведення фермерського господарства, та зареєстрований 02 вересня 2014 року

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр) за № 6887299, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 4 вересня 2014 року, індексний номер 15569067;

- договір оренди землі від 14 березня 2014 року, укладений між

ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства в Черкаській області, про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7120386000:02:001:0844, площею 24,6068 га, що знаходиться

в адміністративних межах Воронівської сільської ради, для ведення фермерського господарства, та зареєстрований 03 вересня 2014 року

в Державному реєстрі за № 6889874, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2014 року, індексний номер 15573556;

- договір оренди землі від 07 лютого 2014 року, укладений між

ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства в Черкаській області, про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7120388000:02:001:0813, площею 18,5167 га, що знаходиться

в адміністративних межах Хлистунівської сільської ради, для ведення фермерського господарства, та зареєстрований 20 серпня 2014 року

в Державному реєстрі за № 6757680, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 серпня 2014 року, індексний номер 15306805;

- договір оренди землі від 04 березня 2014 року, укладений між

ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства в Черкаській області, про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7120382000:02:001:0860, площею 14,4079 га, що знаходиться

в адміністративних межах Воронівської сільської ради, для ведення фермерського господарства, та зареєстрований 22 серпня 2014 року

в Державному реєстрі за № 6791463, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 серпня 2014 року, індексний номер 15373617;

- договір оренди землі від 07 лютого 2014 року, укладений між

ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства в Черкаській області, про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7120382000:02:001:0861, площею 1,2000 га, що знаходиться

в адміністративних межах Воронівської сільської ради, для ведення фермерського господарства, та зареєстрований 03 вересня 2014 року

в Державному реєстрі за № 6888413, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 4 вересня 2014 року, індексний номер 15570985;

- договір оренди землі від 07 лютого 2014 року, укладений між

ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства в Черкаській області, про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7120382000:02:001:0859, площею 6,3775 га, що знаходиться

в адміністративних межах Воронівської сільської ради, для ведення фермерського господарства, та зареєстрований 22 серпня 2014 року

в Державному реєстрі за № 6793242, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 серпня 2014 року, індексний номер 15377320;

- договір оренди землі від 21 лютого 2014 року, укладений між

ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства в Черкаській області, про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7120386000:02:001:0637, площею 14,6655 га, що знаходиться

в адміністративних межах Петриківської сільської ради, для ведення фермерського господарства, та зареєстрований 01 вересня 2014 року

в Державному реєстрі за № 6878837, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 вересня 2014 року, індексний номер 15551010;

- договір оренди землі від 4 березня 2014 року, укладений між

ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства в Черкаській області, про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7120382000:02:001:0858, площею 1,7981 га, що знаходиться

в адміністративних межах Воронівської сільської ради, для ведення фермерського господарства, та зареєстрований 01 вересня 2014 року

в Державному реєстрі за № 6879791, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 вересня 2014 року, індексний номер 15553319;

- договір оренди землі від 14 березня 2014 року, укладений між

ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства в Черкаській області, про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7120382000:02:001:0839, площею 43,9165 га, що знаходиться

в адміністративних межах Воронівської сільської ради, для ведення фермерського господарства, та зареєстрований 03 вересня 2014 року

в Державному реєстрі за № 6891038, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2014 року, індексний номер 15575735;

- договір оренди землі від 07 лютого 2014 року, укладений між

ОСОБА_1 та ГУ Держземагентства в Черкаській області, про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7120386000:02:001:0639, площею 3,4169 га, що знаходиться

в адміністративних межах Петриківської сільської ради, для ведення фермерського господарства, та зареєстрований 02 вересня 2014 року

в Державному реєстрі за № 6884334, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2014 року, індексний номер 15562857.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрито. Повідомлено позивача, що із зазначеним позовом він може звернутися до Господарського суду Черкаської області.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична зміна орендаря і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства Самієв Р. Е. з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам, що повністю узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу Смілянської місцевої прокуратури залишено без задоволення.

Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначений спір підвідомчий господарському суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі заступник прокурора Черкаської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 07 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року вказану справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року вказану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки оспорені прокурором земельні правовідносини склалися між органом державної влади та фізичною особою. Такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника прокурора Черкаської області задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з частинами першою та другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час подання позову, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав

і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України

у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України у відповідній редакції).

Господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави (абзац четвертий частини першої статті 2 ГПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження).

Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами

у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці, а позивачами могли бути, зокрема, прокурори.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, спори про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів щодо земельних ділянок розглядаються господарськими судами, якщо сторонами таких спорів є, насамперед, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, а інші земельні спори - за правилами цивільного судочинства.

Керівник Смілянської місцевої прокуратури, звертаючись до суду з позовом, посилався на те, що предметом цього спору є правомірність надання громадянину ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства, тобто надання земельних ділянок саме фізичній особі, а тому спір є цивільно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією

з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Судом встановлено, що договори оренди землі від 07 лютого 2014 року,

21 лютого 2014 року та 14 березня 2014 року були укладені між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та фізичною особою ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство

у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 10 травня

2018 року Городищенською районною державною адміністрацією Черкаської області 10 червня 2014 року за № 10011020000000631 було зареєстроване фермерське господарство Самієв Р. Е. (ЄДРПОУ 39248127), засновником якого є ОСОБА_1 .

Таким чином, ФГ Самієв Р. Е. зареєстроване 10 червня 2014 року, тобто після видання оскаржуваних наказів і укладення договорів оренди. Позов подано 31 серпня 2017 року.

Відповідно до статті 12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Отже, з моменту, коли ОСОБА_1 створив фермерське господарство,

у правовідносинах користування земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельними ділянками перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 (провадження

№ 14-520цс18) та від 11 грудня 2019 року у справі № 628/775/18 (провадження № 14-511цс19).

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, з висновком якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що у користуванні спірними земельними ділянками відбулася фактична зміна орендаря

і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства Самієв Р. Е. з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Ураховуючи зазначене, доводи касаційної скарги про те, що оспорені земельні правовідносини склалися між органом державної влади та фізичною особою, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення.

Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк